Розміщення продуктивних сил Центрально-Українського регіону (Кіровоградська і Черкаська області) і характеристика Одеської залізниці

 

2.4  Транспортний комплекс порівняно із сусідніми районами (Придніпровським, Столичним) у Центральноукраїнському менш розвиненний. Переважають транзитні залізничні й автомобільні перевезення. Оскільки через територію району не проходять значні міжнародні магістралі, якість цих перевезень не відповідає сучасним вимогам. Внутрішній транспорт, як залізничний, так і автомобільний, розвинений недостатньо, особливо в сільській місцевості. Так, у Черкаській області 23% місцевих автомобільних шляхів не мають твердого покриття. Внутрішній пасажирський транспорт через подорожчання палива значно зменшив обсяги перевезень і кількість постійних маршрутів. Недостатньо розвинений і міський транспорт внаслідок переважання в районі малих та середніх міських поселень, які не в змозі фінансувати транспортні підприємства.

Пасажирські і вантажні перевезення здійснюються переважно  залізницями. Протяжність магістральних  залізниць 1697 км. густота 37 км на 1000 км². Найбільші залізничні вузли -станція їм. Шевченка, Цвіткове. Золотоноша, Христинівка, Знам'янка, Помічна, Долинська, Гайворон. Через район проходять важливі магістраліні шляхи: Москва – Одеса, Київ - Донецьк, Київ – Херсон, Знам'янка -- Миколаїв.

Автошляхів у регіоні понад 15 тис. км, з них з твердим покриттям - більш як 10 тис. км. Густота автошляхів 256 км на 1000 км². Територією області проходять автомагістралі Санкт-Петербург - Одеса; Київ - Дніпропетровськ; Київ - Донецьк; Київ - Кишинів; Полтава - Балта - Рибниця; Кіровоград - Кривий Ріг; Умань - Первомайськ; Кіровоград-- Миколаїв.

У Кіровограді, Черкасах є аеропорти, проте вони мають невелике значення.

Судноплавство на Дніпрі розвинене недостатньо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Охорона навколишнього  природного середовища району

 

3.1 Гострою залишається екологічна проблема. В повітрі міста Черкас в 1999 р. були виявлені максимальні концентрації: по аміаку - 4,3 ГДК, сірковуглецю - 2,1 ГДК, діоксиду азоту - 3,4 ГДК, етилбензолу - 3 ГДК, пилу - 1,4 ГДК, формальдегіду - 2,5 ГДК, оксиду вуглецю - 2 ГДК. Основними джерелами забруднення повітря міста Черкаси є ВАТ "Азот", ВАТ "Хімволокно", ТЕЦ, автотранспорт. Із проб атмосферного повітря, відібраних під факелом промислових підприємств, перевищення ГДК встановлено в 12,7% проб.

 

Екологічними  найважливішими проблемами є захист земельних угідь, рекультивація земель у гірничовидбувній галузі, раціональне використання води, зменшення забруднення у місцях зосередження особливо шкідливих підприємств гірничодобувної, металургійної, хімічної прмисовості.

 

У регіоні склався  підвищений рівень забруднення радіонуклідами у районах Канева, Лисянки, Звенигородки. Екологічно небезпечним є також район видобутку уранових руд (Смолине) через відставання вітчизняних технологій видобутку порівняно із світовими. Важливою є проблема забруднення води малих річок, повітря у великих промислових центрах.

 

У районі швидкими темпами розвивається ерозія земель. На придолинних і прибалкових ділянках межиріч розвиваються лінійний розмив і площинний змив, інтенсивність яких зростає із заходу на схід, особливо у прилеглій до Дніпра смузі (тут еродованість ґрунтів перевищує 50%). Ерозія часто поєднується з обвалами та зсувами. У береговій зоні водосховищ і ставків розвивається інтенсивна абразія. На вододільних плато та лесових терасах Лівобережжя поширена суфозія. Заплави річок місцями заболочені, тут також спостерігається засолення ґрунтів. З метою захисту ґрунтів у 1990 р. на 198,6 тис. га було створено яружно-балкові насадження та лісонасадження уздовж річок, ставків, водойм, затерасовано понад 1 тис. га схилів. Діють 125 очисних споруд добовою потужністю 481 тис.м3. Збудовано 58 протиерозійних ставків, 397 км водорегулюючих валів.

 

В загальнодержавному поділі праці Центральний економічний  район виділяється на виробництві  продукції сільськогосподарського машинобудування, електротехнічного, енергетичного, приладобудування, харчової промисловості, видобутку графіту, уранових руд, будівельної індустрії, хімічної промисловості. Саме центральність розташування району є основною позитивною рисою його економіко-географічного положення.

 

Кліматичні умови регіону  сприятливі для розвитку сільського господарства. Район характеризується одним з найкращих в Україні ґрунтовим покривом. Цей чинник є одним із вирішальних у визначенні спеціалізації району. В структурі виробленої продукції 33% припадає на продукцію сільського господарства. У тваринництві переважають скотарство та свинарство. Розвинене також птахівництво, незначною мірою - вівчарство.

