Розміщення продуктивних сил Центрально-Українського регіону (Кіровоградська і Черкаська області) і характеристика Одеської залізниці

 

Густота населення в районі є нижчою ніж в Україні в цілому і складає 58,5 осіб/км2 . Традиційно нижчою є густота сільського населення – 247% (на Кіровоградщині – 18,6%). До найгустозаселеніших відносяться Христинівський, Звенигородський, Городищенський райони, де густота складає 83 особи/км2 . Найменш заселеною є центральна частина району – 35 осіб/км2 .

 

В районі 64,7% працездатного  населення зайняте в економіці, що набагато вище від пересічно українського показника. Основна частина трудових ресурсів зайнята в галузях матеріального виробництва (75%), з них 45% – у промисловості, 12% – у сільському господарстві, 14% – у будівництві, 13% – у транспорті та зв’язку. Рівень безробіття складає 11%.

 

В національному складі переважують українці – 84,1%. Проживають також росіяни (9,1%), євреї (1,1%), , молдавани (1%), поляки, серби та ін. національності.

 

 

1.4 У регіоні 577 промислових підприємств (5,8% від загальної кількості по Україні), в тому числі машинобудівних - 88 (15,3% від загальної кількості в районі), деревообробних -19 (3,3%), будівельної індустрії 56 (9,7%), легкої промисловості 39 (6,8%), харчової 216 (37,4%). Основна промислова продукція - верстати й сільгоспмашини, гідравлічні помпи, хімічне волокно, азотні добрива, напівпровідникові матеріали, машини для легкої й харчової промисловості. Тут видобувають уранову руду, графіт, граніт та ін. У 1998 р. вироблено 15,4% цукру від загального показника по Україні, 6% борошна, 6,9% олії та ін. За останні роки промислове виробництво переживає значний занепад.Основні галузі спеціалізації – сільськогосподарськмашинобудування, гірничодобувна, паливна, хімічна, будматеріалів, деревообробна, електронна, легка і харчова, чорна та кольорова металургія.

 

Серед продукції машинобудівного комплексу найбільшого розвитку набули сільськогосподарське і транспортне машинобудування, верстато- і приладобудування, радіоелектронне та електротехнічне машинобудування. Найбільшими центрами галузі є Кіровоград, Олександрія, Черкаси, Умань, Сміла та інші міста.

 

До хіміко-індустріального комплексу комплексу входить основна хімія і хімія органічного синтезу, підприємства яких концентруються у Черкасах.

На місцеву сировину і споживача зорієнтований потужний будівельно-індустріальний комплекс.

 

Агропромисловий комплексЦентрального ЕР є одним з провідних в Україні. Основою його є розвинуте сільськогосподарське виробництво, що використовує багаті агрокліматичні ресурси району. Більшу частку сільськогосподарської продукції дає рослинництво, яке спеціалізується переважно на вирощуванні зернових культур (озимої пшениці, кукурудзи на зерно), технічних (соняшника та цукрового буряка), овочівництві і плодівництві. Твариництво має переважно м'ясну орієнтацію (молочно-м'ясне скотарство, свинарство, птахівництво, вівчарство).

Сировинна сфера АПК  визначила спеціалізацію харчової індустрії на виробництві борошна, цукру, олії, а також іншої продукції.

Галузі легкої промисловості (трикотажна, швейна, шкіряно-взуттєва) працюють в основному на забезпечення потреб споживачів у межах району.

Центральне економіко-географічне положення району зумовило формування транспортної системи з густою мережею шляхів сполучення. Найбільший вантажо-пасажирообіг здійснює залізничний транспорт, на другому місці — автомобільний. Важливу роль відіграють авіаційний, річковий, трубопровідний.

Рекреаційний комплекс району знаходиться у стадії формування й у перспективі матиме міжнародне значення. Основні райони оздоровлення сьогодні — Дніпро з прилеглими територіями, а туризму — міста  Канів, Умань, Чигирин, Черкаси, Кіровоград і т. ін.

