Сітьове планування

проекту почали складати сіткові  графіки, критичний шлях яких знаходиться  не на горизонтальній прямій, без обліку часу масштабу критичного шляху (рис. 3).

У кращому випадку критичний  шлях показують на горизонтальній прямій без обліку масштабу часу критичного шляху. На лагу відзначають тільки назву  роботи і тривалість її виконання (рис. 4). Вище лінії робіт нанесені: А, Б, В, Г, Д, Е, Ж – назва роботи; організація, що виконує роботу, (БУ –будівельне управління, МУ – монтажне управління, ММ – механічна майстерня) і кількість днів виконання роботи. Нижче лінії робіт – кількість змін, кількість робітників, вироблення на одного робітника в тоннах чи у м3. На рис. 3 показано сітковий графік, критичний шлях якого знаходиться не на горизонтальній прямій, без обліку масштабу критичного шляху. На такому сітковому графіку важко визначити стан виконання проекту в будь-який момент його реалізації. На рис. 4 наведено сітковий графік виконання того ж проекту, критичний шлях якого показаний на горизонтальній прямій, але без обліку масштабу критичного шляху, що дає більше можливості робити аналіз реалізації проекту в будь-який момент із меншими витратами.

 

На рис. 5 зображено сітковий графік у масштабі з критичним  шляхом, розташованим на горизонтальній прямій, що дозволяє в будь-який момент реалізації проекту визначити стан виконання проекту (відставання, випередження), кількість працюючих робітників, поліпшити організацію робіт  і дотримання правил техніки безпеки.

 

Рис. 5. Сітковий графік будівництва технологічної лінії  з урахуванням часу масштабу критичного шляху

 

Висновки:

1. Для кращого використання  транспортних засобів, вантажно-підйомних  кранів, робочої сили доцільно  використовувати сітковий графік, розроблений у масштабі критичного шляху, що знаходиться на горизонтальній прямій. Це дає можливість організувати роботу без порушення правил техніки безпеки,

зменшує вимушені простої (при  транспортуванні вантажів), час чекання  вантажно-підйомного крана (працює кран на виконанні інших операцій).

2. Використання сіткового  графіка в масштабі критичного  шляху дає повне уявлення про  стан справ всім учасникам  виконання проекту від бригадира,  майстра, начальника до робітника,  що підвищує їхню відповідальність  перед поставленою задачею. 

3. Необхідно на сітковому  графіку проекту, розташованому  на місці, доступному і видному  для всіх учасників на початок  зміни (наприклад 8-00) відзначати  червоним олівцем, де знаходиться  виконання проекту насправді,  що підвищує відповідальність  всіх учасників реалізації проекту.

4. На лагу зверху необхідно  вказати організацію, що виконує  роботу, її найменування і тривалість  виконання, знизу – кількість  змін і робітників у зміні,  норму виробітку на одиного робітника, що дає можливість на місці прийняти обґрунтоване рішення щодо усунення виявленого відставання.

5. Структуризація набору  операцій повинна проводитися  однією людиною (відповідальним  за розробку сіткового графіка  і його реалізацію) і бути орієнтована  на кінцевий результат.

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 III.  Сітьові методи планування виробництва нової продукції.

 

Об’ємно-календарне планування підготовки виробництва нової продукції  передбачає доведення до підрозділів  і безпосередніх виконавців тематики та номенклатури робіт із підготовки виробництва, проведення необхідних розрахунків  і обсягів робіт, складання графіків виконання останніх.

За умов становлення ринку  важливим є скорочення термінів технічної  підготовки з метою прискорення  впровадження досягнень науки та техніки у виробництво; зменшення  витрат на виробництво; підвищення якості робіт та своєчасного зайняття власної  ринкової ніші.

       Із метою  скорочення термінів підготовки  виробництва використовується метод  паралельного та паралельно-послідовного  ведення робіт. Паралельне та  паралельно-послідовне виконання  всіх робіт скорочує терміни  технічної підготовки й освоєння  нової продукції. У результаті  поєднання різних стадій проектування  загальний цикл підготовки різко  скорочується.

Організація робіт із технічної  підготовки виробництва базується  на послідовному чи паралельно-послідовному виконанні робіт по стадіях і  етапах.

Послідовне виконання  полягає в тому, що кожна наступна стадія (етап) починається тільки після  повного завершення попередньої. У  цьому разі загальний цикл технічної  підготовки виробництва у календарних  днях визначається за формулою:

,

де п – кількість  стадій (етапів) технічної підготовки виробництва нової продукції.