 

Район багатий на корисні  копалини, має велике значення для  розвитку атомної енергетики країни у зв’язку з наявним тут  покладами уранових руд. Тут також розташоване одне з найбільших у світі родовищ графіту.

 

Центральний економічний  район характеризується своєрідною компонентно-функціональною структурою, яка сформувалась на основі власних  природних ресурсів та вигідного  економіко-географічного положення. Ключова роль в господарстві району відводиться харчовій промисловості. хоча добре розвинуті такі галузі, як легка промисловість, машинобудівний комплекс - сільськогосподарське, транспортне машинобудування та верстатобудування, виробництво технологічного устаткування для харчової і комбікормової промисловості. Галуззю спеціалізації є хімічна промисловість в районі, так само, як промисловість будівельних матеріалів. Центральність розташування території обумовлює розвиток транспортної системи району.

 

Регіон має добрі економічні зв'язки з областями України, країнами СНД та далекого зарубіжжя. Вивозить сільгоспмашини, устаткування для харчової промисловості, верстати, помпи, друкарські машини "Ятрань", телевізори і радіоапаратуру, азотні добрива, чистий графіт, чисті метали, граніт, меблі, торфобуровугільні брикети, гірський віск, цукор, олію, м'ясо, масло. Ввозить ліс, міндобрива, метал, машини, нафту, бавовну та іншу промислову продукцію.

 

Основна проблема регіону  — недостатній рівень розвитку промисловості, обмеженість потужностей електроенергетики. Частково цю проблему може вирішити впровадження в дію Чигиринської ТЕС та Канівської ГЛЕС. Добрі передумови промислового розвитку мають Канів, Черкаси, Золотоноша, Чигирин, Світловодськ, Кіровоград, Олександрія, Гайворон, Сміла, Корсунь-Шевченківський, Тальне та інші поселення. Є всі умови для розвитку харчової промисловості.

 

До екологічних проблем  слід віднести підвищений рівень забруднення  радіонуклідами районів Канева, Лисянки, Звенигородки; забруднення води малих річок у межах Українського кристалічного щита, підвищені темпи ерозії чорноземних фунтів, забруднення атмосфери міст Черкас і Кіровограда.

 

3.2 Транспорт — автомобільний, залізничний, водний і повітряний — іще одне джерело забруднення природи України. 
Викиди забруднювальних речовин автомобільним транспортом у середньому за рік становлять близько 5,5 млн. т (39 % усього обсягу викидів в Україні).  
 
Залізничний транспорт екологічно чистіший, особливо електричний. Та проблемою стало сильне забруднення залізниць нечистотами, що викидаються з вагонних туалетів. Забруднюється смуга завширшки в кілька метрів обабіч колій. У всіх цивілізованих країнах туалети поїздів обладнано спеціальними місткостями, й нечистоти не викидаються назовні. В результаті екологічних і медичних досліджень з'ясувалося, що забруднення залізничних колій нечистотами та продуктами їхнього розкладання, особливо в теплі сезони року, спричинило захворювання шлунка й легень у багатьох пасажирів і залізничників.

 

Автомобілі  є винуватцями 40 % забруднень атмосфери міст. Становище погіршується ще й тим, що автомобільні викиди концентруються в приземному шарі повітря — саме в зоні нашого дихання. До того ж вітчизняні автомобілі екологічно набагато «брудніші» від багатьох західних моделей: вони витрачають більше палива на 100 км шляху, отож дужче забруднюють повітря. Втім, багато які іномарки, що заполонили наші вулиці, являють собою вже зношені екземпляри, двигуни яких спрацьовані й тому сильно забруднюють повітря. До цього часу в нас використовується переважно вкрай шкідливий етильований бензин, який забруднює повітря свинцем. Двигуни автомобілів часто бувають погано відрегульованими, тому в їхніх вихлопних газах міститься багато СО, сажі тощо. 

Водне середовище дуже забруднюють великотоннажні вантажні судна, особливо нафтові танкери. Аварії таких танкерів уже призводили не до однієї екологічної катастрофи — згадаймо аварії танкерів «Амоко кадіс» біля узбережжя Франції (1978 р.) чи «Екссон валдіз» поблизу узбережжя Аляски (1990 р.). Зростання обсягів перекачування нафти, нафтопродуктів, природного газу тощо системами трубопровідного транспорту пов'язане зі збільшенням діаметра труб і застосуванням дедалі більших тисків при перекачуванні, що загрожує великомасштабними аваріями (приклади — вибух бензопроводу в Челябінській області в 1995 р. чи забруднення величезної площі земель нафтою, яка витекла з пошкодженого нафтопроводу в республіці Комі на півночі Росії в 1994 р.).

 
Негативно впливають на озоновий шар  атмосфери висотні польоти літаків, запуски космічних кораблів і військових балістичних ракет. Підраховано, що в результаті 100 запусків поспіль космічного корабля «Спейс Шаттл» майже вщент зруйнувався б захисний озоновий шар Землі.

