Необхідність та передумови оптимізації оподаткування діяльності страхових компаній

      Всім платникам податку забороняється зменшувати об’єкт оподаткування на суму списання як за рахунок резерву сумнівних боргів, так і понад цей резерв, сум заборгованості, яка не відповідає ознакам безнадійної заборгованості, визначеної у пп.14.1.11 ст.14 ПКУ. 
      Сам термін «безнадійна заборгованість» зазнав істотних змін. З 1.01.2015 таке визначення включає: 
- заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; 
- прострочену заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення, а також прострочену заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими; 
- заборгованість фізичних осіб, прощену кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов’язаних з таким кредитором, та осіб, що перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах протягом останніх трьох років з моменту прощення; 
- заборгованість осіб, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб – 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб).

   Така заборгованість визнається безнадійною у разі, якщо відповідні заходи, передбачені законодавством України, які вживав кредитор, не призвели до її стягнення; 
- актив у вигляді корпоративних прав або неборгових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв’язку з його ліквідацією; 
- заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією форс-мажорних обставин, підтверджених у порядку, передбаченому законодавством. 
1.6. Особливості визнання фінансових витрат 
          П.140.2 ст.140 в іншій спосіб, ніж було передбачено попередньою редакцією ПКУ сформулював правило так званої «тонкої капіталізації». Наразі це правило передбачає, що платник, у якого сума боргових зобов’язань перед пов’язаними особами-нерезидентами перевищує суму власного капіталу більш ніж в 3,5 разі (для фінансових установ і компаній, що займаються виключно лізинговою діяльністю – більш ніж в 10 разів), збільшує фінансовий результат до оподаткування над перевищенням нарахованих у бухгалтерському обліку процентів над 50 відсотками показника EBITDA (суми фінансового результату до оподаткування, фінансових витрат та амортизаційних відрахувань). 
      Проценти, які перевищують суму вказаних обмежень, зменшують фінансовий результат до оподаткування в сумі, щорічно зменшеній на 5 відсотків до повного її погашення. Застосування цього правила на практиці буде ускладнено і потребуватиме додаткових коментарів з боку Міністерства фінансів або Державної фіскальної служби. 
       Так, хоча формально вказане правило неможливо застосувати до підприємств з від’ємними чистими активами, ймовірно на практиці воно буде застосовуватись і до них. Крім того, з огляду на той факт, що Законом № 72 змінено поняття «пов’язані особи» (див. також розділ 2) і відтепер пов’язаною є будь-яка особа, сума боргових зобов’язань перед якою перевищує суму власного капіталу більш ніж в 3,5 рази, застосування обмежень буде мати надзвичайно широкий характер. При цьому, під обмеження потраплятимуть всі проценти, навіть за тими борговими зобов’язаннями, що виникли перед іншими особами (в т.ч. за операціями РЕПО, договорами фінансового лізингу, а також у вигляді амортизації дисконту у емітента боргових цінних паперів). 
1.7. Оподаткування поворотної фінансової допомоги 
Розділ ІІІ ПКУ не містить спеціальних норм щодо оподаткування поворотної фінансової допомоги, подібних до правил, що діяли раніше. При цьому, з визначення безповоротної фінансової допомоги (п.14.1.257 ст.14 ПКУ) виключено умовні проценти, що нараховуються на суму безповоротної фінансової допомоги.

