Необхідність та передумови оптимізації оподаткування діяльності страхових компаній

Отже, з прийняттям нового Податкового Кодексу оподаткування страхових компаній змінилося в корінь та стало особливим, адже воно не схоже із оподаткуванням інших товариств, організацій. Була змінена база оподаткування та ставки. Основною ставкою оподаткування страхування життя є 0%, а оподаткування інших видів страхування здійснюється за ставкою 3%.

Доходи страховика від діяльності, не пов’язаної із страхуванням, а також доходи, одержані страховиком у звітному періоді від перестраховиків, оподатковуються у 2013 році за ставкою 19%.

2. Зарубіжний досвід оподаткування діяльності страхових компаній

        Важливими елементами оподаткування страхової діяльності є об'єкт оподаткування, коло платників податку, ставки оподаткування. Порівняно з іншими видами бізнесу оподаткування страхової діяльності за кордоном має свої особливості:

      Страхові компанії сплачують податок на прибуток. Ставка оподаткування для страховиків в Австрії становить 34 %, Бельгії — 40,17 %, Данії — 30 %, Греції — 35 %, Ірландії — 36 %, Італії — 52,2 %, Голландії — 35 %, Португалії — 39,6 %, Великій Британії — 31 %.

      Страхові премії (в країнах ЄС) є об'єктом оподаткування — запроваджено спеціальний податок на страхові премії, який за економічною сутністю є дуже близьким до податку на додану вартість. Залежно від виду страхування податок на страхові премії є диференційованим. В окремих випадках принцип диференціації має соціальний характер і податок із сум страхових премій не сплачується. У Бельгії ставка податку на страхові премії всіх видів страхування (крім морського страхування та обов'язкового страхування авто відповідальності) становить 9,25 %; в Італії — 12,5—22,25 % на всі види страхування, крім перестрахування, 2,5 % — ставка податку на суми страхових премій із страхування життя; в Іспанії — ставка податку рівна 4 %, не підлягають оподаткуванню премії в пенсійного страхування, довгострокового страхування життя, перестрахування, міжнародного морського страхування.

        Якщо фізична особа за власним бажанням і за власні кошти здійснює сплату страхових премій за договором страхування життя, то у країнах ЄС такі суми премій оподатковуються по-різному. У Данії, залежно від строку дії договору страхування життя страхові премії можуть оподатковуватися як за вищою ставкою податку (строк дії договору становить менше 10 років), так і за меншою ставкою, якщо строк дії договору становить більше 10 років.

       Підлягають оподаткуванню й суми страхових відшкодувань залежно від видів страхування. Суми страхових відшкодувань за договорами цивільної відповідальності підлягають оподаткуванню у Бельгії, Німеччині, Данії, Франції, Люксембурзі. Такі суми не оподатковуються в Іспанії, Англії, Греції, Італії, Португалії. Виплати, які здійснюються за договорами страхування життя при досягненні фізичною особою пенсійного віку, у Данії, Греції, Франції оподатковуються як суми пенсій; в Англії, Іспанії, Італії — як заробітна плата.

     Досвід зарубіжних країн щодо практики оподаткування страхової діяльності засвідчив, що єдиних підходів та механізмів до оподаткування, особливо страхування життя, немає. Проаналізуємо систему оподаткування страхової діяльності у деяких країнах.

      У Великій Британії компанії, які не займаються страхуванням життя, оподатковуються за звичайною ставкою податку на прибуток; доходи, отримані від інвестиційної діяльності, оподатковуються окремо як доходи від комерційної діяльності, а не страхової. У 1994 р. для англійського страхового бізнесу було законодавчо запроваджено податок на договір страхування (податок на страхові премії), який сплачується із сум страхових премій, і його ставка становить 4 %. Таким податком не обкладаються договори перестрахування, автострахування інвалідів, довгострокові договори страхування бізнесу, а також договори страхування комерційних суден, повітряних суден, ризики, які знаходяться за межами Великої Британії, іноземних чи міжнародних вантажоперевезень. До life-компаній застосовується особливий податковий режим, зокрема, до деяких видів страхування життя застосовуються податкові пільги (по-життєве страхування), а договори страхування життя, які укладаються більш ніж на 10 років у межах сум, встановлених законодавством, виключаються із бази оподаткування.

