Лексико-семантичне поле "добро" в українській мові (на матеріалі творів Є. Кононенко)

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА МОВОЗНАВСТВА

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з української мови

з теми:

«ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ "ДОБРО" В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

(на матеріалі  творів Є. Кононенко)»

 

Студентки 3 курсу 311 групи

Напряму підготовки 6.020303. Філологія (українська, мова і література)*.

Спеціалізація:редагування освітніх видань                                                                                                  Яковлєвої В. В.

Керівник: к. ф. н., доц. Гайдаєнко І. В.

                               Підсумкова оцінка.

Національна шкала ________________   

Кількість балів ____________________

ECTS ____________________________

                             Члени комісії    _____________     

               _____________       

      _____________     

 

ХЕРСОН – 2013 рік

ЗМІСТ:

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ "ДОБРО"………………………….5

1.1.Поняття лексико-семантичного  поля в сучасному мовознавстві….............5

1.2.Проблема виділення  лексико-семантичних груп у лінгвістиці…………....8

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ "ДОБРО" У ТВОРАХ Є. КОНОНЕНКО……………………………………………………12

2.1. Класифікація лексем, що входять до досліджуваного  поля……………...12

2.2. Лексико-семантична характеристика слів, що позначають добро………16

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….21

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………23

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

ВСТУП

   Поняття "добро" є багатогранним і складним явищем, що викликає інтерес  у науковців різних галузей. У сучасних лінгвістичних дослідженнях вивчається зміст поняття "добро", аналізуються його об’єктивні та суб’єктивні оцінні параметри. Дослідження одиниць лексико-семантичного поля "добро" з урахуванням системності мови дозволить об’єднати мовні та позамовні знання для тлумачення лексем, що об’єктивують поняття "добро" в українській мові. У цьому полягає актуальність нашого дослідження.

   Мета дослідження – з'ясувати системну організацію одиниць лексико-семантичного поля "добро" в українській мові й установити особливості вираження поняття "добро" у творах Є. Кононенко.

   Об'єктом нашого дослідження є одиниці лексико-семантичного поля "добро" у творах Є. Кононенко.

   Предмет дослідження – особливості системної організації одиниць лексико-семантичного поля "добро" у досліджуваних творах.

   Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

–опрацювати наукову літературу та виробити теоретичні основи дослідження;

–виявити складники лексико-семантичного поля, що виражають поняття "добро" у художніх творах Є. Кононенко;

–розкрити особливості лексико-семантичної структури ядрової одиниці лексико-семантичного поля "добро " у досліджуваних творах;

–укласти словник досліджуваних лексем.

   Теоретико-методологічною базою нашого дослідження є праці: Н. Іваненко, С. Денисової, М. Кочергана, Л. Новікова.

   Практичне значення нашої роботи полягає в можливості її використання в

курсах "Загальне мовознавство", "Лінгвістичний аналіз слова", "Стилістика української мови", а також на практичних заняттях з української мови, під час

4

написання курсових та випускних робіт.

   Джерелами вивчення стали романи "Зрада. ZRADA made in Ukraine", "Повії теж виходять заміж" Є. Кононенко.

   Структура роботи. Курсова складається зі вступу, двох розділів, висновків та додатків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЛЕКИКО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ "ДОБРО"

1.1.Поняття лексико-семантичного поля в сучасному мовознавстві

 

   Слова в мові  не існують окремо, вони об’єднуються в різні групи на основі семантики, про що зазначає М. Кочерган: «Слова в мові існують не ізольовано. Вони об'єднані за спільністю значень у групи, мікросистеми. Кожне слово в своїй мікросистемі має певне місце, і його значеннєвість визначається цим місцем, бо семантичний зміст слова зумовлений відношеннями, які формуються в сітці протиставлень даного слова іншим словам цієї ж мікросистеми»[17, с.210]. Але ці значення не є сталими, вони постійно змінюється, що визначає також М. Кочерган: «Лексико-семантична система є найрухомішою серед усіх мовних рівнів. Однак, змінюючись, вона має здатність до саморегулювання, тобто такої перебудови, яка б не порушувала системності, що необхідно для постійної комунікативної придатності»[17, с.210].

   Будь-яка зміна  в лексичному значенні позначається  на всьому класі слів: «Будь-яка зміна в лексичному складі мови позначається на системних відношеннях. Нерідко трапляються випадки, коли слово, набуваючи нового значення, впливає на появу подібних значень у всіх інших семантично пов'язаних із ним слів. Іншими словами, відбувається семантичне "зараження" слів певної мікросистеми, внаслідок чого у системних об'єднаннях виникає паралелізм значень, а нерідко й форм»[17, с.210].