    За правилами бухгалтерського обліку поворотна фінансова допомога не впливає на фінансовий результат. Отже – поворотна фінансова допомога, яка отримується після 01.01.2015 не впливає на об’єкт оподаткування. Що стосується поворотної фінансової допомоги, яку отримано до 01.01.2015 від осіб, які не є платниками податку на прибуток і включено до складу доходів, то ПКУ не містить прямої норми, яка б дозволяла включати відповідні суми до складу витрат. В той же час, на такі суми може бути розповсюджено норми п.18 підрозділу 4 Перехідних положень ПКУ, яка надає право на збільшення витрат в разі, якщо завершальною подією певної операції є сплата коштів (див.п.1.1). Слід враховувати, що поворотна фінансова допомога, отримана від нерезидента, розглядається як сума боргового зобов’язання, яка може призводити до необхідності застосування правила «тонкої капіталізації» (див.п.1.6). 
1.8. Особливості податкового обліку роялті 
    Як і в попередній редакції ПКУ, нова редакція розділу ІІІ містить численні обмеженні щодо врахування сум нарахованих (сплачених) роялті у зменшення об’єкту оподаткування. Так, п.140.5.5 і п.140.5.6 ст.140 ПКУ встановлюють, що на зменшення об’єкту оподаткування може бути враховано витрати на сплату роялті лише в сумі, що не перевищує 4 відсотки частого доходу від реалізації за даними фінансової звітності за попередній рік, збільшеній на суму доходів, отриманих у вигляді роялті. П.140.5.7 ст.140 ПКУ встановлює, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат по нарахуванню роялті в повному обсязі (до складу витрат не відноситься), якщо роялті нараховані на користь: 
- нерезидентів, що зареєстровані в державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 п.39.2 ст.39 ПКУ (перелік «низькоподаткових» юрисдикцій, що використовується для трансфертного ціноутворення); 
- нерезидента, який не є бенефіціарним власником роялті; 
- нерезидента щодо об’єктів права інтелектуальної власності щодо яких вперше виникли у резидента України; 
- нерезидента, який не підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої він є; 
- особи, яка сплачує податок у складі інших податків, крім фізичних осіб, які оподатковуються у складі інших податків (крім фізичних осіб – платників податку на доходи фізичних осіб); 
- юридичної особи, яка відповідно до ПКУ звільнена від сплати податку на прибуток чи сплачує цей податок за ставкою, іншою, ніж 18% (платники єдиного податку, неприбуткові установи, інститути спільного інвестування). 
      Всі вказані вимоги можуть не застосовуватись в разі, якщо виплата роялті здійснюється в контрольованій операції і платник податку обґрунтував, що сума роялті відповідає рівню звичайних цін в порядку, передбаченому ст.39 ПКУ або у випадку, якщо платник обґрунтував таку ціни навіть у випадку, якщо відповідна операція не є контрольованою. 
        Сам термін «роялті» (п.14.1.225 ст.14 ПКУ) уточнено таким чином, щоб однозначно виключити з нього плату за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»). 
1.9. Оподаткування доходів нерезидентів і операцій платника з окремими нерезидентами 
          Нова редакція розділу ІІІ ПКУ містить ті самі правила оподаткування доходів нерезидента у вигляді податку на репатріацію або у вигляді податку на прибуток постійних представництва, які діяли раніше. Замість обмеження на врахування у складі витрат лише 85% в разі придбання товарів (робіт, послуг) у нерезидентів з офшорним статусом, запроваджено інше обмеження, згідно з яким фінансовий результат до оподаткування збільшується (не враховується у складі витрат) на 30% вартості товарів (робіт, послуг), придбаних у нерезидентів, що зареєстровані в державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 п.39.2 ст.39 цього Кодексу (перелік «низькоподаткових» юрисдикцій для цілей трансфертного ціноутворення). 
        Ці вимоги можуть не застосовуватись в разі, якщо придбання товарів (робіт, послуг) у нерезидента здійснюється в контрольованій операції і платник податку обґрунтував, що сума роялті відповідає рівню звичайних цін в порядку, передбаченому ст.39 ПКУ або у випадку, якщо платник обґрунтував таку ціни навіть у випадку, якщо відповідна операція не є контрольованою. 
1.10. Податковий облік окремих витрат 
          ПКУ з 01.01.2015 не містить численних обмежень на формування витрат, які раніше містились у розділі ІІІ, наприклад: 
- на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків; 
- на утримання органів управління об’єднань платників податку, включаючи утримання материнських компаній, які є окремими юридичними особами; 
- на сплату штрафів та/або неустойки чи пені; 
