Естетика прози Джейн Остін у світовій літературі

Основою поетики романів  Остін є монолог і діалог з домінуванням останнього. У діалогах роману Остін характери героїв проявляються більш тонко, не прямо, а побічно. Образи Елізабет і Джейн письменниця розкриває через їх бесіди, образ містера Беннета − через його діалоги з місіс Беннет і молодшими дочками, образ Дарсі − через його розмови з Елізабет. Діалог у Джейн Остін служить для характеристики не тільки розмовляючих, але й тих, про кого вони говорять. У романі «Гордість і упередження» прийом взаємо характеристики проявляється дуже яскраво. Думки читача про персонажів, їх характери і навіть про зовнішність складається виключно з розмов і суджень про них інших героїв, які містяться або безпосередньо в діалозі, або переказуються автором. Наприклад, ось як місіс Беннет характеризує Бінглі: «... я від нього в захваті. Він надзвичайно привабливий собою! »Його сестер:«…сестри його − просто чаруючі! Я в житті не бачила більше елегантних убрань!» І містера Дарсі:«Цьому осоружному чоловікові і подобатися навіть не варто. Такий важливий і надутий, уявляючи про себе бозна-що!». Джейн про Бінглі говорить: «розумний, добрий, веселий. І я ніколи ще не бачила подібних манер − стільки свободи і разом з тим як відчувається гарне виховання!». Розмовляючи з Уікхемом, Елізабет називає Бінглі «чарівним, доброзичливим, привабливим»

Розмова між четою Беннет вже з першої сторінки розкриває  характери ціх героїв:

- Але, мій друг, вам неодмінно слід відвідати містера Бінглі, як тільки він з'явиться

- Навряд чи я за це візьмуся.

 - Але подумайте про наших дівчаток. Ви тільки уявіть собі, як добре одна з них буде влаштована. Ось побачите, як відразу поспішать в Незерфілд сер Вільям і леді Лукас. А заради чого, як ви гадаєте? Вже, звичайно, заради своєї Шарлот - ви ж знаєте, вони не дуже-то люблять відвідувати незнайомих людей. Ви неодмінно повинні поїхати - адже ми самі без цього ніяк не можемо у нього побувати [6,c. 4].

Діалог між містером і місіс Беннет служить також для створення комічного, іронічного ефекту, що є однією з особливостей прямого монологічного та діалогічного мовлення у творі Джейн Остін.

Почувши новину про холостого і багатого сусіда, матуся Беннет вже прийняла позу гончака. Тепер всю її уяву займає питання якою з дочок їй окільцювати сусіда.

Мистер Беннет себе характеризує як людину байдужу до всього. У їхньому  діалозі відчутно прослизає  дратівливість  від настоювань дружини та насмішка над нею.

- Їдьте-ка ви самі з дівчатками. Або пошліть їх одних - це, можливо, буде ще краще. Не те раптом він надумає закохатися в вас − адже ви нітрохи не менш привабливі, ніж будь-яка з наших дочок [6,c.6].

 - Ви мені лестите, дорогий мій. Колись я й справді була не позбавлена привабливості. Але зараз, на жаль, я вже не претендую на те, щоб вважатися красунею. Жінці, у якій п'ять дорослих дочок, не слід багато думати про власну красу.

- У цих обставинах у жінки не часто залишається стільки краси, щоб думати про неї припадало особливо багато.

Містер Дарсі розкриває  свою «гордість» вже на балу. На противагу своєму добродушному другові Бінглі, він веде себе пихато.«-Ходімо, Дарсі. Я повинен змусити вас танцювати, - сказав він, підходячи до свого друга. - Не можу дивитися на те, як ви цілий вечір дурним чином простоювати на самоті. Право ж, запросіть кого-небудь.

- Ні в якому разі! Ви  знаєте, що танці не доставляють  мені задоволення, якщо я не  знайомий зі своєю дамою. А  в тутешньому суспільстві - це  було б для мене просто нестерпно. Ваші сестри вже запрошені, а крім них в залі немає жодної жінки, танцювати з якою для мене не було б сущим покаранням.

- Я не так вибагливий, як ви! - Вигукнув Бінглі. - Присягаюся  честю, я ще жодного разу  не зустрів за один вечір  так багато гарненьких жінок;  серед них є просто красуні! - Ви танцюєте з єдиною гарненькою  дівчиною в цьому залі, - сказав  містер Дарсі, подивившись на старшу міс Беннет.