       Цикл  технічної підготовки можна скоротити  шляхом скорочення циклу виконання  окремих стадій або частковим  поєднанням виконання стадій. При  цьому дотримуються правила: якщо  наступна стадія (етап) більш тривала,  то її можна починати майже  одночасно з попередньою; якщо  наступна стадія менш тривала, то її початок потрібно змістити вправо по шкалі часу у відношенні до початку пов’язаної з нею попередньої стадії.

Цикл технічної підготовки виробництва нової продукції  при поєднанні за часом стадій (етапів) визначається за формулою:

,

де k4 – середній коефіцієнт паралельності виконання стадій (етапів) технічної підготовки виробництва  в залежності від конкретних умов виробництва (k4=0,3:0,7).

        Із  метою координації у часі стадій  і етапів підготовки виробництва  складаються (з урахуванням можливого  поєднання часу їх виконання)  графіки підготовки виробництва,  що дозволяє відобразити календарні  терміни початку та завершення, цикл стадій і етапів, а також  всю підготовку виробництва.

       При  плануванні підготовки виробництва  нової продукції, використовуються  сітьові методи планування.

         Сітьове планування – одна  з форм графічного відображення  змісту робіт і тривалості  виконання планів і довгострокових  комплексів проектних, планових, організаційних та інших видів  діяльності підприємства, яка забезпечує  наступну оптимізацію розробленого  графіка на основі економіко-математичних  методів та комп’ютерної техніки.  Разом із лінійними графіками  та табличними розрахунками сітьові  методи планування знаходять  широке використання при розробці  перспективних планів та моделей  створення складних виробничих  систем та інших об’єктів довгострокового використання. Сітьові плани робіт підприємства із створення нової конкурентноспроможної продукції містять не тільки загальну тривалість всього комплексу проектно-виробничої та фінансово-економічної діяльності, але й тривалість та послідовність здійснення окремих процесів чи етапів, а також потребу в необхідних економічних ресурсах.

      Сітьова  модель – множина поєднаних  між собою елементів для опису  технологічної залежності окремих  робіт і етапів майбутніх проектів.

Основним плановим документом системи сітьового планування є  сітьовий графік, що являє собою  інформаційно-динамічну модель, яка  відображає всі логічні взаємозв’язки  та результати робіт, необхідних для  досягнення кінцевої мети планування.

      Роботами  у сітьовому графіку називаються  будь-які виробничі процеси чи  інші дії, які призводять до  досягнення певних результатів,  подій. Роботою слід вважати  і можливі очікування початку  наступних процесів, пов’язані із  перервами чи додатковими витратами  часу.

      Подіями  називаються кінцеві результати  попередніх робіт. Подія являє  собою момент завершення планової  дії. Події бувають початковими,  кінцевими, простими, складними,  проміжними, попередніми, наступними  і т.д.

      На всіх  сітьових графіках важливим показником  є шлях, що визначає послідовність  робіт чи подій, в якій результат  однієї стадії збігається із  початковим показником наступної  за нею іншої фази. На будь-якому  графіку прийнято розрізняти  декілька шляхів:

повний шлях від початкової до кінцевої події;

шлях, що передує даній  події від початкової;

шлях, наступний за даною  подією до кінцевої;

шлях між декількома подіями;

     Критичний  шлях від початкової до кінцевої  події максимальної тривалості.

Сітьові моделі використовуються на вітчизняних підприємствах при  плануванні підготовки виробництва  та освоєнні нових виробів (рис.16.1). Сітьове планування дозволяє не тільки визначити потреби різних виробничих ресурсів у майбутньому, але й  координувати їхнє раціональне використання на даний момент.

      На спрощеному  графіку (рис. 16.1) представлений процес  освоєння нового продукту, що  є предметом планування й охоплює  період з моменту появи задуму  до проведення пробних продажів  і просування товару на ринок.

Графік показує послідовність  операцій по випуску нового виробу на ринок. Моменти завершення етапів позначені кружками, що іменуються "подіями", а відрізки часу між специфічними подіями зображені у вигляді стрілок і називаються “роботами”.

 

 

 

Рис.16.1. Сітьовий графік процесу планування асортименту  продукції

     

        Подія, що відбувається у визначений момент, може залежати як від єдиної події, так і від комплексу попередніх взаємозалежних подій. Жодна подія не може мати місця без завершення попередніх операцій.

