Контролінг на підприємстві

Міністерство освіти та науки України

Донбаський Державний Технічний  Університет

 

 

 

 

Контрольна  робота

З дисципліни: «Контролінг на підприємстві»

 

 

 

Варіант №23

 

 

 

Виконав: ст. гр.

Перевірив: доцент кафедри

Лебедєв В.О.

 

 

Алчевськ, 2013

Зміст

1 Теоретична  частина

1. Характеристика та класифікація основних

методів управлінського обліку        3

1.2 Економічний  аналіз як база прийняття управлінських рішень         14

1.3 Критерії  прийняття рішень в управлінні  матеріальними 

      потоками на підприємстві               18

2 Практична  частина

Задача 1                   21

Задача 2                   22

Перелік посилань                 24

 

1. Теоретична частина

2. Переваги та недоліки методів управлінського обліку.

Управлінський облік використовує у своєму дослідженні  різноманітні методи обліку затрат. Існуючі  методи управлінського обліку можна  класифікувати за різними ознаками, а саме: за об'єктами обліку, за повнотою включення до складу собівартості, за інтерпретацією поняття затрат, за характером даних.

За об'єктами обліку затрат розрізняють такі системи  управлінського обліку як облік за видами затрат, облік за центрами затрат та облік, диференційований за базами розподілу затрат.

За повнотою включення до складу собівартості вирізняють облік за повною собівартістю та облік  за неповною (вкороченою) собівартістю або облік за змінними витратами.

За інтерпретацією поняття затрат управлінський облік  поділяють на облік за фактичною  собівартістю, облік за нормативною  собівартістю та облік за плановою собівартістю.

За характером даних є системи управлінського обліку, які містять, з однієї сторони, дані про минуле, про сучасне та майбутнє, а з другої — дані для  контролю, оперативного управління та планування.

Слід  зазначити, що системи управлінського обліку можуть поєднувати в собі різні  ознаки. Так, облік за видами затрат, облік за центрами затрат та облік, диференційований за базами розподілу  затрат може здійснюватись як за повною собівартістю, так і за неповною (вкороченою) собівартістю. Останні  різновиди управлінського обліку можуть містити інформацію як в частині  фактичної собівартості, так і  нормативної та планової, а ті, у  свою чергу, характеризувати дані про  минуле, сучасне, майбутнє та використовувати  їх з метою контролю, оперативного управління планування.

Узагальнену класифікацію методів управлінського обліку наведемо на рис. 3.1. Стрілочки  показують можливі поєднання  ознак.

 

Рис. 3.1- Класифікація методів управлінського обліку

До переваг даної системи  обліку можна віднести те, що по кожному  виду продукції апарат управління мас  змогу мати інформацію щодо повної її собівартості.

Недоліками вказаної системи обліку слід вважати:

1. Неможливість проведення аналізу,  контролю і планування затрат  внаслідок неналежної уваги до  характеру поведінки затрат залежно  від обсягу виробництва (постійні  витрати в обліку розглядаються  як змінні).

2. Втрата об'єктами калькуляції  індивідуальності внаслідок використання  загальних баз розподілу.

3. Включення до складу собівартості  продукції витрат, не пов'язаних  безпосередньо з її виробництвом; у підсумку - - викривлення рентабельності  окремих видів продукції (залежить від вибору методу розподілу постійних витрат).

4. У калькуляції ціни з самого  початку передбачається плановий  прибуток, тоді як насправді необхідно  лише ліквідувати ризик збитків.

Вказані недоліки не дозволяють виділити релевантні для прийняття управлінських  рішень затрати.

При даній системі управлінського обліку розрізняють такі методи обліку затрат, як: облік за фактичною собівартістю, облік за нормативною собівартістю та облік за плановою собівартістю ("стандарт-костинг").

Охарактеризуємо дещо детальніше суть, переваги та недоліки кожного з наведених  методів обліку затрат.

А. Облік за повною собівартістю

1. Облік  за фактичною собівартістю

1.1. Базовий варіант. При цьому  варіанті фактичні затрати відображаються  без будь-яких коригувань.

Головною перевагою даного методу є його простота. Щодо недоліків, то ними є:

— відсутність нормативів для контролю кількості використаних ресурсів та цін на них;

— відсутність можливості аналізу  причин відхилень;

— складність процедури розрахунку фактичних цін в умовах надання  взаємних послуг між підрозділами підприємства;

— "стрибки" собівартості внаслідок  неможливості створення резервів (наприклад, для виплати відпускних робітникам);

— трудомісткість перерахунку цін  на кожну одиницю використаних ресурсів;

— необхідність розрахунку собівартості кожної партії виробів, що в умовах масового виробництва є трудомістким.

1.2. За цінами минулого періоду.  При даному варіанті затрати  визначаються як алгебраїчна  сума добутку середньої ціни  минулого періоду на фактичну  кількість та відхилень затрат  за рахунок цін.

Перевагами даного варіанта порівняно  з попереднім, є те, що спрощується  порівняння затрат за різні періоди, з'являється можливість контролю та спрощується ведення самого обліку (немає необхідності щоразу перераховувати фактичну ціну).

До загальних недоліків даного варіанта необхідно віднести такі:

— використання в якості нормативу  середньої ціни за минулий період, що не відповідає цілям підприємства і викликає труднощі у здійсненні контролю;

— відсутність нормативів за кількістю  використання ресурсів;

— "стрибки" собівартості внаслідок  неможливості створення резервів.

1.3. За плановими цінами. Основними  характерними ознаками даного  варіанта обліку є те, що прямі  затрати відображаються за плановими  цінами, відхилення прямих затрат  від запланованого рівня списуються  в кінці періоду, а планування  постійних витрат відсутнє.

