Сущность страхования и особенности страхования в туризме

Стаття 32. Фонд страхових гарантій

З метою додаткового забезпечення страхових зобов'язань страховики можуть на підставі договору створити Фонд страхових гарантій, який є юридичною особою. Державна реєстрація Фонду здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Орган, що здійснює реєстрацію Фонду, в десятиденний термін з дня реєстрації повідомляє про це Міністерство фінансів України. 
 
Джерелами створення Фонду страхових гарантій є добровільні відрахування від страхових резервів, сформованих страховиками, що діють в Україні, а також доходи від розміщення цих коштів. Розмір відрахувань до Фонду страхових гарантій і порядок використання коштів цього Фонду встановлюються страховиками, які беруть у ньому участь.

Стаття 33. Особливості ведення бухгалтерського  обліку та звітності страховиків

Страховики зобов'язані  щоквартально подавати Міністерству фінансів України балансовий звіт і звіт щодо прибутків і збитків та інші звітні дані за формою, встановленою Міністерством  фінансів України, затверджені власником (уповноваженим ним органом) страховика, а також давати на запити Міністерству фінансів України необхідні пояснення щодо звітних даних.

Стаття 34. Публікація страховиками річних балансів

Страховики публікують свій річний баланс за формою і в порядку, встановленими Міністерством фінансів України. 
 
Достовірність та повнота річного балансу і звітності страховиків повинна бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою).

Розділ IV  
ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД ЗА СТРАХОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УКРАЇНІ 
 
Стаття 35. Державний нагляд за страховою діяльністю

Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою дотримання вимог законодавства  України про страхування, ефективного  розвитку страхових послуг, запобігання  неплатоспроможності страховиків  та захисту інтересів страхувальників. 
 
Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Міністерством фінансів України та його органами на місцях, що діють відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Стаття 36. Функції Міністерства фінансів України  у сфері державного нагляду за страховою діяльністю

(назва статті 36 в редакції Закону  України від 14.09.2000 р. N 1937-III) 
 
Основними функціями Міністерства фінансів України є: 
 
1) ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків); 
2) видача ліцензій на проведення страхової діяльності; 
3) контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання їх страхових зобов'язань перед страхувальниками; 
4) встановлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів; 
5) розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності, що віднесена цим Законом до компетенції Міністерства фінансів України; 
6) узагальнення практики страхової діяльності, розробка і подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхову діяльність; 
7) участь у здійсненні заходів щодо підвищення кваліфікації кадрів для страхової діяльності.

Стаття 37. Права Міністерства фінансів України  у сфері державного нагляду за страховою діяльністю

(назва статті 37 в редакції Закону  України від 14.09.2000 р. N 1937-III) 
 
Міністерство фінансів України має право: 
 
1) у межах своєї компетенції одержувати від страховиків встановлену звітність про страхову діяльність та інформацію про їх фінансовий стан, а також інформацію від підприємств, установ і організацій, у тому числі банків та громадян, необхідну для виконання покладених на нього функцій; 
2) проводити перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їх звітності по показниках, що характеризують виконання договорів страхування, не частіше одного разу на рік, призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора; 
3) при виявленні порушень страховиками вимог законодавства України про страхову діяльність давати їм приписи про їх усунення, а у разі невиконання приписів зупиняти або обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень чи приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків). Спори про відкликання ліцензії розглядає суд або арбітражний суд. Поновлення дії ліцензії після її відкликання здійснюється у порядку, передбаченому статтями 38, 39 цього Закону; 
4) звертатися до арбітражного суду з позовом про скасування державної реєстрації страховика як суб'єкта підприємницької діяльності у випадках, передбачених статтею 8 Закону України "Про підприємництво".

Стаття 38. Ліцензування страхової діяльності

Міністерство фінансів України видає страховикам ліцензію на проведення конкретних видів страхування  і перестраховування, передбачених статтею 4 цього Закону. 
 
Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатись іншими видами страхування. 
 
(Положення частини другої статті 38 щодо страховиків, які одержали ліцензію на страхування життя до набрання чинності цим Законом, застосовуються з 1 січня 1998 року; згідно з Постановою Верховної Ради України від 07.03.96 р. N 86/96-ВР. із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховної Ради України від 20.03.97 р. N 150/97-ВР) 
 
Для одержання ліцензії страховик подає до Міністерства фінансів України заяву, до якої додаються: 
 
- копії установчих документів та копія свідоцтва про реєстрацію; 
- довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду; 
- довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю; 
- правила (умови) страхування; 
- економічне обґрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності; 
- інформація про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників, копія диплома керівника про вищу освіту, інформація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Міністерством фінансів України. 
 
