Синоніми в мові творів М. Рильського

Зміст

 

Вступ 3

II. Синоніми у поетичній творчості Максима Рильського 4

II.1 Явище синонімії у сучасній українській мові 4

II.2 Вживання синонімів у творах М. Рильського 7

II. 3 Синонімічна структура у поезіях М. Рильського 11

Висновки 23

Список використаної літератури 24

 

Вступ

 

Сучасна  українська  літературна  мова  має  досить  повний  і  різноманітний  синонімічний  словник,  уміле  користування  яким  забезпечує  високу  культуру  висловлення.  Лексична синоніміка,  зокрема,  посідає  чільне  місце  в  системі  словесно-художніх  засобів  поетичної  мови  видатного  митця  слова  Максима  Рильського.  Поет-академік  розглядав  багатство синонімів  як  одну  з  питомих  ознак  багатства  мови  взагалі  і  особливо  підкреслював,  що «вміння  поставити  саме  те  слово  і  саме  на  тому  місці —  невід’ємна  риса  справжнього майстра» .

Актуальність  теми обумовлена важливістю  добирати з словникового складу мови і правильно  застосовувати у своїх творах лексичні та інші види синонімів, тобто  слів, “здатних в тому ж контексті  або в контекстах, близьких за змістом, заміняти одне одного без відчуття помітної відмінності у змісті”, тісно переплітається із завданнями теоретичного обґрунтування проблеми синоніміки і з невідкладною потребою створення синонімічних словників  національних мов.

Мета  курсової роботи – проаналізувати та охарактеризувати синоніми у віршах Максима Тадейовича Рильського.

Предметом дослідження курсової роботи є синоніми, що вживає в своєму творчому здобутку М. Рильський.

Завдання  роботи – виявити ряди синонімів  і описати ряди синонімів, ужитих у поетичних збірках М. Рильського.

Джерелами дослідження є поезія письменника, її синонімічна наповненість.

 

II. Синоніми у поетичній творчості Максима Рильського

II.1 Явище синонімії у сучасній українській мові

 

Синонімія як тип лексико-семантичних відношень, грунтується на тому, що слова, які  належать до однієї й тієї ж частини  мови, характеризуються повним або  частковим збігом своїх лексичних  значень.

Останнім  часом питання мовної синонімії, зокрема питання про використання синонімічних багатств лексики загальнонародної, національної мови кращими майстрами  художнього слова, привертають до себе увагу ряд дослідників мови художньої  літератури.

Українська  літературна мова має багатий  і різнобічний словниковий склад. На цьому й ґрунтуються її широкі можливості у відтворенні різними  лексичними засобами найрізноманітніших відтінків і значень,  різнорідного емоціонального забарвлення.

Класики української літератури – Тарас  Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський та інші –  завжди використовували багату синоніміку української мови, старанно зважували  смислові відтінки та експресивну силу кожного слова, досягаючи цим  надзвичайної виразності й чудової  простоти своїх художніх творів. Не виключенням став і Максим Рильський.

Багатство й різнобічність словникового складу та експресивних відтінків української  мови знаходять своє яскраве відбиття в індивідуальній творчості поета, зокрема в широкому й багатогранному використанні Рильським лексико-синонімічних засобів.

У роботі над синонімами ми постійно маємо  справу з певним значенням слова. Але, як відомо, слово може мати,  і майже завжди має, ще одне чи кілька потенціальних значень, які виявляються  лише в конкретних умовах фразового оточення цього слова. Тому завжди слід розрізняти слово в контексті  і слово ізольоване, взяте окремо від інших.

Будь-яке  багатозначне слово в певному  контексті звичайно виступає з одним  значенням, саме тим, яке диктується і конкретизується даним фразовим оточенням. Контекст усуває всі інші значення слова, які воно може мати взагалі, і закріплює за ним певне  значення, надає йому більшої чи меншої виразності, ясності.

Навпаки, багатозначне слово, взяте поза контекстом, виступає у свідомості людини насамперед з своїм центральним, стержневим значенням, приховуючи всі інші значення або відтінки значень.