 

 

6

   Отже, слова в мові окремо не інують. Вони поєднуються в певні класи на основі семантичної подібності. Такі об’єднання слів називають лексико-семантичними полями.

   У мовознавстві  немає єдиного визначення лексико-семантичного  поля. Про що пише Н. Іваненко: «Одні дають максимальний перелік ознак семантичного поля (цілісність, впорядкованість, взаємоозначуваність елементів, повнота, розмитість кордонів, безперервність) (М.В.Нікітін [22], П.М.Денисов[4]). Інші наголошують на включенні в поле слів різних частин мови (А.П.Мацук[21]). У цілому різні теорії збігаються в тому, що лексико-семантичне поле розглядається як спосіб відображення дійсності і є системою, складники якої пов’язані спільним семантичним компонентом і структурно організовані співвідношенням ядро – периферія (Л.М.Васильєв[2], Ю.М.Караулов[15])» [14, с.60]. Лінгвісти дають різні визначення лексико-семантичного поля. М. Кочерган опирається на парадигматичні відношення, що існують і в лексико-семантичній системі: «Лексико-семантичне поле – сукупність парадигматично пов’язаних лексичних одиниць, які об’єднані спільністю змісту (іноді й спільністю формальних показників) і відображають поняттєву, предметну й функціональну подібніть позначуваних явищ»[17, с.211]. С. Денисова більшу увагу концентрує на ознаках лексико-семантичного поля. Тому, на нашу думку, це визначення є більш повним і правильним: «Лексико-семантичне поле – це семантико-парадигматичне утворення, що має певну автономність і специфічні ознаки організації: спільну нетривіальну частину в тлумаченні, ядерно-периферійну структуру, існування зон семантичного переходу» [5, с.78]. Також дослідниця зазначає, що семантична будова поля (ядерно-периферійна структура в мові) «утворена не за ознаками бінарної опозиції (релевантність/нерелевантність), а за принципом градуювання – ступеня виявлення ознак із центром, що складається з ознак високого

 

7

ступеня детермінованості, і периферії – явищ із високим рівнем варіативності»[5, с.65].

   Кожне поле має  центральне слово, навколо якого  об’єднуються інші слова. Таку лексему М. Кочерган називає архісемою: «Кожне поле має в своєму складі спільну (інтегральну) ознаку, яка об'єднує всі одиниці поля. Така ознака називається архісемою і виражається лексемою з узагальненим значенням» [17, с.211].

   Також усі лексико-семантичні  поля пов’язані між собою, ні одне із них не існує в мові окремо від інших. Цьому сприяє така властивість слів як багатозначність, а також змінність і безперервність лексико-семантичної системи.

   Лексико-семантичне  поле має свою структуру, яку  можна назвати ієрархічною. Поля  складаються з лексико-семантичних  груп, а ті, у свій час, з менших за обсягом мікросистем — синонімічних рядів, антонімічних пар, гіперо-гіпонімів, конверсивів тощо. Також лексико-семантичне поле має своє ядро і периферію. У ядрі містяться найважливіші слова, вони пов'язані між собою сильними семантичними відношеннями й утворюють синонімічні, антонімічні і родо-видові групи. На периферії, як пише Н. Іваненко [14] містяться функціонально менш важливі слова, які, як правило, належать і до іншого лексико-семантичного поля.

  Отже, лексико-семантичні поля характеризуються зв'язком слів або їх окремих значень, системним характером цих зв'язків, що забезпечує безперервність смислового простору. Кожне поле — це своєрідна мозаїка слів, де кожне окреме слово має певне місце в лексико-семантичному просторі.

 

8

1.2 Проблема виділення  лексико-семантичних груп у лінгвістиці

 

   Проблема семантичної  організації лексичної системи  мови є сьогодні однією з  найскладніших у мовознавстві, що  досі невирішена, попри величезну  кількість досліджень.

   На сучасному етапі розвитку лінгвістики існують різні визначення лексико-семантичного поля і різноманітність поглядів щодо його розуміння. Тому й немає чітких критеріїв виділення лексико-семантичних груп.

   Лексичні одиниці включаються в певне семантичне поле на підставі того, що вони містять архісему, що їх об’єднує.