 

 

Центральний економічний район характеризується своєрідною компонентно-функціональною структурою, яка сформувалась на основі власних природних ресурсів та вигідного економіко-географічного положення. Вони стали передумовою для розвитку хімічної індустрії, легкої, харчової галузей, машинобудування, чорної та кольорової металургії, будівельної індустрії. . У структурі валового випуску продукції на сільське господарство припадає 32.5%, промисловість — 23.8%, транспорт і зв’язок — 9.3%, будівництво — 5.9%, торгівля — 3.7%, інші галузі виробництва — 1.9% та невиробничу сферу — 22.8%.

 

Ключова роль в господарстві району відводиться харчова промисловість , спеціалізацію якої визначає сільськогосподарське виробництво, яке постачає сировину для випуску значного асортименту товарів. В 2001р. на неї припадало 37% виробництва валової продукції району і зайнято до 40% промислового-виробничого персоналу регіону. З її підгалузей чи не найголовнішим є цукрова підгалузь.

 

Легка промисловість району дала в 2000р. 3,3% ВВП району. Основними підприємствами цієї галузі є Черкаський шовковий комбінат, Черкаська текстильна і Стеблівська прядильно-ткацька фабрика, швейні фабрики в Черкасах (ВАТ “Азас”, фірма “Ковіс”, МП “Україна”), Шполі, Корсунь-Шевченківському, Смілі, Золотоноші, Умані (“Роксолана”), Гайвороні (“МП “Гайтекс”), Кіровограді, Олександрії, Жашкові, Чигирині. Взуттєва промисловість представлена в Черкасах, Кіровограді Умані. Трикотажні вироби виготовляють в Черкасах. До 18% виробленої продукції в районі припадає на машинобудівний комплекс. Основні підгалузі – сільськогосподарське, транспортне машинобудування та верстатобудування, виробництво технологічного устаткування для харчової і комбікормової промисловості.

Чорна металургія представлена Криворізьким гірничо-збагачувальним комбінатом (м. Долинська), потужністю 26,0 млн. т сирої залізної руди, біля 11 млн.т рудних концентратів і 10,0 млн.т окатишів на рік. Діє також ливарний завод в Кіровограді.

 

Кольорова металургія представлена наступними підприємствами: ВАТ “Чисті метали” і Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів, які випускають радіоактивні і важкі метали, вольфрамовий дріт, литво з кольорового металу.

 

Галуззю спеціалізації  є хімічна промисловість в районі. Хімічна галузь – це чотири підприємства (ВАТ “Азот” та “Хімволокно”, м. Черкаси, завод “Промінь”, м. Світловодськ, завод “Прогрес”, м. Кіровоград), продукція яких широко відома в Україні та за її межами: мінеральні добрива, хімічні волокна, лакофарбові матеріали, хімічні реактиви, розчинники , засоби для догляду за автомобілем , плівки полімерні, лікарські засоби.

 

Паливна промисловість.Область забезпечує 100% державних обсягів видобутку бурого вугілля. Родовища бурого вугілля відносяться до Дніпровського буро-вугільного басейну. Родовища знаходяться в Олександрії, Балаховці, Петровому, Михайлівці, Байдурівці. Середнє річне видобування бурого вугілля брикетів на Дмитрівській і Байдаківській фабриках – близько 3,5 млн. тонн.

 

На території області  знаходяться невеликі родовища торфу, що розташовані в заболочених плавнях річок Мала Вись та Велика Вись, в долинах річок близько Новомиргорода, біля Онуфріївки.

 

Основою гідроенергетики  є Канівська, Красноухівська, Новоархангельська, Гайворонська, Стеблівська, Корсунь-Шевченківська, Ватутінська ГЕС. Великими ТЕС є Кіровоградська, Олександрійська, Черкаська, Ватутінська, які працюють переважно на місцевому бурому вугіллі. Проводиться будівництво потужньої Канівської гідроакумулюючої станції. Промисловість будівельних матеріалів має широке представництво в районі. В Кіровоградській області каолін видобувається на родовищах вогнетривких глин, що знаходяться поблизу с. Катеринівки. З облицювальних каменів використовуються граніти, серед яких виділяються три основних різновиди: – сировина рівномірнозерниста та порфіровидні граніти (Гайворонське, Кіровоградське, Аджамське, Суботинське родовища); — рожеві та рожево-сіріпорфіровидні граніти (Андріївське, Адабашське, Бобринецьке родовища); — червоні порфіровидні та трахітоїдні граніти (Горіхівське, Капустянське родовища).

