Контрольная работа по "Фразеологии"

У тому випадку, коли семантичні зв’язки  компонентів фразеологізму частково зберігаються, потенційно мотивуються, їх полісемантичність більш реальна. Наприклад: Ні кола ні двора: 1) зовсім нічого немає у когось; 2) не мати житла.

Вбити бобра: 1) ірон. „обманутися у розрахунках, вибравши Погане замість хорошого”; 2) прост. „отримати щось цінне, чи Досягти чогось значного”.

Грати роль: 1) мати те чи інше значення; 2) сильно, помітно Впливати, впливати на когось чи щось; 3) бути кимсь, Виступати в якості когось; 4) прикидатись.

За  максимальної семантичної мотивованості полісемія виникає ще рідше, ніж серед повністю немотивованих фразеологізмів. Так, завжди однозначні одиниці: Злість бере, зачепити почуття честі.

Для розподілення різних значень одного і того ж фразеологізму сучасні  лінгвісти називають кілька ознак:

1. Ступінь семантичної самостійності  компонентів. За значної їх  спаяності розвиток нових значень  фразеологізму більш реальний, ніж  за відносної незалежності семантики  кожного з них, тому що для  розвитку нового значення необхідно,  щоб воно виникло у кожного  з компонентів, що практично  неможливо.

2. Різна співвіднесеність кожного  значення, тобто зв’язок знеоднаковим предметом мислення.

Наприклад: Коротше гороб’Їного носа

1) дуже малий, короткий (розмір);

2) недовгий (час).

3. Співвіднесеність з різними частинами  мови і виконання неоднакових  синтаксичних функцій. Так, одне  значення фразеологізму Тихіше  води, нижче трави – „непримітний, скромний” співвідноситься з прикметником і виступає в ролі означення; друге значення – „скромно, непомітно” пов’язане з прислівником і виконує роль обставини.

4. Несхожість граматичних умов  реалізації значень: різниця в  керуванні, видовій і т. д.  віднесеності, зв’язок з істотами/неістотами, конкретними/абстрактними назвами.  Наприклад, порівняємо

Граматичну  сполучуваність різних значень фразеологізма Затоптувати в багно.

1) в значенні „принижувати, зневажати, чорнити когось” він сполучається з назвами істот;

2) в значенні „дискредитувати, ганити щось” – з назваминеістот.

Подібні відмінності говорять і про несхожість в лексичній Сполучуваності, яка й сама є однією з суттєвих розрізнювальних ознак полісемії.

Виділяються й інші, часткові, критерії багатозначності  фразеологізмів:

1. Можливість утворення складних  слів на основі того чи іншого  значення фразеологізма. Так, складне слово Кровопролиття Можна співвідносити з одним із значень фразеологізма Лити кров (проливати чиюсь кров; проливати кров за щось (захищати)).

2. Неоднакова здатність різних  значень до синонімізації з іншими фразеологізмами. Наприклад, тільки значення „особливо голосно” фразеологізма На весь голос Вступає в синонімічні відношення з фразеологізмами На все горло, на всю іванівську. Значення ж „відкрито” синонімів не має.

3. Різниця в стильовій приналежності  і експресивно-стилістичному забарвленні  різних значень.

Наприклад: Увійти в силу

1) в значенні „набрати великого впливу, затвердити своє становище” він є міжстильовим, нейтральним;

2) в значенні „ставати законним, діючим” (про договір, наказ, закон) він відноситься до офіційно-ділового стилю;

3) в значенні „швидко рости, кріпнути” він є приналежністю розмовно-просторічного стилю.

Якщо  смисловий зв’язок між значеннями втрачається, переривається або  розвиток значень компонентів одного і того ж фразеологізму спирається на різні в смисловому плані слова, то виникають Омонімічні Фразеологічні  одиниці. Так, однотипні фразеологізми  Пускати півня – „видавати писклявий звук, зірвавшись на високій ноті під час співу, мовлення” і Пускати півня – „влаштовувати пожежу” виникли зразу як омоніми.

Встановленню  точності семантики фразеологізмів допомагає контекстуальне оточення.

Нерідко розкриттю семантики різних значень  одного фразеологізму, як і значень  зовсім різних, омонімічних одиниць  допомагає аналіз інтонаційного  оформлення мовлення. Наприклад, різними  за інтонацією будуть вимовлені різні  значення одної одиниці Інша справа:

1) зовсім не те, що було;

2) дещо особливе, те, що не слід  плутати з іншим. Навіть без  контексту ясно, що в першому  випадку

Передбачається  інтонація експресії, що виражає  схвалення, захоплення, підвищення і  подовження тональності слова Справа. Для реалізації другого значення характерна спокійна, стилістично нейтральна інтонація з пониженням тону в  кінці слова Справа.

