Рефлексія книги “Торговец и попугай” Пезешкиан Н

(Сербське  прислів’я)

«Всі ми загрузли в болоті, але деякі з нас дивляться на зірки .»

(Оскар Уайльд)

2)  Рефлексія фільму 

Одним з моїх найулюбленіших фільмів є  “Пролетая над кукушкиным гнездом“. Він створений по мотивам твору відомого американського письменника Кена Кізі. Треба сказати що перед тим як побачити фільм я спершу прочитала книжку,є в мене така звичка. Книжка ця мені здалася незвичайною і водночас якоюсь дуже реалістичною. Сюжет книги не є якимось фантастичним, він побудований на абсолютно реальних фактах які можуть мати місце і в реальному житті. Але все-таки особливий стиль написання цього твору разом з гумористичною манерою розповіді просто не могли мені не сподобатись.

Дивлячись фільм я думала що, як завжди, книжка мені сподобається більше. Але сталося не так як гадалося,фільм став ніби своєрідною інтерпретацією на книжку. Режисер  фільму (Милош Форман)− талановита людина. Атмосфера відзнятого точно  передає  весь настрій  твору.

Місце дії – лікарня  для душевнохворих людей. В основі всього устрою закладу стоїть одна  жінка-медсестра , холоднокровна , завжди спокійна і права. Але рутинний устрій лікарні вщент розбиває власною персоною новий пацієнт. Його перевели із в’язниці. І з того ж самого дня він розпочав війну проти старшої медсестри, з якої міг вийти або переможцем або мертвим.

До слова, на перший погляд назва фільму здається ніяк не в’яжеться з сюжетом,але це не так. В продовж всієї книжки проскакують моменти де читачу стає зрозуміло чому саме так автор назвав своє творіння. Нав’язлива пісенька з дитинства постійно крутиться в одного з пацієнтів у голові,йому співала бабуся:” Тетка удила цыплят, гуси по небу летят... В целой стае три гуся... Летят в разные края, кто из дому, кто в дом, кто над кукушкиным гнездом.”. До того ж назва насправді має два значення ,адже в американському діалекті “кукушками” називають душевно хворих. В кінці книги я очікувала зовсім не таке. Але від цього вона не стала для мене менш цінною.

Гра акторів просто на висоті, вони просто відчули і злились  зі своїми персонажами .Іноді в мене навіть виникало відчуття що вони дійсно хворі душею. А ще мені здається що зовнішні типажі підібрати більш влучно було б неможливо. Вдалий музичний супровід викликав у мене просто мурашки по шкірі ,іноді.

Фільм про свободу, а точніше  про її відродження в прояснених головах тих людей. Пацієнти клініки не викликали в мене якогось особливого співчуття, я більше постійно думала над ч тим чому ж вияв протесту або якоїсь індивідуальності в суспільстві вважається ненормальним. Самі собі поставивши границю нормального і ненормального люди розділили себе,віддалили один від одного. Хто визначає межу за якою закінчується ментальне здоров’я і починається небезпечна хвороба.

Дивишся собі фільм і смієшся , а  коли екран меркне то стає аж страшно від того скільки трагічності  вміщує насправді фільм. Я навіть не можу висловити в епістолярному  стилі всіх тих думок які нахлинули  на мене. Дуже дивно що я для себе не виділила ні “поганих ” ні “хороших ” героїв,незрозуміло насправді чи вони взагалі там є. Мені здається що книга є алегорією на  теперішнє суспільство .А справді якщо так подивитися люди нещасливі, живуть зі своїми обманутими надіями,всіх зомбують , змушують жити усталеними канонам… І тут з’являється бунтар, який показує як можна жити по-іншому,імпульсивно і за власним уявленням. Але суспільство не може змиритися з таким явищем і просто на просто губить або душу або тіло  бунтаря.

Цей фільм-книга із таких  які ще довго про себе нагадують, коли лежиш і не спиться , їдеш на пару , просто дивишся на небо…Ще  довгий час , раптово приходить бажання  зупинитись і задуматись над тим  про що нам говорить цей  простий  і прозорий  твір.