Лексико-семантичне поле "добро" в українській мові (на матеріалі творів Є. Кононенко)

   Основна відмінність лексико-семантичних груп – склад лексики, про що пише А. Чирва: «Усередині кожної лексико-семантичної групи виявляється активний і пасивний набір лексем. До активної частини лексико-семантичних груп відносяться загальновживані слова, а до пасивної – що вибули або ті, що ще не ввійшли до загальнолітературного вживання (архаїзми, історизми і неологізми). Різниться склад лексико-семантичних груп і з погляду соціального вживання. Діалектизми, професіоналізми, жаргонізми й інші слова обмеженого вживання входять як складові елементи у лексико-семантичній групі поряд із загальнонародною лексикою» [34].

11

   Отже, визначивши  головні особливості лексико-семантичних  груп, доходимо такого висновку: лексико-семантична група – це  елемент словникового складу мови, що поєднує лексеми з однаковою предметною спрямованістю й однорідною семантикою, які мають один головний інтегруючий семантичний множник й відносяться до однієї частини мови.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

12

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ "ДОБРО" У ТВОРАХ

Є. КОНОНЕНКО

2.1.Класифікація  лексем, що входять до досліджуваного  поля

 

   Класифікувати лексеми,  що входять до одного лексико-семантичного  поля, можна шляхом зіставлення  значень у певній системі –  лексико-семантичній групі.

   Як ми зазначали,  лексико-семантична група має  свою будову, на чому наголошує  Н. Іваненко: «Приналежність лексичних одиниць до поля має градуйований характер, що дозволяє виділити в ньому ядро, навколоядерну зону та периферію. Досліджувані мовні одиниці, що виражають поняття "добро" в українській та англійській мовах, утворюють лексико-семантичні поля, об’єднані спільною семою та спільним поняттєвим змістом» [31].

   Як зазначає дослідниця, архісемою є лексема добро, навколо якої зосереджені одиниці за наближеністю значення до основної лексеми: «Лексеми полів зосереджені навколо ключової одиниці або загальної ідеї, яка виражає найбільш повне  уявлення про поняття (добро в українській мові та good – в англійській). Навколо зосереджуються одиниці, у яких найбільший відсоток спільних сем з лексемою добро. Ці елементи входять до семного складу одиниць, що демонструють безпосередні семантичні зв’язки з ядерною лексемою» [29]. Такі одиниці об’єднуються у мікрополя, групуючись навколо лексем, які демонструють опосередковані семантичні зв’язки з ядерними одиницями поля через лексеми навколоядерної зони.

   У досліджуваних  текстах Є. Кононенко ми виявили  такі лексеми на позначення  поняття "добро": бажання, благодійний, благополучне, благословенне, вірність, добрий, добро, добробут, доброзичливий,

13

добросовісний, доброчинна, довіра, довірливий, допомога, задоволення, користь, коханий, кохання, любов, любовний, одруження, повага, поважний, подружній, правда, співчуття, справедливість, шлюб, щастя, щасливий. Їх можна поділити на групи за такими ознаками:

- наближеність за значенням до архісеми;

- частиномовна належність.

   За першою ознакою,  спираючись на дослідження Н.  Іваненко [31] та А.Чирви [34], виділяємо ядро, навколо ядерну зону та периферію.

   Ядро лексико-семантичного  поля "добро" у творах Є. Кононенко становлять лексеми добро, добросовісна, добра, благословенне, благополучно, задоволення, добробут, доброчинна, доброзичливо, благодійний. Ці лексеми відбивають найсуттєвіші ознаки поняття "добро" в українській мові та містять найбільшу кількість спільних сем з ядровою одиницею добро. Наприклад: «Але, може, воно все на добро, подумала Гелена, пливучи по рухомій підлозі нескінченного коридору, що виводив до терміналів, біля яких стояли літаки» [33], «Не кожен може, як цей Вітюша, терпіти авантюрний заробок своєї дружини, який вона виконує, без сумніву, із певним задоволенням» [33], «Вікторія перестала бути аґресивною, а Дмитро спочатку відчув задоволення, що зумів приборкати язикату дівчину, а потім йому стало сумно: от уже вдаєшся до дипломатії із такою шмаркачкою» [32].

   Н.Іваненко[31] зазначає, що до ядра і навколоядерної зони входять лексеми на позначення позитивних емоцій, почуттів. Тому до навколоядерної зони відносимо такі лексеми: любов, любовні, кохання, одруження, шлюб, подружній, повага, поважний, довірливий, співчуття коханий, щастя, щасливий. Наприклад: «Якщо жінки більше не клюють на любов, треба опановувати інші методи» [32], «Та любов, од якої тьмариться світ, од якої не знаєш, на якому ти світі –

14

на цьому чи на тому» [32], «Тільки сильна незалежна жінка може дозволити собі кохання» [32], «Але він щасливий, і він уперше легенько поклав їй руку на плече, і вона не здригнулася» [33], «- Я щаслива! Я найщасливіша людина на світі! Така дочка! Такий чоловік! Я дуже щаслива!» [33], «Вранці Дмитро прийшов на роботу, і шеф, директор їхньої ремонтної аґенції, несподівано особисто висловив йому глибоке співчуття з приводу тяжкої втрати – передчасної кончини коханої дружини…» [32], «- По перше, погодься, дуже поважна причина» [32], «А коли через довгу терміново вибудовану вервечку знайомих вдалося вийти на відділ кадрів лікарні і виявилося, що Зеленович за паспортом білорус, матуся була розчарована: в медицині більше довіри викликає інша розшифровка 5-ї графи» [33].

