Сере́дній клас

Зміст

 

 

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження середнього класу в Україні

1.1 Поняття та  ознаки середнього класу в  Україні

1.2 Структура та потенціал середнього класу в Україні 
Розділ 2. Потреби та роль становлення середнього класу в Україні як основи розвтитку суспільства

2.1 Проблеми  визначення середнього класу  в Україні

2.2 Проблеми формування середнього класу в Україні

Розділ 3. Закордонний досвід формування середнього класу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

 

Основою соціальної стабільності в сучасному світі  є потужний і численний середній клас.

Сере́дній клас — група людей, що має стійкі доходи, достатні для задоволення широкого кола матеріальних і соціальних потреб. До середнього класу, як правило, відносять таких людей, які мають високий рівень освіти і кваліфікації, і що займають в суспільстві проміжне становище: між багатою невеликою частиною і значною - низькооплачуваною частинами населення.[4]

У більшості країн  з розвиненою економікою чисельність  середнього класу дорівнює близько 60 % населення. Як основний платник податків середній клас формує державний та місцеві бюджети, визначає споживчу поведінку населення і параметри внутрішнього ринку, через накопичення та участь у різноманітних системах страхування забезпечує інвестиційний потенціал, завдяки домінуванню в громадських і політичних організаціях визначає поведінку електорату та моральні стандарти суспільства, через участь у виборчому процесі виконує функції носія демократії та політичних свобод.

На середній клас припадає основна частка доходів країни.

В Україні середній клас знаходиться на стадії зародження, тому актуальність данної теми є очевидною. У своєї роботі пропоную дослідити сучасний стан середнього класу в країні, проанализувати основні проблеми та перешкоди у підвищенні рівня життя населення.

 

 

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження середнього класу в Україні 

1.1 Поняття та ознаки середнього  класу в Україні 

Наявність середнього класу  визнається індикатором як рівня  розвитку країни, так і її реальних перспектив. У науковому обігу  немає чіткого визначення категорії середнього класу. Неоднозначне трактування поняття середнього класу ускладнює визначення його місця та ролі в соціальній структурі суспільства. 

Середній клас є основною частиною соціальної структури суспільства з розвинутою ринковою економікою. Його складають дрібні та середні власники, фермери, менеджери, державні службовці, вчені, лікарі, адвокати, високо-оплачувана частина інженерно-технічних працівників та висококваліфікованих робітників, люди вільних професій (актори, спортсмени, музиканти, письменники) тощо. Середній клас не є однорідним соціальним утворенням. Спільне, що їх об'єднує, - це саме проміжне становище між вищим та нижчим класами.[8]

Середній клас відіграє велику роль у розвитку будь якої держави та виконує наступні функції:

• вихователь і постачальник висококваліфікованої робочої сили;
• основний платник податків;
• внутрішній інвестор економіки, економічний донор;
• носій демократизації суспільства;
• стабілізатор суспільства, гарант його   політичної міцності, "буфер" між крайнощами в соціальній піраміді -вищими та нижчими верствами.[2]

Характерні ознаки та критерії ідентифікації, оцінки реальної і потенційної чисельності середнього класу поступово змінюються та диференціюються.

До основних ознак чисельності середнього класу відносяться:

• отримані доходи,
• наявність об’єктів власності,
• соціальний статус,
• професійно-кваліфікаційний та освітній рівень,
• наявність достатньо вільного часу,
• самоідентифікація.

Розглянемо більш детально кожен критерій.

1. Використання показника  рівня доходів у країнах з розвиненою економікою пояснюється, перш за все, його статистичною доступністю і можливістю розгляду середнього класу не тільки на рівні відносин виробництва, але і у сфері споживання економічних, соціально-культурних благ. Різні параметри, що дають представникам середнього класу можливість отримувати високий рівень достатку для власного процвітання, – рівень професійно-освітньої підготовки, політичний статус, потенціал соціальної мобільності, дотримання соціально-етичних норм та інші – з часом придбали певну самостійність і розглядаються як окремі характеристики середнього класу. 

