Аналіз поеми Дж. Г. Байрона «Дон Жуан» в аспекті духовності

Саме цей образ – є вираженням природності людських почуттів та готовності на великий подвиг в ім’я світлого почуття – кохання! Ми бачимо, що змінюються духовні цінності Дж. Г. Байрона, що й знайшло відображення в «Дон Жуані». Те, що раніше здавалося поету значним і високим, тепер розвінчується, знижується, виступаючи вже позбавленим своєї бутафорської величі. Поему “Дон Жуан” можна вважати духовним заповітом Дж. Г. Байрона. Її називають поетичною енциклопедією Європи кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст.

Після виходу в світ «Дон-жуана» в світі з'являється таке явище як «Байронізм». «Байронізм» не тільки як спосіб літературного листа, а як спосіб життя. У своєму творі Дж.  Р. Байрон показав у всій дійсній непривабливості всі найгірші сторони людської природи.

Висновки

Отже, відповідно до сучасних літературознавчих концепцій, змістом категорії «духовності» є відмова від низьких, грубо чуттєвих інтересів, прагнення до внутрішньої досконалості, вищості духу. Духовність у загальному розумінні – це сукупність проявів духу в світі і в людині, але не тільки спрямованість її внутрішнього світу й діяльності на добро –  чи злотворення в навколишній дійсності, а й спрямованість самого її способу життя.

Його творчість обширна і багатогранна. У ній знайшли своє віддзеркалення ідеї освіти, що зумовили багато в чому тираноборський пафос поезії Байрона і його знамениту сатиру. Разом з тим, Байрон виступає як новатор, найвеличніший поет Романтизму. Він розробляє яскраві теми і образи романтичної літератури. Сама особа Байрона була для його часу символічна. Але він не залишився в рамках романтичного напряму, він постійно шукав шляхи до об'ємнішого і глибшого освоєння дійсності. Таким вершинним твором Байрона стала його поема «Дон-Жуан», що розкрила характерні грані зрілої творчості Байрона. Поема була незакінчена, але навіть у такому вигляді вона дає можливість відчути нову якість байроновского художнього бачення – його рух до синтезу романтиків з новим реалістичним рухом.

«Дон Жуан» – поема, у якій виразився епос сучасного Дж. Г. Байрону життя. Образом Дон Жуана автор хотів показати природність людських почуттів.

Проаналізувавши поему  Дж. Г. Байрона у визначеному темою аспекті, ми з’ясували, що цей твір можна вважати духовним заповітом Дж. Г. Байрона, бо саме зміна духовних цінностей письменника знайшла відображення в поемі. Те, що раніше здавалося поету значним і високим, тепер розвінчується, знижується, виступаючи вже позбавленим своєї бутафорської величі.

Ми з’ясували, що проблема духовності тогочасної людини і суспільства дуже хвилювала Дж. Г. Байрона. Він визнавав, що жити необхідно так, як живуть всі, у злагоді з суспільною мораллю. Саме тому його Дон Жуан – герой зовсім не схожий на того, хто може плести хитрі інтриги, ставити підступні пастки. Він прямолінійний, відвертий.

Поет ненавидів “людське стадо”, виступав проти “рабської покори”, цинічно заперечував всі людські святині, і все одне – він не може не викликати поваги, хоча б через абсолютну відвертість своєї творчості, яка пройшла шлях від пристрасного бунтарства до абсолютно байдужого ставлення до світу через спустошеність душі. Дж. Г. Байрон дуже захопився ідеєю «природної» людини, і свою мрію непорочної людини втілив у Гайде. Вона – образ високо духовний у поемі. Ця дівчина виступає як антипод інших представниць слабкої статі у творі. Образ Гайде вражає своєю гармонією духовної досконалості та непорочної краси.

Дж. Г. Байрон допоміг нам визнати, що суспільство занапащає людину. Вона може бути доброю та безгрішною і залишиться назавжди чистою, високодуховною, тільки якщо буде жити на лоні природи. Тому, знаходячи щастя, його треба берегти в недоторканності, в ізоляції. Звичайно, це була ілюзія філософа ХVІІІ століття, і зрозуміло, що виникла вона в результаті принципового заперечення безморальності тодішнього дворянського суспільства. Проблеми духовності та ментальності літератури особливої ваги набирали тоді, але й сьогодні дуже актуальні, коли світова криза акцентує свою увагу на зовсім інших цінностях. Тому сьогодні нам потрібні у суспільстві такі вчинки, як вчинки Дон Жуана – вчинки природної людини, яка живе земними пристрастями. А головне, для якої хоробрість – це подвиг в ім’я любові!

Література

1. Алексеев М. П.  Из истории английской литературы. М. – Л., 1960. –  483с.
2. Байрон Д.Г. Избранное. – М.: Правда, 1960. – 385с.
3. Гаррард Д. Сравнительный анализ героинь «Дон Жуана» Байрона и «Евгения Онегина» Пушкина. URL: http// www.magazines.russ. /authors/g/garrard/
4. Гофман Э. Дон Жуан / Э. Т. А. Гофман Избранные проиведения: В 3т. – М., 1962. – Т 1. – 420с.
5. Дубашинский  И. А.  Поэма Байрона „ Дон Жуан” . М., 1976. – 112с.
6. Елистратова А.А. Байрон. – М., 1956 – 290с.
7. История зарубежной литературы XIX века: Учеб. Для вузов/ А.С. Дмитриев, Н.А. Соловьева, Е.А. Петрова и др.; Под ред. Н.А. Соловьевой. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Высшая школа; Издательский центр «Академия», 2000. – 450с.
8. Кобыда Б. «Развитие гражданского общества и духовности». URL: http:// www.forum.zodiac.od.ua/viewforum.rum.php?f=2
9. Козлов А.В. Духовність як літературознавча категорія: монографія. – К.: Акцент, 2005. – 272с.
10. Кургинян М. С.  Джордж Байрон. Критико-биографический очерк. М., 1958. – 175с.
11. Нусинов И.М. История образа Дон Жуана / История литературного герояю – М., 1958. – 287с.
12. URL: http// www.briefly.ru/bajron/
13. URL: http// www.consulitit.ru/

1  Тут і далі переклад наш.