Не менш важлива роль контексту й для  з’ясування того, як вжите слово: у  його прямому значенні чи переносному. Адже в тканині художнього твору  зустрічається немало слів і словосполучень, що вступають у синонімічні відношення з словами, значення яких у відповідності  з тлумаченнями загальномовних словників  досить віддалені. Таке несподіване  зближення семантично віддалених лексичних  одиниць ґрунтується саме на переносному  вживанні слова у фразі.

Академік  В.В. Виноградов відзначає, що в системі  літературного твору можуть бути створені широкі й навіть несподівані  контексти для синонімічного  зближення дуже далеких значенням  слів, особливо в експресивному чи образному вживанні.

Слід  також сказати декілька слів про  синонімічні ряди (гнізда). “Визначення  синонімічних гнізд, - як відмічає В.С. Ільїн, - у багатьох  випадках може бути досить довільним, оскільки дуже важко встановити, чи передає слово  щось чітко відмінне від попереднього, що  було б  основою для нової  семантичної групи, чи тут вже  виступає попередній синонімічний ряд  тільки вже з сильним додатковим відтінком, який ріднить це слово  з іншою синонімічною  групою слів”.

Проте навіть деяка довільність у визначенні синонімічних рядів не становить  небезпеки, бо в дослідженні синонімічних засобів вираження, використаних письменниками  у своїх творах, це визначення підпорядковане розкриттю, за висловом В.В. Виноградова, “цінності і значимості” слів і виразів, згрупованих у цих  рядах, тобто з’ясуванню їх семантичної  вагомості та стилістичних функцій.

 

II.2 Вживання синонімів у творах М. Рильського

 

 

Словник художніх творів М. Рильського характеризується надзвичайним багатством.  Ми ставимо  за мету проаналізувати не окрему збірку поетичних творів, а певну  кількість  віршів, які найбільш яскраво представляють  синонімію.

Одним із перших таких творів є “Слово про рідну  матір”. У даній поемі, яка вийшла в однойменній збірці М. Рильського, вражає переконливість і глибина  художнього відтворення дійсності.

Найширше  й різноманітніше представлені у  творах Рильського синоніми двох лексико-граматичних  розрядів, які становлять основну  і найважливішу частину мови –  дієслова й іменники.

Велика  розгалуженість і багатогранність  дієслівних синонімічних рядів зумовлена  тим, що на означення близьких за змістом  дій і станів поет залучає у  своїх творах не лише слова з літературної мови, але й з розмовної, з просторіччя, елементи фольклору.

Завдяки майстерності письменника кожний з  цих синонімів виявляється в  контексті на своєму місці, бо застосування його підпорядковується ідейно-художньому замислові й майже виправдане відповідними умовами фразового  оточення.

Ось як по-різному використав поет у двох своїх віршах синоніми приклад — взірець — зразок.  У  вірші «Коли  ідеш  ти  самотою» (із  циклу «Весняні  води»)  ці  синоніми  вжиті  з виразною  стилістичною метою,  а  саме — для уникнення повторення  того  самого  слова  та урізноманітнення стилю:

Із них бери взірець  високий, — 

З радянських земель і країн,

Що сили бурної потоки

Зливають в океан один.

 Із них бери зразок  прекрасний,

З мартенівців, із шахтарів, 

Чий труд щочасний і незгасний 

В єдиний в’яжеться мотив. 

Ти приклад з них  бери великий 

Із тих, що в полі водять плуг

І що стоятимуть навіки

За брата брат, за друга  друг.

 

Поезії «Чаша дружби»  вживання цих синонімів надає (разом  із синтаксичними засобами) специфічної  інтонації і мелодики народної думи:

Як ворожа сила налягала

На Москву, неначе чорна  хмара, — 

Всі народи братського Союзу 

Одностайно стали їй на захист

І грудьми її обороняли.

Ой, чи це ж то, браття, та не приклад,

Не взірець хоробрості високий,

Не зразок єднання та братання?

При вживанні на означення акту мовлення дієслів  “скаже, розгада” :

Невже то сльози на її очах?

То сльози радості – хто теє  скаже?

То сльози смутку – хто теє розгада? , автор хоче показати наступне.

Дієслово  “скаже” – суплетивна форма  до “говорити” і здебільшого виступає в тому ж значенні, що й “говорити”, хоч і може в певних контекстах виявляти й інші відтінки свого значення (особливо в формі доконаного виду “сказати”).