   Лексеми периферії  відрізняються від ядра та  навколо ядерної зони, передусім  тим, що мають більше диференційних  сем. Про це явище пише Н.  Іваненко: «Одиниці периферії містять більше диференційних сем, якими вони відрізняються від ядерних складників поля, а тому можна передбачити, що вони будуть перетинатися з одиницями інших лексико-семантичних полів. Отже, лексико-семантичне поле "добро" в українській мові має розмиті кордони, що уможливлює входження в нього інших лексем. Активними є такі семантичні компоненти, як ‘користь’, ‘взаємний’, ‘згода’, ‘прагнення’, ‘бажання’, що виражають потяг до здійснення добра, підтримки, турботи, домовленості і розуміння» [31]. До периферії лексико-семантичного поля "добро" відносимо такі лексеми: справедливість, правда, праведник, бажання, користь, правдивий, допомога. Наприклад: «То була правда» [32], «- В цьому сюжеті, а особливо, якщо зіставляти обидва варіанти, я бачу підсвідому боротьбу, якесь неусвідомлене бажання вийти з під материнської опіки» [32], «Коли в ресторані на прийнятті на честь

 

15

закордонних фахівців з проблем екології аж паморочилася голова від розмаїття запропонованих страв і коштовних напоїв, Гелена відчула гордість, що за це платить не якийсь дрібний буржуа зі статевими проблемами, які сподівається вирішити з допомогою Східної Європи, а міжнародна наукова організація» [33], ««Пежо» і правда чекає на неї» [33], «Він увесь був із бажання і болю» [33].

   За другою ознакою  всі лексеми на позначення  поняття "добро" поділяємо на дві великі групи: ті, які виражені в тексті іменниками, і ті, які виражені прикметниками.

   До  першої групи  відносимо лексеми: бажання, вірність, добро, добробут, довіра, допомога, задоволення, користь, кохання, любов, одруження, повага, правда, співчуття, справедливість, шлюб, щастя.

   До другої групи  належать лексеми: благодійний, благополучне, благословенне, добрий, доброзичливий, добросовісний, доброчинна, довірливий, коханий, любовний, поважний, подружній, щасливий.

   Отже, доходимо висновку, що одиниці на позначення поняття "добро" існують у лексико-семантичному полі як елементи системи, які перебувають в опозиціях і розрізняються завдяки диференційним семам. На основі цього виділяємо ядро, навколо ядерну зону та периферію лексико-семантичного поля "добро". Усього на основі досліджуваних творів Є. Кононенко ми виділили 30 лексем на позначення поняття "добро". З них до ядра ми віднесли 10 лексем, до навколо ядерної зони 13 лексем, а до периферії – 7 лексем. За ще однією класифікаційною ознакою лексеми на позначення поняття "добро" поділяються на дві групи. Лексем, які виражені іменниками, у текстах виявлено більше. Усього їх 17. Другу групу становлять лексеми, виражені прикметниками; їх 13.

 

16

2.2.Лексико-семантична  характеристика слів, що позначають  добро

 

   Добро є однією з основних категорій моральності суспільства, про це говорить Н. Іваненко в своїй дисертації: «Добро є одним із загальнооцінних понять, що складають основу оцінного тезауруса мови, оскільки оцінка є обов’язковим компонентом людської діяльності. Тлумачення добра як духовної основи суспільства є важливим елементом побудови нової ціннісної парадигми, адже в ній зосереджується практичний оцінний досвід людей, уявлення про цінності, норми поведінки, загальноприйняті стандарти й ідеали суспільства. У філософії добро тлумачиться як сукупність моральних дій і принципів поведінки окремого індивіда чи усього суспільства, які позитивно оцінюються» [31].