Зрозуміло, що немає сенсу  співвідносити доходи українських  громадян з рівнем доходів в країнах  з розвиненою економікою, бо на сьогодні Україна значно відстає від розвинених країн в економічному плані. Тому, при використанні як критерію ідентифікації середнього класу рівня доходу, потрібно враховувати особливості вітчизняної економіки. 

З іншої сторони маємо  ненадійність критерію доходу ще й  з причин перебування великої частини доходів населення в “тіні”, що істотно ускладнює визначення середнього класу. Офіційна статистика не має в своєму розпорядженні достовірних даних про розміри доходів і реальний рівень населення, отже, не відображає реальних процесів, що відбуваються в суспільстві. 

2. Наявність житла,  землі, предметів довготривалого  користування, засобів виробництва,  іншої нерухомості виступає одним  з критеріїв приналежності до  середнього класу і певна частина  наших громадян дійсно може  буде віднесена до цієї категорії населення. Та це не стосується значної більшості українських громадян.

3. Наряду з майновими  критеріями одною з найважливіших  характеристик середнього класу  також виступає рівень освіти  і професійної підготовки. У країнах  з розвиненою економікою прослідковується тісний зв’язок цих двох показників. Представників середнього класу відрізняє високий професійно-освітній рівень, оскільки наявність вищої освіти дає можливість отримати більш високооплачувану роботу. 

На відміну від більшості  розвинених країн в Україні знання та університетські дипломи сьогодні не гарантують у більшості видів економічної діяльності відповідної винагороди, а в окремих (освіта, культура, охорона здоров’я та соціальне забезпечення) навіть середнього рівня заробітної плати. Навіть більше, отримання освіти не гарантує отримання роботи за фахом із перспективами професійного зростання. 
За останніми даними обстежень робочої сили в Україні, не за фахом працюють 70,0% осіб із вищою освітою у сфері фізичних, математичних та технічних наук, 46,0% – біологічних, агрономічних та медичних наук, 76,0% – прикладних наук і техніки.[3]

4. До критеріїв середнього  класу як активної суспільної  групи можна віднести наявність  достатньо вільного часу. Це поняття  означає не стільки час, вільний від роботи чи домашнього клопоту, скільки час, вільний від турбот про забезпечення власного добробуту та суспільного статусу. Отже, у такий час можна вийти за межі щоденних соціальних обов’язків і займатися тим, що зветься приватним і громадським життям. Та для наших громадян життєвою нормою стало праця за сумісництвом в кількох місцях та неофіційна або тіньова зайнятість, яка і забирає цей час.

5. Наряду з цим критерій  самоідентифікації пов’язаний з  уявленнями самої людини про  своє матеріальне положення та  соціальний статус. Ось тут ми і маємо розрив між реальним станом справ і прагненнями більшості українців належати саме до середнього класу та сповідувати його цінності. 

Наприклад, працівники бюджетних  сфер економіки за своїм соціальним статусом не можуть бути віднесені сьогодні в Україні до середнього класу через їх мізерне бюджетне фінансування. Так, у минулому році майже кожен четвертий працівник освіти отримав зарплату, нижчу за прожитковий мінімум, а в системі охорони здоров’я – майже 22% працівників. Якщо лікарі, вчителі, інженери у Європі належать саме до цього класу, то в Україні більшість із них має доходи нижчі за ті, які гарантують стабільний добробут. [3]

У розвиненій економіці  зазначені критерії взаємозв’язані, оскільки вищий дохід і рівень споживання нерозривно пов’язані з якісною освітою і кваліфікацією, а також відповідним статусом людини в суспільстві, його самоідентифікацією. Проте критерії, що характеризують західний середній клас, не можна повною мірою використовувати для аналізу структури суспільства в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Структура та потенціал середнього класу в Україні

 

 

Для розуміння  образу середнього класу важливе  виділення його сучасної структури. До представників середнього класу  відносять стійкий прошарок людей - власників нерухомості, земельних ділянок, акцій, дрібних і середніх підприємців, фермерів, науково-технічну, військову та гуманітарну інтелігенцію, висококваліфікованих робітників, фахівців середньої ланки керування, фінансистів, менеджерів. Його складають представники виробничої і невиробничої сфер, що одержують середній по своїх розмірах доход у вигляді прибутку або заробітної платні.

