Образ українців в американській літературі ( на прикладі творів Аскольда Мельничука )

«Тіло», корпус книги складають хронологічно вибудовані ретроспекції ad profundis, з глибин дитинства до стану зрілості, до сьогодення, до теперішнього часу, через 60-ті та війну у В'єтнамі до Америки кінця XX ст. Ретроспективно змальовуються імігрантська громада, дві дружні, але такі різні родини Круків та Блудів, що живуть в Нью-Джерсі, в одному часопросторі, але рухаються ніби в протилежних напрямках. Блуди наполегливо й невтомно, зціпивши зуби, працюють, аби повністю адаптуватися у нових умовах і залишити трагічне минуле своїй старій батьківщині; Круки не можуть прийняти нового, бо вщент переповнені минулим (навіть їхнє прізвище про це промовляє, адже Круки - одні з найбільших довгожителів на Землі, ці птахи живуть по 300 років). Знаком, символом, привидом цього минулого і стає Аделаїда (Ада) Крук, чиє дівоче прізвище Січ також є знаковим. Цей образ підкреслено опоетизований, не раз наголошується жіночність Ади, її романтичність, енергійність, таємничість, спокусливість. Упродовж роману цей образ, здавалося б, зазнає радикальних змін: від поважної матрони до покинутої дружини та оригінальної повії, від Мадонни -до Магдалини. Але по суті він не змінюється: адже за всіх поведінкових модифікацій Ада залишається незмінним носієм свого етнічного первня, постійним «послом мертвих», втіленням непереборного «вітчизняного тяжіння». Головна іпостась Ади - жінка-матір, жінка-Батьківщина.

«Що означає "матір"»? - розмірковує Нік в останній частині роману. Джерело життя, гніздо любові, постачальниця тепла, перший наставник серця і святий патрон емоцій. Мати Єва, Capa, Церера, Сивілла, Марія та мати-земля, море,имісяць та ще більше. Набагато більше, Медея, Менада, Канібал. Мати як вбивця; пожирач власних дітей. Попри всю напруженість,- аж до сарказму,- цієї тиради в ній проглядає здорова раціональність. Мельничук уникає однозначних оцінок, вибудовуючи багаторівневу образну конструкцію.

Адже так чи так всі  вони є привидами минулого, його знаками саме для оповідача, чия  свідомість та світосприйняття зазнають відчутних змін у фіналі оповіді. Мається на увазі, що Нік, невинний Адам із «чистою» свідомістю, зрештою переймається глибоким інтересом до минулого своїх батьків, відчуває нагальну потребу повного самоосмислення, власного укорінення. Не варто прочитувати роман лише в параметрах реалізму, як міметичний. Він є багатошаровою конструкцією із закладеним в неї міфологізмом, із сучасним вирішеням ліро-епічності.

Центральний персонаж «Посла мертвих» - Аделаїда (Ада) Крук. На неї спрямовано всі «прожектори», все світло цієї книжки. Про неї розповідає наратор. Підлітком товаришуючи з її сином Алексом, він був закоханим в Аду, дорослим він звертається до Ади як до джерела знань про землю своїх батьків, тобто про власне коріння, маючи вже достатньо американського життєвого досвіду, аби оцінити все почуте самостійно. Отже, це людина, що зустрічається із Адою у різні періоди її життя, а відтак спостерігає «динаміку» її характеру, трагічну долю жінки, поетичної непересічної натури, чиє романтичне дитинство та юність були насильницьки перервані нацистською окупацією, її, чисту й мрійливу, зґвалтував німецький солдат, на її очах було схоплено й спалено її батька. Врятував Аду і взяв на себе всі турботи про неї прагматичний юнак, котрий виявив неабияке благородство, а після війни допоміг розпочати життя заново, на новій землі. Проте, позбавлена своєї праоснови і приречена жити на чужині, Ада почувається розгубленою. І цей героїчний образ берегині роду відтінений трагічною долею її синів, що успадкували материнську неадаптованість до чужого світу, а також її брата, гульвіси-філософа, скаліченого тим, що йому довелося пережити в радянських концтаборах, її показано і через «фактичну» (сюжетну) долю: покинута чоловіком на чужині дружина з Мадонни перетворюється на Магдалину, причому парадоксально, внаслідок цілісності свого характеру, який неможливо розщепити на функцію та сутність (змушена працювати офіціанткою, вона «всебічно» обслуговує клієнтів), її показано і через ставлення до релігії: Ада збирає картки й листівки, численні фото іззображеннями Христа, своєрідну колекцію, немовби оповиваючи себе атмосферою християнства, хоча цілком зрозуміла штучність (симулякровість) цієї атмосфери, адже розтиражоване зображення Бога позбавлене сакральності.

