Сімейно - шлюбні відносини в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО

ГОСПОДАРСТВА

ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

 

Кафедра політології, соціології і права

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА З  ДИСЦИПЛІНИ

 

« СОЦІОЛОГІЯ »

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                        Виконала:

студентка 2 р. навчання

 факультету економіки 

і підприємництва напряму

підготовки «облік і аудит»

Райда Олена Олексіївна

Перевірив:

Столятова  А.В.

 

 

Рівне 2013

 

ТЕМА 18. СІМЕЙНО - ШЛЮБНІ   ВІДНОСИНИ   В   УКРАЇНІ

 

1. Типологія сімейно – шлюбних відносин і їх характеристика.

 

2. Проблеми та протиріччя сімейно  – шлюбних відносин і шляхи  їх вирішення.

 

3. Розлучення та їх наслідки.

 

ЗАВДАННЯ:

 

Проаналізуйте основні тенденції і проблеми розвитку сучасної сім”ї в Україні, висловіть своє ставлення до них.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Типологія сімейно – шлюбних відносин і їх характеристика.

 

       Сімейно-шлюбні відносини, включаючи особисті немайнові та майнові права являють собою область дії сімейного права. Сучасне законодавство здійснює регулювання сімейного права на основі законів. В цілому, сімейні відносини додають в життя громадян деякі обов'язки та права, стежити за здійсненням яких є головним пріоритетом сімейного права. Україна, на відміну від європейських країн, виділяє сімейне право як окремої галузі і за рахунок цього приділяє пильну увагу як самим шлюбно-сімейних відносин, так і прав, які з ними пов'язані. Дана галузь сучасного законодавства перебуває на сторожі збереження сім'ї, а також захищає сімейні цінності, проводить коректну регулювання за допомогою свобод і прав, які гарантовані державою; регламентує взаємини між дружиною і чоловіком, а також дітьми і родичами. Звертаючись до сімейного законодавства можна дізнатися правові норми щодо того, як укласти або розірвати шлюб, яким чином зареєструвати свою дитину або удочерити (усиновити) чужого, як розділити спільне майно і багато інших питань. Імперативно-дозволительної характер в сімейному праві базується на однозначному призначенні прав. Завдяки цьому можна використовувати свої права з користю для себе. І допоможе в цьому юридична консультація.

      Сучасна українська сім'я та її функції характеризуються суперечливими тенденціями, які впливають на зміни й розвиток відносин у суспільстві в цілому. Яка ж вона сьогодні - «осередок» українського суспільства? Як живе, які проблеми вирішує, як змінилися стосунки в сім'ї та сучасний погляд суспільства на сім'ю?

      За останні десятиліття в Україні слово «сім'я» остаточно втратило своє первісне значення в тому сенсі, що частіше всього сім я нарахувати вдається тільки разом з обома парами бабусь і дідусів. З початку 60-х років і впродовж двадцяти років українська родина в середньому складалася з чотирьох осіб - батько, мати і двоє дітей. У 90-х цей показник почав невблаганно падати. Середня кількість народжень на 1000 чоловік населення зменшилася з 13,3 у 1998-му до 8,3 у 2008 році. І хоча за останні два-три роки народжуваність дещо збільшилася, це занадто незначна цифра, щоб Україну можна було перестати називати «країною однодітних родин».

        Відповідальність за утримання і виховання дітей сьогодні покладена на батьків значно більшою мірою, ніж раніше. У той час як матеріальний рівень життя значно знизився у переважної кількості сімей. Як повідомляє «Інтерфакс-Україна», за даними комплексного обстеження умов життя домогосподарств, проведеного за дев'ять місяців 2000 року, більше чверті населення в Україну (26,7%) належать до категорії бідних, до злиденних - 14,7%. Дві третини бідного населення становлять сім'ї з дітьми, які не досягли повноліття. Майже половина бідного населення - сім'ї з дітьми, де всі дорослі працездатного віку (47,2%). Ще 18 із ста бідних - сім'ї, в яких усі дорослі працюють. Більшості молодих сімей важко утримувати без сторонньої допомоги навіть одну дитину, не кажучи вже про двох, трьох і більше. Вступ до шлюбу і народження дитини часто відкладається до «кращих часів».

        Не поспішають з реєстрацією шлюбів і відмовляються від неї найчастіше шлюбні пари більш старшого віку: у середньому кожен другий чоловік і жінка у віці 25-29 років з переважною частиною чоловіків. Збільшується в цілому вік молодих пар, які одружуються. Рідше можна зустріти студентську шлюбну пару. Великий відсоток 30-35-річних жінок, жодного разу не були замужем.

       Статистика останніх років не залишає ніяких сумнівів: кількість шлюбів зменшується, а розлучень, навпаки, збільшується. У 2005 році по Україні кількість шлюбів на 1000 жителів становило 9,3, у 1998 р. - 6,2% (тобто на 36,5% менше), а розлучень відповідно - 3,7 і 4,2%.

         Відкладання шлюбів і народження дітей деформує традиційну модель життєвого циклу людини і сім'ї. Зокрема, новим для України є той факт, що деякі жінки вважають за краще народжувати раніше, ніж вступати в шлюб. Найбільшу частину сімей, які мають одного або двох дітей, складають сім'ї, де подружжя, особливо дружина, мають закінчену середню спеціальну або вищу освіту. Сучасні жінки часто відкладають народження первістка до свого тридцятиріччя - «спочатку освіта й кар'єра - потім діти». Широко поширеним стало позашлюбне материнство в дуже молодому віці й несвідома багатодітність соціально неблагополучних родин.

       Економічні труднощі, невлаштованість молоді, невпевненість у майбутньому - одні з головних причин поширення нетрадиційних для України шлюбно-сімейних відносин. На сьогоднішній день частина юридично незареєстрованих фактичних (так званих громадянських) шлюбів перевищує рівень 1926 р., коли реєстрація була необов'язковою, а правовий статус юридичних і фактичних шлюбів був однаковий.

        Одні розцінюють громадянський шлюб як підготовку до подальшого спільного життя, прояв особистої свободи й засіб зберегти свіжість і романтику у відносинах. Інші вважають, що цивільний шлюб породжує недовіру, нестабільність і невпевненість у завтрашньому дні, й це позначається на всіх сферах діяльності.

       Як показує практика - одними з основних причин суїцидів (звичайно, тут головну роль відіграє схильність людини до суїциду) є незатребуваність, нереалізованість, нездатність адаптуватися в нових умовах тих, кому сьогодні від 30 до 50 років. Адже раніше такі якості, як самостійність, активність, ініціативність, впевненість у собі були притаманні одиницям, решта були веденими. Коли нікому і нікуди вести і людина відчуває себе викинутим, виникає безліч психологічних проблем, які перш за все відбиваються на сім'ї.

      І друга причина - невдалі громадянські шлюби. Цивільний шлюб не применшує ступеня переживань і болю від розставання. Швидше, збільшує. Оскільки людей, по суті, нічого не зв'язує, немає за що зачепитися. Людина відчуває себе непотрібним.

     Ще одна відносно нова для України модель стосунків - родини «нових українців». Мабуть, вже не так популярні, як кілька років тому, анекдоти про певну групу нових росіян (українців) у малинових піджаках від Версаче, майже однаково пахнуть, з ультракороткими стрижками, характерною розпальцівкою і великий золотим ланцюгом на шиї. Мода змінилася, але збереглася система поглядів. Більшість сімей таких «нових українців» було створено задля взаємної вигоди: він їй - певний рівень життя, вона йому - свою красиву зовнішність. У такій родині абсолютно інша модель взаємин - психологічних, культурних, виховання дітей. Глибоких почуттів немає спочатку. Відносини будуються за відпрацьованою моделі - дитина, гувернантка, хороша приватна школа - тому що так належить, модно. Якщо у чоловіка виникнуть проблеми і його спіткає розорення - дружина не стане йому підтримкою, просто кине, а дитина для неї в цьому випадку - лише тягар.

     Сімейні тяготи, обмеженість батьків у часі для спілкування з дітьми призводять до розриву внутрішньосімейних зв'язків, обмежують можливість батьків і дітей разом проводити дозвілля. Нестабільність сімейних відносин, відсутність необхідної культури сімейного життя, пияцтво батьків призводить до збільшення кількості сімей, що розпадаються і дітей, які потрапляють у спеціальні дитячі заклади, жебракують, бродяжать.

     На жаль, більшість молодих подружжя сьогодні виявляються абсолютно не підготовленими до шлюбу не тільки у фінансовому відношенні. Оскільки зараз особиста свобода, а разом з нею і свобода вибору партнера зведено в культ, то вже ніщо не стримує природного інстинкту, що у свою чергу провокує розлучення. Втративши сімейні традиції, майбутня українська пара намагається копіювати американський спосіб життя - з її прагматичними зв'язками, повною матеріальною незалежністю її членів тощо. Тоді як в американському суспільстві, стурбованому тривожною сімейною статистикою, проблеми моральності й сімейності переходять на якісно новий рівень.

    Важко сказати, якою стане класична українська родина. Але поки що переважає тип сім'ї, де позитивні складові старої моделі вже не діють, а нові норми ще не склалися.             Сьогодні багато сучасних дівчат не уявляють себе в ролі дружини, хорошої матері. Вони бачать себе моделлю, жінкою, створеною для розкошів. Мріють про успішну кар'єру. Споконвічно природні функції жінки стираються. Інтенсивне формування понять, «що таке добре і що таке погано» починається в дитини з 7 до 14 років - час матері, яка відповідає за формування тонкої емоційної сфери. У сьогоднішніх мам у самих проблема змазаних понять, немає чіткого уявлення про те, що ж добре, а що погано.

     Плавання сімейного корабля в бурхливому морі життя залежить від багатьох соціальних і психологічних факторів. На характер стосунків молодої пари значною мірою впливає уявлення про сім'ю, отримане від батьків.

         В сучасних журналах дуже часто на очі потрапляє визначення десятикласниць, дані таким вічним цінностям як «гармонія», «любов», «щастя», «мати», «батько», «дитя», «чоловік», «жінка». Очевидно, що половина з цих дівчаток мають глибокі душевні травми, отримані в результаті виховання в неблагополучних сім'ях. Інакше чим можна пояснити їхні висловлювання з приводу чоловіків, як то: «тварина, якій необхідна тільки фізична близькість»; «недосконале істота, здатна жити лише поруч із жінкою», «великий уперта дитина, що не бажає змінюватися», «людина, психологію, якого неможливо зрозуміти ».

         І все ж, незважаючи на те, що суспільство і відносини між людьми стали жорсткішими, а підхід до сім'ї прагматичнішим (не впевнений у своєму фінансовому майбутньому, значить, не впевнений у сімейному щасті), більше стали цінуватися почуття. Прихисток і надійний тил більшість як і раніше знаходить саме в сім'ї.

    Соціологічне дослідження «Молода сім'я України 90-х (1994-2015 роки)», яке проводить Український інститут соціальних досліджень, свідчить, що на шкалі загальнолюдських цінностей у більшості молодих сімей на першому місці стоїть «хороша сім'я» (89,8% респондентів) . Створюючи сім'ю, молоді люди називають такі цінності, як здоров'я, діти, любов, матеріальне забезпечення, сексуальна гармонія, впевненість у собі. Згадані цінності тісно пов'язані з виконанням сімейних функцій.

      Що стосується уявлень про свій сімейний статус, то на перше місце подружжя ставлять функцію народження і виховання дітей (90,3%), на друге - задоволення потреб у коханні, особистому щасті, почутті захищеності (74,2%). При цьому слід звернути увагу на те, що коли подружжя вибирали з перерахованих в анкеті трьох сімейних цінностей (любов, діти, побут), то переважна більшість із них вибрали любов 74,7%, а народження і виховання дітей вважають найважливішою сімейною цінністю лише 15,5%.

       Отже, з наведених даних можна припустити, що в сучасному шлюбі домінуючою ціннісною орієнтацією є любов і пов'язане з ним особисте щастя, емоційний комфорт у родині. Тут, здавалося б, є протиріччя між уявленнями про найважливіші функції сім'ї, де на першому місці - народження і виховання дітей, і оцінкою значення сім'ї для кожного з членів сім'ї як особистості, коли головним вони вважають кохання. Це можна пояснити тим, що в першому випадку проявився певний соціально-психологічний стереотип, згідно з яким діти займають головне місце в життєдіяльності сім'ї. У другому ж випадку - реальні установки молодих людей, які прагнуть знайти своє місце в житті. Тим не менше, 64% опитаних вважають ідеальною сім'єю ту, яка має двох дітей.

         Новий статус набуває сьогодні традиційна проблема стосунків із батьками. Проблема залишилася тією ж, але погляд став іншим. Раніше про право дитини на власну думку не говорилося, ставлення до дітей у сім'ї мало авторитарний характер. Сьогодні батьки намагаються розібратися в причинах конфліктів, звертаються за допомогою до фахівців, відповідної літератури. Батьки молодші, більш інформування, потік психологічної інформації з різних джерел вони, можливо, ще не готові опрацьовувати самі, але розуміють, що цими проблемами слід займатися.

 

2. Проблеми та протиріччя сімейно – шлюбних відносин і шляхи їх вирішення.

 

         Сучасні економічні перетворення, демографічні проблеми, криза в політиці, культурі – все це відбивається на життєдіяльності сім’ї, при цьому поглиблюється її дезорганізація.

         В Україні налічується 10,3 млн. молоді (віком від 15 до 28 років), що становить 19,1: загальної кількості населення. В країні мешкає 2 млн. 400 тис. молодих сімей, в яких народжується 80% усіх народжуваних в Україні дітей. Тобто 46,6% молодих сімей перебувають у шлюбі і хоча статистика недосконала і не встигає за кількістю розлучень, можна сказати, що 50% молодих перебуває у шлюбі (або була у шлюбі). Тому проблеми сім’ї у більшій мірі залежать від суспільства, допомоги та підтримки держави. Сім’я відіграє велику роль у сучасному суспільстві Життя кожної людини пов’язане з сім’ю.