        Німецькі страхові компанії сплачують податок на прибуток так само, як й інші суб'єкти господарювання. Запроваджено податок на страхування (податок на страхові премії) — це податок, який стягується із страхувальника-резидента, але сплачується через страхові компанії, і розмір його залежить від суми страхових премій. Такий податок не сплачується з договорів страхування життя, медичного страхування, перестрахування, а також з усіх видів соціального страхування. Ставка податку дорівнює 15 %.

      Франція є країною з досить високими податковими ставками, у тому числі й для страхової діяльності; страхові компанії сплачують корпоративний податок, розмір якого становить 33 %, податок на страхові премії (7—30 %), податок на дохід від інвестиційної діяльності.

      В Австрії оподаткування діяльності страховиків регулюється законом про податок на страхування, за яким базою для оподаткування є страхові премії, а також оподатковуються витрати на укладання договору страхування та виготовлення страхового поліса. Податок входить у розмір страхової премії. Залежно від видів страхування сплачується різний розмір податку:

• страхування життя — 4 % (ставка податку збільшується до 11 %, якщо такі договори укладаються на строк менше 10 років);
• страхування на випадок хвороби — 1 %;
• страхування від нещасних випадків — 4 %;
• страхування від пожеж — 11 %.

Не підлягає оподаткуванню в Австрії перестрахування та страхування експорту капіталу.

       Фінські страхові компанії сплачують податок на прибуток за ставкою 29 %, розраховується такий податок на основі прибутку, вказаного у звіті про прибутки і збитки. Дохід від інвестиційної діяльності страхової компанії не оподатковується.

         Податок на страхові премії сплачується із сум страхових премій за договорами страхування, які стосуються страхування майна та інших інтересів. Такий податок не застосовується до сум страхових премій за договорами особистого страхування, перестрахування, договорами страхування вантажів, що імпортуються у Фінляндію, а також ті, що експортуються із Фінляндії чи проходять через Фінляндію транзитом, а також до договорів страхування транспортного обладнання. Такий податок сплачує страхова компанія, якщо свою діяльність вона здійснює на території Фінляндії. Якщо страхова компанія не здійснює діяльності на території Фінляндії, податок сплачує страхувальник. Ставка податку становить 22 % із суми страхових премій. Крім цих податків, страхові компанії Фінляндії сплачують податок на утримання доріг, а також податок на утримання пожежних бригад (ставка податку — 1,2—5,8 % від сум страхових премій).

      Швеція має свої особливості та механізми щодо оподаткування страхових компаній. Страхові компанії, які здійснюють страхування інше, ніж страхування життя, сплачують податок на прибуток за ставкою 28 %, своєю чергою, іноземні компанії сплачують податок на страхові премії за ставкою 2 %. Щодо страхування життя, то оподатковується лише групове страхування життя, яке проводиться за кошти роботодавця. Якщо таке страхування здійснює швецька страхова компанія, то ставка податку встановлена у розмірі 45—95 % від суми страхових премій. Якщо таке страхування здійснює іноземний страховик, то податок становить 81,83—95 % страхової премії. Відповідальність за своєчасну сплату податку несе швецька страхова компанія, але, якщо такий поліс виданий іноземним страховиком, то відповідальність за своєчасність сплати податку покладена на страхувальника.

      У Китаї ставки оподаткування для страхових компаній є дещо завищеними. Ставка податку на доходи китайських страхових компаній становить 33 %, а для іноземних страховиків — 15 %. Зокрема, якщо іноземна страхова компанія має досвід роботи на страховому ринку більше 10 років, капітал обсягом більше

10 млн. дол., то у перший рік роботи на китайському ринку така компанія звільняється від оподаткування, у другий і третій — ставка податку зменшується вдвічі.

      Існуюча система оподаткування страхових компаній у країнах СНД показала свою неефективність. Наприклад, в Азербайджані за 1994—2002 p. p. частка податку на прибуток у сукупних страхових преміях становила 1,2 %, а в масштабах країн СНД цей показник коливається у межах 1—5 % [13, с. 64].

         В Україні доходи від страхової діяльності оподатковуються так: за ставкою 0 % — при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення. У разі порушення вимог договору довгострокового страхування життя, у тому числі їх дострокового розірвання, одержані страховою компанією за такими договорами доходи оподатковуються за ставкою 3 % у податковому періоді, в якому відбувся факт такого порушення;  за ставкою 3 % — при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

      Під доходом страхової діяльності, що оподатковується, розуміють суму страхових платежів, страхових внесків" страхових премій, одержаних страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів, сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Інвестиційний дохід, що отримує страховик при розміщенні коштів страхових резервів, звільняється від оподаткування. При цьому частина інвестиційного доходу (15 %), що належить страховій компанії, підлягає оподаткуванню в загальному порядку.

