Синоніми в мові творів М. Рильського

Річка синіє, зітхає, сміється…

Де вас  подіти, зелені надії?

Вас так багато – серце порветься .

Дієслова  “глибшає” та “синіє” передають  стан природи, причому обидва характеризують наближення вечора. Вжити Максимом Рильським синоніми передають емоційну картину пейзажу та настрій героя  поезії.

Уривок  поезії “Рідна мова” дає підстави охарактеризувати дієслівні синоніми:

Хотіли  вирвати язик,

Хотіли  ноги поламати,

Топтали під шалений крик,

В’язнили, кидали за грати.

Зробить калікою з калік

Тебе  хотіла рідна мати .

 Синоніми  “хотіли вирвати”, “хотіли поламати”,  “топтали”, “в’язнили”, “кидали”  вжиті поетом для того, щоб  посилити картину  поневолення,  спрямованого на те, щоб зникла, вмерла наша мова, щоб не розходилася  її слава по світу. 

Синонімічні словосполучення також вживаються у поезіях М. Рильського. Наприклад, у вже згаданій поезії “Шопен” (збірка “Літо”), автор говорить:

В сніги, у сиву сніжну невідомість

Мережані, оздобні линуть сани ...

Контекстуальними  синонімами є іменник “сніги”  та словосполучення “сніжна невідомість”.

Останнє було вжито Рильським, щоб посилити ефект далини та невідомості, куди й  полине герой поезії.

 

Вірш «Моря»  може  служити  яскравим  прикладом  майстерного  оперування  синонімами іншого ряду. Для створення повного букету  запахів поет ужив ціле синонімічне  гніздо, що складається з чотирьох синонімів дух — запах —  аромат — пахощі:

Як вабить пристань запальних  малят,

Романтиків у трусиках і майках!

Та що малят! Кого вона не вабить!

У кого солодко не защемить

У грудях серце, як гудок  протяжний 

 

Іноді  поет  нарочито  підкреслено  нагромаджує  цілу  низку  однозначних  слів,  немовби  побоюючись,  що  його  не  правильно  чи  не  точно  зрозуміє  читач.  Такий  прийом  надає розповіді  відчутного  розмовного  забарвлення. Ось  приклад,  узятий  з  вірша  «У  степу»,  де поет ужив підряд аж три синоніми, — марево, міраж, фата моргана:

Звичайна річ в просторах  степових,

Десь під Херсоном чи на Запоріжжі:

На обрії раптово виростають

Стрункі дерева, зеленню  своєю 

Такі відмінні від пожовклих  трав,

Що безрозумне випалило сонце,

Такі відрадно свіжі, молоді,

Такі, здається, вогко-кучеряві!

А під деревами блищить  вода,

Переливається і грає світло.

Напитися б ото, прохолодитись,

Поринути б у ті студені  хвилі!

Дарма! Ви наближаєтесь —  нічого

Немає: бурий степ і сірий  пил ...

То, кажуть люди, марево, міраж,

Фата моргана, — як там  ще говорять?

 

А  далі  поет  розповідає  про  почутий  ним  переказ —  своєрідне  пояснення  походження третього з ужитих синонімічних слів — фата моргана:

Розказують, що десь, колись, над морем 

Жила собі така ласкава  фея,

Морганою прозивана, і  людям 

Показувала видива оманні,

А звідси й назва давня  та пішла.

Не знаю, чи навчилась  у Моргани 

Природа наша, чи сама дійшла

До того, а таки навчилась  добре 

Людей дурити спраглих у  степу.

 

Нагромадження  синонімів  (найчастіше  трьох)  як  художньо-зображувальний  прийом використовується  поетом  із  метою  створення  відповідної  тональності  твору.  В  одних  випадках цей засіб передає напружений, бурхливий експресивно-емоціональний малюнок —

як це маємо у творах «Марія Заньковецька», «Художник» та ін.:

Вогнем, жагою, пориванням

Вона серця палила всім,

Страждання граючи, стражданням 

Сама була вона живим.

 

Або:

 

Та найпишніше там цвітіння,

Найвище серце там зліта, Де рух, де дія, де горіння,

Чуттів і мислей повнота.

В  інших  випадках  за  допомогою  цього  прийому  автор  відтворює  лагідний,  ніжний

настрій, наприклад, у ласкавій мові з дитиною (вірш «Мати»):

Усміхнулось немовлятко,

Дитинятко, пташенятко:

Близько, близько, близько  татко,

Рідний дім і рідний дим.

