Насильство в сімї

Спочатку основним аспектом вивчення булиинцестуозние відносини  «батько – дочка», описаних найповніше. Лише нещодавно було розвінчаний  міф у тому, що інцест має місце  лише у соціально неблагополучних сім'ях. Сексуальні домагання є і завжди існували усімсоциоекономических рівнях.

Порівняно мало вивчені  інших форм сексуального насильства. Чільну увагу приділяється статевим злочинів проти жінок Сінгапуру  й дівчаток, недостатньо інформації про наслідки сексуального насильства для хлопчиків. Це створює неправильне  уявлення про рідкісності сексуальних  домагань проти осіб чоловічої статі  та про відсутність У цих злочинів тяжких наслідків. Для дітей молодший 10 років незалежно від статі високий ризик піддатися сексуальному насильству дорослих близьких родичів. Є дані у тому, що «групою ризику» щодо сексуального насильства є усиновлені чи взяті виховання діти [11, з. 45 – 53]. 

2.2.4 Економічне  насильство

Економічне насильство – спроба одну дорослу членів сім'ї позбавити іншого можливості розпоряджатися сімейним бюджетом, мати кошти й права розпоряджатися вони за своєму розсуду, і навіть економічного тиску щодо неповнолітніх дітей. Економічне насильство: відмову у змісті дітей; приховування доходів, трата сімейних грошей, самостійне прийняття більшості фінансових рішень, найсуворіший контроль витрат. Часто жінки залежать від чоловіків економічно у різних причин: народження дитини, заборона із боку чоловіка працювати, безробіття, дискримінація ринку праці. З іншого боку, навіть працюючі і заробляючи більше від чоловіка жінки можуть бути жертвами насильства [7].

Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що порушення в, виникаючі після насильства, зачіпають всіх рівнів функціонування, що зумовлює стійким особистісним змін, формуванню специфічних сімейних відносин, особливих життєвих сценаріїв. Пережите жорстоке поводження породжує подальшу включеність у ролі жертви чи насильника в так званий «цикл насильства». Через війну сімейного насильства, яке було вчасно зупинено, накопичується матеріал, який обертається проти суспільства загалом. Потреба відреагувати на пережиту біль є одним із основних причин поширення насильства у суспільстві. Численні засвідчили, більшість злочинців, які вчинили серйозні злочину, у дитинстві пережили ситуацію фізичного чи сексуального насильства. Отже, своєчасне втручання допомогу дозволять мінімізувати вплив чинників ризику. Важливою складовою частиною цього процесу є збільшення рівня усвідомлення суспільством всієї серйозності наслідків сімейного насильства.

2.3 Проблеми  жорстокого поводження з дітьми  у сім'ї, причини наслідки насильства

Термін «жорстоке  поводження з дітьми» як конкретне  юридичне поняття вперше виник Кодексі  одруження та сім'ї РРФСР 1968-го р., у якому жорстоке поводження з  дітьми входило у перелік підстав позбавлення батьківських прав, але утримання поняття не розкривалося. Натомість, в англомовної термінології давно усталене таке узагальнююче поняття, якChildaduse andneglect (>CAN) — насильство з дітей, жорстоке поводження із нею, занедбаність і зневага потребами дитини, тобто. широкий, спектр які завдають шкоди дитині дій із боку, які опікають його. Ці дії створюють серйозну загрозу здоров'ю та безпеки дитини, порушуючи право право на захист, підтримку і турботу. Ці дії містять у собі жорстоке поводження, повторювані невиправдані покарання або обмеження, здатні спричинити у себе фізичні травми і захворювання, створюють реальну загрозу психічному здоров'ю дитини, його розвитку чи життя.

Причинами виникнення жорстокого поводження з дітьми можна  виділити такі: безробіття чи низька матеріальна  забезпеченість, алкоголізм однієї чи обох батьків, самотність чи занепадається  шлюб; серйозні житлові труднощі, які  посилюють напруженість; озлобленість батьків або розчарованість життєвої ситуацією; фізичне чи психічне перевтома; егоїзм батьків, їх прагнення розвагам; відсутність симпатії до дитині; надмірна вимогливість; народження іншого дитини; дуже багато дітей; небажане народження дитини (наприклад, як і примус до шлюбу); народження дитину поруч із фізичними і психічними вадами; своєрідне поведінку дитини: упертість, навмисний відмова виконувати встановлений режим, відвідувати дитячі установи, злодійство, неправду та т.д. [12, з. 70 – 76]

