Необхідність та передумови оптимізації оподаткування діяльності страхових компаній

       Недержавне пенсійне забезпечення –пенсійне забезпечення, яке здійснюється недержавними пенсійними фондами, страховими організаціями та банками відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення». – за ставкою 3 відсотки –при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування. Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі –сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом. . 

      Страховик здійснює окремий податковий облік операцій, що оподатковуються за різними ставками за правилами, встановленими у порядку, визначеному законом для встановлення форми відповідної податкової декларації (розрахунку). . Якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж страхові послуги, такі доходи оподатковуються за ставкою –5%. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування).     Інвестиційний дохід, одержаний страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя, оподатковується у страховика в частині, яка належить страховику. Частина інвестиційного доходу, одержаного від розміщення коштів резервів із страхування життя, що належить страховику, визначається як різниця між сумою доходу, одержаного (нарахованого) від розміщення коштів резервів із страхування життя, та сумою витрат страховика на ведення справи, які не можуть перевищувати 15 відсотків отриманого інвестиційного доходу. Якщо страховик здійснює відрахування у математичні резерви із страхування життя, то сума інвестиційного доходу, що належить страховику, зменшується на суму відрахувань у такі математичні резерви, що не можуть перевищувати 85 відсотків суми інвестиційного доходу, який належить страховику. Доходи, одержані страховиком-цедентом у звітному періоді від перестраховиків за договорами перестрахування, зменшуються на суму здійснених страховиком-цедентом страхових виплат (страхового відшкодування) у частині (в межах часток), в якій перестраховик несе відповідальність згідно з укладеними із страховиком-цедентом договорами перестрахування, та оподатковуються у загальному порядку за ставкою 25%. 5.

         Будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

      Під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; . Страховики (інші резиденти), які здійснюють виплати у межах договорів страхування або перестрахування ризиків (у тому числі страхування життя) на користь нерезидентів, зобов'язані оподатковувати суми такого страхування або перестрахування таким чином: – при укладенні договорів страхування або перестрахування ризику безпосередньо із страховиками та перестраховиками –нерезидентами (за винятком укладення договорів із перестрахування через або за посередництвом страхових брокерів), рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких відповідає вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг, –за ставкою 0 відсотків; – в інших випадках –за ставкою 3 відсотки від суми таких виплат за власний рахунок у момент здійснення перерахування таких виплат.

2.2 Аналіз регулятивної  дії оподаткування на діяльність  страхових компаній

        Система  оподаткування є важливим фінансовим  важелем регулювання діяльності  суб'єктів господарювання. У своїй  основі вона має загальні принципи  побудови і впливу на фінансово-господарську  діяльність господарюючих суб'єктів  в умовах ринкової економіки.

Становлення в Україні системи оподаткування суб'єктів господарювання, у тому числі страхових компаній, почалось з 1991 року. Перший Закон про систему оподаткування в Україні було прийнято 1991 року. Становлення і розвиток системи оподаткування з часу прийняття цього Закону свідчить про недоліки в податковій політиці держави щодо суб'єктів господарювання, зокрема й таких, що працюють на страховому ринку.

       Програма  ринкових перетворень, що реалізується  в Україні, передбачає вдосконалення  оподаткування суб'єктів господарювання. У лютому 1997 року Верховною Радою  України прийнято третій варіант  Закону «Про систему оподаткування». Страхові компанії зобов'язані  сплачувати загальнодержавні податки  і збори (обов'язкові платежі), а  також місцеві податки і збори (обов'язкові платежі). Перелік податків  і зборів, які можуть стягуватись  зі страхових компаній у процесі  їх фінансово-господарської діяльності,.

    Податки у суспільстві  виконують, як відомо, дві основні  функції: фіскальну та регулюючу. Через регулюючу функцію досягається  вплив податків на результати  фінансово-господарської діяльності, фінансовий стан господарюючих  суб'єктів. Окремі податки та відрахування  по-різному впливають на діяльність  страхових компаній. Цей вплив  пов'язаний із вирішенням цілого  ряду питань. Насамперед потрібно  визначити об'єкт оподаткування, ставки податків, джерела і терміни  їх сплати, податкові пільги, фінансові  санкції при порушеннях податкового  законодавства.

     Оподаткування  страхової діяльності потребує  з'ясування не лише відповідних  законодавчих і нормативних актів  з оподаткування, а й законодавства  щодо страхової справи. Діяльність  страховика охоплює як страхову  діяльність, що має свій відмінний  порівняно з іншим порядок  оподаткування, та діяльність, не  пов'язану зі страхуванням (інвестиційну  та іншу діяльність), яка оподатковується  у загальному порядку.

Розглянемо податки й відрахування, що їх мають здійснювати страхові компанії згідно з чинним податковим законодавством.

       Оподаткування  прибутку страхових компаній. Згідно  з прийнятим 22 травня 1997 року Законом  України «Про внесення змін  до Закону України "Про оподаткування  прибутку підприємств"» істотно  змінилося оподаткування страхової  діяльності. Об'єктом оподаткування  визначено валовий дохід від  страхової діяльності, який включає  суму страхових внесків, страхових  платежів або страхових премій, нагромаджених страховиками протягом  звітного періоду за договорами  страхування і перестрахування  ризиків на території України  або за її межами. Ставка податку визначена в розмірі 3 % від суми валового доходу, отриманого від страхової діяльності.

      До складу  валового доходу страхової компанії, що оподатковується за ставкою 3 %, не включаються доходи, отримані страховиками-резидентами у вигляді страхових внесків, страхових платежів або страхових премій, нагромаджених протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування життя на території України або за її межами. Доходи нерезидентів, отримані у вигляді страхових внесків, страхових платежів або страхових премій від перестрахування ризиків на території України, оподатковуються за ставкою 15 % у джерела їх виплати за рахунок таких виплат. Доходи нерезидентів, отримані у вигляді страхових внесків, страхових платежів або страхових премій від страхування ризиків на території України, оподатковуються за ставкою ЗО % у джерела їх виплат за рахунок таких виплат.