- на придбання у нерезидента послуг з консалтингу, маркетингу чи реклами та послуг інжинірингу; 
- на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, мийними та знешкоджувальними засобами, засобами індивідуального захисту, а також продуктами спеціального призначення (незалежно від переліку, встановленого КМУ або галузевими нормами); 
- на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації (п.165.1.21 ст.165 ПКУ, яка і раніше, передбачає включення цих сум до складу оподатковуваного доходу фізичних осіб у випадку відсутності контракту про відпрацювання у роботодавця не менше трьох років); 
- на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів (без будь-яких обмежень); 
- на відрядження працівників (при цьому підтвердження витрат та їх гранична сума відповідно до нової редакції п.170.9 ст.170 ПКУ впливатиме на включення відповідних сум до складу оподатковуваного доходу фізичної особи); 
- на відшкодування фактичних втрат товарів (як в межах норм природного убутку, так і за межами таких норм); 
- на благодійність. 
Більше того, за загальним підходом, для віднесення відповідних сум до складу витрат, стає необов’язковим зв’язок відповідних витрат із господарською діяльністю. Тим не менше, відповідні суми мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, оскільки таке підтвердження передбачено Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та підзаконними нормативними документами (наприклад, Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку від 24.09.95 № 88). 
       ПКУ не виключає можливості застосування органами ДФС концепцій «нікчемної угоди» або «необґрунтованої податкової вигоди», оскільки в разі виявлення відповідних фактів такі органи будуть оспорювати правомірність внесення відповідних записів не лише в податковому, але також і в бухгалтерському обліку. 
1.11. Звільнення від оподаткування, податкові пільги та інші особливості оподаткування 
         ПКУ збережено лише декілька звільнень від оподаткування, податкових пільг чи особливого порядку оподаткування в іншій формі. Так, п.133.1.1 ст.133 ПКУ виключає з числа платників податку неприбуткові установи: бюджетні установи, громадські об’єднання, політичні партії, релігійні і благодійні організації, пенсійні фонди. П.141.6 ст.141 ПКУ вказує, що звільняються від оподаткування кошти інститутів спільного інвестування, а також платників податків, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення. Об’єктивно, обсяг звільнених від оподаткування доходів інститутів спільного інвестування розширено порівняно з попередньою редакцією ПКУ, оскільки нова редакція дозволяє звільнювати від оподаткування не лише активи ІСІ чи доходи за такими активами, але також і інші доходи від діяльності (відсотки за позиками, орендні/лізингові платежі, роялті тощо).            П.142.1 ст.141 ПКУ дозволяє звільняти від оподаткування прибуток підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю.П.141.1 ст.141 ПКУ встановлює гібридний механізм оподаткування страховиків – як шляхом оподаткування прибутку, так і шляхом оподаткування доходу у вигляді страхових платежів, страхових внесків і страхових премій. 
          Збережено до 01.01.2016 режим так званих «податкових канікул» (застосування ставки оподаткування 0% платниками, доход яких становить до 3 мільйонів гривень, у яких середньооблікова чисельність працівників не перевищує 20 осіб так окремих платників, які перейшли на загальну зі спрощеної системи оподаткування) (п.16 підрозділу 4 Перехідних положень ПКУ). 
         Також гібридний механізм оподаткування (оподаткування водночас прибутку і певних видів доходів) встановлено для суб’єктів, що здійснюють букмекерську діяльність, діяльність з випуску та проведення лотерей чи азартних ігор (в т.ч. казино) (п.141.5 ст.141 ПКУ). 
П.141.3 ст.141 ПКУ, як і раніше встановлює, що оподаткування прибутку, отриманого платником податку в умовах дії угоди про розподілу продукції, здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених розділом XVIII ПКУ. 
         Скасовано можливості для застосування інших пільг в оподаткуванні, зокрема: 
- суб’єктами індустрії програмної продукції; 
- підприємствами, що здійснюють діяльність з видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ; 
- підприємств легкої промисловості; 
- підприємств суднобудівної та літакобудівної промисловості; 
- підприємств машинобудування для агропромислового комплексу; 
- прибуток видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії; 
- суб’єктів кінематографії. 
Податок на прибуток платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зменшується на суму такого податку (нарахованого та сплаченого) (п.137.5 ст.137 ПКУ). 
1.12. Оподаткування дивідендів 