- Що ж, вона ніби мила - О, це саме чарівне створіння, яке мені коли-небудь доводилося зустрічати! Але он там, за вашою спиною сидить одна з її сестер. По-моєму, вона теж дуже непогана. Хочете, я попрошу мою даму вас познайомити?

- Це ви про яку? - Обернувшись,  Дарсі глянув на Елізабет, але  зауваживши, що вона на нього  дивиться, відвів очі і холодно  сказав: - Що ж, вона ніби мила. І все ж не настільки хороша, щоб порушити мій душевний  спокій. А в мене щось зараз  немає полювання втішати молодих  леді, якими знехтували інші кавалери»[6с.18].

Внутрішній світ героїв в  «Гордості і упередженні» розкривається  через пряму монологічну мову, причому тут має значення як зміст, з якого складається уявлення про спосіб мислення героя, його світогляд, так і форма, яка дозволяє судити про темперамент і деяких притаманних героєві особливостях характеру.

Монологічна мова в романі Дж. Остен - це надзвичайно виразний і ємний засіб художнього розкриття образу, що представляє собою єдність таких аспектів, як інтереси та погляди героя, його життєва позиція, а також найтиповіші риси характеру (низькопоклонство Коллінза, безкомпромісність Елізабет, імпульсивність місіс Беннет , іронічність містера Беннета і тому подібне).

Джейн Остін без особливого авторського натиску, використовуючи переважно засоби мовної характеристики, завжди включає індивідуальний для мовлення кожного персонажа словниковий склад, синтаксичний лад, стиль, інтонацію, досягає всебічного розкриття героїв. Індивідуалізація мови дійових осіб служить у Остін одночасно і засобом його типізації, за допомогою якої вона характеризує людей певного соціального вигляду, складу розуму, психології, викриваючи соціально-обумовлені людські пороки.

Ліз Беннет, Дарсі, Шарлота  Лукас характеризують себе як люди, що  прагнуть збагатити себе читанням і володіють урівноваженим характером і здатністю мислити логічно, відрізняються гармонійністю і довершеністю. Мова героїв, мислячих непослідовно і не зазнають потреби в освіті, так само безладна і путана, як і їхні думки. Така мова місіс Беннет і Лідії Беннет.

Вперше в історії англійської  літератури твори прози відзначені настільки очевидним переважанням непрямих засобів характеристики дійсності. [1, с.22]. Основні функції непрямого  аналізу й узагальнення явищ покладені  на діалог, який в даному випадку  став основою поетики. Джейн Остін не даремно називають майстром діалогу, оскільки за допомогою прямої мови, особливостей виразів і фраз, семантики речень автор малює нам те життя, яке їй самій була так близька і знайома.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Отже, Джейн Остен –  це письменниця, котра на багато років  випередила свій час. Новаторства письменниці проявились у її підході до проблеми характеру, в тому як вона розуміє і показує тонкий та інколи суперечливий внутрішній світ своїх персонажів. Джейн Остен відкриває читачеві правду повсякденності. Прототипами своїх персонажів письменниця обирає друзів, про проблеми та переживання яких вона знала та розуміла.

Хоча роман цей про  звичайності того часу, все ж таки він захоплює своєю реалістичностю. Остін майстерно розкриває ідею «гордості та упередження» кожного  з героїв.

Насправді, остіновськіх персонажів не важко зустріти і у наші часи. Ось чому цей роман, який на перший погляд, розповідає буденну історію про життєві перепетії, питання про любов і заміжжя все ж актуальний.

Розглянувши у роботі ментальність та стереотипи провінційного англійської середовища можна зробити висновок про соціально-майнові відмінності, що панували всередині класу дворян-провінціалів Англії кінця XVIII - початку XIX століть. У зв'язку з тим, що персонажі роману розглядаються під кутом майнових інтересів, можна виділити такі характерні риси провінційних героїв як обмеженість інтересів, пихатість, безпринципність, низькопоклонство, себелюбство, користь, аморальність. У романі чітко позначене коло проблем, якими живе суспільство англійських провінціалів, влучно підмічені їх недоліки, серед яких найбільш яскраво виділяється снобізм.