З графіку видно, що найбільш тривалий повний цикл планування нової  продукції включає наступну послідовність  подій: 1, 2, 3,4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12.       На графіку він зображений “жирною” лінією. Цикл охоплює період з моменту  ухвалення рішення про необхідність виробництва виробу до моменту випуску  його на національний ринок за умови, що всі етапи планування продукції  відбуваються в чіткій послідовності. Затримка у виконанні будь-якої операції на цьому шляху веде до відставання  від графіка процесу планування.

Однак, підприємство може також  знехтувати такими запобіжними заходами як випробування виробу за допомогою  споживачів (події 1, 2, 3, 4) чи пробний  продаж (події 5, 6, 7, 8, 9, 10) до прийняття рішення про негайний випуск виробу на ринок (події 1, 11, 12). З метою спрощення сітьового графіка всі можливі варіанти освоєння нового виробу на ньому не показані. Наприклад, рішення про випуск виробу на ринок (подія 11) може бути прийняте після проведення випробувань (подія 4). У цьому випадку на графіку варто провести лінію із події 4 у подію 11. В усіх цих варіантах цикл освоєння нового виробу значно скорочується.

      Однак, як  свідчить досвід, найбільший ринковий  успіх з новим товаром приходить  звичайно до виробників, що послідовно  проходять весь цикл планування, при цьому втрати від скорочення  циклу можуть бути значними. Цей  спрощений сітьовий графік у  застосуванні до планування асортименту  продукції може бути використаний  для того, щоб при розрахунку  часу на весь цикл врахувати  варіації часу, необхідного для  кожної операції, тобто визначити  найбільш ймовірний і оптимальний  терміни завершення циклу.

Сітьові графіки планування асортименту в процесі обґрунтування  виробничої програми потребами ринку  дозволяють визначити час з моменту  появи задуму продукту до початку  його реалізації на всіх ринках збуту  при широкому дотриманні послідовності  етапів, що входять у планування асортименту. Тривалість усього циклу  може бути скорочена, але за умови  залучення додаткових ресурсів і  прикладання додаткових зусиль на критичних  етапах (наприклад, при дослідженні  ринку чи проведенні пробних продажів).

Найважливішими етапами  сітьового планування випуску нового виробу є такі:

розподіл комплексу робіт  на окремі частини і їхнє закріплення  за виконавцями;

виявлення й опис кожним виконавцем усіх подій і робіт, необхідних для досягнення поставленої мети;

побудова первинних сітьових графіків і уточнення змісту

планових робіт;

об’єднання окремих частин сіток і побудова зведеного сітьового  графіка виконання комплексу  робіт;

обґрунтування чи уточнення  часу виконання кожної роботи у сітьовому  графіку.

       На початку  сітьового планування випуску  нового виробу необхідно виявити,  якими подіями буде характеризуватися  комплекс робіт. Кожна подія  повинна встановлювати завершеність  попередніх дій. Усі події і  роботи, що входять у заданий  комплекс, рекомендується перераховувати  у порядку їх виконання, проте  окремі з них можуть виконуватися  одночасно.

Далі проводиться побудова первинних сітьових графіків, їх перевірка  та об’єднання окремих сіток у  зведену модель.

Завершальним етапом сітьового  планування є визначення тривалості виконання окремих робіт чи сукупних процесів. Для встановлення тривалості будь-яких робіт необхідно, насамперед, користуватися відповідними нормативами  чи нормами трудових затрат. А у  разі відсутності вихідних нормативних  даних тривалість усіх процесів і  робіт може бути встановлена різними  методами, у тому числі і за допомогою  експертних оцінок.

        По  кожній роботі, як правило, дається  декілька оцінок часу: мінімальна, максимальна та найвірогідніша. Отримана найвірогідніша оцінка часу не може бути прийнята як нормативний показник часу виконання кожної роботи, оскільки у більшості дана оцінка є суб’єктивною і багато у чому залежить від досвіду відповідального виконавця. Тому для визначення часу виконання кожної роботи експертні оцінки підлягають статистичній обробці.

На основі даних розрахунків  можна також побудувати лінійну  діаграму чи діаграму Ганта. Відмінною рисою такої діаграми є паралельно-послідовний порядок проведення робіт, що дозволяє скоротити загальну тривалість підготовки та терміни освоєння нового виробу у виробництві.