Особливості соціалізації молоді

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Особливості соціалізації молоді

 

                                                                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

Вступ______________________________________________________3

РОЗДІЛ І.Основні  питання соціалізації молоді

    1.1. Проблеми соціалізації молоді___________________________ 5      

    1.2.Вплив соціальних факторів на становлення молоді__________12

    1.3. Цінності сучасної молоді _______________________________16

  РОЗДІЛ ІІ. Практичне дослідження проблем становлення молоді

    у сучасних умовах

     2.1.Професійне становлення  молоді________________________19

     2.2.Дослідження рівня відповідальності   молоді за

           здоровий спосіб життя ________________________________21       

   2.3.Роль просвітницької роботи „рівний-рівному” у процесі формування

         навичок соціалізації учнів-старшокласників_______________23

 2.3.2. Формування самостійності та активності учнів ліцею

          як засіб успішної соціалізації___________________________23 Висновок_________________________________________________30

      Список  використаної літератури__________________________31

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

У сучасних умовах державотворення важливе місце посідає молодь. Мене зацікавило питання соціального становлення молоді протягом життя, а саме: професійне самовизначення молоді, формування здорового способу життя молоді, вивчення цінностей молоді.

У нашому ліцеї особлива увага приділяється питанню вибору професії, формування навичок ефективного  спілкування учнів. Саме це і обумовило вибір теми нашого дослідження „Проблеми соціалізації молоді”. На мою думку, молодь займає важливе місце у суспільстві, може впливати на вирішення різних соціальних проблем, тому важливо вже у підлітковому та юнацькому віці сформувати відповідальне ставлення до інших. Спостерігаючи за сучасною молоддю, спілкуючись з людьми юнацького віку, я дійшла висновку, що більшість молодих людей не проявляють активності у вивченні та сприянні у процесі розв’язання  соціальних проблем. Тому і вирішила обрати для вивчення та розгляду проблему соціалізації молоді, так як під час соціальної адаптації до умов навчання у молоді формується активність, відповідальність, здатність до вибору майбутньої професії, готовність до участі у процесах державотворення, формування активної громадянської позиції.

 Слід зазначити,  що у сучасному суспільстві  молодь зустрічається з багатьма  проблемами: наркоманія, СНІД, відсутність можливості купити квартиру. Усе це сприяє тому, що більшість молодих людей відчувають розчарування у житті, не проявляють активності, зацікавленості, готовності до пошуку засобів власного розвитку та самовдосконалення. Тому дуже важливо сформувати позитивне ставлення молоді до життя, навчаючи своїх однолітків та молодших дітей навичкам ефективної взаємодії з дорослими, адекватному професійному вибору. Окрім цього, можна звернути увагу молоді на формування здорового способу життя, починаючи з школи.

Отже, проблема соціалізації молоді є актуальною, про що свідчать чисельні дослідження цінностей молодого покоління.

У роботі ми розглянемо проблеми соціалізації молоді, вплив різних факторів на формування особистості  молодої людини, її професійне самовизначення, а також висвітлимо ефективні  засоби роботи з учнями у ліцеї, які сприяють формуванню адекватної самооцінки у молодого покоління та попереджають від впливу негативних явищ на психіку молодої людини. Сподіваюсь, що дана робота допоможе мені та моїм ровесникам уникнути багатьох проблем, пов’язаних з дорослим життям та його реальністю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  І.Основні питання соціалізації молоді

1.1. Проблеми  соціалізації молоді

 

Соціалізація – це процес повної інтеграції особистості  в соціальну систему, в ході якої відбувається її пристосування до умов життя. На думку автора М.Ф. Головатого соціалізація – процес входження індивіда в соціум, при якому змінюється структура особистості та структура суспільства [3]. Теорія соціалізації бере початок із робіт французького соціолога та соціального психолога Г. Тарда (1843-1904) [2]. На думку цього дослідника, основне значення має копіювання, або наслідування, яке існує у формі звичаїв, традицій, моди, в результаті чого виникають суспільні цінності та норми, а індивіди, засвоюючи їх – соціалізуються. Іншими словами, пристосовуються до умов суспільного життя. На нашу думку, соціалізація – це неодносторонній процес впливу соціального середовища на особистість. У сучасних умовах є тенденція поглядів на дітей та молодь як на споживачів. Але не можна погодитись повністю з таким поглядом. Проблема соціалізації молоді є важливою і необхідною для розгляду та детального вивчення. У психологічній літературі більшість дослідників вважають, що сучасна молода людина постійно розривається між апатією та ейфорією, між почуттям пустоти і океанічними почуттями [9]. Не слід забувати і про те, що цьому сприяють зміни, що відбуваються у житті людей. У подальшому розвитку теорії соціалізації на Заході певний вклад внесла робота Стубенрауха „Апологія незвичайного навчання”. У ній автор запропонував таке нове поняття, як „культурне звільнення”. Він показав, що в умовах сучасного капіталізму відбувається певне звільнення людей від певних традицій суспільства, яке виражається в падінні трудової моралі, більш вільним поглядам на шлюб [11]. Я в певній мірі погоджуюсь з думкою даного автора, але це не завжди так, і важливо довести, що молодь може розвиватися духовно, вирішувати економічні та соціальні питання. Розглянемо детально поняття „соціалізація”. Прослідкувавши історичні віхи дослідження поняття „соціалізація особистості”, нами встановлено, що існувало дуже багато підходів до його трактування. Слід відмітити, що в літературі в основному розглядається соціалізація особистості, а не молоді, і ця обставина спонукала Валерія Володимировича Павловського дослідити власне сам термін „соціалізація молоді”. Отже, соціалізація молоді, на думку автора – це процес становлення і розвитку всієї даної групи аж до переходу її у групу зрілих, дорослих, це поетапне включення молоді в соціум, яке здійснюється на основі діяльності і самодіяльності, реалізації віковозорієнтованих програм, в процесі суб’єкт-суб’єктної взаємодії з іншими віковими групами.[8]. У подальшому автора.

Отже, молодь — це та категорія населення України, яка визначається ми будемо дотримуватись точки зору даного віком від 15 до 28 років. Вона завжди виступає як одна з продуктивних сил суспільства. Однак за даними статистики, починаючи з 1985 року у більшості областей України утримується чітка тенденція до спаду народжуваності, досить відчутною стає тенденція до старіння населення, особливо у виробничих галузях, від яких у першу чергу залежить можливість виходу України з економічної кризи. Ці негативні явища насторожують людей, оскільки відомо, що для забезпечення спадкоємності знань, досвіду професійної майстерності, з одного боку, та впровадження нових технологій, виробництв — з іншого, співвідношення молодших і старших вікових груп має бути 20:60; однак зараз воно становить 20:80, що абсолютно не відповідає потребам суспільства. З погляду сучасних соціально-педагогічних досліджень з питань соціалізації сучасної молоді у соціальний патронаж включені практично всі категорії молоді, яка в тій чи іншій мірі потребує соціальної допомоги, соціальної підтримки, соціального забезпечення та соціальної реабілітації. Такими категоріями є:

1)працююча молодь

2)безробітна молодь

3)діти і молодь, які навчаються

4)молоді сім'ї

5)діти і молодь, які мають відхилення у здоров'ї (діти-інваліди і молоді інваліди)

6)діти і молодь, які мають відхилення у поведінці

7)молодіжні та дитячі організації й об'єднання

8)обдаровані діти і молодь

9)сироти й діти, батьки яких позбавлені батьківських прав

10)біженці, переселенці.

Вихід на нові рівні соціальної роботи вимагає формування духовності, прояву активного ставлення особистості до дійсності, поєднання уміння сучасної людини користуватися головним надбанням демократичного суспільства — свободою із формуванням у неї вимогливості до себе [6].

Важливим питанням сучасного суспільства у вирішенні проблеми соціальної роботи з молоддю є вибір нею системи цінностей, традиційних для українською народу, а також створення власної ієрархії цінностей, що набувають особливого значення в умовах відродження української державності та зміцнення її законодавчої основи.[1,10]

Головною метою соціальної роботи з молоддю, на думку соціальних педагогів та психолгів є створення умов для позитивно орієнтованої соціалізації особистості, яка сприяє соціальному розвитку та самореалізації молодих поколінь в інтересах самої особистості та суспільства. Вона передбачає взаємодію двох пріоритетних аспектів діяльності держави. З одного боку - це надання різних видів соціальної допомоги різним категоріям молоді, що мають в ній потребу; а з іншого — це соціальна профілактика, спрямована на розкриття творчого потенціалу молоді, яка стимулює формування в неї  раціонального відношення до різноманітних негативних явищ.

