Технології соціальної роботи з дезадаптованими дітьми і підлітками

Організаційні в цілому спрямовані на вияв дітей групи ризику, діагностику їх проблем, розробку програм індивідуально-групової роботи і забезпечення умов для їх реалізації.

Етапами реалізації організаційних технологій можуть бути такі.

1.Формування банку даних  дітей та підлітків групи ризику.  Формуючи банк даних, спеціаліст дотримується принципу конфіденційності, інформацією користується лише для службових цілей.

2. Діагностика проблем особистістю і соціального розвитку дітей і підлітків, які потрапили в сферу діяльності соціального працівника Соціальний працівник вивчає індивідуальні особливості дитини, з'ясовує її інтереси і потреби, труднощі й проблеми, конфліктні ситуації, відхилення в поведінці, визначає їх причини, відслідковує джерела виникнення конфліктних ситуацій, досліджує умови і особливості взаємин у мікросередовищі життєдіялі.ності дитини.

    За результатами діагностики соціальний працівник визначає сутність проблем, підбирає адекватні психолого-педагогічні, соціальні засоби для їх ефективного вирішення як індивідуально, так і в групах. Програми розробляються із залученням представників всіх необхідних для вирішення проблеми служб, відомств, адміністративних органів.

Здійснюється розподіл, залежно  від мети і завдань програми, участі і відповідальності всіх залучених до реалізації програми сторін. Соціальний працівник організовує реалізацію програми, відслідковує результати, інформує про виконання програми.

Технологія індивідуально-групової профілактичної роботи з проблемами адаптації може включати такі напрями діяльності соціального працівника.

1. Формування і дослідження банку даних про дітей.

Соціальний працівник  на основі банку даних про дітей  групи ризику формує окремий, закритий для стороннього доступу, банк даних про дітей.

2. Розробка «портрета» неповнолітніх.

3. Дослідження джерел інформації про неповнолітніх.Ця функція пов'язана з необхідністю ретельної, постійної експертизи як самої інформації про неповнолітніх.

4. Розробка схем організації контактів з дітьми і батьками.

Організація позитивних стійких  контактів соціального працівника з потенційними клієнтами - неповнолітніми та їхніми батьками полягає: у встановленні довірливо-шанобливої атмосфери взаємин з неповнолітніми; у донесенні до потенційного клієнта значущості для переборення можливих небезпечних ситуацій; у налагодженні зворотного зв'язку із середовищем неповнолітніх і їхнім найближчим оточенням (батьки, педагоги та ін.) шляхом різноманітних опитувань, анкет, інтерв'ю, нерегламентованого спілкування з неповнолітніми.

Основними принципами організації  контакту повинні виступати: емоційне і інтелектуальне співпереживання; зацікавленість; сприяння; довіра.

5. Консультування.

Консультування виступає в діяльності соціального працівника в якості інструменту організації контактів з потенційним клієнтом; способом надання допомоги і підтримки дитині, яка має певні проблеми з адаптацією.

6. Розробка програм профілактичної роботи.

Цей напрям діяльності здійснюється на основі можливостей ефективної взаємодії соціального працівника і потенційного клієнта, що реально виявляється на попередніх етапах роботи.

Здійснюючи індивідуальну  профілактичну роботу, соціальний працівник може: звернути увагу на позитивні сторони особистості дитини, враховуючи які вона розпочинає вирішення своїх проблем; допомогти в усвідомленні відповідальності за вибір стратегії поведінки; сприяти у визначенні кроків з метою виходу із проблемної ситуації; сприяти усвідомленню необхідності звернення до спеціалістів, здатних надати дієву допомогу.

Програми групової профілактичної роботи можуть бути розроблені як: інформаційно-пропагандистські, рольові, ігрові, ділові, дозвіллєві. Вони спрямовані на формування стійкого позитивного ставлення до можливостей власного здоров'я.

Поширеною формою соціальної роботи з підлітками є клубна робота. Вона активно використовується як з метою профілактики, так і соціальної реабілітації і корекції. Клубна діяльність організовується на принципах добровільності об'єднання людей із спільними інтересами, а також самодіяльності і самоуправління, врахування вікових і соціо-культурних особливостей.

Привабливість клубного життя для  дітей і підлітків визначається:

-  ігровою формою засвоєння майбутніх соціальних ролей;

- різноманітною за характером діяльністю, котра дозволяє вирішувати проблему професійного самовизначення, самопізнання;

- можливістю задовольнити потреби в спілкуванні. На відміну від беззмістовного проведення часу на вулиці підлітки спілкуються в клубі на основі спільних корисних справ, захоплень, інтересів;

- гуманістично вибудованими порівняно з вуличними міжособистісними взаєминами (недопустиме є висміювання, приниження, фізична розправа над слабкими і т.ін.);

- розвинутим самоуправлінням, відноснЬю автономією від дорослих.