Різною  буде інтонація також при вимові фразеологізму Язика Проковтнути: 1) з’їсти що-небудь особливо смачне; 2) вперто мовчати.

 

6 Фразеологічні засоби стилістики

Фразеологізми - особливі мовні одиниці - мають  чітко виражене стильове призначення. Вони тяжіють до окремих стилів і  в текстах цих стилів найчастіше вживаються. Пояснити це можна тим, що вони співвідносні зі словами, бо, як правило, виражають одне поняття, використовуються як образні синоніми і мають виразне  стилістичне забарвлення.

Кожний  стиль мовлення володіє значним  запасом фразеологізмів. Стилістичні  функції фразеологізмів залежать від  джерел їх походження. Відтак фразеологізми  діляться на три групи: розмовно-побутові, народнопоетичні та книжні.

Розмовна  фразеологія української мови надзвичайно  багата й різноманітна: розбити глек; собаку з'їсти; як дбаєш, так і маєш; друзі пізнаються в біді.

Розмовно-побутові фразеологізми широко вживаються в  розмовному, художньому стилях, рідше - в публіцистичному. Ці фразеологізми  мають яскраво виражене емоційно-експресивне  забарвлення. Серед них багато прислів'їв і приказок, що роблять наше мовлення багатим, виразним, дотепним. Наприклад: Чорта лисого хапнеш, коли все позапирано. (М. Кропивницький.) То добре, що швидко, та є таке прислів'я: "Поспішиш - людей насмішиш". (Остап Вишня.) У творах художньої літератури розмовно-побутові фразеологізми є важливим засобом підсилення, увиразнення думки. Цю ж функцію вони виконують і в текстах публіцистичного стилю.

Народнопоетичні фразеологізми - вирази, що виникли  на фольклорній основі (сталі епітети, метафори, порівняння, тавтологічні звороти, примовки, каламбури, ворожіння). Вони поширені в художньому стилі. Українські письменники часто використовують ці вирази в своїй творчості. Наприклад: На камені на білому там стояла темная темниця. (Т. Шевченко.) Та будь я шельмовська. анахтемська дочка! Щоб мені очі повилазили, щоб мені руки й ноги покорчило, щоб мені трясця. (Г. Квітка-Основ'яненко.) Фольклорні елементи мовлення виступають у художньому (зрідка в публіцистичному) стилі як засоби емоційного забарвлення тексту в ліричні та гумористичні тони, увиразнюють художні образи.

Книжні  фразеологізми виникли на писемній (книжній) основі і найчастіше використовуються в книжних стилях. До книжних фразеологізмів належать крилаті слова і вирази - це сталі словесні формули, що є  повторенням влучних висловів письменників, філософів, учених, державних діячів. Наприклад: мертві душі (за назвою твору  Миколи Гоголя), ахіллесова п'ята (з  грецької міфології), лебедина пісня (староримський вислів), путівка в життя (від назви кінофільму). Вони використовуються в творах художньої літератури. Наприклад: Майнув над його роками синій птах та й полишив саму печаль. (М. Стельмах.) Синій птах - вислів німецького письменника М. Метерлінка. Стоптані перли, зів'ялі листки вслали його перехресні стежки. Зрадила доля мужицького сина! (М.Вороний.) У цих реченнях Микола Вороний використав образи Франкової поезії.

І в публіцистичному стилі часто  зустрічаємо крилаті вислови. Причому  публіцисти іноді вдаються до перефразування відомих афоризмів: Народ святкує  вашу пам'ять і славить ваше ім'я "в сім"ї вольній, новій" (О. Довженко.) Я вважаю, що справа редагування  перших книг молодих - особливо важлива  і відповідальна справа: письменникові  дається "путівка" в літературу, в життя! (Ю. Смолич.)

А ще до книжних фразеологізмів належать термінологічні словосполучення, поява  яких зумовлена постійним розвитком  різних галузей науки, культури, техніки. Вони найчастіше використовуються в  науковому, діловому і публіцистичному  стилях. У творах художньої літератури вживаються зрідка. Термінологічні словосполучення, як і інші групи фразеологізмів, означають одне поняття і в  мовленні виступають як готовий вислів, що не членується: коротке замикання; іменний складений присудок; площа  нагріву; адамове яблуко; північне сяйво; неповні речення; технічний мінімум; узяти в лапки тощо.

