Технології соціальної роботи у сфері зайнятості

 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………......3 
РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА В СФЕРІ ЗАЙНЯТОСТІ………….....5

1.1 Соціальна робота у сфері зайнятості……………………………………....5

1.2 Основи законодавства в сфері зайнятості……………………………........7

1.3 Форми працевлаштування………………………………………………....11

РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЇ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ………………………..16

2.1 Єдина технологія працевлаштування……………………………………..16

2.2 Працевлаштування молоді………………………………………………...20

2.3 Працевлаштування інвалідів ……………………………………………...23

ВИСНОВОК…………………………….............................................................27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………................30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Зайнятість визначається як діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій або іншій формі. В Україні до зайнятого населення належать громадяни, які проживають на території держави на законних підставах, а саме: громадяни, які працюють за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності в міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном; громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їхніх сімей, що беруть участь у виробництві; обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях; які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Прикордонних військах України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, альтернативну (невійськову) службу.

У країні діє розвинена мережа державних закладів та установ, які уповноважені проводити працевлаштування громадян, надавати їм соціальні послуги. Основними з них є Державна служба зайнятості, Державний фонд сприяння зайнятості населення, соціальні служби для молоді.

Право людей на працю й захист від безробіття встановлено міжнародними правовими актами. Важливу роль у правовому регулюванні зайнятості населення відіграють конвенції та рекомендації МОП, які встановлюють міжнародні стандарти у сфері зайнятості населення та працевлаштування.

Вчені: Г.И. Чанышева, Н.Б. Болотина, С.А Голощапов, О.В Котова, С.О Василишина, О.В. Акіліна.

Об'єкт - сфера зайнятості населення

Предмет - технології роботи з незайнятими та безробітними.

Метою даної роботи є: проаналізувати технології соціальної роботи з незайнятим населенням.

Завдання:

1. Охарактеризувати соціальну роботу у сфері зайнятості.
2. Описати Єдину технологію працевлаштування.

Методи: системний аналіз, формалізування, бібліографічний метод.

Практичне значення: цінність курсової роботи полягає у використанні теоретичних матеріалів у практичній діяльності з безробітними.

Структура роботи складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА В СФЕРІ ЗАЙНЯТОСТІ

1.1Соціальна робота у сфері зайнятості

 Соціальна робота у сфері зайнятості є невід'ємною сферою соціального захисту різних цільових груп і категорій населення, її вирізняють свої особливі форми, методи роботи, соціальні технології, сфери соціального впливу.

 Зайнятість -- це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій або іншій формі. В Україні до зайнятого населення належать громадяни, які проживають на території держави на законних підставах, а саме: громадяни, які працюють за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності в міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном; громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їхніх сімей, що беруть участь у виробництві; обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об´єднаннях; які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Прикордонних військах України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, альтернативну (невійськову) службу. [1. c.63]

 Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у Державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підхожої роботи. У разі неможливості надати підхожу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

 Не всі громадяни можуть бути визнані безробітними, серед них: особи віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були звільнені у зв´язку зі змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи та організації або скороченням чисельності штату; які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), у тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі їхньої відмови від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки. [2. c.59]

 У разі відсутності підхожої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається Державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред´явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби -- військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють. [3. c.132]

 Держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні певні права: добровільність праці, вибір або зміну професії та виду діяльності; захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи; безплатне сприяння у підборі підхожої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти з урахуванням суспільних потреб всіма доступними засобами, включаючи професійну орієнтацію і перепідготовку; компенсацію матеріальних витрат у зв´язку з направленням на роботу в іншу місцевість; виплату вихідної допомоги працівникам, які втратили постійну роботу на підприємствах, в установах і організаціях, у випадках і на умовах, передбачених чинним законодавством; безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою матеріальної допомоги; виплату безробітним в установленому порядку допомоги з безробіття, матеріальної допомоги з безробіття, матеріальної допомоги членам сім´ї, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги; включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги з безробіття та матеріальної допомоги з безробіття до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу; надання роботи за фахом на період не менше трьох років молодим спеціалістам -- випускникам державних навчальних закладів держави, раніше замовлених підприємствами, установами, організаціями.

 У країні діє розвинена мережа державних закладів та установ, які уповноважені проводити працевлаштування громадян, надавати їм соціальні послуги. Основними з них є Державна служба зайнятості, Державний фонд сприяння зайнятості населення, соціальні служби для молоді. [4. c.96]

1.2 Основи законодавства у сфері зайнятості

 Право людей на працю й захист від безробіття встановлено міжнародними правовими актами. Важливу роль у правовому регулюванні зайнятості населення відіграють конвенції та рекомендації МОП, які встановлюють міжнародні стандарти у сфері зайнятості населення та працевлаштування.

 Важливе значення мають і міжнародні договори та угоди.. Якщо міжнародним договором або угодою, укладеними Україною, встановлено інші правила, ніж передбачені законодавством про зайнятість, то діють правила міжнародних договорів і угод. [5. c.86]

 Зайнятість суспільно корисною працею осіб, які припинили трудові відносини з підстав, передбачених КЗпП, за неможливості їх самостійного

працевлаштування забезпечується відповідно до Конституції України, КЗпП,

Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 р. Зі змінами та доповненнями.

 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 p., розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові й організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

 Слід зазначити, що законодавство про зайнятість поширюється на іноземців, які постійно проживають в Україні, а також осіб без громадянства, якщо інше не передбачено законодавством України. Так, іноземці, що іммігрували в Україну для працевлаштування на певний термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування. [6. c. 73]

 Відносини зайнятості в Україні регулюються також іншими законодавчими актами України.

 Основні принципи державної політики у сфері зайнятості населення, а також державні гарантії прав на вибір професії і виду діяльності визначено Законом України "Про зайнятість населення".

Держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці:

* добровільність праці, вибір або зміну професії та виду діяльності;

міну професії та виду діяльності;

* захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу й незаконного

звільнення, а також сприяння в збереженні роботи;

* безкоштовне сприяння у підборі підходящої роботи та працевлаштуванні

відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з

урахуванням суспільних потреб, всіма доступними засобами, включаючи

професійну орієнтацію і перепідготовку;

* компенсацію матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу до

іншої місцевості;

* виплату вихідної допомоги працівникам, які втратили постійну роботу на

підприємствах, в установах та організаціях, у випадках і на умовах,

передбачених чинним законодавством;

* безкоштовне навчання нових професій безробітних, перепідготовку в

навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою

матеріальної допомоги;

* виплату безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю,

матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги членам сім'ї,

які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги;

* зарахування до загального трудового стажу, а також до безперервного

трудового стажу періоду перепідготовки та навчання нових професій,

участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по

безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю;

* надання роботи за фахом на період не менше трьох років молодим

спеціалістам -- випускникам державних навчальних закладів, раніше

заявленим підприємствами, установами, організаціями. Держава забезпечує

надання додаткових гарантій щодо працевлаштування працездатним

громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не

можуть нарівні з іншими конкурувати на ринку праці.

 Відповідно до ст. 5-1 КЗпП держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України:

* вільний вибір виду діяльності;

* безплатне сприяння державними службами зайнятості у підборі підходящої

роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей,

професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб;

* надання підприємствами, установами, організаціями відповідно до їх

попередньо поданих заявок роботи за фахом випускникам державних вищих

навчальних, професійних навчально-виховних закладів;

* безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в

навчальних закладах або у системі державної служби зайнятості з виплатою

стипендії;

* компенсацію відповідно до законодавства матеріальних витрат у зв'язку