Ольга Кобилянська

 

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й  МЕТИ УРОКУ

 

III. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ  ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

 

1. Літературний диктант.

 

(Бажано провести письмово, кожна правильна відповідь оці­нюється  в 1 бал.)

 

1) Про який час ідеться  у повісті О. Кобилянської «Земля»? (Кінець XIX століття.)

 

2) У якому краї відбувалися  події твору «Земля»; до якої  держави він належав? (Буковина, тепер  Чернівецька область; входила  до Австро-Угорської імперії.)

 

3) Чому Докія й Івоніка  журилися на весіллі в Парасинки? (Тому що їх діти не поєдналися.)

 

4) Чому батьки були проти  зв'язку Сави з Рахірою? (Бо  вона була родичкою, дівчиною  з негарними звичками.)

 

5) Як ставилися до Сави  в сім'ї Рахіри? (Підтримували  його в усіх поганих вчинках  та звичках.)

 

6) Чому з Анною мало  хто товаришував на селі? (Вона  була відлюдною, для хлопців  — бідною, для дівчат — дуже  шля­хетною.)

 

7) Як до Анни ставилися  її родичі? (Били, ображали, забирали  гроші.)

 

8) Який недобрий знак  бачила Анна щодо її з Михайлом  кохання? (Страшне марево над панським  лісом.)

 

9) Яка найгірша образа  була завдана Михайлові в казармі? (Його примусили вилизувати сміття  з підлоги.)

 

10) Хто підбив Саву до  злочину й чому? (Рахіра, бо їй  потрібна була земля.)

 

11) Як батько остаточно  переконався, що Сава — братовбивця? (Знайшов біля тіла Михайла  кулю з їхньої рушниці.)

 

12) Як Івоніка розпорядився  землею? (Саві не дав нічого, а  Михайлове поле записав на  сина Анни.)

 

2. Взаємоперевірка в парах  під керівництвом учителя.

 

3. Проблемне завдання.

 

Одним із композиційно-характеротворчих принципів у повісті «Земля»  є принцип контрасту. Визначте контрастні (протилежні) логічні пари й поясніть, де це потрібно, за якою ознакою вони протиставляються.

 

Орієнтовні відповіді

 

життя — смерть село —  місто Михайло — Сава

 

Івоніка — Марійка (розум, спостережливість — інтуїція) Анна — Рахіра

 

Докія — Домніка (безкорисливість  — користолюбство) тощо

 

4.  Робота над характеристикою  героїв.

 

1) Михайло й Сава в  повісті «Земля» — протилежні  психологічні типи. Спробуйте це  підтвердити або спростувати.

Михайло 

Сава

 

— спокійний;

 

— працьовитий;

 

— не має хибних звичок;

 

— відчуває відразу до стрільби;

 

— поважає батьків;

 

— поважає у дівчині  доброту, порядність, чесність 

— нервовий;

 

— не дуже працьовитий;

 

— має хибні звички: палить, любить випити, може вкрасти;

 

— любить стріляти, вбивати  звірів заради азарту, розваги;

 

— не дуже поважає батьків

 

 

Закінчення таблиці

Михайло 

Сава

 

— слабкий духом у війську

 

— здатний до саморозвитку

 

— не здатний до злочину 

— прив'язаний до дівчини, що підтримує його навіть у поганому

 

— сильний, мовчки зносив би військові випробування

 

— здатний до страшного  злочину

 

 

— Чи є, на вашу думку, щось спільне  в характері братів? (Ро­зуміння значення землі в житті селянина, худоби, праці.)

 

2) Івоніка та Марійка  Федорчуки — уособлення цінностей  народ­ної моралі. Спробуйте це  довести чи спростувати.

 

Орієнтовні відповіді

 

— З трепетом ставляться до землі, невтомно на ній працюють.

 

— Люблять своїх дітей, дбають про них, наставляють на пра­вильний  життєвий шлях.

 

— Коли сталося горе, дбають про бідних, підгодовують обідами; сина Анни наділяють полем у пам'ять  про Михайла.

