Строительство и реконструкция в зонах депрессивных территорий

Аналіз виробничого травматизму  в будівельній галузі дозволяє виявити  причини і визначити закономірності їх виникнення. На основі аналізу розробляються  заходи та засоби щодо профілактики виробничого  травматизму в будівництві.

 

7.3.2 Заходи та  засоби уникнення виробничого  травматизму під час будівельних робіт

 

Для запобігання виробничого травматизму  при різних видах будівельних  робіт повинні бути передбачені:

• перевірка технологічності монтажу конструкцій. Вона полягає в розгляді конструкції, що монтується, з точки зору зручності й безпечності Ії монтажу та можливості застосування необхідних засобів механізації;
• розробка безпечних методів монтажу конструкцій, які забезпечують жорсткість і стійкість будівлі при її монтажі, а також стійкість кожного елемента конструкції;
• методи підйому конструкцій, що запобігають виникненню небезпечних розтягуючих напружень у процесі їх підйому. При необхідності розробляються способи тимчасового кріплення конструкцій під час підйому. Для монтажу конструкцій визначають місця строповки, які забезпечують стійкість їх при підйомі;
• необхідні пристосування для безпечного виконання робіт, відбір кондукторів, траверс, стропів, блоків, тросів, гаків та іншої такелажної оснастки, які покращують умови стропування й розстропування існуючих та розробка нових захисних пристроїв і пристосувань, що усувають небезпеку ураження працюючих електричним струмом;
• заходи щодо безпечного виконання робіт із застосуванням токсичних матеріалів;
• заходи щодо безпечного виконання робіт в зимовий період та ін.

7.4.ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

 

7.4.1 Вогнестійкість будівлі.  Обґрунтування і прийняття

ступеня її вогнестійкості згідно з ДБН В.1.1-7-2002. Визначення меж

вогнестійкості  та поширення вогню основних конструкцій

Будівельні конструкції  з органічних матеріалів є одним  із компонентів горючої системи  і сприяють виникненню і поширенню  пожежі. Конструкції з неорганічних матеріалів не горять, але акумулюють значну частину теплоти, яка виділяється  під час пожежі. При певній дозі акумульованої теплоти міцність конструкції знижується, і вона втрачає  свою несучу та огороджуючу здатність. Під вогнестійкістю будівельних конструкцій розуміється їх властивість зберігати несучу і огороджуючу здатність. Будівельні конструкції класифікують за вогнестійкістю та здатністю поширювати вогонь. Показником вогнестійкості є межа вогнестійкості конструкції, що визначається за часом (у хвилинах) від початку вогневого випробування за стандартним температурним режимом до настання одного з граничних станів конструкції :

• втрати несучої спроможності ( R);
• втрати цілісності ( Е );
• втрати теплоізолювальної спроможності ( I ).

Показником здатності будівельної  конструкції поширювати вогонь є  межа поширення вогню ( М ). За межею  поширення вогню будівельні конструкції  поділяють на три групи:

1. МО ( межа поширення вогню дорівнює 0 см ).
2. М1 ( М < 25 см - для горизонтальних конструкцій, М < 40 см - для вертикальних і похилих конструкцій ).
3. М2 ( М > 25 см - для горизонтальних конструкцій, М > 40 см - для вертикальних і похилих конструкцій ).

Ступінь вогнестійкості будинку встановлюють залежно від його призначення, категорії  з вибухопожежної та пожежної небезпеки (тільки для промислових будівель і споруд), висоти (поверховості), площі поверху в межах протипожежного відсіку (відокремленого протипожежною стіною 1-го типу). Ступінь вогнестійкості будинку визначається межами вогнестійкості його будівельних конструкцій і межами поширення вогню по цих конструкціях. В ДБН В.1.1-7-2002 „Пожежна безпека об'єктів будівництва” в таблиці 4 приведені мінімальні межі вогнестійкості будівельних конструкцій і максимальні межі поширення вогню по них, а також відповідні їм ступені вогнестійкості будівлі або споруди.

Конструктивні характеристики будинків залежно від їхнього ступеня  вогнестійкості наведено довідково в таблиці Д.1 - ДБН В. 1.1 -7-2002.

 

 

Исходячи с того, що тема дипломного об'єкта – торгівельно-офісний центр (враховуючи його характеристики) важливо виявити ступінь його вогнестійкості, а також межі вогнестійкості і межі поширення вогню для основних конструкцій будівлі. А також привести основні конструктивні характеристики ( з додатку Д до ДБН ) будівлі.

Основные конструктивные характеристики торгівельно-офісного центру:

Здание комплекса Проектируемое  здание спортивного комплекса каркасное сооружение(каркасно-стеновая)

-Т.е. иходя из (додатку Д до ДБН В. 1.1-7-2002.) можно определить, что культурно-развлекательный комплекс по конструктивным характеристикам пренадлежит ко IIІ а степени огнестойкости.

