Сімейно - шлюбні відносини в Україні

        Сімейне життя – це великий екзамен у людей. Спосіб життя сім’ї багато залежить, від побуту, матеріального становища. Якщо є якісь відхилення, то треба уміти перебороти труднощі. Несерйозне відношення подружжя являється причиною достатнього багаточисельних розлучень. Готовність до шлюбного життя – це перш за все сформованість навичок, боротьбу з труднощами, яких як правило буде немало. На будь-якому життєвому шляху сім’ї. Таким чином виникнення сім’ї її розвиток та збереження є складним соціальним психологічним та біологічним явищем суспільства. Здорова сім’я – здорове суспільство.

        Скорочення кількості дітей у сім'ї зумовлено не стільки матеріальними труднощами, як конфліктом цінностей у суспільстві, конкуренцією пріоритетів, де цінність сім'ї та дітей девальвується, а перевагу отримують цілком інші інтереси, що роз'єднують сім'ю, руйнують сімейне «Ми» і збільшують «вартість» позасімейного «Я». Ослаблення почуття сімейного обов'язку в усіх членів сім'ї — у батьків перед дітьми, молодших перед старшими, у подружжя одне перед одним. Усе це постає у центрі сімейної дезорганізації і супроводжується ізоляцією кожного її члена. Зникають форми власне сімейного життя, його способу, замінюючись формами одиноко-комунального співіснування. Сім'я сприймається як зосередження безлічі справ, які вимагають сил, часу, нервів. Все частіше це призводить до її розпаду або формування неповної сім'ї з одним із батьків, адже у зазначених випадках мінімізуються затрати життєвої енергії індивідів. Неповна сім'я з 1—2 дітьми, але з постійною відсутністю батька, матері, дітей вдома у зв'язку з перебуванням батьків на роботі, а дітей у дитячих закладах стають формами особистої свободи. Наявність трьох і більше дітей у сім'ї спричиняють відчуження від самого себе. Орієнтованість індивідуальних систем цінностей на позасімейні сфери діяльності все частіше асоціюється з перешкодою до особистого успіху. У радянському суспільстві названі процеси відбувалися взагалі у дуже несприятливих для сім'ї умовах: авральні «соціалістична індустріалізація», «колективізація» сільського господарства, ліквідація приватної власності та різних дрібних господарств, урбанізація породжували або посилювали кризові явища в сім'ї.

         У зв’язку з тим, що феномен сім’ї вивчають різні науки: психологія, соціологія, педагогіка, демографія, правові науки, етика, історія, філософія та інші, в літературі існують різні визначення поняття сім’ї. Це зумовлено тим, що навряд чи можна знайти визначення, яке було б універсальним для всіх наук і всіх способів вивчення сімейно-шлюбних та сімейно-побутових відносин. Приміром, існує таке визначення: сім’я — це форма спільності людей, що складається із поєднаних шлюбом чоловіка і жінки, їхніх дітей (особистих чи усиновлених), а також, в окремих випадках, з інших осіб, пов’язаних з переліченими кровнородинним зв’язком. Або інше: сім’єю називають соціальне об’єднання, члени якого пов’язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю і взаємодопомогою.

        Єдність сім’ї забезпечується взаємною любов’ю, моральною, економічною, правовою та іншими видами взаємної відповідальності всіх членів сім’ї, взаєморозумінням та емоціональною прихильністю.

        З одного боку, сім’я — доволі локалізоване об’єднання людей, що захищає свій внутрішній світ і протистоїть зовнішнім впливам. Якщо сім’ю позбавити її внутрішнього світу, зробити все, що відбувається в ній, відкритим для суспільства, вона розпадеться. З іншого боку, сім’я – об’єднання людей, відкрите для всього, що відбувається у світі. Це сприяє її розвиткові, уможливлює задоволення особистих потреб у спілкуванні з іншими людьми, забезпечує почуття безпеки та захищеності.

    Останній сучасний етап, що триває і в наш час, приніс у розвиток сім'ї радикальні зміни, які отримали серед науковців визначення революційних. Соціологи, характеризуючи сучасний етап розвитку сім'ї, називають його черговою (другою) революцією в сімейному житті, яка не тільки внесла радикальні зміни у сімейні стосунки, місце та роль сім'ї у суспільстві, але й, на думку частини вчених, фактично поставила під сумнів саме існування сім'ї. Серед соціальних умов, які дають підставу робити подібний висновок, називають такі [6, с.19-20]:

 • по-перше, зростання економічної незалежності жінок та активне залучення їх до трудової діяльності (а це викликає прагнення жінок до більшої самостійності, перегляду традиційної структури сімейних відносин, до змін традиційних функцій сім'ї, рівноправності з чоловіками у прийнятті рішень, у контролі над видатками та майном сім'ї тощо);

 • по-друге, утворення двох  центрів життя — місця праці  і дому (раніше професійна діяльність  і домашнє господарство існували  в єдності, в межах однієї сім'ї);

 • по-третє, еволюція поглядів  на сексуальну мораль (або сексуальна революція з послабленням соціального контролю, зростанням анонімності сексуальної поведінки, збереженням секретності позашлюбних зв'язків, діяльністю широкої мережі засобів масової інформації, які проголошують вільне статеве кохання мало не основним мірилом рівня цивілізованості сучасних чоловіків і жінок, зміною загального ставлення суспільства до сексуальної поведінки з тенденцією до пом'якшення традиційних уявлень про дозволене і недозволене тощо);

• по-четверте, винахід надійних контрацептивних засобів і методів запобігання вагітності (вперше в історії людства за допомогою таких засобів вдалося відокремити секс від зачаття).

