Лексико-семантична характеристика мови поезії Івана Драча

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара

 

 

КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

на тему: Лексико-семантична характеристика мови поезії Івана Драча.

 

Студентки 1  курсу групи УУ – 12 - 4

 

 

напряму підготовки  6.020303  Українська мова і література

 

 

   Федорко Юлії Анатоліївна

 

 

Керівник к. філол.. н., доц. Голікова Н.С

 

 

 

Кількість балів____________ 

 

Національна шкала ________

 

Оцінка  ECTS _____________

 

 

 

                                                                     Члени комісії :         ___________  _______________________________

                                                                                                                                             (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                    

___________  _____________________________

                                                                                                                                              (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                                              

____________  ______________________________

 

                                                                                                                                              (підпис)                         (прізвище та ініціали

 

 

                                                                

 

 

м. Дніпропетровськ

2013 р.

.

АНОТАЦІЯ

 

 

 

 

   У роботі висвітлено основні теоретичні питання фразеології. На основі фразеологічних словників виділено основні фразеосемантичні групи зоофразеологізмів, виявлено структурно-семантичні моделі  цих груп та досліджено особливості їх символіки. 

 

 

 

ANOTACION

 

   In dieser Arbeit wurden die Grundfragen der Phraseologie ausgelegt. Auf der Grundlage von phraseologischen Wörterbücher wurden Haupt phraseologische simantische Gruppen von Zoophraseologismen angeweist. Hier wurden auch strukturelle semanticshe Modelle bestimmt und Besonderheiten ihrer Synbolik erforscht.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ                                                    стор.

Вступ………………………………………………………………………………4

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження фразеологізмів……………………. 6   

 1.1. Фразеологія як наука. Поняття фразеологізму…………………………….6  

 1.2. Ознаки фразеологізмів…………………………………………...…..…..….9

Розділ 2. Українська зоофразеологія…………………………………………...12

 2.1. Поняття зоофразеологізму…………………………………………………13

 2.2. Семантичні групи зоофразеологізмів……………………………………..13

  2.2.1. Фразеологізми з компонентами-зоонімами ………………….…...…...13

  2.2.2. Фразеологізми з компонентами-соматизмами ………..……………....14  2.2.3. Фразеологізми з компонентами-предметами, пов’язаними  з тваринним світом……………………………………………………...……..…14

 2.3. Структура зоофразеологізмів………………………………...……………17 2.3.1. Субстантивні зоофразеологізми………………………...………...…….17

  2.3.2. Ад’єктивні зоофразеологізми…………………………………….......…18

  2.3.3. Інтер'єктивні зоофразеологізми…………………………...……………18   

 2.4. Символіка зоофразеологізмів……………......……………………...…..…19

Висновки…………………………………………………………………...……23

Список літератури………………………...……………………………………25

Список джерел фактичного матеріалу…………………...………………….27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

        У фразеології в лаконічній формі віддзеркалюється  багатовіковий досвід народу, його культура, вірування, традиції. Українські фразеологізми,  крім того,  зберігають для наступних поколінь ще й пам'ять про красу природи рідної землі.

          Актуальність нашої роботи визначається тим, що дослідженню зоофразеологізмів у сучасній лінгвістиці на сьогодні не приділено належної уваги. У якому б на широкому матеріалі літературних стійких мовних одиниць поряд з особливостями формування, динаміки й мотивування ЗФ розглядався характер віддзеркалення в них позамовної дійсності.

Об’єктом дослідження є фразеологізми з компонентами-зоонімами української літературної мови . 

Предметом дослідження стали семантика і структура цих фразем.  

Мета дослідження - визначити семантику й структуру українських зоофразеологізмів, у яких відбивається позамовна дійсність.  

 Поставлена мета зумовлює вирішення основних завдань:

- установити основні фразеосемантичні  групи зоофразеологізмів;

- показати структурно-семантичну суть зоофразеологізмів;

- виявити структурно-семантичні  зоофразеологічні моделі;

- дослідити символіку зоофразеологізмів.

