Синоніми в мові творів М. Рильського

“Найчастіше шляхи до правильного витлумачення смислу й стилістичного призначення  прикметникових і прислівникових синонімів, застосовуваних письменником часто-густо  з відтінками, до яких ми не звикли в  повсякденній мові, може підказати  нам тільки контекст, бо слово, взяте  ізольовано, більшою або меншою мірою  бліде, позбавляється тієї певності й виразності, яка властива йому в зв’язаній мові, в контексті, і поза цим останнім може навіть бути зовсім неясним”.

Широкі  можливості реалізації слова в контексті дозволяють поетові зближувати семантично далекі слова, а в результаті цього не тільки розширюються рамки відомих синонімічних гнізд, але й з’являються нові синонімічні ряди, які не завжди можна передбачати для взятих поза контекстом, ізольованих слів.

“Прислівники, як самостійна частина мови, сформувалися на ґрунті інших повнозначних слів, переважно прикметників і іменників, меншою мірою – займенників і  числівників і, ще рідше, дієслів”, - тому вузькість чи розгалуженість  синонімічних гнізд прислівників завжди зумовлена  певною мірою кількісним складом синонімічних рядів тих  слів, які стали базою для утворення  прислівників.

Лексичне  значення та стилістичне навантаження прислівників-синонімів у більшості  випадків чітко пов’язується з семантичною  і стилістичною значущістю слів, від  яких вони утворені. В українській  мові “найпродуктивнішим способом утворення  прислівників є відрив тієї або іншої  відмінкової форми іменника чи прикметника  від всієї системи відмінювання даного слова і перетворення колишнього закінчення в особливий прислівниковий суфікс”.

У словнику Рильського переважають прислівники  саме такого походження.

Наприклад:

Як парость  виноградної лози,

Плекайте  мову. Пильно й ненастанно

Політь  бур’ян. Чистіша від сльози

Вона  хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм життям .

У даному уривку із поезії “Мова” є два синоніми-прислівники  – “пильно” й “ненастанно”.

Причому, слово “ненастанно” – є своєрідним авторським неологізмом, що означає  в даному випадку – безперервно, завжди.

Вживання  цих синонімів прислівників зумовлено  бажанням автора донести до читача необхідність плекати рідну мову, берегти її, розвивати, дбати про  неї.

Розгляд синонімії прислівників показує, що навіть у тих випадках, коли автор  використовує синоніми для урізноманітнення контексту, вони несуть на собі певне  смислове навантаження.

Висновки

Проаналізувавши використання синонімів в творах Максима Рильського, можна зробити  такі висновки.

У поезіях  Максима Рильського вжиті синоніми лексичні – іменникові, дієслівні, прикметникові та прислівникові.

Крім  того, поет вживає у своїх творах контекстуальні синоніми, що дозволяють більш виразно відображати дійсність  у віршах.

У творах Рильського майже немає абсолютних синонімів, можливо тому, що вони не надають поезії характерної виразності.

Більшості синонімів Рильського притаманний  позитивний емоційний відтінок.

М. Рильський  надавав проблемам мови великого значення впродовж усієї творчості. Він був надзвичайно вимогливий до мови власних творів, невтомно працював над збагаченням свого поетичного словника. Поет закликав своїх сучасників боротися за чистоту і збагачення української мови.

Синоніми  у  творах  М.  Рильського  виконують  найрізноманітніші  художньо-поетичні функції,  починаючи  від  найпростішої  стилістичної —  уникнення  повторення  того  самого слова — і кінчаючи утворенням складних поетичних градацій.

У творах М. Рильського вражає не саме тільки кількісне  багатство лексичних синонімів, а й висока мовно-художня культура їх використання.

Мовно-синонімічна  культура  М.  Рильського  є  переконливим  свідченням  високої  культури  його  поетичного  мислення,  тієї  культури,  що  виросла  як  дорогоцінний  синтез незвичайної  обдарованості  та  органічного  творчого  оволодіння  духовними  здобутками українського, російського  та інших братніх слов’янських і  неслов’янських народів.

Винахідливим  і  мудрим  у  використанні  синонімічних  скарбів  рідної  мови  залишиться жити у віках  Максим Тадейович Рильський

Список використаної літератури

1. Виноградов В.В. Русский язик. – М.-Л., 1947. Сп
2. Головащук С.І. Українське слововживання: Словник-довідник. – К., 1995.
3. Гришко В. Поезія М. Рильського – велич української мови//Українське слово: хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.: УЗ-х кн. Кн. 2 - К.: Рось, 1994. - С. 197-213.
4. Деркач П.М. Короткий словник синонімів української мови. – Львів-Краків-Париж, 1993.
5. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – Ч.1. – К., 1972.
6. Курс сучасної української літературної мови / За ред. Булаховського Л.А.  – Т. 1. – С. 383.
7. Ломонос Є.О. Вивчення творчості М. Рильського в школі // УМЛШ. – 1977. - №8. – С. 46-49.
8. Оліфіренко В.В. Вивчення літератури в школі. - Дон.: Укр. культурологічн. центр, 1996. - 94 с.
9. Плющ М.Я., Грипас Н.Я. Українська мова: Довідник. – К., 1990.
10. Рильський Максим. Твори. – К.: ДВХЛ, 1958. – Т. 1-2. – 312 с.
11. Русанівський В.М. Дієслово – рух, дія, образ. – К., 1997.
12. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П. Грищенка. – К., 1997.
13. Швацький М.С. Синонімія в сучасній літературній мові // Диво слово. – 1999. - №12. – С. 32.