 

Асфальтобетонні підприємства розташовані в Черкасах, Кіровограді. Залізобетонні конструкції випускають в Знам’янці.

 

Сільське господарство. Виходячи з фізико-географічних умов розташування, район є значним сільськогосподарським районом України. В структурі виробленої продукції 33% припадає на продукцію сільського господарства. На одного жителя району виробляється валової продукції сільського господарства в 1,5 рази більше, ніж в середньому в Україні. У галузевій структурі валової продукції сільського господарства провідне місце належить рослинництву, питома вага якого складає 71 %, тваринництва – 29 %. Площа орних земель в районі складає 2683 тис га. Ступінь розораності в районі є одним з найвищих в Україні і складає 76% в північній, лісостеповій частині району і понад 70% – в південній, степовій.

 

У тваринництві переважають  скотарство та свинарство. Розвинене  також птахівництво, незначною мірою  – вівчарство. Птахофабрики розміщені  у містах Ульянівка, Добровеличківка, Бобринець, Петрове.

 

В 2002р. в регіоні налічувалось 3607 фермерських господарств, яким належало 353,2 тис. га сільськогосподарських угідь (12,5% від фермерських землеволодінь в Україні). Допоміжними галузями у тваринництві є бджільництво, ставкове рибальство, кролівництво та звірівництво (вирощування норок, чорно-бурих лисиць). Загалом в межах Центрального соціально-економічного району виділяють три типи агропромислових комплексів: – лісостеповий АПК з м’ясо- і молокопромисловим, бурякоцукровий і зерно продуктовий з виробництвом плодоовочевої продукції; – степовий АПК з м’ясо- і молоко промисловим, зерно- і олійнопродуктовим та плодоовочеконсервним підкомплексами; – приміський овоче-молочно-м’ясопродуктовий АПК.

 

Невиробнича сфера.Рівень торговельних послуг у районі відстає від середнього по країні. Роздрібний товарообіг на душу населення у 1998 р. становив у Кіровоградській області 237 грн., у Черкаській 314 грн. (в Україні 384 грн.). У районі 6,9 тис. підприємств роздрібної торгівлі (5,7% від загальної кількості в Україні), 1,9 тис. підприємств масового харчування (5,1%). Платні послуги на душу населення на Кіровоградщині дорівнюють 138 грн., на Черкащині 162 грн. (в Україні 196 грн.). Побутові послуги розвинені краще і становлять відповідно 16 грн. і 13 грн. на душу населення (14 грн. в Україні).

Забезпеченість регіону  дошкільними закладами освіти вища, ніж у середньому по Україні. Їх відвідує 40% дітей дошкільного віку в Кіровоградській  області і 49% - у Черкаській (в Україні 38%). Середніх закладів освіти в регіоні 1359 (64% від усіх у країні).

У регіоні 38 вищих навчальних закладів I - II рівнів акредитації і 12 III IV рівнів: три педагогічних (у Кіровограді, Черкасах, Умані), сільськогосподарського машинобудування, вищельотне училище цивільної авіації (Кіровоград), Уманська сільськогосподарська академія та інш, функціонує багато середніх спеціальних навчальних закладів (у тому числі гідромеліоративний технікум вс. Шевченкові), професійно-технічних училищ. Є науково-дослідні інститути і проектно-конструкторські бюро: філія Українського проектного інституту «Укрміськбудпроект», Придніпровське відділення Українського НДІ праці, проектно-конструкторсько-технологічний інститут «Укргрунтмаш», селекційіно-дендрологічна станція Українського інституту лісового господарства і лісомеліорації. Черкаська обласна сільськогосподарська дослідна станція. Інститут садівництва Лісостепу ім. Л. Симиренка у Млієві, Верхняцька дослідно-селекційна станція, Канівський фізико-географічний стаціонар та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Характеристика залізниці  району,її взаємодія з іншими видами транспорту

 

2.1 Одеська залізниця - важлива складова єдиного транспортного конвеєра південного заходу України, а також є найважливішою складовою частиною залізничного транспорту держави. На її долю припадає майже 20% вантажообігу, більше 16% пасажирообігу залізниць країни. 
 
