Основні поняття процесу виховання

В естетичному вихованні величезне  значення має особистість педагога. Його поведінка, одяг, осанка, рухи, міміка, голос, тон – усе це має бути взірцем для cтудентів. Показники  естетичної вихованості – це і  їх зовнішній вигляд, манера поводитися, розмовляти, вигляд їхніх підручників, зошитів тощо.

Мистецтво – одна з форм суспільної свідомості; вид людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах, відповідно до певних естетичних ідеалів. У широкому сенсі мистецтвом називають досконале вміння в якійсь справі, галузі; майстерність. Розвиток мистецтва як елемента духовної культури зумовлюється як загальними закономірностями буття людини й людства, так і естетично-художніми закономірностями, естетично-художніми поглядами, ідеалами й традиціями.

Процес формування естетичного  світосприйняття можна визначити  в цілому як необхідну передумову для духовного зростання й  творчої діяльності. Естетичне світосприйняття  студентів – це процес та результат  цілісного чуттєво-емоційного осягнення, особистісного усвідомлення та оцінювання об’єктивно-суб’єктних естетичних якостей навколишнього середовища, що зумовлює прагнення особистості до творчо-естетичної діяльності.

У процесі естетичного виховання  важливо навчити студентів розуміти й сприймати красу. Спостерігаючи прекрасне, людина не може залишатися байдужою, вона переживає, відчуваючи любов або ненависть до спостережуваного. Тому потрібно, щоб студенти вміли розрізняти справді красиве і потворне.

 

3.5. Фізичне виховання

Відповідно до законодавства вища школа, вирішуючи завдання професійної підготовки, повинна забезпечити фізичну підготовку студентів. Фізичне виховання студентів, таким чином, розглядається як невід'ємна, найважливіша частина загального виховання студентства.

Роль фізичного виховання та інших форм спрямованого використання фізичної культури у ВНЗ багатогранна. Технічний прогрес, стрімкий розвиток науки і дедалі зростаючу кількість нової інформації, необхідної сучасного фахівця, роблять навчальний працю студента все більш інтенсивним, напруженим. Відповідно зростає значення фізичної культури як засобу оптимізації режиму життя, активного відпочинку, збереження і підвищення працездатності студентів протягом усього періоду навчання у вузі. Поряд з цим засобами фізичної культури забезпечується загальна і спеціальна фізична підготовка стосовно до умов майбутньої професії.

Вирішуючи специфічні завдання, фізичне виховання студентства грає в той же час суттєву роль в моральному, вольовому та естетичному розвитку, вносить значний внесок у підготовку широкоосвітчених і всебічно розвинених фахівців.

Підвищення ролі спрямованого використання засобів фізичної культури в період навчання у вузі фахівців обумовлено, зокрема, тим, що робочий режим студента характеризується малорухомістю, одноманітністю робочої пози протягом 10-12 годин. Фізичні вправи в цих умовах - основний чинник протидії негативним наслідкам гіподинамії, а також розумової і нервово-емоційного навантаження. Витрати часу на заняття фізичними вправами при цьому компенсуються завдяки підвищенню загальної працездатності, в тому числі і розумової.

Метою фізичного виховання студентів є формування фізичної культури особистості.

Завдання фізичного виховання. У процесі фізичного виховання студентів вирішуються такі основні завдання:

- Зміцнення здоров'я засобами  фізичної культури, формування потреби  в підтримці високого рівня  фізичної і розумової працездатності, самоорганізації здорового способу  життя;

- Освоєння студентами теоретичних знань, спортивно-прикладних умінь і навичок;

- Підвищення рівня фізичної  підготовленості;

- Вдосконалення психомоторних здібностей, що забезпечують високу продуктивність професійно-технічних дій;

- Створення у студентів системного комплексу знань, теоретичних основ і практичних навичок для реалізації їх потреби в руховій активності і фізичному вдосконаленні на виробництві, у побуті, сім'ї і раціональної організації вільного часу з творчим освоєнням всіх цінностей фізичної культури;

- Створення умов для повної  реалізації творчих здібностей  студента;