 

— Івоніка усвідомлює свою провину за недогляд у вихованні  синів; Марійка дуже жалкує, що відштовхнула Михайлове дитя і його дівчину.

 

— Івоніка, захистивши Саву від суду, сам покарав його, не давши землі, не прийшовши на весілля.

 

3) А які, на ваш погляд, були в цих людей недоліки, слабкості? Орієнтовні відповіді

 

Івоніка був надто поблажливим  до Михайла й суворим до Сави, протиставляв їх, викликаючи в молодшого  сина заздрість та ненависть. Марійка  жорстоко поставилася до Анни, її дітей  і сама себе прирекла на беззмістовне існування, гірку старість; у неї  від любові до ненависті — один крок.

 

4) Сава і Рахіра —  втілення духовної деградації  людини. Чи це так? Доведіть  або спростуйте думку.

 

Орієнтовні відповіді

 

їхній зв'язок уже сам по собі був гріховним, тому що вони —  близькі родичі. Рахіра мала багато спадкових вад — злодійкува-тість, жорстокість, нечесність, заздрість  — і не цуралася їх. Вона підтримувала всі темні інстинкти в Саві і цим прив'язала його до себе. Сава, не маючи твердого морального підґрунтя, пішов на братовбивство  й також занапастив себе.

 

5) Образ Анни — це  трагедія шляхетної, чутливої  душі в жорсто­ких умовах тогочасного  села. Доведіть або спростуйте  це й по­міркуйте, хто винен  у цій трагедії.

 

Орієнтовні відповіді

 

Анна всіма характеризується як добра, розумна, шляхетна й порядна  дівчина. Вона здатна на щирі та палкі  почуття. Але не може протистояти  родичам, які з неї знущаються. Самотня душа не знала, до кого прихилитися, тому не встояла перед Михайловою любов'ю, не знайшла в собі сили вберегти його дітей.

 

Отже, вина Анни в її нещастях очевидна, але не меншою є вина тогочасного  суспільства (бідність, відсутність  можливості освіти, для жінки працювати), а також матері й брата, що знайшли  в осо­бі дівчини покірне джерело  для своїх прибутків.

 

Добре, що Анна знайшла в  собі сили жити далі, працювати, бути такою  ж доброю, і, врешті-решт, заслужила  щастя.

 

5. Завдання учням.

 

• Літературознавці відзначають  глибокий психологізм, символізм повісті  О. Кобилянської «Земля» як модерні  засоби письма. Про психологізм ми говорили раніше. Символізм передбачає елементи окультності, містицизму. Згадайте, чи є таке у творі письменниці?

 

Орієнтовні відповіді  Так, є.

 

— Передбачення ворожки щодо Марійки.

 

— Поганий сон Івоніки  про Михайла.

 

— Примари «сусіднього» лісу, незрозумілий страх Анни перед цим  лісом тощо.

 

IV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ  УРОКУ

 

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

 

• Продовжіть речення.

 

«Найбільше мені запам'ятався образ...»

 

«Розуміти психологію людини...»

 

«О. Кобилянська дала добрий урок для тих, у кого...»

 

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

 

Скласти тези до теми «Значення  творчості О. Кобилянської» (за підручником, лекціями вчителя або іншими джерелами). Виписати з тексту кілька прикладів (4-5) художніх засобів, з'ясувати їхню роль у творі.

 

 

 

Доля Ольги Кобилянської — незвичайна. Не маючи змоги  одержати офіційну освіту, вона осягла самотужки багатства світової культури, щоб служити словом своєму знедоленому  народові. Письменниця ніколи не втрачала сили духу і завжди вірила в перемогу людини над царством темряви і  насилля. Доля її була незвичайною і  ще в одному. Буржуазні ідеологи намагалися її переманити на свій бік, але Ольга Кобилянська гордо  йшла прямим шляхом, котрий вибрала  сама, хоч шлях той був дуже нелегкий. І все тому, що вона дуже любила людей, любила свій народ і дивилася на нього «...тими самими очима, що на деревину, цвіт і всю живучу участь природи...». Оглядаючи пройдений шлях, 1921 році Ольга Кобилянська писала: «Де  є народ, там і культура й сила буде».