Фразеологізми можуть перебувати в синонімічних зв'язках  як з окремими словами, так і між  собою. Наприклад: живучий - скрипуче колесо довго ходить; і довбнею не доб'єш; Кощій Безсмертний; скрипуче дерево довго стоїть. Фразеологізми-"скрипуче дерево", "скрипуче колесо" більш експресивні, ніж окремі слова, тому вони вживаються в розмовному, художньому стилях, а слово живучий - стилістично нейтральне. Синонімічні фразеологізми широко використовуються в художніх текстах: Спересердя на жінку накричав - ні за що, ні про що. (Є. Гуцало.) Для більшої виразності письменники залучають у речення кілька фразеологічних синонімів: В них (дорослих) теж чогось вискакували клепки, розсихались обручі, губились ключі від розуму, не варив баняк, у голові літали джмелі, замість мізків росла капуста, не родило в черепку, не було лою під чуприною. (М. Стельмах.) Прозаїк побудував речення, де вжито вісім фразеологізмів-синонімів, відтак досяг високого ступеня експресії.

В публіцистичних, художніх текстах фразеологізми  іноді видозмінюються (трансформуються), що також служить засобом експресії, створення каламбурів, оказіоналізмів, як ось: Бути чи не бути - питання вирішене. Студент - це звучить гордо.

7 Фразеологізми виконують найрізноманітніші  стилістичні функції: оцінну, емоційно-експресивну,  функцію створення сатири й  гумору та ін.

Оцінна  функція. Фразеологізми викликають у читача (слухача) певне ставлення  до зображуваного, дають йому оцінку — позитивну чи негативну. Схвалення, прихильність, співчуття чи захоплення викликають ФО кований на всі чотири ноги, за словом до кишені не лізти, битися як риба об лід, наприклад: "Мені поперед  усього треба людей розумних,., кованих  на всі чотири ноги" (І. Франко); "Вогонь — не дівка. За словом до кишені не полізе" (М. Руденко);"Б'юся як риба об лід, а не бачу свій слід" (Укр. приказка).

Навпаки, несхвальне ставлення, осуд, відразу  чи зневагу викликають фразеологізми  ні риба ні м'ясо, рильце в пушку (в  кого), розводити антимонії, хоч кіл  па голові теши (кому), каламбурне третє  ребро від заду тощо.

Емоційно-експресивна  функція. Емоційні мовні одиниці  також містять компонент оцінки, виражають позитивні чи негативні  почуття, характеризують психічний  стан мовця, передбачаючи існування  додаткового стилістичного колориту. Емоційне завжди експресивне. В основі експресивних мовних одиниць лежать соціопсихологічні та власне мовні критерії оцінки виражальних засобів. Експресія з'являється там, де є можливість зіставлення, посилення певних ознак на основі протиставлення (С. Єрмоленко).

Функція створення гумору й сатири. Деякі  звороти, зазначав С. Караванський, народившись  у гумористичній душі нашого народу (Химині кури, розказувати про хітині кури), додають мові "неповторного, тільки їй властивого колориту". Названа  функція часом зумовлена структурною  організацією внутрішньо фразеологічного  контексту, як-от: замок поцілувати "побачити замкнені двері", почесати березовим віником (кого), почесати спину (ребра, плечі) (кому, яку, які) "побити".

Функція передачі внутрішніх якостей персонажа.

Функція відтворення внутрішнього стану  персонажа. Природно, що численні фразеологізми  групуються навколо слів душа і серце  як виразників психічного стану людини, її настроїв, переживань та почуттів: аж в душі (на серці) похолонуло (в кого, кому), в душі закипати "надмірно хвилюватися від припливу якогось  почуття (гніву, незадоволення, роздратування), відлягло від серця (від душі, на серці, на душі) (у кого, кому), аж з  душі верне (кому).

Функція портретної характеристики, зображення зовнішнього вигляду людини. Зовнішність  людини змальовується дуже розгалуженими  спектрами висловів, особливо народними  порівняннями. Чи не найбагатший з  них висвітлює красу і вроду  дівчини. Ось далеко не повний їх ряд, дібраний М. М. Пазяком:

Функція мовної характеристики персонажа.

Функція синонімічного увиразнення експресії, створення градації. Часом це малопомітні, невимушені посилення інтенсивності  дії — навіть у межах одного речення, — які ледь окреслюють зіставлення  різних внутрішніх форм і зашифрованих образів: "Навіщо було дратувати  гусей і підливати масла в  вогонь?" (О. Іваненко). І. Мамчич звернув увагу, як досягає значної емоційної сили й стилістичного ефекту, застосовуючи засіб градації, добором фразеологічних синонімів В. Чапля

Функція сюжетної основи. Один із під розділів другої частини повісті М. Коцюбинського "Fata morgana" ґрунтується на повторюваному фразеологізмі озути (пана) в постоли, який то незмінно вводиться до різних контекстів, то структурно й семантично варіюється, то акцентується, вступаючи в тісніші поєднання зі словами оточення: "Сміх косив наче та клав людей в покоси. Пан в постолах! Ха-ха!"; "Озуть пана у постоли! У цьому слові була ціла картина, розкішний план, справедливість людська і небесна. Озуть пана у постоли!.. Але як се зробити?.."