- Моральне, естетичне, духовний та фізичний розвиток студентів у ході навчального процесу, організованого на основі сучасних загальнонаукових і спеціальних технологій у галузі теорії, методики і практики фізичної культури і спорту

 

 

 

ВИСНОВКИ

Дослідивши проблему виховання  у вищій школі та розглянувши  зміст, форми, методи, засоби, закономірності, принципи та напрями виховання студентів, перед нами постала така проблема як зниження інтересу молоді до художньої  літератури, класичної музики, театру, живопису, інших витворів високого мистецтва, невміння організувати активне і змістовне дозвілля. За роки навчання студенти майже не знайомляться з історичними і архітектурними пам'ятниками міст, де навчаються. Музеї, картинні галереї, концертні зали і театри стали фінансово недоступними для більшості студентів.

Створити належні умови для  розвитку та задоволення культурних потреб студентів – надзвичайно  важливе завдання адміністрації  ВНЗ і органів самоврядування.

Дослідивши проблему, ми дійшли висновків, що сучасний етап розвитку суспільства потребує особливої уваги до формування духовної сфери випускника вищої школи. Сьогодні як ніколи вимагається створення умов для прояву вільної, творчої і моральної особистості, яка володіє інтелігентністю у повному об'ємі її класичних якостей. Становлення такої особистості можливе тільки при збереженні і відродженні духовно-історичних цінностей своєї країни, пріорітетного розвитку культури, науки і освіти як необхідних джерел прогресу суспільства з гарантованим майбутнім.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Амонашвили Ш.А. Основания педагогики  сотрудничества // Новое педагогическое  мышление / Под ред. А.В.Петровского. - М., 1989. -

2. Бернс Р. Развитие Я-концепции  и воспитание. - М., 1986.

3. Бех 1. Особистісно-зорієнтоване виховання: шляхи реалізації//Рідна школа. - 1999. -№12. - С. 13-16.

4. Вітвицька С. С. Основи педагогіки  вищої школи: підручник за модульно-рейтинговою  системою навчання для студентів  магістратури / С. С. 

5. Вітвицька. – К. : Центр навч. літератури, 2006. – 384 с.

6. Виховна робота наставника  академічної групи студентів  вищого навчального закладу освіти: навч. посібник / М. І. Соловей,  В. С. Демчук (уклад.). – К. : Вид. центр КДУ, 2000. – 68 с.

7. Вишневський О. Сучасне українське  виховання. Педагогічні нариси. — Львів, 1996.

8. Галузинсъкий В. М„ Масленнікова  Н. П. Самовиховання та самоосвіта  школярів. — К., 1969. Державна національна  програма "Освіта" ("Україна  XXI століття"). — К., 1994.

9. Державна національна програма "Освіта" (Україна-XXIстоліття).-К.: Райдуга, 1994.

10. 3имняя И. А. Педагогическая психология. - М., 2000.

11. Климов Е.А. Индивидуальный  стиль деятельности (в зависимости  от типологических свойств нервной  системы). - Казань, 1969.

12. „Концепція розвитку Мелітопольського  державного педагогічного університету на 2002-2007 н.р."

13. Комплексные социальные исследования. - Л., 1976.

14. Комплексное исследование проблемы  обучения и коммунистического  воспитания специалистов с высшим  образованием. - Л., 1980.

 

15. Кузь В. Г., Руденко Ю. Д., Сергійчук З. О. Основи національного виховання. — Умань, 1993.

16.  Натанзон Э. Ш. Трудный  ученик и педагогический коллектив.  — М., 1984.

17. Сухомлинский В. А. Избранные педагогические сочинения. - М., 1979. - Т. 1-3.

 

18. Стельмахович М. Г. Теорія і практика українського національного виховання. — Івано-Франківськ, 1996.

19. Ушинский К. Д. Собр. соч. - М., 1948. - Т. 2.

 

20. Фіцула М. М. Педагогічні  проблеми перевиховання учнів.  — Тернопіль, 1993.

21. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний  посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.:”Академія”, 2000. – 544 с.

22. Шилова M. П. Изучение воспитанности  школьников. — М., 1982.

23. Подласый И. П. Педагогика. — M., 1999.