Залізниця пролягає по території шести областей: Одеської, Миколаївської, Херсонської, Черкаської, Кіровоградської та Вінницької. 
 
Головна особливість Одеської залізниці - її приморське і прикордонне положення. У регіоні Одеської магістралі розташовані великі морські порти: Одеський, Іллічівський, Миколаївський, Херсонський, Білгород-Дністровський, Ізмаїльський, Ренійський, Південний, Жовтневий, а також річкові порти: Черкаський, Херсонський, Миколаївський. Тут діє міжнародна поромна переправа за трьома напрямками: Іллічівськ-Варна, Іллічівськ-Поті, Іллічівськ-Батумі. Таким чином забезпечуються зовнішні транспортно-економічні зв'язки з більш ніж 70 країнами світу.  
 
Одеська магістраль постійно шукає можливості для розвитку технічної бази, продовження електрифікації залізниці, поновлення колійного господарства, поліпшення сервісного обслуговування пасажирів, а також для підтримки об'єктів соціальної інфраструктури. 
 
Колектив Одеської залізниці розв'язує актуальні завдання з ефективного використання виробничих потужностей, забезпечення техніко-технологічного переозброєння, а, отже, і з підвищення безпеки руху поїздів, прискорення доставки пасажирів та вантажів. Реалізація програм розвитку залізниці відображена у реальних справах. 
 
Особлива увага приділяється здійсненню державних та галузевих програм розвитку залізничного транспорту. 
 
Зокрема, на виконання Указу Президента України "Про рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 11 квітня 2000 року "Про стан залізничного транспорту України та заходи щодо забезпечення його ефективного функціонування", в 2000 р. було проведено атестацію керівників усіх рівнів, розроблено програму щодо оздоровлення фінансового стану, зниження дебіторської та кредиторської заборгованості. За виконанням цих показників встановлено щоденний контроль, що дало значне покращення результатів роботи. Розроблені і діють програми, що дають зниження енергоємності залізниці, практично не існує посередницьких структур, разом з правоохоронними органами на транспорті проводиться неухильна боротьба з правопорушниками та розкрадачами. За своєчасну та в повному обсязі сплату податків до бюджету, Одеську залізницю відзначено податковою адміністрацією України. 
 
Встановлено контроль за виконанням Постанови Кабінету Міністрів України від 2.06.1998 р. № 769 "Про заходи державної підтримки залізничного транспорту":  
з 1997 р. передано у комунальну власність 776036 м кв. житла, культурні та дитячі заклади; 
скорочені на 1% питомі витрати енергоресурсів на забезпечення тяги поїздів; 
зведено до мінімуму бартерні операції, а також вжиті всі інші необхідні заходи. 
 
Для забезпечення стабільної роботи станцій, що обслуговують порти, розроблена і діє "Програма перспективного розвитку транспортних вузлів Іллічівськ, Одеса, Берегова". 
 
Успішно діють програми по боротьбі з правопорушеннями, штаб залізниці з контролю за вживанням енергоресурсів, перспективна програма по підвищенню рівня охорони праці, кадрові програми тощо. Усі без винятку господарства залізниці беруть участь в їхньому виконанні. 
 
У зоні Одеської залізниці діють два транспортних коридори - "ТРАСЕК" і коридор № 9. На перспективу вирішується питання про функціонування коридору "Балтика – Чорне море" (Гданьськ – Одеса). 
 