-Т.к. комплекс принадлежит  к IIІ а степени огнестойкости (используя таблицу 4, ДБН В. 1.1-7-2002) можно определить его минимальные границы огнестойкости (мин.) и максимальные границы распространения огня (см.) для основных конструкций:

-для стен;

            -несущих и лестничных клеток-REI 60, MO;

            -самонесущие-REI 30, МО;

            -наружные несущие-Е 15, МО;

                  -внутренние не несущи-ЕI 15, МО;

      -колонны-R 60, МО;

      -лестнечные площадки, косоуры, марши-R 15, МО;

      -перекрытия  междуэтажные-RЕI 15, МО;

 

7.4.2. Шляхи евакуації,  передбачені проектом, і забезпечення  їх 

незадимленостіпід час пожежі.

Для забезпечення безпечної  евакуації людей повинні передбачатися  заходи, спрямовані на:

-створення умов для своєчасної та безперешкодної евакуації людей у 
разі виникнення пожежі;

-захист людей на шляхах евакуації від дії небезпечних факторів по 
жежі.

Зазначені заходи забезпечуються комплексом об'ємно-планувальних, 
конструктивних, інженерно-технічних рішень, які слід приймати з урахуванням призначення, категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою, 
ступеня вогнестійкості та висоти (поверховості) будинку, кількості людей, 
які евакуюються.

Сходи та сходові клітки, призначені для евакуації людей  і проведення по 
жежно-рятувальних робіт, та зовнішні пожежні драбини, призначені для цих 
же робіт, класифікують за типами відповідно до таблиці 5 ДБН В. 1.1-7- 
2002 “Пожежна безпека об'єктів будівництва”.

Вiдносно мого проекту використовуються таки типи сходiв та сходових клітин:

 

ДБН В. 1.1 -7-2002 С.7

Таблица 5

 

 

Типы                            Планувальні та конструктивні рішення

 

С1       внутрішні, що розміщуються в сходових клітках;

СК1     з  природним  освітленням  крізь  засклені або відкриті    прорів  зовнішніх стінах на кожному поверсі;

Кількість сходових кліток:

С1-4 шт;

СК1-2 шт;

 

Евакуація людей на випадок  пожежі передбачается через евакуаційні виходи. Ліфти, у тому числі призначені для транспортування підрозділів пожежної охорони, ескалатори та інші механічні засоби транспортування людей, а також засоби, передбачені для їх рятування під час пожежі, не слід враховувати.

З комплексу, з кожного  поверху та з приміщеннь передбачаутся 4 евакуаційних виходів. Евакуаційні виходи розташовуються розосереджено. Мінімальну відстань L (м) між найвіддаленішими один від одного евакуаційними виходами з приміщення слід визначати за емпіричною формулою:     L=1,5√П , де П - периметр приміщення (м).

П=600 м; сл-но L=1,5√600=1,5×20=38;

L=38 м.

Двері евакуаційних виходів  і двері на шляхах евакуації відчиняються в напрямку виходу людей з будинку (окрім винятків).

Гранично допустима відстань по шляхах евакуації від найвіддаленішої  точки підлоги приміщення до найближчого  евакуаційного виходу в коридор, на сходи, сходову клітку або безпосередньо  назовні приймаеться з урахуванням призначення, ступеня вогнестійкості будинку, чисельності людей, які евакуюються, геметричних параметрів приміщень та евакуаційних шляхів, розташування технологічного та іншого обладнання. Ця відстань вимірюється по осі евакуаційного шляху та встановлюється нормативними документами з проектування будинків відповідного призначення.

При проектуванні комплексу  передбачени заходи, які забезпечують незадимленість шляхів евакуації (сходинкових кліток). Сходинкові клітки мають віконні прорізи, які можна було б використовувати для видалення диму шляхом провітрювання.

Під час проектування будівель і  споруд слід передбачати заходи, які  б забезпечували незадимленість шляхів евакуації (сходинкових кліток). Бажано щоб сходинкові клітки мали віконні прорізи, які можна було б використовувати для видалення диму шляхом провітрювання.

Для протидимного захисту будинків і приміщень слід передбачати спеціальні вентиляційні системи, які повинні забезпечувати:

- видалення диму з коридорів, холів, інших приміщень у разі пожежі з метою проведення безпечної евакуації людей на початковій стадії пожежі;

- подавання повітря до ліфтових шахт, протипожежних тамбур-шлюзів, сходових кліток типів Н2, Н4 та інших захищуваних об'ємів для створення в них надлишкового тиску (підпору повітря) й запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі.