Тож з метою зниження дезадаптації неповнолітніх слід належну увагу приділяти соціально-педагогічній діяльності з підлітковими групами різної спрямованості, яка може реалізовуватися за декількома напрямами:

• використання потенціалу існуючих просоціальних груп з метою вирішення завдань педагогізації соціального середовища, створення опосередкованих умов розвитку, реабілітації чи корекції конкретної особистості; надання про-соціальним групам необхідної підтримки;
• ініціювання створення груп соціальної спрямованості, таких, як групи «Милосердя», молодіжних соціальних ініціатив, групи взаємодопомоги і взаємопідтримки; включення даних груп у систему соціально-педагогічної діяльності закладу, мікросоціуму [10, с.208].

 

Висновок до другого розділу:

Можна зробити висновок, що соціальне  прогнозування з його технікою і  технологією, математичним апаратом є  важливим інструментом соціальної сфери  життя, посилення її наукового потенціалу і результативності. Мета прогнозування - не просто передбачити ті чи інші явища майбутнього, а сприяти більш ефективному впливу на них у потрібному напрямі.

Підсумовуючи, слід зазначити, що технології соціально-моральної переорієнтації дезадаптованої особистості визначаються і розробляються з урахуванням індивідуально-психологічних, вікових і статевих особливостей, причин відхилень у поведійці і розвитку дитини. Головна мета соціального працівника у роботі з такими дітьми - пристосувати, адаптувати їх до соціуму, зробити так, щоб їхня поведінка не виходила за рамки соціальної норми, не перешкоджала встановленню гармонійних взаємин з оточуючими. У соціальній роботі для розробки ефективних технологій слід враховувати різні види соціальної адаптації. У соціальній роботі для розробки ефективних технологій слід враховувати різні види соціальної адаптації.

                                             РОЗДІЛ 3         

      ТРЕНІНГОВІ  ЗАНЯТТЯ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ           

                   ДЕЗАДАПТИВН     ПОВЕДІНКИ

 

 

2. Тренінги «Легка адаптація в суспільстві»

 

   Ми пропонуємо ряд тренінгових занять щодо профілактики дезадаптивної поведінки у дітей і підлітків. Ці завдання виховують дітей, тренують правильно реагувати на рiзнi ситуацїї , адаптуватися в соціумі, та правильно віиражати свою думку i відстоювати її. Вчать дітей та підлітків довіряти та допомогати одне одному та виконувати соціальні обов’язки.

 

                                               « Хто я?»

Мета: Вправа особливо підходить для  першого заняття і є гарним способом «зламати лід» і швидко познайомити учасників один з одним.

Необхідний час: 20 хвилин.

Матеріали: Папір, олівці, ручки.

Підготовка: Спеціальної підготовки не потрібно.

              Процедура: Кожному члену групи даються олівець і папір. Учасники отримують таку інструкцію.

Напишіть у стовпчик цифри від 1 до 10 і десять разів дайте вiдповiдь на питання: «Хто я?» Використовуйте характеристики, риси, інтереси й почуття для опису себе, починаючи кожне речення із займенника («Я - ...»).

Після того як закінчите складати цей перелік, приколіть листок паперу на видному місці на грудях. Потім  починайте повільно ходити по кімнаті, підходите до інших членів групи  і уважно читайте те, що написано на листку у кожного. Не соромтеся  коментувати переліки інших учасників. В якості варіанту кожен член групи може голосно прочитати свій перелік решті групи [11].

 

«Групи тренінгу умінь (тренінгу впевненості у собі) -

        впевнена, невпевнена і агресивна поведінка»

 

Мета. Перш ніж вивчати і відпрацьовувати  навички впевненої поведінки, необхідно  зрозуміти суть впевненості в  собі. Дана вправа допоможе учасникам  психокорекційної групи відрізняти впевненість від невпевненості  і агресивності.

Необхідний час. 1:00.

Матеріали. Не вимагаються.

Підготовка. Не вимагається.