Аналіз механізму функціонування стилістичних прийомів показав, що з їх допомогою Джейн Остін змогла створити натуральні характери героїв роману «Гордість і упередження». Наприклад, одним з новаторських прийомів Остін було вживання невласне − прямої мови. Вперше в англійській літературі основою поетики, засобом вираження точки зору автора стає розроблений Остін діалог, який розкриває поведінку героїв, їх психологію, моральний вигляд.

Отже, письменниця не прагнула наповнити свої твори дидактизмом, не ідеалізувала героїв, уникала мелодраматизму - все, що було притаманне прозі її часу. У творах Остін відсутні докладні описи, розгорнуті портретні і пейзажні характеристики, авторські коментарі. Герої романів проявляють себе у вчинках і промовах. Кожен герой Остін є цікавою особистістю. Хоча Джейн Остін і не приділяє увагу подробицями одягу або зовнішності чи інтер’єру, герой розкриває  свою особистість шляхом діалогу або внутрішнього монологу. І вже ясно, що він з себе має.

 Так, мова чети Беннетів, крім Джейн та Ліз не визиває  почуття, що це люди естетично  розвинуті, леді Кетрін де Бер  – гордовита та скандальна, Коллінз  та Уікхем – підступні та  жалюгідні.

В основному все розповідь  тримає майстерно збудований діалог, який і розкриває поведінку героїв, їх психологію, моральні боріння. Активно  використовувала письменниця прийом невласне-прямої мови для характеристики внутрішнього світу героїв, зовнішні деталі, підтекст. Інша особливість  романів Остін − іронія, яка проявляється у невідповідності вчинків і промов героїв, в характеристиках, які дає їм автор.

Таким чином у романі розкривається істине зображення нравів, побуту, морально-етичних проблем провінційного суспільства.

Проведений аналіз художньо-літературних методів в романі Джейн Остін «Гордість і упередження» розкриває нам письменницький геній  Остін в реалістичному зображенні героїв і подій. є об'ємною і змістовною.

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Амелина Т.А. Диалог в романах Джейн Остен //Бельский А.А. – Английский роман 1800-1810 годов: Учеб.пособие по спецкурсу для студентов филол. фак. /А.А. Бельский; Редкол.: М.А. Геннель (гл.ред.) и др.; Перм.гос.ун-т им. А.М. Горького – Пермь: ПГУ, 1968. – С. 32
2. Английская литература, 1945-1980 / [А. П. Саруханян, Г. А. Анджапаридзе, Г. В. Аникин и др.] ; Отв. ред. А. П. Саруханян ; Акад. наук СССР ; Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. - М. : Наука, 1987. – С. 510
3. . Гениева Е. Ю. Английская литература. Развитие католического романтизма // История всемирной литературы в 9-ти т. М., 1989. Т. 6.
4. Гениева Е.Ю. Джейн Остен.: Библ. Указ. /Отв. ред. М.В. Чечетко. – М.: Изд-во, 1986. – С. 57
5. Демурова Н. Гордость и предубеждение: Роман / пер. с анг. И. Маршака. СПб.: Издательский дом “Азбука-классика”, 2009. С. 5-22.
6. Джейн Остин Гордость и предубеждение –М. – Литература, 1958. – С. 378
7. Зарубежная литература XIX века: Практикум. М.: Флинта: Наука, 2002. С. 341-369.
8. Лармин О.В. Художественный метод и стиль. Изд.НУ»1964. – С. 412
9. Михальская Н.П.  История английской литературы: Учебник для вузов (Гриф УМО). 2-е изд., стер. М.: Академия, 2007.
10. Уэллек Р. Теория литературы / Р. Уэллек, О. Уоррен; Вступ. ст. А. А. Аникста ; Пер. с англ. А. Зверева и др. - М. : Прогресс, 1978. – С. 324
11. Храповицкая Г. Н., Коровин А. В. История зарубежной литературы: западноевропейский и американский романтизм: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Под ред. Г. Н. Храповицкой. М.: “Академия”, 2007.
12. Шолватер Елейн. Феміністична критика у пущі // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно –критичної думки ХХст //  за ред.. М. Зарубінської – Львів, «Літопис», 1996 – 412 С.

Інтернет ресурси:

13. Вірджинія Вульф «Джейн Остін»

.- http://www.apropospage.ru/person/vulf/v8.html

14. Сайт о Джейн Остин: биография, романы, экранизации -

http://jane-austen.ru/