Методи дослідження: описовий та структурний.

Використано такі джерела фактичного матеріалу:

1 Білоноженко В. М., Винник В. О. Фразеологічний словник української мови. – К: Наукова думка, 1999. – Книга 1, 2.– 980 с.

2 Білоноженко В. М., Гнатюк С. І. Словник  фразеологізмів української мови. – К:  Наукова думка, 2003. – 1097 с.

3 Удовиченко Г. М. Фразеологічний словник української мови у 2-х т.– К: Вища школа, 1984. – 687 с.

Матеріалом дослідження стали вибірки з фразеологічних словників, збірників прислів’їв. У результаті суцільної вибірки було дібрано всього 160 одиниць .

Структура та обсяг роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує  26  позицій та списку фактичного матеріалу, який налічує 3 позиції. Загальний обсяг курсової роботи  становить 27 сторінок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

 

1.1. Фразеологія як наука. Поняття фразеологізму

 

  Термін фразеологія (від грецького phrasis – вираз, спосіб вираження, зворот і  logos – слово, вчення) в сучасній українській мові, вживається принаймні в чотирьох значеннях: 1) розділ мовознавства, що вивчає фразеологічну систе -

му мови; 2) сукупність фразеологізмів у мові; 3) своєрідні засоби вираження

 думки, притаманні певній соціальній групі, якомусь авторові, діалекту тощо; 4) сукупність пишномовних, нещирих висловів, позбавлених внутрішнього змісту [ 23, c. 7 ].

    Фразеологія – це порівняно нова лінгвістична дисципліна. Ще недавно, у середині 50  - тих років минулого століття, професор Б.Ларін писав, що фразеологія перебуває в стані  «прихованого розвитку». Останніми десятиріччями теорія фразеології досягла значних успіхів : розроблено ряд критеріїв визначення фразеологічних одиниць, створено кілька класифікаційних схем їх розподілу, активно ведуться дослідження структурно – семантичних властивостей фразеологізмів та їх функціонування в мові художніх творів, розробляються теоретичні основи фразеології. Активно ведуться мовознавцями також дослідження фразеології сучасної української літературної мови.

      Проте, незважаючи на помітні досягнення у науковому обґрунтуванні фразеології як окремої лінгвістичної дисципліни, до цього часу серед мовознавців немає спільної думки щодо основних її проблем, по-різному трактуються головні для фразеології питання про природу фразеологічних одиниць і принципи їх класифікації, про предмет і обсяг фразеології, семантичні зв’язки фразеологізмів [ 1, с.  3 ].

    Відомі спроби встановити етапи вивчення східнослов'янської фразеології. Є.Малиновський називає три періоди: 1) 20-і - 40 рр. XX ст. (спроба визначити місце фразеології в колі мовознавчих дисциплін); 2) 50-60 рр. (розвиток ідей В.Виноградова, розробка основних концепцій, оформлення двох підходів до визначення обсягу фразеології - широкого й вузького); 3) 70 - 80-і рр. (залучення лінгвістичних, історичних, фольклорних, етнографічних даних, широких генетичних і типологічних паралелей). Останній ще відомий як період структурно-семантичного вивчення фразеології [23, с. 11].

       Предметом фразеології як окремого розділу мовознавства виступає дослідження природи фразеологізмів,  властивих їм структурних і семантичних ознак, а також джерел формування і закономірностей функціонування у мовленні [8, с. 226].

    Об’єктом вивчення фразеології є фразеологічні одиниці, чи фразеологізми [24, с. 252].

     У лінгвістиці відомі понад двадцять визначень фразеологічної одиниці, але жодне з них не знайшло загального визнання.  Мовознавці справедливо вважають, що визначення фразеологічної одиниці таке ж складне, як і визначення слова [7, с. 129 ].

