Договір страхування

 

Варіант №6

Тема: Договір  страхування 

План

Вступ

1. Поняття договору страхування
2. Страховій ризик та випадок
3. Ліцензування страхової діяльності
4. Фінансово-правовий захист страховика та страхувальника

Завдання

Страхова вартість будівлі складає 300 млн. грн. Страхова сума 200 тис. грн. Безумовно франшиза складає 8%. При пожежі будівля знешкоджена повністю.

Завдання:

1. Визначте суму відшкодування.

Висновки 

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Люди цілком природно прагнуть захиститися від небезпеки, що загрожує їм втратою життя, здоров'я, житла, харчів і т. ін. Потреба в захисті дуже близька до їхніх первинних (фізіологічних) запитів та інтересів. З урізноманітненням інтересів людини ускладнюються й атрибути її безпеки.

Протягом усього історичного шляху розвитку людське суспільство в кожній сфері своєї діяльності стикається із суперечностями між природою і людиною, а також між окремими суб'єктами суспільних відносин. Ці суперечності зумовлюють появу несприятливих подій - ризиків, серед яких виокремлюють стихійне лихо і нещасні випадки.

Людство вживає дедалі ефективніших заходів у протистоянні стихійним явищам. Підвищуються вимоги до будівництва об'єктів, застосовуються щоразу досконаліші інженерні конструкції, вогнетривкі та інші новітні ізоляційні матеріали, споруджуються греблі, більша увага приділяється безпеці експлуатації транспортних засобів тощо.

Проте концентрація виробництва та ускладнення його технологій, одержання й застосування нових хімічних речовин, енергетичних ресурсів, швидкісних і багатотоннажних транспортних засобів, посилення криміногенних явищ - ось лише деякі з тих чинників, які примножують нові ризики.

Економічно  розвинуте суспільство не може існувати без страхування, яке є невід'ємною  частиною суспільних відносин, гарантом благополуччя і стабільного розвитку. Можна із впевненістю припустити, що однією із умов формування людського суспільства була потреба в безпеці, заснованої на інстинкті самозбереження. Відносини, що виникають між особами, зацікавленими у страхуванні свого життя, майна, відповідальності та інших майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству України (страхувальниками), з однієї сторони, та особами, які здійснюють страхування (страховиками), з іншої, опосередковуються договором страхування. Таким чином, цей договір є правовим засобом, який опосередковує процес надання страхової послуги страховиком страхувальникові.

Розвиток суспільства  та конкуренція на ринку страхування  призвели до створення якісно нових  страхових продуктів, що, в свою чергу, спричинило на практиці розробку нових договорів страхування та необхідність їх врегулювання на законодавчому рівні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття договору страхування

Самостійним видом  договору є договір страхування  як правовий спосіб зменшення шкідливих  наслідків настання випадкових обставин, передбачених договором страхування (знищення майна, зменшення працездатності чи смерті застрахованої особи, настання інших страхових ризиків).

Договір страхування  є договірно-правовою формою відносин страхування, поняття якого нормативно визначене і досліджене юридичною доктриною.

Визначення  поняття договору страхування. Нормативне поняття договору страхування закріплено в Цивільному Кодексі [1], Господарському Кодексі України [2] і Законі України "Про страхування" [3].

Договором страхування є договір, за яким страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору [2, ст. 354].

Закон "Про  страхування" під договором страхування  розуміє письмову угоду між страхувальником  і страховиком, згідно з якою страховик  бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначені у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору [3, ст. 16].

Передбачене ГК та Законом України "Про страхування" поняття договору страхування дещо відрізняється від поняття, яке  дається у ЦК України.

Відповідно  до ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором  страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати платежі та виконувати інші умови договору [1].

За юридичними ознаками договір страхування є  оплатним, взаємним, ризиковим (алеаторним), диспозитивно реальним правочином.

 Договір  страхування є оплатним, оскільки  страхувальник сплачує страхову  премію (страхові платежі), а страховик несе ризик настання страхового випадку і за наявності останнього здійснює страхову виплату. Договір страхування залишається оплатним і тоді, коли страховий випадок не настає, оскільки договір був укладений у розрахунку на зустрічне надання з боку страховика у вигляді отримання від нього страхової виплати [4, с. 715].

Договір страхування  є двостороннім договором, оскільки прав та обов'язків набувають обидві сторони - страховик і страхувальник.

Взаємний характер договору страхування обумовлений тим, що обидві сторони приймають на себе одна перед іншою обов'язки: страхувальник - повідомляти відомості про зміну страхового ризику, виплачувати страхові внески, якщо страхова премія не була сплачена повністю вже при укладенні договору, повідомляти страховика про настання страхового випадку тощо, а страховик - здійснити страхову виплату тощо. При призначенні в договорі вигодонабувача стороною в договорі залишається страхувальник, який виконує свої обов'язки, якщо перерозподіл обов'язків не передбачений в договорі [4, с. 716].

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором [1, ст. 983].