 

Серед поезій Максима Рильського зустрічаємо й такі, які від  початку до кінця задумані й побудовані  на  використанні  певного  синонімічного  ряду.  У  таких  творах  синоніми, повторюючись  і  варіюючись  у  кожній  поетичній  строфі,  служать  немовби  експресивно-емоціональним  каркасом,  на  якому  виводиться  струнка  будівля  вірша,  створюють  його ідейну  і  художньо-композиційну  канву.

  Так,  наприклад,  вірш  «Суд»,  написаний М. Рильським у грізні часи Великої Вітчизняної війни, побудований на основі синонімічного

ряду неситий — фашист — кат — звір — гвалтівник — лиходій:

За шовковий щасливий колос,

Що під ноги неситим  ліг,

За примовклий дитячий  голос 

Ми до суду кличемо їх. 

За обірвану пряжу пісні,

За розірваний генія лист,

За пожари і хмари зловісні

Нам заплатить кров’ю фашист. 

За прострілене серце  брата,

За потоптану честь  дівчат

Безпощадна, як меч, розплата!

Нам заплатить кровію кат. 

За Дніпра скривавлену  воду,

За наругу ясних наших  зір,

За розбої, за кривду народу

Нам заплатить кровію звір. 

Марно в світі шукать надію 

Недобитим гвалтівникам!

Ти тремтиш, ти поблід, лиходію?

Ніс ти смерть — умри ж  тепер сам!

 

Інший  твір — «Колискова»  —  побудований  на  використанні  словникових  і текстуальних, художніх синонімів синочок — дитятко  — маленьке — коточок — маля — зіронька ясна — дитя, ужитих у  зменшено-пестливій формі:

Заглядає ніч у вічі,

В чорнім небі світить свічі,

Розливає супокій...

Спи, синочку рідний мій! 

У далекім темнім полі

Батько твій за нашу долю

Б’ється з ворогом лихим...

Спи, дитятко, сном міцним!

 Я уранці виходжала, 

Золотеє жито жала

По високій по горі...

Спи, маленьке, до зорі! 

Що високою горою 

Повернеться батько з бою,

Звеселиться вся земля...

Спи, коточку, спи, маля! 

Ой, над нашими полками 

Грає вітер прапорами,

Сила наша — як весна...

Спи ж бо, зіронько ясна!

 Хмара вражая розтане, 

Ясен, красен день настане,

Сонця-світу вороття...

Спи, синочку, спи, дитя!

 

Особливою принадністю  і  чарівністю відзначаються так звані  поетичні синоніми, у ролі яких виступають винахідливо створені перифрази  — образні визначення предметів  і явищ.

Порівняємо: провесна — весни предтеча,  виноград — осінній витвір  весняного чаду, маля — нової паросток людини:

От слово провесна приснилось

Мені сьогодні в світанковім  сні — 

І як же втілилось? Як уявилась

Весни предтеча сонному мені?

Або:

Благословен хай буде виноград, — 

Осінній витвір весняного  чаду!

І чисте спогляда маля — 

Нової паросток людини — 

В подвір’ї древнього Кремля

Троянди й голубі ялини.

Отже, можна  продовжувати ілюстрації з подібними  зворотами й конструкціями, у  творах Рильського їх чимало.

Одні  з них ближче стоять до однослівних  синонімів ряду, інші наближаються до гнізда лише в умовах певного  словесного оточення.

Майстерність  письменника в доборі синонімів  не обмежується якимись окремими групами дієслів: поряд з багатою  і гранично точною синонімікою дієслів, що означають важливі для людини дії і процеси, Рильський виразно  і просто передає синонімами глибину  переживань своїх персонажів.

У кількісному  відношенні синонімія творів Рильського в області іменника не набагато поступається перед дієслівною. Однак ряди синонімів-іменників  не мають тієї широти семантико-стилістичних відтінків, яка є при розгляді дієслівної синонімії.

Це пояснюється  тим, що ряди співвідносних іменників  формуються із слів-синонімів, які розрізняються  в переважній більшості випадків стилістично.

Такий характер іменникових синонімів зумовлений самою їх природою: іменник “одержує своє уточнення від визначальних частин мови, від слів, які надають  йому якісних та інших ознак, і  тому менше потребує відтінків значень, що їх можна б було мати від відповідних  синонімів”.

Зустрічаються, звичайно, серед іменників і такі, що мають виразні  семантичні відтінки. Проте в загальній масі синонімів  їх небагато; найчастіше вони називають, як предмет думки, різні дії, властивості, стани, з градацією їх сили, величини і т.п.