     Фразеологічна одиниця – на думку Ющука: «Стійке сполучення двох і більше слів, яке в процесі мовлення відтворюється як готова словесна формула і звичайно являє собою семантичну цілісність [25, с. 229 ].

    А. Грищенко  фразеологізмом називає семантично пов’язане сполучення слів, яке, на відміну від подібних до нього за формою синтаксичних структур (словосполучень чи речень) не створюється в процесі мовлення відповідно до загальних граматичних і значеннєвих закономірностей поєднання слів, а відтворюється у вигляді фіксованої конструкції з властивим їй лексичним складом і значенням [8, c. 226] .

 

   Ми ж будемо дотримуватися визначення, поданого в монографії «Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія», за загальною редакцією академіка І. К. Білодіда: «Фразеологічною одиницею зазвичай називають лексико-граматичну єдність  двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, яка, маючи цілісне значення, відтворюється в мові за традицією, автоматично» [21, c. 236].

     У мовознавчій  науці також немає одностайної думки щодо того, чи вва -

жати прислів’я, приказки і крилаті вислови типу замкненої фрази об’єктом фразеології, чи виводити їх за межі цієї лінгвістичної дисципліни, залишаючи розгляд їх фольклористиці й стилістиці [18, с. 67].

     Увівши поняття про фразеологію у вузькому і широкому розумінні слова, С.І. Ожегов заперечує доцільність розгляду цих різновидів усталених сполук серед власне фразеологічних одиниць.

      «Прислів’я і приказки і подібні їм словесні сполучення, які об’єднують звичайно як витвори народної творчості з притаманними їм жанровими і художніми особливостями, також займають особливе місце в загальній масі стійких сполучень, - пише С.І. Ожегов. – Їх синтаксичні структури, при всій їх багатоманітності, є помітною і невіддільною особливістю жанру…». Проте, на думку вченого, «прислів’я і приказки виходять за межі власне фразеології мови, і, як і «крилаті слова». Вони мають ту чи іншу закінчену синтаксичну структуру речення, елементи якого складаються із вільних, закономірних для мови словосполучень і , отже, синтаксично подільні. Вони містять закінчену думку, як і будь-яке  синтаксично подільне речення. Їх смислова особливість полягає лише в тому, що, належачи, до певної сфери художніх витворів, вони відтворюються в мовленні як готові стійкі одиниці із специфічною стилістичною функцією» [15, с. 38].

Аналогічні погляди поділяє більшість українських мовознавців.

 

 

1.2.    Ознаки фразеологізмів

 

   Для фразеологізмів характерними є такі ознаки:

   Ціліснсть значення – «семантична монолітність» (С.Абакумов), "цілісність номінації» (О.Ахманова ) - формується внаслідок переосмислення вільного словосполучення – прототип мотивального фрагменту дійсності.

     Цілісність семантики фразеологізмів виявляється у відносній (приблизній) ідентифікації їх словом (як маків цвіт – гарний [2, с. 756]; і вуст не розтулити – мовчати [2, с. 140] ), у здатності їх виступати окремим членом речення, у відтворюваності в мовленні і в стабільності (з допуском варіантності) компонентного складу й структури.

      Фразеологічна відтворюваність зворотів у мовленні пояснюється тим,

що вони вже  існують у мові ( свідомості, пам'яті)  як готові блоки, з яких ми

й конструюємо (разом зі словами) речення та які використовуємо для образної вторинної номінації реалій, власне, найчастіше ситуацій. Влучно знайдений образ-аналогія (пошитися в собачу шкуру -  «стати злим, недоброзичливим» [2, с. 553], як громом прибитий - «приголомшений, остовпілий»  [2, с. 557] ) починає  позначати новий зміст і в складі якогось сполучення слів, вербального словоряду набуває відтворюваності. Фразеологічні звороти не створюються, а саме відтворюються як готові цілісні одиниці з певним значенням, компонентним складом і структурою. Через те, що нарізнооформленість залежить від етимологічного елемента змісту кожного компонента, фразеологізми не перетворюються в складні слова.