Перевагами даного варіанта, порівняно  з базовим, є те, що при цьому  варіанті можлива ліквідація коливань цін (у випадку прямих затрат); є  змога порівняння затрат різних періодів, планування прямих затрат, а також  порівняння фактичних і планових значень (але тільки для прямих затрат).

До недоліків даного варіанта, як і попереднього, слід віднести відсутність  можливості контролю й аналізу відхилень  непрямих затрат, а також "стрибки" собівартості внаслідок відсутності  резервування.

2. Облік  за нормативною собівартістю

Під нормативними затратами розуміють: середнє значення за минулі періоди; скориговане середнє значення (по екстраполяції, з поправками на зміну  технологи тощо).

При даному методі використовують різні  нормативи, зокрема: лише за кількістю, лише за цінами, за кількістю і цінами одночасно.

Перевагами обліку за нормативною  собівартістю слід вважати:

• можливість контролю (зіставлення  фактичних значень з нормативними);

• можливість аналізу причин відхилень;

• прискорення підрахунку затрат(затрати  за кожним центром і за кожним носієм розраховуються незалежно один від  одного, а значить, можливе одночасне  проведення підрахунків);

• відсутність необхідності калькулювання  собівартості за кожною партією зокрема;

• згладжуваний коливань собівартості за рахунок можливостей резервування.

Недоліками вказаного методу обліку є невідповідність нормування "від  досягнутого" або за екстраполяцією вимогам нинішнього дня, а також  відсутність обґрунтування коригувань середніх значень, що знижує точність планування та перешкоджає ефективному  контролю.

При даній системі управлінського обліку розрізняють методи обліку з  фіксованим обсягом випуску продукції  та з обсягом випуску продукції, який змінюється.

3. Облік  за плановою собівартістю ("стандарт-костинг")

Характерними рисами даного методу обліку затрат на виробництво є те, що планові величини базуються не на минулому досвіді, а на прогнозах  на майбутнє; прямі змінні затрати  плануються за видами продукції, а інші — за центрами затрат; плануються і  ціни, і кількість.

Переваги цього методу обліку аналогічні тим, що властиві обліку за нормативною  собівартістю. Окрім цього, більш  глибока обґрунтованість планових величин у порівнянні з нормативними забезпечує в умовах даного методу збільшення точності прогнозів та ефективності контролю.

Стосовно недоліків, то ним є  відносна складність.

Для даного методу, як і для попереднього, характерні два варіанти його організації, а саме: з фіксованим обсягом випуску  та з обсягом випуску, що змінюється.

Дамо коротеньку характеристику вказаним варіантам обліку, так як вони мають  багато спільних рис з аналогічними варіантами обліку за нормативною собівартістю.

3.1. З фіксованим обсягом випуску.  Даний варіант аналогічний обліку  за нормативною собівартістю  з фіксованим обсягом випуску;  відмінність полягає лише у  тому, що замість нормативних  застосовуються планові величини.

До переваг даного варіанта, крім тих, що властиві методу у цілому, можна  віднести ще й відносну простоту, а  також відсутність необхідності класифікувати затрати.

Недоліками цього варіанта є  усі ті, що характерні для методу у цілому та ті, що належать до обліку за нормативною собівартістю з фіксованим обсягом випуску,

3.2. З обсягом випуску, що змінюється. Цей варіант аналогічний обліку  за нормативною собівартістю  з обсягом випуску, що змінюється; відмінність зводиться до того, що замість нормативних використовуються  планові величини.

До переваг даного варіанта, крім тих, що мають відношення до методу у цілому, відносяться ще й такі, як:

— враховується характер поведінки  затрат залежно від обсягу, що забезпечує високу точність результатів розрахунку і надається інформація для оперативного управління;

— порівняно з варіантом фіксованого  обсягу випуску, тут покращуються можливості контролю;

— враховуються відхилення за рахунок  обсягу.

Щодо недоліків, то вони ідентичні  до тих, що характерні для методу у  цілому та для обліку за нормативною  собівартістю з обсягом випуску, що змінюється.

Б. Облік за неповною (вкороченою) собівартістю

Головною рисою даної системи  обліку, яка відрізняє її від попередньої, є те, що на об'єкт калькулювання (продукцію, центр затрат тощо) відносяться  лише ті затрати, які при вибраному  підході розглядаються як такі, що безпосередньо зв'язані з даним  об'єктом.

Обліку за неповною (вкороченою) собівартістю властива значна кількість переваг, а саме:

1. Фінансовий результат по всьому  підприємству і за окремими  видами продукції не залежить  від вибору методу розподілу  постійних затрат;

2. Можливість порівняння собівартості  різних періодів лише в частині  релевантних витрат; як наслідок  — зміна структури підприємства, пов'язані з цим нерелевантні, непідконтрольні затрати не впливають  на результат порівняння;

3. Врахування характеру поведінки  затрат залежно від обсягу  випуску продукціІ(виконання робіт);

4. Внаслідок врахування характеру  поведінки затрат залежно від  обсягу можливі:

— аналіз причин відхилень;

— оцінка мінімального критичного обсягу виробництва;

— оцінка ризику;

— планування затрат і результатів;

— оптимізація обсягу виробництва;

—оптимізація структури випуску;

— ціноутворення у короткому  періоді;

— контроль;

— вияв причинно-наслідкових зв'язків, тобто "важелів" управління витратами.

До недоліків даної системи  обліку можна віднести те, що має  місце при цьому занижена собівартість запасів, а також труднощі у розподілі  постійних і змінних затрат (у  довгостроковому періоді усі  затрати перетворюються на змінні).

Система обліку за неповною собівартістю включає такі методи обліку затрат: простий "директ-костинг", облік  покриття постійних затрат, облік  покриття постійних затрат з відносними прямими затратами, облік планових граничних затрат.