     Аналіз впливу названих обставин показує на їхню загальність і типовість для всього сучасного цивілізованого світу. Отже, можна зробити висновок про типовість та порівняну універсальність наслідків впливу зазначених обставин на сучасну сім'ю, на визначення тенденцій її подальшого розвитку. До таких тенденцій відносять: 1) збільшення кількості розлучень (абсолютне і відносне); 2) збільшення кількості неповних сімей і дітей, народжених поза шлюбом; 3) зменшення середньої тривалості шлюбу; 4) відкладення часу вступу до шлюбу; 5) проживання подружніх пар без оформлення шлюбу; 6) зменшення розмірів сім'ї і народжуваності дітей з подальшим старінням населення та навіть його депопуляцією; 7) збільшення кількості самотніх людей, які не одружуються; 8) зменшення кількості повторних шлюбів тощо.

      Зрозуміло, що зазначені тенденції тією чи іншою мірою притаманні й розвиткові сім'ї в Україні. При загальній кількості сімей (близько 17 млн.) середній розмір сім'ї коливається від 3,1 до 4 осіб. У нашій країні протягом року реєструється близько 500 тис.шлюбів, або 9,3-9,5 на тисячу мешканців. Це один з найнижчих показників серед країн СНД (ще нижчий — лише у Росії і Вірменії), хоча дещо вищий, ніж у Франції, Швеції, Японії, Швейцарії і Канаді (там 4,9-7,3 шлюбів на тисячу мешканців). Водночас за 2004 рік в Україні зареєстровано понад 240 тис. розлучень. Основні їх причини такі: зловживання алкогольними напоями (пияцтво переважає серед чоловіків); різниця в характерах та інтересах і пов'язані з нею сімейні чвари; передчасне, непродумане одруження; незадоволення сімейним життям, зрада; втручання третіх осіб; фінансові труднощі; нездатність або небажання когось із подружжя мати дітей тощо. Аналіз також показує, що понад 3/4 молодих одружуються до 28 років, а пік розлучень припадає на 1—4-й роки подружнього життя. Найміцніші шлюби на Закарпатті, найменш міцні — в Криму. Зростає питома вага повторних шлюбів (23-24%). Щорічно до 200 тис.дітей залишаються без одного з батьків. Збільшується кількість матерів-одиначок, дошлюбних дітей. Через підвищення у порівнянні з народжуваністю рівня смертності та еміграції, в Україні починаючи з 1991 р. відбувається природне скорочення населення. Отже, основні сучасні тенденції розвитку сім'ї, зумовлені станом українського суспільства, можуть бути зведені до таких:

 • по-перше, шлюб, що лежить в основі сім'ї, стає рівноправним, добровільним, вільним від примусу, корисливості, втручання чи тиску третіх осіб;

 • по-друге, дотримується принцип  егалітарності, не обмежуються права  й не принижується гідність  жінок і чоловіків, що забезпечує кожному з них рівні можливості професійного та духовного зростання;

 • по-третє, в сучасній сім'ї  долається відчуження подружнього  життя; системою прав та обов'язків  створюються реальні передумови  для усунення суперечності між  любов'ю та обов'язком;

 • по-четверте, суспільство об'єктивно зацікавлене у зміцненні шлюбно-сімейних стосунків не шляхом зовнішнього тиску на сім'ю, правових та інших заборон, а за рахунок зростання її внутрішньої згуртованості, посилення подружньої і батьківської відповідальності.

     За результатами аналізу стану і тенденцій розвитку сім'ї в Україні відомий український соціолог І. Мигович дійшов висновку, що за цих умов зростає суспільне значення підготовки юнаків і дівчат до шлюбу, підтримки молодих сімей, створення мережі необхідних соціальних служб, медико-психологічних консультаційних центрів, розвитку вітчизняної демографії, цілеспрямованої демографічної політики держави тощо.

     Демографія — одна із суспільних наукових дисциплін, що вивчає населення та закономірності його розвитку. Головне місце в ній посідають дослідження проблем відтворення населення, змін його кількісного складу, розміщення під впливом як звичайного руху (народжуваність, смертність), так і міграції населення. При цьому слід пам'ятати, що відтворення населення залежить не лише від природних факторів. Значною мірою воно обумовлене соціально-економічними умовами життєдіяльності суспільства.