          Розділом ІІІ ПКУ змінено критерій, за яким дивіденди не включаються до складу доходів – раніше таким критерієм був факт їх оподаткування при виплаті, наразі – факт їх отримання від інших платників податку (п.140.4.1 ст.140 ПКУ). Відповідно – в разі отримання дивідендів від особи, яка не є платником податку, такі дивіденди будуть включатись до бази оподаткування. Положення щодо виплати авансового внеску при виплаті дивідендів в цілому збережено, але викладено в новому п.57.11 ст.57 розділу ІІ ПКУ. 
      За новими правилами, авансовий внесок розраховується не з всієї суми дивідендів, а з суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за рік, за результатами якого виплачується дивіденди. Зазначене правило застосовуються лише у випадку, якщо податкові зобов’язання за відповідний рік погашені. В разі наявності непогашеного зобов’язання (наявності податкового боргу) – авансовий платіж сплачується з усієї суми дивідендів. 
        ПКУ не врегулював остаточно питання щодо права на взаємне зарахування авансового платежу, сплаченого при виплаті дивідендів, в рахунок сплати щомісячного авансового платежу та навпаки. Нагадаємо, що раніше Державна фіскальна служба надавала з цього приводу суперечливі роз’яснення, але судові органи ставали на бік платників податків у захисті цього права. 
Авансовий внесок при виплаті дивідендів не справляється в разі виплати дивідендів: 
- за рахунок прибутку, що утворений, в свою чергу, за рахунок отриманих дивідендів, 
- платником, прибуток якого звільнений від оподаткування, 
- інститутами спільного інвестування, 
- фізичним особам. 
Порядок оподаткування дивідендів податком з доходів фізичних осіб також змінився (див.п.5). 
1.13. Сплата щомісячних авансових внесків 
     Механізм сплати щомісячних авансових внесків збережено, але ПКУ передбачає поетапну зміну бази та механізму сплати щомісячних авансових внесків: 
У січні – грудні 2015 року та січні – травні 2016 року платники зобов’язані сплачувати авансові внески з податку на прибуток на підставі норм п.57.1 ст.57 ПКУ в редакції, яка діяла до 1 січня 2015 р.: 
- в січні-лютому 2015 р. – в розмірі 1/12 нарахованої суми податку на прибуток за 2013 р., 
- в березні 2015 р. – травні 2016 р. – в розмірі 1/12 нарахованої суми податку на прибуток за 2014 р. 
        Від сплати авансових внесків звільнені новостворені платники, суб’єкти, у яких обсяг доходу за попередній рік менший за 10 млн. грн та платники, що перейшли зі спрощеної на загальну систему оподаткування. 
         Починаючи з червня 2016 р. передбачається застосування нової бази для розрахунку щомісячного авансового внеску – він буде розраховуватись в розмірі 1/12 суми нарахованого податку на прибуток за попередній звітний рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов’язання. Від сплати авансових внесків будуть звільнені новостворені платники, суб’єкти у яких обсяг доходу за попередній звітний рік менший за 20 млн. грн.. та платники, що перейшли зі спрощеної на загальну систему оподаткування. 
1.14. Перенесення збитків 
        Пп.140.4.2 ст.140 ПКУ дозволяє зменшувати фінансовий результат до оподаткування на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. 
       При цьому, з незначними змінами зберігається порядок погашення збитків, що виникли за підсумками 2011 р. – об’єкт оподаткування за 2015 рік зменшується на 25% збитків за підсумками 2011 р., збільшений на непогашені збитки, що виникли в наступних роках (включаючи непогашену в 2012-2014 рр. частку збитків 2011 р.). 
1.15 Оподаткування в разі реорганізації підприємства 
        Розділ ІІІ ПКУ, на відміну від попередньої редакції, не містить спеціальних положень щодо податкового обліку в разі реорганізації. 
Виходячи з принципу визначення об’єкту оподаткування на підставі даних бухгалтерського обліку, слід виходити з того, що безпосередньо процедура реорганізації не створює податкових наслідків для платника податків. 
         При цьому платник податків – правонаступник зберігає право на врахування у складі витрати (зменшення фінансового результату до оподаткування) на суми витрат, понесених попередником, але не врахованим у складі витрат з тієї причини, що дата визнання витрат попередником не настала до моменту реорганізації. У випадку, якщо до моменту реорганізації настала дата визнання витрат в бухгалтерському обліку, але не настала дата визнання витрат в податковому обліку (в період дії попередньої редакції ПКУ), в передавальному балансі мають бути відображені відповідні суми відстрочених податкових активів. Аналогічно слід діяти з метою збереження права на врахування правонаступником збитків, що отримані попередником.