Згідно із Законом України «Про страхування» нерезиденти не можуть здійснювати страхування на території України. Тобто існує неузгодженість у названих законодавчих актах.

Водночас слід звернути увагу на те, що підвищені ставки оподаткування доходів нерезидентів від страхової діяльності в Україні створюють сприятливі умови для діяльності українських страховиків на внутрішньому страховому ринку.

Звільняється від оподаткування валовий дохід страхових компаній, пов'язаний зі страхуванням життя фізичної особи, що передбачає страхову виплату в разі таких страхових випадків:

* смерть застрахованої  особи;

* рішення суду про оголошення  застрахованої особи померлою;

* дожиття застрахованої  особи до закінчення строку  дії договору страхування або  досягнення нею віку, визначеного  договором страхування.

У цьому випадку строк дії договору не повинен бути меншим від 120 календарних місяців. Договір не може передбачати часткових виплат до закінчення строку його дії або настання страхового випадку. (На перехідний період до 2003 року строк дії договору зі страхування життя громадян віком після 50 років встановлюється від 60 календарних місяців.) Якщо договір страхування життя буде розірваний достроково і це не пов'язано зі смертю застрахованої особи, доходи, отримані страховиком, підлягають оподаткуванню в оподатковуваному періоді, протягом якого відбулося розірвання договору. При цьому використовується ставка податку в розмірі 6 %.

Доходи від страхування фізичних осіб на інших умовах, окрім щойно перелічених, оподатковуються за ставкою в розмірі 3 %.

Крім доходів від страхової діяльності страховики можуть одержувати доходи з інших джерел: прибуток від продажу цінних паперів; доходи від здійснення операцій з оперативного лізингу, оренди землі та приміщень; доходи від торгівлі борговими зобов'язаннями і вимогами у вигляді суми нарахованих відсотків за кредитно-депозитними операціями, доходи у вигляді додатної різниці від перерахунку у гривні іноземної валюти і дебіторської заборгованості в іноземній валюті; доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги і безкоштовно отриманих товарів; доходи від операцій з основними фондами і нематеріальними активами. Ці доходи оподатковуються в загальному порядку. Тобто об'єктом оподаткування є прибуток, який обчислюється зменшенням валового доходу звітного періоду від зазначених операцій на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань при їх здійсненні.

    При цьому до  складу валових витрат, пов'язаних  з отриманням доходів з інших  джерел, не включаються витрати  страхової компанії, які мають  місце при здійсненні операцій  з основної діяльності (страхування  і перестрахування). Тобто потрібно  вести як окремий від основної  діяльності облік доходів, що  надходять з інших джерел. У  разі неможливості прямим підрахуванням  визначити розмір амортизаційних  відрахувань за основними фондами, що використовуються під час  здійснення страхової та іншої  діяльності, не пов'язаної зі страхуванням, він визначається пропорційно  питомій вазі валових доходів  від страхової діяльності та  валових доходів, не пов'язаних  із страхуванням (перестрахуванням) у загальному валовому доході.

     При оподаткуванні  прибутку страхових компаній  від іншої діяльності застосовується  ставка ЗО %. Податкове зобов'язання  страховика — платника податку від діяльності, не пов'язаної зі страхуванням, зменшується на суму сплаченого до бюджету податку на дивіденди. Схему оподаткування валового доходу і прибутку страховиків наведено на рис. 19.3.

     Завдяки змінам  в оподаткуванні результатів  основної діяльності страховиків, тобто переходу до оподаткування  валового доходу від страхової  діяльності (крім доходу від страхування  і перестрахування життя), розширюється  самостійність страхових компаній  у здійсненні фінансово-господарської  діяльності, у формуванні поточних  витрат, а отже, і прибутку. Одночасно  перехід до оподаткування валового  доходу замість прибутку підвищує  відповідальність страховиків за  поточні і кінцеві результати  їхньої діяльності.

     Розширено  самостійність, а також і відповідальність  страховиків за сплату податку  на прибуток (дохід). Не пізніше 25 числа місяця, що настає за  звітним кварталом, страховики складають  податкову декларацію за звітний  квартал і подають до Державної  податкової адміністрації. Протягом  кварталу (до 20 числа другого і  третього місяців кварталу) вони  сплачують авансові внески до  бюджету (за підсумками першого  і другого місяців кварталу). Авансові  внески страховик розраховує  самостійно, без складання податкової  декларації. При цьому слід звернути  увагу, що штрафні санкції за  відхилення розмірів сплачених  внесків від розмірів внесків, перерахованих за результатами  звітного кварталу, не застосовуються. Подання бухгалтерської звітності  передбачено лише за результатами  діяльності страховика — платника  податку за рік (не пізніше 15 лютого  року, що настає за звітним).

    Плата за землю. Плата за землю вноситься у  вигляді земельного податку або  орендної плати. Платниками податку  є власники землі або землекористувачі. За земельні ділянки, надані в  оренду, береться орендна плата. Отже, страхові компанії можуть  сплачувати податок на землю  або орендну плату із земельних  ділянок, які зайняті під офіси, культурно-побутові та господарські  будівлі, гаражі.

    Ставки податку  за землю в населених пунктах  встановлюються у відсотках до  грошової оцінки землі або  в грошовому вимірі за 1 м земельної  ділянки (якщо грошова оцінка  земельної ділянки не встановлена). Ставки податку за 1 м2 диференціюються залежно від чисельності мешканців у населеному пункті, а також від розміщення ділянки на території населеного пункту.