 

7.4.3 Зовнішнє  та внутрішнє протипожежне водопостачання

Вода - найбільш поширений засіб  боротьби з вогнем. Більшість пожеж  на будівельному майданчику гасять водою. Виняток становлять такі випадки, коли пожежа виникла від легкозаймистих і горючих рідин, електроструму  або будь-яких хімічних речовин, які, сполучаючись з водою утворюють  речовини шкідливі, або такі, що підсилюють горіння, звідси випливає необхідність забезпечення будівельного майданчика водою в такій кількості, яка  була б достатня для ліквідації пожежі в найкоротший строк. Вода має  подаватися в будь-яку точку території  будівництва і в будь-яке місце  споруджуваного або уже спорудженого об'єкта. Якщо не можна мати на будівельному майданчику постійну мережу водопроводу, то треба створювати відкриті водойми, звідки вода автонасосами через рукава може бути подана для гасіння, або прокладати тимчасову мережу протипожежного водопроводу. Треба намагатися в період підготовчих робіт, і не пізніше закінчення робіт нульового циклу, прокласти постійні мережі водопроводу відповідно до проекту, з'єднати їх із магістральними живильними лініями. Розрахункова витрата води на зовнішнє пожежогасіння будівлі визначається залежно від ступеня вогнестійкості, категорії виробництва (для промислових споруд) і об'єму приміщення. Зовнішні водопровідні мережі для гасіння пожеж мають бути кільцевими з двома виведеннями. Мінімальний діаметр зовнішньої водопровідної мережі приймається 100 мм. Пожежні гідранти повинні бути встановлені на відстані 100 м один від одного, не ближче 5 м від стін будинку і не далі як за 2 м від краю проїжджої частини дороги або проїзду.

Пожежні крани для внутрішнього пожежогасіння встановлюють переважно  біля виходів, усередині приміщення або на площадках опалюваних сходових кліток, а також у вестибюлях, коридорах, переходах, проходах на видному  місці. Пожежні крани разом із рукавами і стволами розміщують у  нішах, або в шафах зі скляними дверцятами, які мають бути закриті  та опломбовані. На дверцятах залишається  позначення ПК і зазначається номер.

Кількість струменів складае 2 і витратою води 5 л/сек. Ввід внутрішніх протипожежних водопроводів виготовляють із труб діаметром 50 мм. Внутрішні пожежні крани встановлюють на всіх поверхах опалюваних будинків, окрім горищних приміщень, на висоті 1, 35 м від рівня підлоги.

До пожежних кранів приєднують пожежні рукави діаметром 50 мм і  довжиною  20 м зі стволами, що мають  насадки діаметром 16 мм.

Допускається проектувати  безводопровідне протипожежне водопостачання із природних і штучних водоймищ. Водоймища слід використовувати.  До природних і штучних водоймищ влаштовують під'їзди з майданчиками пірсами.

 

7.4.4 Обладнання  приміщень автоматичними установками  пожежогасіння

та пожежної сигналізації.

Автоматичні установки  пожежогасіння (АУП) призначені для  локалізації гасіння загорянь та пожеж. Одночасно вони виконують  функції автоматичної пожежної сигналізації (АУПС). Необхідність обладнання будинків і приміщень АУП та АУПС слід визначати  відповідно до НАПБ Б.06.004-97 ,,Перепис  однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними  установками пожежогасіння та пожежної сигналізації”; ДБН В.2.5-13-98 „Пожежна автоматика будівель і споруд”; ГОСТ 12.3.046-91 „Установки пожаротушения автоматические. Общие технические требования”. АУП поділяються: на типи за конструктивним виконанням (спринклерні, дренчерні, агрегатні, модульні); за видом вогнегасної речовини (водяні, пінні, газові, порошкові, аерозольні та комбіновані); за характером впливу на осередок пожежі або способом гасіння (гасіння по площі, локальне гасіння по площі, загально-об'ємне гасіння, комбіноване гасіння); за способом пуску (із механічним, пневматичним, гідравлічним, електричним і комбінованим пуском). Вибір типу АУП, виду вогнегасної речовини, способу гасіння, типу і кількості автоматичних пожежних сповіщувачів, обладнання та апаратури АУПС здійснюється залежно від призначення, об'ємно-планувальних, конструктивних і технологічних особливостей захищуваних будинків і приміщень, а також властивостей речовин і матеріалів, що в них містяться. АУП та АУПС повинні забезпечувати спрацювання протягом часу, який має бути меншим за час початкової стадії розвитку пожежі, розрахункову інтенсивність подачі вогнегасної речовини, необхідну надійність функціонування, локалізацію пожежі протягом часу, необхідного для введення в дію оперативних сил і засобів, або ліквідацію.