Емоційне  забарвлення цього дієслова –  нейтральне. Поряд із дієсловом “скаже”  автор вживає дієслово “розгада”, яке вжито в усіченій формі, що не вживається в літературній мові. Це дієслово вжито для наближення до просторічної мови з метою  донести  вірша до простих людей.

Хто може випити Дніпро,

Хто властен  виплескати море

Хто наше злото-серебро

Плугами кривди переоре,

Хто серця  чистого добро Злобою чорною поборе? .

Дієслова  “може”, “властен” також є синонімами контекстуальними. Дієслово “властен”  в даному випадку підсилює значення слова “може”, а також показує  неможливість даної дії в реальності.

Дієслова  “випити” та “виплескати” є контекстуальними синонімами. Вживання цих дієслів  обумовлене бажанням автора показати неосяжність масштабів рідної землі  та всю пустоту намірів ворогів, що хочуть замахнутись на незалежність цієї землі.

Щоб підкреслити  несподіваність і швидкість радісних почуттів, поет вживає синонімічні  дієслова “тремтить і грає”:

Вже й  любов доспіла під промінням  теплим,

І її зірвали  радісні уста, -

А  тепер  у серці щось тремтить і грає

Як тремтить на сонці гілка золота .

Якщо  говорити про контекстуальні синоніми, то прикладом таких можуть бути: “сходив, скропив”:

Благословен той день і час,

Коли  прослалась килимами

Земля, яку  сходив Тарас

Малими  босими ногами,

Земля, яку  скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами .

У словниковому складі творів Рильського є чимало дієслів, вживаних письменником на означення  тієї чи іншої дії.

Вжиті у  поетичних творах й лексичні синоніми, тобто такі, які належать до однієї частини мови й мають відмінності  у значенні, наприклад:

О земле  рідна! Знаєш ти

Свій  шлях у бурі, у негоді!

Встає народ, гудуть мости,

Рокочуть ріки повноводі... .

Синоніми  “у бурі” та “у негоді”  в даному випадку є лексичними-іменниковими.

Серед лексичних  синонімів виділяють синоніми  стилістичні, семантичні й семантико-стилістичні. Український словник має у  своєму складі і абсолютні синоніми, однак у Рильського вони майже  не зустрічаються.

 

II. 3. Структура синонімів у поезіях М. Рильського

 

Синоніми  у  творах  М.  Рильського  виконують  найрізноманітніші  художньо-поетичні функції,  починаючи  від  найпростішої  стилістичної —  уникнення  повторення  того  самого слова — і кінчаючи утворенням складних поетичних градацій.

У Максима  Рильського досить вміло змальовано у творах душевні переживання  людини.

Прагнення поета найповніше і всебічно описати  настрої і почуття своїх героїв вимагало від нього ретельного пошуку лексики. Наприклад, у поезії “Яблука  доспіли, яблука червоні” Максим Рильський  вживає дієслово “доспіли” у двох різних значеннях. “Яблука доспіли” – у даному випадку  мовиться  про дозрівання плодів дерев. “Вже й любов доспіла” -  у цьому  рядку дієслово “доспіла” має  вже інше значення, йдеться про  почуття людини, яке дійшло до свого  апогею і має вийти назовні. Отож у  даному випадку вжите вдруге раз дієслово “доспіли”  є контекстуальним  синонімом.

 

Ще один приклад контекстуальної синонімії  у поезії “Шопен”.

Шопена  вальс...Ну хто не грав його

І хто  не слухав? На чиїх устах

Не виникала усмішка примхлива...

І далі

Шопена  вальс, пробреньканий невміло

На піаніно, що мовляв поет

У неладі “достигло ідеала” .

 

У даному випадку в синонімічному ряді два слова – дієслово “грав” і дієприкметник “пробриньканий”. Обидва синоніми нібито означають одну дію – гра на музичному інструменті. Однак, дієприкметник “пробреньканий”, а не “зіграний” вжитий не випадково. Автор хотів показати не дуже добру гру на піаніно, а тому вжив саме цей синонім.

У поезії-мініатюрі  “Поле чорніє” автор вживає синоніми-дієслова.

Поле  чорніє. Проходять хмари.

Гантують  небо химерною грою.

Пролісків перших блакитні отари…

Земле! Як тепло нам з тобою!

Глибшає далеч. Річка синіє,