Аналіз зазначеної норми ЦК дає підстави для висновку, що договір страхування може розглядатися як реальний договір, якщо умовами договору або законом не визначено консенсуальний характер договору страхування.

Реальність  договору страхування полягає в  тому, що він вважається укладеним, тобто таким, що породив правові  наслідки як юридичний факт, з моменту вчинення певної дії, а саме: внесення першого страхового платежу.

Консенсуальний  договір страхування має передбачати  умову про те, що договір набирає  чинності з моменту досягнення згоди  за всіма істотними умовами. Тоді сплата страхової премії (страхових платежів) проводитиметься на виконання раніше укладеного сторонами консенсуального договору страхування.

При цьому в  літературі обґрунтовується позиція  проте, що реальний характер договору страхування зовсім не виключає можливості досягнути згоди за всіма істотними умовами ще до сплати страхової премії (страхових платежів). Однак такий правочин набере чинності в моменту сплати страхової премії (страхового платежу), тобто з настанням відкладальної умови.

Диспозитивність ч. І ст. 983 ЦК України дає можливість пов'язувати набрання чинності договором страхування і з будь-яким іншим моментом після укладення правочину за всіма істотними умовами, а не лише з моментом сплати страхової премії (внеску), наприклад з наданням страхувальником необхідних документів тощо.

Однак набрання чинності договором не може відбутися  після настання страхового випадку. Тому норму ст. 983 ЦК України слід розуміти так, що договір страхування  поширюється на страхові випадки, які  настали після набрання ним чинності, якщо договором не передбачено більш пізній момент, починаючи з якого випадки вважатимуться страховими. Іншими словами, надати зворотної сили договору страхування не можна.

Договір страхування  є ризиковим (алеаторним) правочином. Страхування носить ризиковий (алеаторний) характер, оскільки неможливо передбачити, який розмір страхової виплати належатиме до настання страхового випадку і здійснення виплати страховиком.

Виникнення, зміна, припинення прав та обов'язків сторін залежить від настання об'єктивно випадкових для самих сторін обставин та обумовленої цим можливості нееквівалентності первинного та зустрічного надання. Обов'язок страховика здійснити страхову виплату реалізується не зразу і не в усіх випадках укладення договорів страхування, а лише при настанні страхових випадків. У свою чергу, страховик в одних випадках отримує дохід, а в інших повинен здійснити виплату, розміри якої істотно перевищують отриману ним винагороду.

2. Страховій ризик та випадок

Страховий ризик  — обставини, унаслідок яких може статися страховий випадок.

Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві  або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену  фізичну чи психічну травму, з настанням  яких виникає право застрахованої  особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг [5, с. 155].

Професійне  захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він  захворів.

Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів з охорони праці застрахованим, також є страховим випадком.

Порушення правил охорони праці застрахованим, яке  спричинило нещасний випадок або  професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим.

Підставою для  сплати потерпілому витрат на медичну  допомогу, проведення медичної, професійної  та соціальної реабілітації, а також  страхових виплат є акт розслідування  нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленою формою.

Нещасний випадок  — це обмежена в часі подія або  раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого чинника чи середовища, що сталися у процесі виконання  ним трудових обов'язків, унаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

В окремих випадках, за наявності підстав, Фонд соціального  страхування від нещасних випадків може визнати страховим нещасний випадок, що стався за обставин, не передбачених переліком.

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно (або переважно) впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших чинників, пов'язаних з роботою [5, с. 157].

В окремих випадках Фонд соціального страхування від нещасних випадків може визнати страховим випадком захворювання, не внесене до переліку професійних, якщо на момент ухвалення рішення медична наука має нові відомості, які дають підстави вважати це захворювання професійним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Ліцензування страхової діяльності

Ліцензування  страхової діяльності здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. Вона відповідно до вимог нормативно-правових актів  України щодо страхування видає  фінансовим установам ліцензію на проведення певного виду страхування [3, ст. 6,7].

Для отримання  ліцензії на право проведення конкретних видів страхування фінансова  установа зобов'язана виконати всі  вимоги нормативно-правових актів України, які регулюють страхову діяльність.

Після отримання  відповідної ліцензії в Державній  комісії з регулювання ринків фінансових послуг України страховик  має право вести страхову діяльність на всій території України. Страховик  має право здійснювати страхування  через свій відокремлений підрозділ за умови внесення інформації про відокремлений підрозділ до Державного реєстру фінансових установ. Ліцензія чинна до закінчення строку дії ліцензії або її анулювання. Ведення страхової діяльності після закінчення строку дії ліцензії або її анулювання не допускають. Якщо страховик має намір провадити зазначені в ліцензії види страхування після закінчення строку її дії або в разі його реорганізації, то страховик зобов'язаний отримати нову ліцензію. Нову ліцензію видають не раніше останнього робочого дня дії попередньо виданої ліцензії. Строк дії переоформленої ліцензії або дубліката ліцензії не може перевищувати строку дії, який був зазначений у цій ліцензії. Ліцензія, видана страховику Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, не підлягає передачі для використання іншими юридичними або фізичними особами для провадження страхової діяльності.