Міністерство фінансів України зобов'язаний розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у термін, що не перевищує 30 днів з часу одержання всіх передбачених цією статтею документів. 
 
Про внесення змін у зазначені в цій статті документи страховик зобов'язаний повідомити Міністерство фінансів України в десятиденний термін з часу реєстрації цих змін у встановленому порядку.

Стаття 39. Відмова у видачі ліцензії на проведення страхової діяльності та розгляд  спорів щодо її відкликання

Підставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії на проведення страхової діяльності може бути невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України. 
 
Про відмову у видачі ліцензії Міністерство фінансів України повідомляє юридичну особу в письмовій формі з зазначенням причини відмови. 
 
Спори про відмову у видачі або відкликанні ліцензії розглядає суд або арбітражний суд.

Стаття 40. Дотримання комерційної таємниці страховика посадовими особами Міністерства фінансів України

Посадові особи  Міністерства фінансів України у  випадку розголошення в будь-якій формі відомостей, що є комерційною таємницею страховика, несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Стаття 41. Взаємовідносини страховика і  держави

Страховик не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава - за зобов'язаннями страховика, за винятком обов'язкового державного страхування, згідно з яким держава гарантує виконання зобов'язань перед страхувальниками в разі неплатоспроможності страховика з цього виду страхування. 
 
Не допускається, за винятком обов'язкового страхування, а також страхування життя, майна громадян, перестраховування та діяльності страхових посередників, будь-яке централізоване регулювання (уніфікація, обмеження, обов'язковість тощо) розмірів страхових платежів (тарифів) і страхових сум (страхового відшкодування), умов укладання страхових договорів, взаємовідносин страховика і страхувальника, якщо вони не суперечать законодавству України.

Стаття 42. Гарантії прав та законних інтересів страховиків

Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших  прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції у здійсненні страхової діяльності. 
 
Втручання в діяльність страховиків з боку державних та інших органів забороняється, якщо воно не пов'язане з повноваженнями органів, які здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю страховиків.

Стаття 43. Ліквідація, реорганізація та санація  страховика

Міністерство фінансів України має право провести примусову  санацію страховика у випадках: 
 
- невиконання ним зобов'язань перед страхувальниками протягом більше трьох місяців;  
- недосягнення ним визначеного законодавством України розміру статутного фонду; 
- інших випадках, визначених чинним законодавством України.  
 
Примусова санація передбачає: 
 
- проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, в тому числі обов'язкової аудиторської перевірки; 
- встановлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Міністерства фінансів України; 
- встановлення обов'язкового для виконання графіку здійснення розрахунків із страхувальниками; 
- прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика. Ліквідація страховика здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України. 
 
Реорганізація страховика за рішенням Міністерства фінансів України передбачає: 
 
- реорганізацію у страхового посередника відповідно до нормативних актів, що регулюють діяльність страхових посередників; 
- об'єднання кількох страховиків із визначенням порядку передачі страхових зобов'язань за умови згоди на це власників страховиків; 
- залучення до числа учасників страховика іноземних страховиків, за умови проведення ними всіх розрахунків за зобов'язаннями та боргами страховика, термін сплати яких уже настав. При цьому частка іноземних учасників у статутному фонді може бути встановлена на рівні не більше 50 відсотків загального розміру статутного фонду, крім страховиків, які отримали ліцензію на право страхування життя, для яких частка іноземних учасників не може перевищувати 49 відсотків загального розміру статутного фонду. 
 
При ліквідації страховика в разі, коли учасники страховика прийняли таке рішення і страховик не має зобов'язань перед страхувальниками, Міністерство фінансів України приймає рішення про виключення страховика з єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків).  
 
Виключення страховика з державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності місцевими органами влади у зв'язку з його ліквідацією або реорганізацією здійснюється тільки після внесення відповідних змін у єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків). 
 
Реорганізація страховика (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) проводиться у порядку, визначеному чинним законодавством, з урахуванням особливостей по забезпеченню правонаступництва щодо укладання договорів страхування, встановлених Міністерством фінансів України.