   Л. Новіков зауважує, що елементарним семантичним мікрополем є лексико-семантична група – відносно замкнутий ряд лексичних одиниць однієї частини мови, об'єднаних архісемою конкретного змісту. Дослідник дає наступне визначення семантичного поля: «Ієрархічна структура безлічі лексичних одиниць, що об'єднані загальним (інваріантним) значенням і відбивають у мові певну понятійну сферу. З погляду ідеографічного (ономасіологічний) опису мови, тобто в напрямку від заданого сенсу (змісту) до засобів його вираження, лексику можна представити у вигляді системи взаємодіючих семантичних полів, які утворюють складну та специфічну для кожної мови «картину світу», яка визначається його внутрішньою формою » [23, с. 97]

   У лексико-семантичну групу входять слова одного класу, об’єднані на основі однієї з ознак їх значення, найчастіше видо-родової.

   Ну думку Л. Новікова [23], традиційно лексико-семантична група включає слова однієї частини мови, які об'єднані загальною дескриптивною родо-видовою ознакою і протиставлені за якими-небудь іншими розпізнавальними ознаками.

   Лексико-семантична  група, як і поле, має свою  будову, про що пише М.Кочерган: «…лексико-семантичні групи з менших за обсягом мікросистем

9

— синонімічних рядів, антонімічних пар, гіперо-гіпонімів, конверсивів тощо. Так, скажімо, у темпоральному лексико-семантичному полі виділяються лексико-семантичні групи назв точних і неточних часових відрізків, а в межах цих лексико-семантичних груп виділяються мінімальні семантичні об'єднання: синонімічні ряди (час, пора; день, доба), антонімічні пари (день — ніч, літо — зима, вічність — мить). Найпоширенішими в лексико-семантичній системі є гіперо-гіпонімічні (родо-видові) відношення» [17, с.213].

   Доходимо висновку, що синонімічні і антонімічні відношення – два найбільш важливих, конструктивно значущих виду семантичних зв'язків слів у структурі лексико-семантичної групи.

   Ці зв’язки органічно пов’язані між собою. Якщо відбувається посилення однієї з тенденцій, наприклад, тенденції до семантичного уподібнення і, як наслідок крайнього підсилення, поява абсолютних синонімів, то існування їх триває недовго: друга тенденція – до семантичної диференціації – своєчасно відновлює рівновагу в системі, знищуючи лексичну надмірність, що в ній створилася. Явище синонімії можна кваліфікувати як стійко реалізовану здатність певної лексичної одиниці – члена лексико-семантичної групи – до трансформації значення під впливом іншої (або інших) одиниці даної системи.

   Семантична значущість у різних лексем, має неоднаковий ступінь виявлення. Більшою мірою цією властивістю володіють лексеми, які займають у загальному складі членів лексико-семантичної групи центральне, ключове положення.

  Спираючись на свої конструктивні ознаки, ключові лексеми вступають у системні відносини з іншими членами лексико-семантичної групи, тими з них, що в структурі групи не отримують статусу ключових, а перебувають на периферії.

 

10

   А. Чирва виділяє  основні особливості, що відрізняють  лексико-семантичні групи від  інших об’єднань слів. Головною ознакою лексико-семантичної групи є наявність одного слова, навколо якого і об’єднуються інші: «Головною особливістю лексико-семантичних груп є наявність у кожній групі узагальнюючого слова або словосполучення, яке можна назвати головним інтегруючим семантичним множником або інваріантом парадигми»[34]. Такого слова немає в інших групах: «Подібного узагальнюючого слова немає в тематичних, термінологічних груп; немає його, імовірно, і в лексичних (або семантичних) полях» [34].

   Частиномовна належність  також є однією з головних  особливостей лексико-семантичних  груп, як зазначає А. Чирва:  «Крім того, лексико-семантичні групи складаються з лексем однієї частиномовної спрямованості, тоді як у тематичні групи можуть входити слова різних частин мови» [34].

   А. Чирва також  визначає обсяг лексики як  особливість лексико-семантичних  груп: «Відмінність лексико-семантичних  груп від синонімічних рядів і антонімічних пар полягає в більш широкому обсязі лексики. Синонімічні ряди й антонімічні пари є складовими елементами лексико-семантичних груп. Термінологічні групи відрізняються від груп не тільки тим, що включають до свого складу слова різних частин мови, але й точною стилістичною замкнутістю» [34].