2. Трансфертне ціноутворення

      Законом № 72 викладено в новій редакції всю статтю 39 ПКУ, втім методологія трансфертного ціноутворення не зазнала суттєвих змін. Натомість, докорінно змінились умови для визнання певних операцій контрольованими. 
        Починаючи з 01.01.2015 контрольованими визнаються лише операції з нерезидентами, які є пов’язаними особами або з нерезидентами, що зареєстровані в «низькоподаткових» юрисдикціях (за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України). 
       Операції з відповідним нерезидентом можуть бути визнані контрольованими у випадку, якщо платник податку та/або його пов’язані особи мають обсяг доходу понад 20 млн. грн і при цьому платник податку та/або його пов’язані особи здійснювали з таким нерезидентом операції на суму, що перевищує 1 млн. грн (без урахування ПДВ) або 3 відсотки доходу. При цьому важливо розуміти, що з огляду на зміну визначення поняття «пов’язаних осіб» таким особами можуть бути визнані нерезиденти не лише в силу формального володіння корпоративними правами, але також на підставі того факту, що сума боргових зобов’язань, наданих таким нерезидентом або гарантованих ним, перевищує суму власного капіталу резидента більш ніж в 3,5 рази. 
Також до складу контрольованих операцій включаються операції з продажу товарів через комісіонерів-нерезидентів (незалежно від їх пов’язаності чи реєстрації в «низькоподатковій» юрисдикції), а також операції, що здійснюються між пов’язаними особами із залученням (за посередництвом) осіб, які не є пов’язаними, але: 
- не виконують істотних функцій, пов’язаних з придбанням (продажем) товарів (робіт, послуг) між пов’язаними особами; 
- не використовують істотних активів та/або не приймають на себе істотних ризиків для організації придбання (продажу) товарів (робіт, послуг) між пов’язаними особами. 
       Починаючи з 01.01.2015 р. трансфертне ціноутворення використовується виключно для контролю обчислення податку на прибуток. Подача звіту про контрольовані операції буде обов’язковою лише для операції, які в сукупності перевищують 5 млн. грн, для менших операцій платник буде зобов’язаний надавати довідку про такі операції у складі декларації з податку на прибуток. 
     Подання звітів та визначення операцій контрольованими за 2014 рік здійснюється відповідно до правил, що діяли в 2014 р. Певних змін зазнали правила проведення перевірки контрольованих операцій органами Державної фіскальної служби. Найбільш суттєвою зміною є збільшення терміну давності для контролю таких операцій до 7 років. 
3. Податок на додану вартість 
     До розділу V ПКУ та підрозділу 2 перехідних положень внесено значну кількість змін, переважно пов’язаних з процедурами адміністрування податку (в т.ч. щодо електронного адміністрування ПДВ). 
     Так, з 1 січня 2015 р.: 
1) критерієм обов’язкової реєстрації суб’єкта платником ПДВ є обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців в розмірі, що перевищує 1000000 грн. (раніше було 300000 грн.); 
2) база оподаткування ПДВ операцій з продажу товарів (продукції, робіт, послуг) чи необоротних активів в будь-якому випадку не може бути нижче собівартості таких товарів (продукції, робіт, послуг), а для необоротних активів – їх балансової вартості за даними бухгалтерського обліку. Митна вартість, як і раніше, не впливає на визначення бази оподаткування при подальшому продажі імпортованих товарів чи необоротних активів; 
3) скорочено граничний термін включення податкових накладних до податкового кредиту до 180 днів (для платників податку, що застосовують касовий метод – до 60 календарних днів, для банківських установ – при одержанні ними права власності на заставне майно); 
4) звільняються від оподаткування операції з експорту зернових та технічних культур товарних позицій 1001-1008, 1205, 1206 00 УКТ ЗЕД (при цьому зберігається спеціальний режим оподаткування ПДВ сільськогосподарських товаровиробників, а також звільнення від оподаткування ПДВ вказаних культур крім операцій, з їх постачання виробником чи першим посередником); 
5) продовжено режим звільнення від оподаткування операцій з постачання відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 УКТ ЗЕД; 
6) право на податковий кредит за операцією з придбання послуг у нерезидента (імпорту послуг) виникає за датою реєстрації податкової накладної на суму податкових зобов’язань за такою операцією, що зареєстрована в Єдиному реєстрі (раніше таке право виникало в місяці сплати податку за декларацією, в якій задекларовані відповідні податкові зобов’язання); 
7) платники ПДВ матимуть право декларувати від’ємне значення податку для бюджетного відшкодування у місяці отримання такого від’ємного значення (а не у наступному місяці, як було раніше); 
8) розрахунок коригування до податкової накладної відтепер можна виписувати для виправлення помилок, допущених при складанні податкової декларації, у томи числі не пов’язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