      Сучасні демографічні процеси торкнулися багатьох держав, у тому числі й України, де, починаючи з 1992 р. рівень смертності населення перевищує рівень народжуваності. А це, як відомо, негативно впливає на відтворення трудових ресурсів, на розвиток соціально-економічних та інших життєво важливих сфер суспільства. Тому з метою врегулювання процесів дитячої народжуваності багато держав свідомо розробляють і втілюють у життя активну демографічну політику[4, c. 69-71].

 

3. Розлучення та їх наслідки.

 

    Актуальною проблемою сьогодення українського суспільства є численність розлучень. Важливість даного питання полягає в тому, що розлучення негативно впливають як на окрему сім’ю, так і на все суспільство загалом, а тому слід вжити заходів для негайного його вирішення. Всім відомий вислів: «Міцна сім’я – непохитна держава». Ніхто не заперечить той факт, що кількість розлучень в Україні порівняно з 90-ми роками минулого століття зросла майже удвічі.

    Спочатку варто зазначити, що в останнє десятиліття дуже змінилися функції родини, а саме економічні. Це проявляється у тому, що у сучасних сім’ях відсутній чітких розподіл ролей за статевою ознакою. І чоловік, і дружина працюють, що робить їх більш незалежними одне від одного. Разом з тим, сьогодні поняття «сім’я» трактується дещо інакше, ніж то було ще два десятиліття назад. Суспільство втратило морально-етичні основи сім’ї та поняття святості подружніх стосунків. Звісно, причини набагато глибші, але негативним є те, що люди, котрі вступають у шлюб, досить часто не розуміють сутність сім’ї, психологічно не готові до серйозних довготривалих відносин, не готові обмежувати власну волю і підкорятися комусь іншому. За оцінкою фахівців зараз розпадається кожний другий шлюб.

    Виділимо основні причини росту розлучень в Україні (дані подані у відсотках):

-  Матеріальні, побутові проблеми – 18,79;

-  Послаблення цінності сім'ї для сучасного покоління – 17,45;

-  Психологічна несумісність – 14,09;

-  Монотонність подружнього життя – 9,62;

-  Нове кохання –  10,07;

-  Відсутність дітей – 4,47;

-  Алкогольна чи наркотична залежність одного з подружжя – 16,55;

-  Інше – 8,96.

    В Україні молодь вступає у шлюб у досить ранньому віці, ще достоту не розуміючи, що вони очікують отримати, і яку відповідальність на себе беруть.

    За роками сімейного життя розлучення можна розподілити наступним чином:

-  до 1 року – 3,6%;

-  від 1 до 2 років – 16%;

-  від 3 до 4 років – 18%;

-  від 5 до 9 років – 28%;

-  від 10 до 19 років – 22%;

-  від 20 і більше років – 12,4%.

    Таким чином, аналіз свідчить, що найбільша кількість розлучень спостерігається з 5 по 9 рік життя подружжя. Найменше ж розлучень на першому році, а також після 20 років спільного життя.

    Статистика показує, що найбільш відповідальний період у житті сім’ї, коли дружинам від 20 до 30 років. Встановлено також, що шлюби, укладені до 30 років, у середньому вдвічі стійкіші до розлучень, ніж шлюби, які виникли, коли дружинам було за 30. Це пояснюється тим, що у більш пізньому віці, членам подружжя набагато важче змінювати свій спосіб життя, пристосовуватися до звичок іншої людини і входити у сімейні ролі. Фактично всі розлучення відбуваються у віці від 18 до 35 років, при чому різкий їх ріст спостерігається  після 25 років.

    У 2009 році в Україні було зареєстровано 318,2 тис. шлюбів, що на 1,2% менше, ніж у 2008 році. Коефіцієнт шлюбності склав 6,9 на 1000 і коливався від 5,9 на 1000 у Сумській області до 9,2 у м. Севастополь.

    Кількість розлучень склала 145,4 тис. Середній коефіцієнт розлучуваності становив 3,2 на 1000 осіб, від 1,9 у Закарпатській області до 4,5 у м.Севастополь. Порівняно з 2008 роком кількість розлучень скоротилась на 12,8%.

Нижче наведена кількість розлучень на 1000 шлюбів у 2009 році по областях України.

 

 

Рис.1. Кількість розлучень по областях  України на 1000 шлюбів у 2009 році

   Як бачимо частка розлучень на заході України значно нижча, ніж на сході чи у центрі. Це зумовлено тим, що на заході люди більш релігійні та забобонні, а також тим фактом, що тут більша частка сільського населення. Зокрема, в Закарпатській, Рівненській, Львівській, Волинській та Івано-Франківській областях рівень розлучень найменший в Україні. Перше ж місце за кількістю розлучень посідає Запорізька, Кіровоградська, Черкаська, Донецька та Полтавська області.

    Середня кількість розлучень  по всій Україні на 1000 шлюбів  складає 457, з чого можна зробити  висновок, що майже половина всіх шлюбів, що укладаються, закінчуються розлученням.