Будь-який вид жорстокого поводження з дітьми веде до різноманітним наслідків, та їх всіх об'єднує одне — збитки здоров'ю дитину чи небезпеку обману його життя. Негативними наслідками є:

- затримка у фізичному,  мовленнєвому розвиткові, затримка  зростання (у дошкільнят і молодших  школярів);

- імпульсивність, вибуховість,  шкідливих звичок (кусання нігтів, виривання волосся), злість;

- спроби скоєння  самогубства, втрата змила життя,  мети у житті (у підлітків);

- поступливість,  податливість;

- нічні кошмари,  порушення сну, страхи темряви,  людей, страх гніву;

- депресії, сум,  безпорадність, безнадійність, загальмованість;

- «>сексуализация  поведінки» – стала готовність  бути сексуальним об'єктом, формування  сексуально пофарбованого поведінки,  яке сприймається як необхідну,  що наслідком рано розпочатого  і тривалий час сексуального насильства;

- формування моделі  «любов завжди пов'язані з жертвою, болем», порушення здібності будувати довгострокові партнерські відносини;

- вироблення захисної  «стратегії виживання» як дисоціації  особистості, розщепленні образу  Я: відчуженості власного тіла, тіло сприймається як і своє («те, що приміром із тілом, – це відбувається зі мною»), відчуття нереальності того що відбувається і часткова амнезія;

- амбівалентність  переживань: наявність це й любов  і ненависть до тієї людини, який піддавав дитини насильству;

- відчуття безпорадності;

- порушенняЯ–концепции: сприйняття себе, немов поганого (стигматизація), відчуття провини, депресія [13,];

зважаючи на викладене, можна дійти невтішного висновку, що сама незахищена, уразлива й цілком що залежить від дорослих частину  майна товариства. Саме з вини дорослих вони стають жертвами фізичного, сексуального і емоційного насильства. Виділення проблеми насильства у ній на самостійну соціальну проблему свідчить про її актуальності, необхідність розробки системи профілактичних і корекційних заходів, вкладених у її дозвіл. Сімейне насильство з дітей і жорстоке поводження як створює загрозу здоров'ю, інтелектуальному і моральному розвитку окремого дитину і навіть цілих груп дітей, а й безпеки суспільства взагалі. 

2.4 Насильницькі  діями щодо жінки 

Останніми десятиліттями  насильство у ній усвідомлюється як серйозна і масштабна проблема, яка породжує багато інших соціальних проблем. І на цій основі сформувалося розуміння те, що недостатньо лише засуджувати, карати винних — слід також реабілітувати жертву насильства, й працювати з людиною, вчинили насильство, щоб уникнути повторення ситуації. Отже, об'єктом соціального впливу має стати як людина, що став жертвою насильства, і людина, який учинив насильство.

Насильство щодо жінок це вид агресивної поведінки  та збільшення використання сили для  заподіяння шкоди: від словесних образ та внутрішніх загроз до побоїв і згвалтування. Жінки набагато частіше, ніж чоловіки, стають жертвами економічного, психологічного, фізичного і особливо сексуального насильства

Насильство щодо жінок існує в усіх соціальних групах незалежно від матеріального й соціального стану, віку, національності та сексуальної орієнтації.

Аналіз даних  із зареєстрованим випадків насильства показує: зазвичай, є повторюваним явищем і пов'язані з етнічної чи конфесійної  приналежністю, частота їх корелює  з рівнем освіти насильника [14, 166 – 175].

Держава певному  етапі свого розвитку, відмовляючись  у різноманітних ситуаціях втручатися у сімейні справи, знімало із себе тягар відповідальності за те що, у своїй наділяючи чоловіка досить широкими владними повноваженнями стосовно жінці. 
Сьогодні закони змінилися. Проте пережитки домострою живі, а ставлення до насильству у ній або змінилося, або тільки починає у змінах. Причому різних державах розуміння всієї серйозності і глибини цієї проблеми відбувається у час в різних умовах пов'язано з ставленням до жінки, взятому загалом [15].

Публічно насильство у ній заговорили нещодавно. У 1993 р. з ініціативи жіночих громадських  організацій з'явилися перші публікації, присвячені проблемі. Завдяки громадському руху у Росії, як і та інших країнах, створюються перші телефони довіри, кризові центри, притулку і притулки для жертв насильства. Завдяки спільним зусиллям неурядових жіночих організацій, спеціалістів у галузі тендерних досліджень «відкрилися» суспільству багато аспектів етіології і генези насильства, в суті своїй спрямованих придушення, неприйняття і відкидання особистості, зневага її самобутніх і творчих почав.