І, нарешті, оригінальна знахідка автора, котрий вміщує у текст роману фрагмент прози, написаний закоханим  в Аду поетом, де відтворюється  її юність, українське минуле, водночас і фактографічне, достовірно й проникливе, лірично, поетично. Слід згадати, що первинний задум письменника протягом писання твору змінюється.

Слід погодитися з тими рецензентами, котрі як велику заслугу автора визначають те, що Ада, попри свої метаморфози, залишається жінкою нерозвінчаною, нерозгаданою, нібито оповитою серпанком містичності, таємничості...

ВИСНОВКИ

На сучасному  етапі українсько-американські взаємини ХХ ст. у вітчизняному літературознавстві представлені дослідженнями перекладного доробку письменників та поодинокими  науковими компаративними розробками творчості представників української  складової мультикультуралізму, що беззаперечно формує неоціненний вклад  як в американську, так і українську літератури в цілому. Творча діяльність Аскольда Мельничука, яскравого представника цієї гілки полікультурності, стала об'єктом порівняльно-типологічного зіставлення не тільки з творами мультикультуральних письменників, а й українських письменників з огляду на спільність проблематики.

Аскольд Мельничук  розкрив всю полісемантичність  образів України  та розкрив специфіку  української душі в образах , створених  в його творах «Посланець мертвих» , та «Що сказано?» . Його роботи є  кодом  до розуміння українців іншими народами , розуміння трагедії українського народу .

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Вздульська В.  Історія ,мета історія та симулякри в романах Асколда Мельничука / В.Вздульська // Слово і час. – 2006. –№6. –С. 14-16.
2. Денисова Т.Н. Історичний часо-простір : Міфічний хронотоп України у "чужому" мультикультурному світі США/ Т.Н.Денисова // Іноземна філологія. – Львів. –2003. – Вип. 114. – С. 62–71.
3. Денисова Т.Н . Український міф в американському мультикультурному просторі /  Т.Н.Денисова // Наукові записки НаУКМА. – 2003. – Т. 21: Філол.науки. – С. 52–62.

Режим доступу до сторінки : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/naukma/Fil/2003_21/08_denysova_tn.pdf

4. Дубчак І.М. Творчість А.Мельничука в контексті американської та української літератури другої половини ХХ – початку ХХІ ст. /І. М. Дубчак // Українські студії. – 2002-2003. – № 4-5.
5. Куликова Н. Український персонаж та автор в американській мультикультурній традиції .Пошуки ідентичності . // Слово і час. – 2006. –№6. –С. 16-18.
6. Мельничук Аскольд. Що сказано. / Аскольд Мельничук // Харків: Фоліо. –1996.
7. Ткачук Ю. Конструювання української ідентичності на історичному та міфологічному рівнях роману А.Мельничука «Що сказано» /Ю. Ткачук // Американська література на рубежі ХХ-ХХІ століття –Київ. – 2004. –С.135-142.
8. Потницева Т.Н. Современный американський роман на украинскую тему

Режим доступу до сторінки:   http://natapa.org/wpcontent/uploads/2011/03/potnitseva.pdf