          Введення електронного адміністрування ПДВ із використанням спеціального рахунку, відкритого в органах казначейства та розрахунком формули, якою обмежується ліміт реєстрації податкових накладних, відкладено до 1 липня 2014 р. При цьому ліміт, на яку може бути зареєстровано податкові накладні, буде включати: 
- непогашені залишки сум ПДВ, що були заявлені платником податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, 
- задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов’язань з ПДВ майбутніх звітних періодів, 
- залишок від’ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування (рядок 24 декларації з ПДВ за січень 2015 р.), 
- від’ємне значення суми, розрахованої згідно з п.200.1 ст.200 ПКУ (рядок 19 декларації з ПДВ за січень 2015 р.), 
- суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань з ПДВ станом на 01.07.2015. 
         За бажанням платника непогашені залишки сум ПДВ, що були заявлені платником податку до бюджетного відшкодування, можуть бути повернені платнику податку у порядку, визначеному ст.200 ПКУ в редакції, яка діяла станом на 31.12.2014 р. 
           1 липня 2015 р. зареєстрованим платникам податку буде збільшено суму ліміту для реєстрації податкових накладних на суму середньомісячного розміру сум ПДВ, задекларованих платником до сплати до бюджету та погашених за останні 12 звітних місяців.  Вказана сума підлягає щоквартальному перерахунку.