В країнах із соціально зорієнтованою економікою до середнього класу належать навіть так звані “вразливі верстви  населення” – пенсіонери, інваліди, багатодітні та неповні сім'ї. До середнього класу, як за рівнем доходу, так і за якістю життя, їм дозволяє увійти існуюча розгалужена та диверсифікована система соціального забезпечення.

У Польщі середній клас – це люди, які заробляють більше середнього рівня, налаштовані позитивно до усіх змін, які відбуваються у державі. Загалом до середнього класу зараховуються польські родини, в яких місячний дохід на одну особу сягає 500 євро.

При наявності  достатньо заможних громадян середній клас в Сполучених Штатах Америки – це той клас, який живе на свої заробітки, не потребує жодної допомоги від суспільства, добре влаштований, як правило, має свої власні помешкання, машину або дві, або й три. Він навіть розподіляється на кілька категорій: нижчий, середній і вищий. Нижчий середній клас – це, як правило, люди, які заробляють некваліфікованими роботами, наприклад швейцари. Якщо людина заробляє 35-40 тисяч доларів на рік, то це вважається як нижчий середній клас.

Утвердження ж такого прошарку, як середній клас в Україні відбувається надто повільно і весь час штучно гальмується державною економічною політикою.

Для нашої держави, як і для інших перехідних суспільств, характерні такі особливості середнього класу:

• Україна переживає  початкову стадію формування середнього класу, що перебуває лише в зародку;

• формування середнього класу в Україні відбувалося  переважно не шляхом домінування особистісних духовних рис, (професіоналізму, освіченості, працелюбства, вольових устремлінь і власних здобутків), а внаслідок "уміло" проведеної приватизації, доступу до бюрократичних інституцій, що здійснювали роздержавлення тощо;

• для України характерне зведення всієї багатоманітності критеріїв  визначення середнього класу до єдиного - економічного. Звідси - наявна ситуація  паралельного існування ніби двох середніх класів: один - середній за прибутками, але із сумнівними життєвими та моральними цінностями; другий - загалом відповідає західним критеріям, окрім економічних;

• наявна проблема кількісних параметрів середнього класу. За деякими оцінками, він становить 15 % від усього населення, тому не здатний виконувати роль стабілізатора суспільства, гаранта політичної стабільності;

•  специфіка середнього класу в Україні полягає в тому, що він утворюється не на базі розвитку реального виробництва, а переважно від обслуговування класу багатих;

• подальший розвиток середнього класу в Україні пов'язаний з успішними економічними реформами, а також із поверненням у коло середнього класу численної інтелігенції, що і становить осердя останнього в західних країнах.[2]

На сьогодняшній день у загальній структурі суспільства України частка населення, яке можна віднести до середнього класу, становить 10 – 15%, тоді як сучасне європейське суспільство передбачає у своїй структурі 60 – 65% середнього класу.

Аналізуючи  основні процеси становлення  середнього класу в Україні, потрібно враховувати й те, що у структурі нашого населення є певна частина людей, яка отримує достатньо високі (вищі за середні) доходи, однак не може бути віднесена до середнього класу. Це особи, пов’язані з тіньовим капіталом та бізнесом, корумповані посадові особи органів державної влади, ті, хто співпрацює з кримінальними структурами тощо. Вони не зацікавлені в соціально-економічній та політичній стабільності суспільства.

Таким чином, перспективи  створення процвітаючої української  держави багато в чому пов’язані  з формуванням середнього класу  як активної суспільної сили, що виражає  і відстоює інтереси всього суспільства . Становлення масового середнього класу повинно йти паралельно з перетворенням інституту держави і формуванням інститутів громадянського суспільства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Потреби та роль становлення  середнього класу в Україні  як основи розвтитку суспільства

2.1 Проблеми визначення середнього класу в Україні