Процедура. Кожному учаснику групи  пропонується продемонструвати невпевнену поведінкову реакцію, агресивну  реакцію і впевнену реакцію в  якійсь гіпотетичній ситуації. Наприклад, можна уявити, що ваш друг «забув» повернути взяті в борг гроші. Агресивна реакція в цьому випадку може бути такий: «Чорт! Я так і знав, що тобі не можна довіряти. Зараз же поверни мої гроші!» Невпевнена реакція може бути виражена такими словами: «Вибач, я не хочу бути настирливим, але, може, ти не будеш занадто затримуватися з поверненням цих грошей?» Нарешті, впевнену поведінку може включати таку фразу: «Я думав, що ми домовилися: ти повинен був повернути мені гроші сьогодні. Буду дуже вдячний, якщо ти зможеш зробити це не пізніше п'ятниці».

Треба, щоб свої способи поведінки  продемонстрували всі учасники групи, навіть якщо часу кожному вистачить  тільки на один з трьох варіантів. Для цього кожному з учасників  має бути запропонована ситуація, відмінна від тих, що були раніше запропоновані  іншим. Якщо при роботі над цими ситуаціями вдаватися до рольових ігор, учасники групи можуть ототожнювати себе з  самими впевненими, невпевненими чи агресивними  людьми з числа їх знайомих. При цьому вони повинні пам'ятати, що невербальна поведінка говорить про людину не менше, ніж вимовлені ним слова, тому інтонації, жести і пози повинні відповідати зображуваної реакції. Якщо для цієї вправи використовують ситуації, які наведені нижче, можна або викликати добровольців з числа учасників групи, або обходити всіх по черзі. При цьому треба, щоб кожен отримав зворотний зв'язок від учасників групи, яка буде оцінювати ступінь впевненості або агресивності його реакцій. Абсолютно правильних реакцій в таких випадках не буває, і їх обговорення може бути дуже інформативним.

Нижче наведені приклади ситуацій для  вправ у впевненому, невпевненому і агресивній поведінці, але керівник групи та його учасники можуть придумати  і щось інше.

1. Приятель лізе до вас з  розмовами, а ви жахливо поспішайте, і ось щоб звільнитися від  нього, ви говорите: ...

2. Ви замовили в ресторані  біфштекс з кров'ю, але він  виявився пересмаженим. Ви говорите  офіціантові: ...

3. За ремонт автомобіля ви  отримали рахунок на суму, яка  на 25 доларів перевищує попередню  оцінку. Ви говорите службовцю  майстерні: ...

4. Ви ловите на собі погляд  привабливої особи протилежної  статі і відчуваєте, що, можливо,  зацікавили її (або його) собою.  Ви підходите до неї (до нього)  і говорите: ...

5. Собака вашого сусіда використовує  ваш газон як відхоже місце.  Ви підходите до сусіда і  говорите йому: ...

6. Ваш сусід по кімнаті в  гуртожитку поставив вас у  незручне становище, без вашого  відома запросивши в гості  незнайомого вам людини. Ви говорите  йому: ...

7. Ви дивитеся фільм в кінотеатрі, а позаду вас хтось голосно  базікає. Ви обертаєтеся і говорите: ...

8. Ви прийшли в ресторан, але  вас не влаштовує місце, яке  вам запропонували. І ви говорите  метрдотелю: ...

9. Ваш знайомий (знайома) запрошує  вас куди-небудь, але вам з ним  не дуже-то цікаво. І ви говорите: ...

10. Ваш друг просить вас позичити  йому вашу машину, але ви не  вважаєте його таким вже хорошим  водієм. Ви говорите йому: ...

11. Ваш приятель ставить вас  у незручне становище, розповідаючи  при всіх історії про вас,  і ви говорите йому: ... [11].

 

 

                               «Групове малювання»

 

Мета: Ця вправа дає можливість брати  участь всієї групі. Воно допомагає  досліджувати рольові взаємини в  групі і вплив членів групи  на індивідуальний досвід.

Необхідний час: 1 година.

Матеріали: Папір, кольорові ручки  або олівці.

Підготовка: Керівник повинен володіти досвідом у арттерапії та груповій динаміці.

Процедура: Усі члени групи сідають  у коло в середині кімнати. Перед  кожним лежить аркуш паперу і кольорові  ручки або олівці. Починайте малювати щось важливе для себе. За сигналом керівника групи передайте свій лист учаснику, що сидить від вас  зліва, і отримаєте розпочатий малюнок  від учасника, що сидить праворуч. Працюйте над цим малюнком, змінюйте і додавайте  до нього, що хочете. За сигналом передайте  цей малюнок ліворуч і отримаєте  малюнок справа. Продовжуйте так  до тих пір, поки до вас не повернеться  той малюнок, який ви почали. Усвідомлював почуття, що виникають у вас при  вигляді того, що інші зобразили  на вашому листі. Змінюйте в малюнку  все, що хочете. На закінчення обговоріть свої враження з групою.