Значне  місце в іменниковій синоніміці Рильського посідають синонімічні  паралелі, вживані письменником на означення різних понять.

Наприклад:

І труд, і піт благословен,

Життя рясного  виногради,

І при  дорозі зелен клен

І світло мудрої лампади

І майво  збратаних знамен

Навкруг Кремлівської огради .

Тож в  уривку іменниковими синонімами є слова  “піт” і “труд”, причому вжиті  вони поряд, бо  поняття праці  завжди пов’язане з тим, що людина робить якісь зусилля, а тому піт, так би мовити, є наслідком праці. Причому Рильський хотів зробити  акцент саме на нелегкій праці людей, а тому таке вживання робить поезію більш виразною та забарвленою.

Наступною парою лексичних, іменникових, синонімів  у цьому ж уривку є вживання слів “світло”  та “майво”, які  характеризують якісь зміни та світлі прагнення.

У поезії “На узліссі” поет захоплено сприймає багатство й красу природи, йому приносять насолоду полювання і  рибальство, праця в саду. І хоч  герой живе в хатині лісовій, проте  він не відірваний від світу, від  культури. В хатині є гарна книгозбірня  творів класиків, що сприяє морально-духовному  оздоровленню людини, яку втомили  жахливі катаклізми епохи:

Софокл  – і Гамсун, Едгар По – і  Гете,

Толстой глибокий ,і Гюго буйний,

Петрарчині  шліфовані сонети –

І Достоєвський грішний та святий –

Усі книжки, усі земні поети,

Усі зрідні  душі його живій:

Бо всі  вони – лиш відблиски одного,

Одного  сонця: Духа Святого!

Тут контекстуальними синонімами-іменниками є слова “сонця”  та “духа”, що передають світлі та радісні почуття героя.

У інтимній ліриці також зустрічаємо синоніми-іменники, зокрема у поезії “Фінал”, де поет прощається зі святим і чистим почуттям:

Прощай  кохання білокриле,

І сум  нічний, і сяйво днів!

Моє поламане вітрило

Жадає волі і вітрів .

Синонімами  тут виступають слова, що характеризують кохання: “сум” та “сяйво”. С першого  погляду можна позначити ці слова  як антоніми, бо вони є протилежні за значенням, однак по відношенню до слова  “кохання” – це синоніми контекстуальні, бо і сум і сяйво є проявами одного почуття – кохання. Вживання цих синонімів обумовлене тим, що нема вже в поета віри в чистоту  людських почуттів.

Якщо  глибше характеризувати іменникові синоніми, то слід навести ще один уривок із поеми “Слово про рідну матір”:

Настане день, настане час – 

І розіллється  знов медами

Земля, що освітив Тарас

Своїми  муками-ділами,

Земля, що окрилив Тарас

Громовозвукими  словами 

Тут лексичними іменниковими синонімами є слова  “день” і “час”, хоча лексичне значення наведених слів є різним, а слово  “час” – русизмом, Максим Рильський  вживає їх поряд і на позначення приходу тієї години, яку довго  очікує народ. Саме вживання цих синонімів  вказує не на утопічне майбутнє, а на близьку реальність, тобто прийде не тільки день, але й година змін. Ці синоніми дають читачеві впевненість  у найближчому майбутньому.

Слова “муками”  й “ділами” також можна визнати  синонімічними, оскільки автор хотів  донести до читача всю складність справи Тарасової на землі українській. Поет також вживає іменники синонімічні  пари “губи” – “уста”, у стилістичній вагомості яких неважко переконатися.

Як тонкий знавець мовних проблем, М.Рильський  вважає, що у народу, його поезії, розмовній  мові треба шукати джерела нового наповнення літературної мови:

…Немає

Мудріших, ніж народ, учителів;

У нього  кожне слово – це перлина,

Це праця, це натхнення, це  людина .

Характеризуючи  мову народу, його слово, М. Рильський  вживає контекстуальні синоніми-іменники: слово – це “перлина”, “праця”, “натхнення”, “людина”. Мова українського народу – самобутнє і неповторне явище. Обов’язок кожного митця  турбуватися про  її долю, удосконалювати й збагачувати.

Поет  вживає й синоніми-прикметники й  синоніми-прислівники.

“Прикметники  виконують найчастіше функцію додаткової характеристики предметів, функцію, більше за інші пов’язану з потребами  уточнення того, що саме по собі незалежної точності може і не мати”¹.