   У «Великому тлумачному  словнику» подано таке визначення  поняття добро: «Добро, -а. 1. Усе  позитивне в житті людей, що  відповідає їхнім інтересам, бажанням, мріям; благо; прот. лихо, зло// Добра, корисна справа, вчинок і т. ін. […] 2. у знач. присуд. сл., розм. Про задоволення, що його хто-небудь відчуває від певного становища, певних обставин і т. ін. 3. Сукупність належних кому-небудь речей, предметів, цінностей і т. ін. 4. ірон. Про щось погане, недоброякісне, незначне і т. ін. 5. у знач. присл. добром, розм., рідко. Без сперечань, за згодою; по-доброму. 6. Дозвіл, згода на що-небудь» [3, с.315]. У досліджуваних творах Є. Кононенко зустрічаємо це поняття як у прямому, так і непрямому значенні. Перше значення пов’язане з позитивними явищами в житті людей, наприклад: «Якщо вмієш щось таке, чого інші не вміють, це треба повертати тільки на добро» [32]. Друге значення, з яким вживається ця лексема, – сукупність матеріальних благ. Наприклад: «Ні, зрада може бути й там, де заплатили добре, якщо хтось заплатить ще більше» [32], «Навіщо він тяжко працює і навіть не користується свободою самотнього чоловіка, який до того ще й заробляє

 

17

добре, особливо як для цієї дурної країни?» [32], «І доглядатиме твою матір дуже добре, бо від цього залежатиме її житло…» [32].

   У творах письменниці представлена ядерна, навколоядерна та периферійна зони лексико-семантичного поля "добро".

   Ядро досліджуваного  поля представлене власне лексемою добро і пов’язаними з нею словами, а також лексико-семантичними групами "благо"

і "задоволення". Наприклад: «Поки що якось обійшлося, довідку про смерть підписано без усіляких там прокуратур, але досить тільки заяви від родичів – перевірити, чи не було лікарської помилки, – і відразу піднімуть усі папери, і розтину, й лікування, а це добром не закінчиться…» [32]; «Між іншим, це блискуче спостережено: гідність, що ґрунтується на матеріальному добробуті й соціальній захищеності – не є екзистенційним проявом людської гідності!» [33]. Активними лексемами в цих лексико-семантичних групах є: добро, доброзичливий, добробут, добросовісний, благодійний, благополучний, задоволення(див. Додаток 1).

   Найближчими за  значенням до поняття "добро" виступають "доброзичливий", "добробут" і "добросовісний". У «Великому тлумачному словнику» подається таке визначення: «Доброзичливий, -а, -е. Який бажає, зичить людям добра, співчутливо ставиться до інших, дбає, піклується про них. // Який виражає добре ставлення, прихильність, приязнь і т. ін. // В основі якого лежить бажання зробити кому-небудь, принести користь і т. ін.» [3, с.315]. Ця лексема вживається в досліджуваних текстах саме в такому значенні, наприклад: «Тепер двадцятисемирічний дідусь і сорокарічний наречений онуки дивляться одне одному у вічі приязно і доброзичливо» [33]. Поняття "добробут" вживається в такому значенні, яке подається у «Великому тлумачному словнику»: «Добробут, -у, ч. Матеріально-побутове забезпечення; достаток» [3, с.315]. Наприклад: «Між іншим, це блискуче спостережено: гідність, що ґрунтується на матеріальному добробуті й соціальній захищеності – не є екзистенційним проявом людської гідності!»

18

[33]. Також до цієї групи входе лексема добросовісний. Словник подає таке визначення: «Добросовісний, -а, -е. Який чесно, старанно і сумлінно виконує свої обов’язки» [3, с.316]. У досліджуваних текстах ця лексема вживається з таким же значенням. Наприклад: «І доглядатиме твою матір дуже добре, бо від цього залежатиме її житло… Так, дуже добросовісна» [32].

      Навколоядерна зона представлена в творах Кононенко Є. мікрополями "щастя", "любов", "дружба". Наприклад: «В Олесі з Іваном була любов з усіма атрибутами божевільного кохання тих часів, коли воно було єдиною сферою, куди безкарно можна було вкладати енергію молодих сердець» [33]; «Але й досі вірить у щасливе майбутнє для себе і для свого міста – з цими словами Антоніус ван Ремер витяг удвічі грубішого довідника і простяг його Гелені» [33]. Центральними поняттями є любов і щастя. Їх визначення подається у «Великому тлумачному словнику»: «Любов, -і, ж. 1. Почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі; кохання (у 1 знач.). //

перен. Той, кого люблять (у 2 знач.). // Стосунки між чоловіком і жінкою, викликані сердечною прихильністю. // розм. Інтимні стосунки з особою іншої статі. 2. Почуття глибокої сердечної прихильності до кого-, чого-небудь. // Глибока приязнь, викликана родинними зв’язками. // перен. 3. до чого. Інтерес до чого-небудь . // Внутрішній духовний потяг до чого-небудь . // Пристрасть до чого-небудь» [3, с.639], у досліджуваних творах Кононенко Є. ця лексема вживається найчастіше в першому значенні, іноді в значенні розмовного варіанту. Наприклад: «Вона була незвичайна жінка і заслуговувала такої любові» [32], «- Це якась імітація трагедії, - Лариса невдоволена, - для чистоти жанру Тетяна має вмерти, а перед тим убити свого поплічника, наприклад, уколоти йому деоксідомін під час любовних розваг» [32]. Визначення щастя: «Щастя, -я, с. 1. Стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості, яких зазнає хто-небудь. // Зовнішній вияв цього відчуття. // Радість від спілкування з ким-небудь близьким, коханим тощо. // Про того, хто дає