По коридору "ТРАСЕКА" здійснюється перевезення стратегічних вантажів: каспійської нафти, нафтопродуктів з Туркменістану, узбецької бавовни, зерна тощо. Будується зерновий термінал потужністю 1500 тис. т вантажів у рік, контейнерний термінал на 200 тис. контейнерів у рік великі складські приміщення у порту Поті. 
 
За оцінками спеціалістів можливі обсяги перевезень вантажів поромною переправою Батумі-Поті-Іллічівськ досягнуть рівня 11-14 млн т, а на перспективу - 20-25 млн.т. 
 
Паромна переправа, яка діє за участю Одеської залізниці, Поті-Батумі-Варна-Іллічівськ є складовою частиною міжнародного транспортного коридору Європа-Кавказ-Азія ("ТРАСЕК"), до якого тяжіють країни Закавказзя (Азербайджан, Вірменія), Іран, Афганістан та інші країни Азії. 
 
Провізна спроможність поромної переправи Батумі-Поті-Іллічівськ на сьогодні дорівнює 0,9 млн т (з використанням двох поромів). Провізна спроможність поромної переправи Баку-Туркменбаши з використанням п’яти поромів становить 2 млн т, що підкреслює реальність вантажопотоків через поромну переправу Іллічівськ-Поті-Батумі на рівні не нижче 1 млн т. 
 
У зв`язку з розвитком Ренійського порту, як вільної економічної зони, необхідно вирішувати питання з`єднувальної лінії Ізмаїл-Рені для ліквідації збитків від перевезень вантажів у напрямку Ренійського порту через Молдову. У напрямку розвитку залізничних перевезень через транспортні коридори необхідно розвивати технічне оснащення прикордонних передавальних і митних перетинів державного кордону засобами догляду, перевантаження та деяких видів ремонту. Все це сприятиме підвищенню сервісу переробки вантажів і прискоренню їхньої доставки . 
 
По дев’ятому транспортному коридору і коридору” ТРАСЕКА” колія укладена на залізобетонних шпалах, ширина колії –1520 см, тип рейок - Р-65, устрій двохколійний. Коридори електрифіковані, забезпечені пристроями СЦБ. 
 
Транспортний коридор № 9 – Гельсінки-Київ-Одеса (Іллічівськ)-Димитрівград-Александруполіс з доповненнями Санкт-Петербург-Псков-Гомель-Калінінград-Вільнюс-Каунас-Мінськ-Гомель-Київ. Його протяжність – 3400 км, по Україні - 1496 км.  
 
Меморандум по коридору № 9 був підписаний у жовтні 1995 р. Основний напрямок по території України - від кордону з Білорусією через Чернігів і Київ до Одеси. 
 
По цьому транспортному коридору йде інтенсивний вантажний і пасажирський рух. Експлуатації цієї ділянки (Вапнярка-Роздільна-Одеса-Іллічівськ) приділяється особлива увага. Ведеться реконструкція вокзалів, платформ, їхнє упорядкування, оснащення новими засобами зв’язку, додатковими послугами для пасажирів, зручними меблями, оргтехнікою тощо. Особливий контроль встановлений за утриманням колій, бездоганним додержанням міжремонтних термінів, також вживаються всі заходи для упорядкування "оксамитової" колії. Вантажопотік і пасажиропотік на цьому напрямку стабільні і мають тенденцію до росту. 
 
У регіоні Одеської залізниці діють термінали типу "залізниця-море". Основні термінали розташовані в Одеській області (Іллічівський порт, Одеський порт, порт Південний, Ізмаїл). Є вони також у Миколаєві (порт Миколаїв, Жовтневий) і в Херсоні (Херсон-Порт). 
 
За рахунок інвестицій планується будівництво нових і розширення діючих терміналів. Зокрема, по Одеському порту: будівництво комплексу з переробки міндобрив вартістю 30 млн грн., газового терміналу в нафтогавані вартістю 4,3 млн.грн., комплексу з переробки та зберігання масла вартістю 165 млн грн. Сума передбачених інвестицій становить орієнтовно 200 млн грн.