 
Не можна не згадати про посилення  негативного впливу на довкілля ще одного виду транспорту — трубопровідного. Лінії потужних сталевих трубопроводів, які транспортують газ, нафту, аміак, промислові відходи та інші речовини, на сотні й тисячі кілометрів простяглися вздовж доріг, перетинаючи десятки річок, долин, гірські райони й морське дно в найрізноманітніших куточках планети. Вони споруджені на Алясці й у Сибіру, вони пролягли від Тюмені до Уралу й від Уралу до центру Європи, вони перетинають Карпати й Альпи, простягаються вздовж узбереж Каспію, Чорного, Середземного, Північного морів і Балтики, узбереж Тихого океану й Атлантики, вони є в Америці й Азії, Африці й Австралії. У місцях пошкодження труб на прилеглі території виливається велика кількість забруднювальних речовин, а оскільки це трапляється далеко від населених пунктів, у лісі, в горах, то через неможливість оперативно ліквідувати аварію шкода, завдана довкіллю, буває величезною. Газовикиди часто супроводжуються вибухами й пожежами, нафта нищить водні екосистеми й пернатих. А в останні роки багато аварій і нещасть було пов'язано із умисними пошкодженнями нафтопроводів — викраданням нафтопродуктів (Україна, Тюмень).

3.3 Оскільки виробнича діяльність викликає порушення природного середовища, суспільству випадає взяти на себе турботу щодо відновлення її властивостей та охорони від подальшої деградації.

 

Цілі охорони природи  мають ставитись рівнозначно  з іншими цілями використання (виробництвом продуктів харчування, промисловим  виробництвом та створенням інфрастуктури).

 

В Україні охорона  навколишнього середовища розглядається як самостійно політичне завдання.

 

Політика щодо навколишнього  середовища - це сукупність усіх дій, спрямованих  на уникнення втручання в навколишнє середовище, на його зменшення та на усунення пошкоджень довкілля, що вже стались.

 

Конкретні цілі та програми стосуються насамперед:

 

· визначення граничнодопустимих значень шкідливих для навколишнього  середовища викидів;

 

· економії енергії;

 

· сприяння використанню відходів тепла;

 

· утилізація старих матеріалів, а також відходів;

 

· підтримання здоров'я лісів та природної сили самоочищення водойм;

 

· впровадження автомобілів  з мінімальною кількістю відпрацьованих газів і бензинів без вмісту свинцю;

 

· заохочення бережливого  ставлення споживачів до навколишнього  середовища.

 

Заходи щодо поліпшення довкілля, а саме:

 

1) технологічні — розробка  і впровадження нових технологій, очисних споруд, видів палива;

 

2) архітектурно-планувальні  — озеленення населених пунктів,  організація санітарно-захисних  зон, раціональне планування підприємств  і житлових масивів;

 

3) інженерно-організаційні  - зниження інтенсивності руху  транспорту на перевантажених  автомагістралях, організація екологічно-патрульного  контролю;

 

4) економічні - вкладання  коштів у розвиток нових, ресурсозбережуваних  технологій;

 

5) правові — прийняття і додержання законодавчих актів щодо підтримання якості атмосфери, водойм, ґрунту;

 

6) освітянсько-виховні  - формування екологічної культури, насамперед у молоді.

 

Охорона природи має  проводитись лише в поєднанні  з сільським господарством,оскільки тут можуть урівноважитись найзначніші за площею екосистеми. Важливими вимогами є:

 

· уникання будь-якої інтенсифікації використання;

 

· обмеження розмірів, широкі смуги околиць;

 

· розширення сівозмін з  місцевими видами та сортами замість централізовано вирощуваних високопродуктивних видів;

 

· скорочення застосування добрив;

 

· недопущення виливання  рідкого гною на сільськогосподарські площі, замість цього - кругообіг  органічних відходів;

 

· підтримка природних  методів господарювання;

 

· перехід від грошової допомоги виробництву до допомоги, пов'язаної з певними місцями;

 

· врахування досягнень  сільського господарства для забезпечення природного балансу.

 

 

                                    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                    

 

 

 

 

                                     Висновок

Основні галузі спеціалізації Центрально -Українського економічного района – сільскогосподарське машинобудування, гірничодобувна, паливна, хімічна, будматеріалів, деревообробна, електронна, легка й харчова, чорна та кольорова металургія. За останні роки промислове виробництво переживає значний занепад.

Кліматичні умови району сприятливі для подальшого розвитку сільського господарства. Є добрі  передумови для розвитку середніх і  малих міст регіону, розширення в них таких трудомістких галузей, як харчова, легка, машинобудування. Отже, необхідно впроваджувати нові технології, у тому числі й за рахунок іноземного інвестування, як у промисловості, так і в аграрному секторі. Найперспективнішими в регіоні є галузі машинобудування, харчова й легка, для яких у районі сприятливі умови: трудові ресурси, відносно високий науково-виробничий потенціал. У зв`язку зі спеціалізацією району на розвиток сільського господарства перспективним є розвиток електротехнічної галузі, виробництва обладнання для харчової промисловості, приладобудування, реконструкція сільскогосподарського машинобудування.