     ПКУ містить колізійні норми щодо порядку реєстрації податкових накладних та їх видачі покупцям.  Так, п.201.1 ст.201 ПКУ, який набув чинності 01.01.2015, передбачає, що платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, відповідно до п.11 підрозділу 2 Перехідних положень ПКУ, реєстрація всіх без виключення податкових накладних в Єдиному реєстрі є обов’язковою лише з 01.02.2015 р. 
        Безпосередньо ДФС не запровадила сервісу, за допомогою якого можна здійснювати обмін податковими накладними між платниками податку (як з реєстрацією таких податкових накладних в Єдиному реєстрі, так і без їх реєстрації). На сьогодні такий обмін є можливим лише за допомогою програмних сервісів iFin, Арт-Звіт Плюс, MeDoc, Соната (кожний з перевагами та недоліками, притаманними окремим сервісам). 
         Водночас, п.201.10 ст.201 ПКУ, який набрав чинності з 01.01.2015 р. визначає надання податкової накладної покупцю як умовний обов’язок (на вимогу покупця), а реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі – як безумовний обов’язок. При цьому, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку-продавцем, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної до Єдиного реєстру є квитанція в електронному вигляді. З метою отримання податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної (абзац 5 п.201.10 ст.201 ПКУ). 
          ПКУ передбачає запровадження санкцій за порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі (ст.120-1 ПКУ): 
--10% від суми ПДВ – в разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів, 
--20% від суми ПДВ – в разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів, 
--30% від суми ПДВ – в разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів, 
--40% від суми ПДВ – в разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів. 
      Згідно з п.35 підрозділу 2 Перехідних положень ПКУ, вказані штрафні санкції не застосовуються при порушення термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених в період з 1.02.2015 до 1.07.2015. З метою уникнення можливих претензій з боку Державної фіскальної служби, ми радимо реєструвати з 01.01.2015 р. в Єдиному реєстрі всі податкові накладні, водночас рекомендуючи покупцям отримувати витяг з Єдиного реєстру відповідно до абзацу п’ятого п.201.10 ст.210 ПКУ. За вимогою покупця – надавати такому покупцю податкову накладну в електронному вигляді (за допомогою одного з сервісів: iFin, Арт-Звіт Плюс, MeDoc, Соната) або навіть в паперовому вигляді. 
4. Єдиний податок

     Зменшено кількість груп платників єдиного податку, змінено межі окремих груп та зменшено ставки податку. 
Так, до першої групи відносяться фізичні особи, які не використовують працю найманих осіб і здійснюють виключно роздрібний продаж товарі на ринках або надання побутових послуг населенню з обсягом доходу до 300 тис. грн. Ставка податку становить до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати. 
       До другої групи відносяться фізичні особи-підприємці, які надають послуги платникам єдиного податку або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства і мають чисельність найманих працівників до 10 осіб і обсягом доходу до 1,5 млн. грн. Ставка податку становить до 20 відсотків розміру заробітної плати. 
    До третьої групи відносяться фізичні особи-підприємці та юридичні особи з обсягом доходу до 20 млн. грн. Ставка податку становить 2% доходу – у разі сплати ПДВ і 4% доходу – у разі включення ПДВ до складу єдиного податку. 
        Платники єдиного податку – фізичні особи, як і раніше, сплачують єдиний соціальний внесок з бази оподаткування, що визначається ними платниками самостійно, але не менше за розмір мінімального страхового внеску. 
           До четвертої групи відносяться сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75%. Четверта група єдиного податку заміняє собою скасований фіксований сільськогосподарський податок. Ставка податку залежить від категорії (типу) земель та їх розташування.

5. Податок з доходів  фізичних осіб

       Основні зміни в оподаткуванні доходів фізичних осіб торкнулись зміни ставок оподаткування доходів, а також механізму оподаткування пасивних доходів. Відповідно до п.167.1 ст.167 ПКУ, ставка податку становить 15% бази оподаткування, а по відношенню до доходів, сукупна сума яких за місяць перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня року (12180 грн.)

20% бази оподаткування. 
        Для оподаткування пасивних доходів використовують спеціальні ставки, які не залежать від розміру виплачуваних доходів: 
- 5% - по відношенню до доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами – платниками податку на прибуток (крім доходів у вигляді дивідендів ІСІ), 
- 20% - по всім іншим видам пасивних доходів, в т.ч.: 
- дивідендам, нарахованим ІСІ, доходу за активами ІСІ (в т.ч. у вигляді викупу цінних паперів ІСІ);

-дивідендам, нарахованим суб’єктами, що не є платниками податку на прибуток (в т.ч нерезидентами);

- проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок;