Порівняльний аналіз психологічних та соціологічних моделей соціальної роботи

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

 

Індивідуальна робота

з навчальної дисципліни «Технології соціальної роботи»

на тему: «Порівняльний аналіз психологічних та соціологічних моделей соціальної роботи»

 

 

 

 

 

 

Виконала: Галунова Анастасія Ігорівна

  факультет  соціології та управління

                                     група 13120-1

                Перевірив: І.І. Капріцин

 

 

 

 

 

Запоріжжя, 2012

ЗМІСТ

ВСТУП

1.Характеристика психологічних моделей соціальної роботи

2. Аналіз соціологічних  моделей соціальної роботи

3. Порівняння психологічних та соціологічних моделей соціальної роботи

4.Практичні рекомендації щодо використання психологічних та соціологічних моделей в соціальній роботі

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

Питання порівняльного аналізу психологічних та соціологічних моделей являється достатньо актуальним у теорії та практиці соціальної роботи. Це пов’язано з тим, що соціальні працівники використовують у своїй роботі здобутки обох моделей, проте існують випадки, коли технології з однієї моделі буде доцільніше використовувати, ніж технології з іншої.

Об’єктом  роботи виступає теорія та технологія соціальної роботи.

Предметом роботи являється порівняльний аналіз психологічних та соціологічних моделей соціальної роботи.

Метою нашого дослідження є здійснення порівняльного аналізу психологічних та соціологічних моделей соціальної роботи.

Для того, щоб  реалізувати зазначену мету, необхідно виконати наступні завдання:

- охарактеризувати  психологічні моделі соціальної роботи;

- проаналізувати соціологічні моделей соціальної роботи;

- порівняти психологічних та соціологічних моделей соціальної роботи;

- розробити  практичні рекомендації щодо використання психологічних та соціологічних моделей в соціальній роботі.

Таким чином, можна  перейти до викладення основних положень роботи.

 

 

1.Характеристика  психологічних моделей соціальної  роботи

На початку  ХХ ст. класові підходи до соціальної роботи почали поступово заміщуватися природничо-науковими уявленнями про проблеми життя та адаптації людини до соціуму. Цьому сприяли фундаментальні дослідження в галузі психології особистості та психіатрії того часу. У теорії і практиці соціальної роботи почали використовувати методи психоаналізу, поведінкової, когнітивної та гуманістичної психології.

Знання психології особистості та психотерапевтичних методів мали відчутний вплив  на глибину сприйняття клієнта соціальної роботи, налагодження з ним робочого контакту, розуміння етіології його проблем, надання допомоги у формуванні психологічних здібностей щодо розв’язання життєвих проблем [4, с. 21].

Психодинамічна  модель соціальної роботи – модель, що фокусується на внутрішньому житті  індивіда і послуговується психічним  детермінізмом. Її основою є психоаналітична теорія Зігмунда Фрейда в розумінні і поясненні природи, суті внутрішніх конфліктів людини, її поведінки і взаємодії із зовнішнім середовищем.

Психоаналіз суттєво  розширив уявлення про сутність допомоги у соціальній роботі, щодо кожного  зі складових елементів допомоги: отримання інформації про клієнта, діагноз соціального відхилення; прогноз перспектив покращання стану; лікування, надання допомоги клієнту. Зокрема, розглядаючи ситуацію в контексті проблем як особистості, так і соціальних відхилень, психоаналіз дозволяє діагностувати динаміку  особистісних та соціальних змін у їх взаємодії, прогнозувати подальший розвиток такої взаємодії і вплив її на стан клієнта. Отже взаємодія клієнта і оточуючого середовища розглядається як єдина психосоціальна система «клієнт-середовище», що вимагає відповідної інтеграції, щодо впливу з боку соціального працівника [1, с.77].

Психоаналіз основну  увагу зосереджує на внутнрішньопсихічних явищах, підсвідомих процесах, джерелом яких є здобутий у ранньому дитинстві психічний досвід особистості. На прикладах аналізу сновидінь, буденного життя, вільних асоціацій і фантазій Фрейд доводив, що людина не є раціональною істотою, яка свідомо керує своїми поведінкою, вчинками. Значну роль в її житті відіграють несвідомі і підсвідомі мотиви, інстинкти, вроджена агресивність.

Відповідно  до запропонованої Фрейдом структурної  концепції психічної діяльності, людина є складною енергетичною системою, сповненою багатьма різноспрямованими  пориваннями, інстинктами. Розбалансованість цих сил виводить людину із психічної рівноваги. Водночас людина володіє потужним потенціалом приборкання, урівноваження цих сил, гармонізації психічного життя [4, с. 21].

Зазнавши певних змін у працях учнів та опонентів  Фрейда, неофрейдисті, ця теорія активно використовується психологами і соціальними працівниками, хоч іноді висловлюються сумніви щодо її ефективності в соціальній роботі.

Сучасний психоаналіз  розвивається за такими напрямками:

- его-психологія, де «Я» є центром психічної  структури особистості;

- психологія  об’єктних стосунків, що концентрується  на стосунках індивіда з об’єктами  у ранньому віці й наслідках  їх інтеріоризації або втрати;

- психологія  самості, яка зосереджується на  причинах і методах лікування  нарцистичних розладів, поєднуючи психоаналіз із гуманістичною і екзистенційною психологією;

- структурний  психоаналіз, який має своїм  завданням дослідження семантики  несвідомого [4, с. 22].

Загалом, психоаналітична  концепція збагатила соціальну  роботу теоріями психічного розвитку людини, її соціалізації; методами уважного ставлення до суб’єктивної психічної реальності клієнта, що передбачає вміння слухати й аналізувати його висловлювання та дії, можливості встановлення довірливих взаємовідносин, психотерапевтичного альянсу з клієнтом.

Біхевіористський напрямок у соціальній роботі – це соціальне научіння, тренінг соціальної компетентності, самонавчання та ін. Сутність цього напрямку полягає в тому, щоб використати вплив оточення на поведінку людини. Для біхевіоризму важливі думки і вчинки людини, їх мотиви. Вихідна методологічна позиція - це акцент на конкретних діях і вчинках людини.

При цьому підході  соціальному працівнику як психологу  необхідно вступити в таку взаємодію  з клієнтом, яка б розкрила йому цінність і смисл життя, його місце в соціальній дійсності, нові ціннісні орієнтири.

У технологічному аспекті соціальна робота будується  на таких методологічних принципах: відкритість і ясність плану  роботи з клієнтом для його активізації, аналіз і володіння інформацією  про вчинки і поведінку клієнта; аналіз детермінованості вчинку і його результатів попередньою дією (функціональний аналіз); спільне вироблення соціально значущих цілей, що передбачають конкретний план дій на майбутнє. Можливими є й інші методи, технічні прийоми, наприклад: тренування наполегливості, тренування релаксації, моделювання поведінки й заохочення за бажану поведінку, стратегія попередження рецидивів і багато іншого.

У соціальній практиці основну увагу слід спрямувати на досягнення змін у поведінці клієнтів – надавати їм допомогу в умінні правильно організувати свою поведінку. Ідеї біхевіоризму корисні в соціальній роботі при вирішенні дитячих проблем, питань стосунків дітей і батьків, застосування методів заохочення і покарання. Докази ефективності біхевіористичних (поведінкових) процедур чисельні, але є декілька галузей, де вони є особливо важливі. Сюди відносяться поведінкові проблеми дітей і підлітків, зокрема такі, як погана поведінка в школі і вдома, куріння, зловживання алкоголем, фобії; у дорослих, крім уже перерахованих, додаються ще й наступні проблеми: тривога, проблеми подружніх взаємин, депресії та ін.

На теорії оперантного  навчання засновані такі методи. Позитивне підкріплення означає створення системи позитивних підкріплень, які повинні якомога швидше слідувати за дією. Спочатку позитивне підкріплення має бути кожного разу після появи бажаної поведінки, а пізніше його частота повинна знижуватися таким чином, щоб поведінка підкріплювалась все рідше і рідше.

Прив’язання означає навчання індивіда спочатку одному елементу ланцюжка дій, потім іншому і так далі, допоки не вивчається вся послідовність. Цей метод особливо корисний для навчання новим навичкам, які спочатку розкладаються в список окремих дій, що йдуть одна за одною в певному порядку.

Формування (послідовні наближення) означає підкріплення поведінки, що трохи подібна до бажаної, з наступним посиленням критеріїв для підкріплення крок за кроком, поки індивід не оволодіє дією повністю. Системи знаків, котрі показали себе досить успішними у роботі з дітьми і підлітками, включаючи прийоми накопичення символів заохочення (жетонів, значків), створення «екранів змагання». Системи знаків включають також негативне покарання – втрата знаків через небажану поведінку. Метод найбільш підходить у випадках проблемної поведінки дітей 7-12 років.

Контакти між  клієнтами можуть бути компонентами поведінкової, подружньої чи сімейної терапії. Люди укладають письмову угоду про зміну своєї поведінки. Угода передбачає підкріплення яскраво вираженої бажаної поведінки.

Покарання в  більшості випадків не рекомендується. Але бувають випадки, коли покарання необхідне: наприклад, коли слід швидко зупинити небажану поведінку, тому що вона небезпечна, або коли інші прийоми забрали б для цього надто багато часу.

Оперантне гасіння. Якщо соціальний працівник здатний визначити, що саме в даний час підкріплює певну проблемну поведінку і зможе негайно і повністю перервати це підкріплення, то після цього негативна поведінка буде послаблюватися і з часом, при збереженні цих нових для клієнта умов, припиниться повністю.

Тайм-аут є  варіантом гасіння, яке є особливо ефективним у випадках проблем з  поведінкою дітей. Тайм-аут включає  віддалення дитини від джерел позитивного  підкріплення.

Головними елементами тренінгу соціальних навичок є моделювання і формування. Людині пояснюють і демонструють відповідну поведінку, потім вона пробує і отримує зворотний зв’язок та підкріплення, після чого продовжує практикуватися в цьому новому бажаному способі поведінки     [7, с. 222-225].

Важливо пам’ятати, що в рамках біхевіористського підходу досить рідко використовується лише одна процедура: інколи соціальним працівникам необхідно розробити цілий набір методів і ретельно його перевіряти.

Гуманістична теорія соціальної роботи побудована на ідеї допомоги клієнтам в самопізнанні та усвідомленні значущості своєї особистості, в розумінні самих себе та характеру впливу на них оточуючого світу. Яскравими представниками гуманістичного підходу були К. Роджерс і         А. Маслоу. Шляхом міжособистісного контакту з соціальним працівником клієнта орієнтують на необхідність зрозуміти інших як умову розуміння себе і можливості вирішення своїх проблем тільки через розуміння відношення до інших. Допомога у виборі стратегії дій клієнта має орієнтувати на пошук свого життєвого призначення. Гуманістичний напрямок акцентує увагу на застосуванні таких прийомів та технік як активне слухання, недирективний підхід до клієнта і партнерські відносини.

Екзистенціональний підхід розробляли К’єркегор, Гуссерль, Франкл. Даний підхід побудований на ідеї, що при аналізі поведінки клієнта необхідно брати до уваги те, як він сприймає та інтерпретує свої уявлення про оточуючий його світ, як оцінює свій соціальний статус. Тобто необхідність у допомозі виникає тоді, коли уявлення клієнта про зовнішній світ не адекватні реаліям внаслідок того, що неадекватним є уявлення клієнта про свій соціальний статус. Частіше всього проблеми у клієнта детермінуються попереднім, минулим соціальним досвідом, під впливом якого формувалось уявлення клієнта про свій власний соціальний статус     [2, с. 71-72].

Когнітивна  модель соціальної роботи набула розвитку і поширення завдяки роботам  відомих науковців, а саме А. Еліса, А.Бека, У. Гласера,    Дж. Келлі. Даний напрямок досліджує пізнавальні, орієнтацій ні структури психіки – відчуття, приймання, мислення, уяву, пам’ять. Згідно з когнітивним підходом людина отримує інформацію через сенсорні органи, яку інтелект сприймає, обробляє, зберігає в пам’яті, щоб у відповідний час за відповідних умов використати її в мовленні та поведінці. Невротичні та поведінкові проблеми когнітивна психологія тлумачить як наслідки помилкового сприйняття, хибних уявлень, узагальнення та інших порушень мислення. Соціальна робота за даним напрямком має на меті виправлення помилкових і формування адекватних реальності форм мислення [4, с. 36].

Отже, було охарактеризовано психологічну модель соціальної роботи. В рамках даної моделі було виокремлено  підходи, а саме: психоаналітичний, біхевіористський, гуманістичний, екзистенціональний, когнітивний. Виявлені характерні особливості даних психологічних напрямків соціальної роботи та їх представники.

 

2.Аналіз  соціологічних моделей соціальної  роботи

Соціологічні  моделі відіграють велику роль у фаховій  соціальній роботі. Вони концентрують увагу на соціальному контексті допомоги: соціальних детермінантах виникнення складних ситуацій, соціальних нормах та патології, соціальному контролі за поведінкою індивіда [1, с. 77-78].