Застосовуючи насильство, жінок змушують займати підлегле проти чоловіками становище у  економічній галузі, політики, життя.Унижается їхню головну чесноту, обмежується воля і порушується декларація про недоторканність особи. Це становить серйозної перешкоди по дорозі розвитку демократичної, цивілізованого суспільства, заснованого на законності і повазі моральних цінностей.

Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що «насильство у ній» означає ненормальне, жорстоке поводження одну людину стосовно іншому, що складається із ним близьких відносинах. Жертва насильства завжди відчуває у собі наслідки насильницьких дій, які можуть опинитися збережуться довгий час, порушуючи гармонію як всередині сім'ї, а й у суспільстві загалом.

3 Соціальна проблема насильства, й способи вирішення

У багатьох країнах  сімейне насильство сприймається як серйозна соціальна проблема і у сферу інтересів різних академічних іпрактико-ориентированних дисциплін. Дуже актуальною то цієї проблеми є й Росії, що у довготриваючій і хворобливому періоді від однієї політичного і соціально-економічного укладу до іншого. Як свідчить історія цивілізації, глобальні суспільні зміни завжди супроводжуються жорстокістю. Втрата колишніх соціальних орієнтирів і конфлікт життєвих цінностей, невпевненість у майбутньому, нестабільність соціально-економічну ситуацію, зниження рівень життя, і навіть необхідність приймати нетрадиційні рішення (що саме собі є дискомфортним, а то й стресовим чинником) сприяють наростання і більше інтенсивному прояву агресивності та запеклості.

У цьому з погляду  сучасне насильство сприймається як своєрідна форма невротичного протесту особистості проти різноманітних гнітючих її у стресових факторів, і умов соціального життя, яких їй важко адаптуватися.

Насильницькі дії  членів сім'ї стосовно друг до друга  мали місце переважають у всіх суспільствах і всі часи, але завжди вони розглядалися як соціальну проблему.

Існує зване структурне насильство, легітимно воно представлено у культурі, соціальних символах і ритуалах. Наприклад, «педагогічне» насильство з дітей, «домостроївське» поводження з жінками або ж «спартанське» ставлення до старих та інвалідів у ті чи інші часи було зареєстровано законом чи підтримувалося громадської мораллю. Інакше висловлюючись, ті чи якихось інших форм насильства можуть сприйматися населенням як «справедливе справа».

Отже, виправдання  чи осуд насильства залежить від соціального орієнтації нашого суспільства та відповідно може посилюватися чи слабшати. Однак у останні кілька десятиріч насильство у ній усвідомлюється як серйозна і масштабна проблема, яка породжує багато інших соціальних і індивідуальних проблем. Зокрема, сформувалося розуміння, що не досить лише карати винних, як і необхідно реабілітувати жертву насильства, й працювати з людиною, вчинили насильство, в запобігання повторення ситуації.

Теоретично та практиці Школі соціальної роботи нині теж є кілька різних підходів до пояснення причин виникнення насильства у ній. Відповідно до одними увагу акцентується на вплив психологічних (внутрішня напруга, стрес, хронічні психічні проблеми насильника) або психосоціальних чинників (внутрісімейні відносини та сімейна історія). Відповідно до інших підходам відзначається вплив таких ситуативних чинників, як наркотичне чи алкогольне сп'яніння, матеріальні труднощі, залежність жертви, провокаційне поведінка із боку жертви, дестабілізуючий вплив зовнішнього середовища (вік, безробіття, професійні й інші проблеми насильника, його соціальна ізоляція) та інших.

Через війну застосування тих чи інших підходів вітчизняні й іноземні незалежні дослідники емпірично отримали деякі характеристики сімейного насильства. Якісний і кількісний аналіз даних із зареєстрованим випадків сімейного насильства показує таке:

- насильницькі дії  частіше відбуваються стосовно  жінкам і їхнім дітям;

- психологічне та  фізичне насильство є найпоширенішими;

- насильниками найчастіше  виступають родичі, а чи не чужих людей;

- насильство повторювана  явище;

- потерпілі і  родичі не в міліцію, шукають  підтримку в друзів чи спеціальні установи;