Включаючись у життя  суспільства, діти і молодь опановують різні програми життєдіяльності. Перша - це відкрита освітня програма, відображена в офіційних законах, документах, навчальних програмах шкіл, позашкільних закладів, установ і спрямована на набуття особистістю певною досвіду соціальних знань та умінь. Друга - прихована програма соціалізації особистості, зумовлена, частіше за все, характером відносин, що складаються у суспільстві. Саме ця програма, здебільшого, є організаційно нестабільною, вона формує емоційний і духовний світ молоді, її уявлення про себе і про те, що думають про неї інші, хоч суспільне життя передбачає, здебільшого, реалізацію першої програми. Водночас процеси безпосереднього становлення, внутрішнього розвитку особистості, формування її емоційно-вольової сфери залишаються, як правило, поза увагою суспільства і це зумовлює прояв у деякої частини молоді девіантної поведінки.

Соціалізація здійснюється під впливом факторів, які умовно можна поділити на три групи:

1) макрофактори (суспільство,  держава, планета/космос);

2) мезофактори (етнокультурні  умови, тип поселення, в якому  живе і розвивається людина);

3) мікрофактори (сім'я,  дитячий садок, школа, позашкільне  сере довищє, релігійні установи, товариство однолітків тощо).

Усі ці фактори різною мірою впливають на кожну конкретну людину. Динаміка їх розвитку і впливу залежить від рівня розвитку суспільства, НТР, індивідуальних якостей особистості. Враховуючи багаторівневість структури соціальною середовища на макрорівні, особливе значення для соціалізації молоді мають:

• спосіб життя, тобто  сукупність умов, які забезпечують життєдіяльність на всіх рівнях розвитку потреб, установок, диспозицій особистості;

• умови, що забезпечують реалізацію нагальних потреб особистості (екологічних, житлово-побутових);

• умови, що забезпечують самоствердження, самовиявлення особистості  на рівні соціальних потреб (професійне становлення, задоволення культурних потреб тощо).

 

Процес входження особистості в етнокультурні відносини, національну систему виховання та освіти сприяє соціалізації молоді на мезорівні. Об'єднуючи сукупність багатьох елементів, мезорівень забезпечує:

• освітні орієнтації, властиві для суспільства;

• формування культурних цінностей та їх відповідність загальнолюдським цінностям;

• збереження і відтворення генофонду нації та розвитку її інтелектуального потенціалу.

Мікрорівень — це конкретні  умови життя кожної особистості (сім'я, група, колектив), її розвитку в  соціально орієнтованих установах, громадських об'єднаннях та організаціях. Соціалізація особистості на мікрорівні забезпечує:

• продуктивні умови  спілкування, як домінуючого виду діяльності молоді;

• формування соціальною статусу і репутації особистості;

• розвиток нормативно ціннісної системи відносин особистості.

Крім поняття "соціалізації" є ще поняття "асоціалізації особистості, зумовлене також як об'єктивними, так і суб'єктивними факторами. Важливішими з них є такі:

• відхід держави від  проблем молоді, тобто відсутність законодавчої основи, насамперед правового захисту, умов соціальної, психологічної, педагогічної підтримки молоді;

• недосконалість системи  виховних впливів на особистість;

• підвищення рівня тривожності фактично кожної сім'ї, що пов'язано з нестабільною економічною ситуацією у країні.

Завдання соціалізації полягають у тому, щоб допомогти  молоді зорієнтуватися у суспільному  потоці явищ — соціальних, екологічних, енергетичних, інформаційних, комп'ютерних, оволодіти досвідом старших поколінь, зрозуміти своє покликання, визначити своє місце у суспільстві, самостійно знайти шляхи ефективного функціонування в ньому. У процесі соціалізації реалізуеться право на виживання і розвиток, на фізичне і психічне відновлення, на соціальну допомогу жертвам зловживання та експлуатації, право на збереження індивідуальності, а також прагнення до самопізнання, самоосмислення, самовдосконалення. Ці процеси відбивають не пасивну адаптацію, а розвиток активного творчого самоствердження у суспільстві, вміння позитивно впливати на суспільні процеси. Нині в Україні соціальна робота з дітьми і молоддю є провідним завданням кількох міністерств, в першу чергу міністерств освіти, охорони здоров'я, сім'ї та молоді, соціального захисту населення, внутрішніх справ. Проте цілісної державної системи, яка б інтегрувала різні аспекти роботи з молоддю, поки що не існує.

Провідними принципами соціальної роботи суспільства з  молоддю є положення, закладені  в Законі України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні". Основні з них такі:

• повага до загальнолюдських цінностей, прав людини і народів, історичних, культурних, національних особливостей України, її природи;

• безпосередня участь молоді у формуванні та реалізації політики та програм, що стосуються суспільства  взагалі та молоді зокрема;

• урахування потреб дітей  і молоді, співвіднесення їх реалізації з економічними можливостями держави;

• доступність для  кожного молодого громадянина соціальних послуг і рівність правових гарантій;