       Страхові компанії, які здійснюють виплати у межах договорів страхування або перестрахування ризиків на користь нерезидентів, зобов'язані оподатковувати суми такого страхування або перестрахування: за ставкою 0 % — при укладенні договорів страхування або перестрахування ризику безпосередньо із страховиками та перестраховиками-нерезидентами, рейтинг фінансової надійності яких відповідає вимогам;  в інших випадках — за ставкою 3 % від суми таких виплат за власний рахунок на момент здійснення перерахування таких виплат.

       Отже, досвід розвинутих країн світу засвідчує, що кожна країна обрала ту систему оподаткування страхової діяльності, яка є ефективною та оптимальною для ц економіки. Український страховий бізнес має врахувати зарубіжний досвід й удосконалити систему оподаткування так, щоб вона створила рівні та прозорі умови діяльності суб'єктам фінансового ринку.

1.3 Еволюція оподаткування  діяльності страхових компаній  в Україні

        Система оподаткування є важливим фінансовим важелем регулювання діяльності суб’єктів господарювання. У своїй основі вона має загальні принципи побудови і впливу на фінансово-господарську діяльність господарюючих суб’єктів в умовах ринкової економіки.

        Становлення в Україні системи оподаткування суб’єктів господарювання, у тому числі страхових компаній, почалось з 1991 року. Перший Закон про систему оподаткування в Україні було прийнято 1991 року. Становлення і розвиток системи оподаткування з часу прийняття цього Закону свідчить про недоліки в податковій політиці держави щодо суб’єктів господарювання, зокрема й таких, що працюють на страховому ринку.

        Програма ринкових перетворень, що реалізується в Україні, передбачає вдосконалення оподаткування суб’єктів господарювання. У лютому 1997 року Верховною Радою України прийнято третій варіант Закону «Про систему оподаткування».

         Страхові компанії зобов’язані сплачувати загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі), а також місцеві податки і збори (обов’язкові платежі). Перелік податків і зборів, які можуть стягуватись зі страхових компаній у процесі їх фінансово-господарської діяльності, наведено на рис. 19.2.

Податки у суспільстві виконують, як відомо, дві основні функції: фіскальну та регулюючу. Через регулюючу функцію досягається вплив податків на результати фінансово-господарської діяльності, фінансовий стан господарюючих суб’єктів.     Окремі податки та відрахування по-різному впливають на діяльність страхових компаній. Цей вплив пов’язаний із вирішенням цілого ряду питань. Насамперед потрібно визначити об’єкт оподаткування, ставки податків, джерела і терміни їх сплати, податкові пільги, фінансові санкції при порушеннях податкового законодавства.

      Оподаткування страхової діяльності потребує з’ясування не лише відповідних законодавчих і нормативних актів з оподаткування, а й законодавства щодо страхової справи. Діяльність страховика охоплює як страхову діяльність, що має свій відмінний порівняно з іншим порядок оподаткування, та діяльність, не пов’язану зі страхуванням (інвестиційну та іншу діяльність), яка оподатковується у загальному порядку.

     Оподаткування прибутку страхових компаній. Згідно з прийнятим 22 травня 1997 року Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”» істотно змінилося оподаткування страхової діяльності. Об’єктом оподаткування визначено валовий дохід від страхової діяльності, який включає суму страхових внесків, страхових платежів або страхових премій, нагромаджених страховиками протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами. Ставка податку визначена в розмірі 3 % від суми валового доходу, отриманого від страхової діяльності.

         До складу валового доходу страхової компанії, що оподатковується за ставкою 3 %, не включаються доходи, отримані страховиками-резидентами у вигляді страхових внесків, страхових платежів або страхових премій, нагромаджених протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування життя на території України або за її межами.

       Доходи нерезидентів, отримані у вигляді страхових внесків, страхових платежів або страхових премій від перестрахування ризиків на території України, оподатковуються за ставкою 15 % у джерела їх виплати за рахунок таких виплат. Доходи нерезидентів, отримані у вигляді страхових внесків, страхових платежів або страхових премій від страхування ризиків на території України, оподатковуються за ставкою 30 % у джерела їх виплат за рахунок таких виплат. Згідно із Законом України «Про страхування» нерезиденти не можуть здійснювати страхування на території України. Тобто існує неузгодженість у названих законодавчих актах.