 

 «Ольга Кобилянська  — автор дуже різних не лише  тематикою, а й психологічним  спрямуванням творів. Кращий із  них — повість «Земля». Факти,  що лягли в основу повісті,  правдиві. Майже всі герої твору  взяті з життя. Сюжет повісті  розгортається зовні досить плавно, спокійно, але внутрішньо наснажений  дуже гострими психологічними  моментами. Та й не диво: «Ліс  панський. Власність приватна.» Серед  героїв повісті найбільш яскраво  вимальована родина Івоніки Федорчука,  який все життя важко працював, відмовляючи собі в усьому, аби  лиш мати шмат землі. Саме  на родині Івоніки ми можемо  прослідкувати за тим, яку роль  відіграє земля в долі людини. Обставини життя змальовуються  письменницею так, що важко  з'ясувати, кому легше : безземельним  селянам чи господарям. Устами  Івоніки Кобилянська промовляє  страшенну правду трудівника  — хлібороба, голи він говорить  про землю: «Вона підпливла  нашою кров'ю і нашим потом». Івоніка і його дружина Марія,  невеличка спрацьована жінка,  стають повними рабами землі.  Вони самі визнають це: «Ми  люди, що знаємо лиш землю! Вона  чорна, та й руки наші почорніли  від неї». Лише в хвилину великого  страждання проривається біль  і гнів їхнього безправ'я.

 

 У родині Федорчуків  виростає двоє синів: синьоокий  красень Михайло, запопадливий  у своїй любові до землі,  і чорнявий неспокійний Сава, що ладен прикласти свою енергію  до всього, але аж ніяк не  до землі. У розмові з сином  Михайлом Івоніка говорить: «Як  я замкну колись очі, то хочу, аби моя земля перейшла в  робочі руки». Батьків турбує  своєю поведінкою Сава, який весь  час тікає від землі, але  не хоче змиритися з думкою, що батьки віддадуть землю  Михайлові. Сава кохає Рахіру, батько якої Григорій — безземельний  селянин. Він теж хоче мати  землю, та не для того, щоб  працювати на ній, а для того, щоб мати все. а кульмінація  повісті вражає своєю жорстокою  правдою. На передодні свята  Храмового дня, коли старий  Івоніка від'їхав до міста,  в лісі брат Сава вбиває  брата Михайла. Батько серцем  відчув непохибно, хто і за  що вбив Михайла: «За землю  підняв Сава руку на свого  брата, лиш за землю! От до  чого дожив він, Івоніка! На  те працював ціле своє життя  гріб, згортав кожну грудочку  землі, на те, щоб відтак один  другого пігнав у ту землю». На суді Саву виправдали. Страшний  злочин зовсім відвернув його  від землі. « Я вашої землі  не потрібую. Я собі піду з  Рахірою до Молдавії», — каже  він батькам.

 

 Висновок робимо такий:  причиною загибелі Михайла стала  земля. Чи є в повісті інші  погляди на землю? думаю, є.  Анна, в минулому наречена Михайла,  поховавши хлопчиків-близнят від  Михайла і вийшовши заміж за  роботящого Петра, працює від  рання до вечора на здобуття  засобів для науки сина. В цьому  місці повісті стикаються дві  точки зору на проблему людина  і земля. Старий Івоніка таємно  від Марійки кращий шмат поля  Михайлового переписує на сина  Анни, а Анна силою хоче свого  сина відірвати від землі і  віддати його на навчання до  міста Саме в цьому місці  повісті виявилася неспроможнім  письменниці реалістично розв'язати  питання: земля трудівник на  ній.

 

 Повість «Земля» —  соціально-психологічна панорама  буковинського села кінця XIX —  початку XX столітті! його класовим  розшаруванням. В цьому велике  пізнавали значення повісті О.Кобилянської  «Земля».