Екстремальні види туризму в Україні

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Кафедра міжнародного туризму

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни «Туристські ресурси України»

 

На тему «ЕКСТРИМАЛЬНІ ВИДИ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ»

 

 

 

 

 

                                                               Студента 1 курсу МТУ 124 групи

напряму підготовки 6.140103 Туризм

                               Назаренко В.Р

 

                                                          Керівник: доцент, к.геогр.н. Гурова Д.Д.

 

                                                                        Національна шкала:

                                                             

                                                          Кількість балів:             Оцінка ECTS:

 

                             Члени комісії

_____________    __________________

                           (підпис)           (прізвище та ініціали)

_____________    __________________

                           (підпис)           (прізвище та ініціали)

_____________    __________________

(підпис)          (прізвище та ініціали)

 

 

 

 

 

Запоріжжя

2015_

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП                                                                                                                      3

РОЗДІЛ 1. ЕКСТРЕМАЛЬНІ ВИДИ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ                             4

1.1 Поняття  та ознаки екстремального туризму                                                   4

2. Водний туризм                                                                                                   5
3. Наземний туризм                                                                                                8
4. Повітряний туризм

1.5 Інші види туризму

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                         ВСТУП

Актуальність теми. В уяві багатьох людей туризм пов’язаний з приємним відпочинком, новими та незвичайними враженнями, новими знайомствами та неабияким задоволенням. Екстремальний туризм на сьогоднішній момент набуває величезної популярності серед української молоді. Прихильники активного відпочинку з задоволенням проміняють звичайну, затишну відпустку в якомусь готелі, на відпочинок в якому умови перебування дорівнюють спартанським.

Мета роботи полягає в тому щоб методом аналізу висвітлити основні види екстремального туризму, які на данний момент часу доступні в Україні.

Для досягнення мети необхідно вирішити наступне завдання:

- ознайомлення с найпоширенішими  видами екстремального туризму по видах: водний, наземний та деякими єкзотичними видами.

Об’єктом дослідження є форми екстремального туризму в Україні.

Предметом дослідження є екстремальний туризм як форма природокористування.

Структура роботи. Робота складається з вступу, 1 розділу, 5 підрозділів, висновків, списку використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                                                                                                                              

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ЕКСТРЕМАЛЬНІ ВИДИ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

 

1.1 Поняття та ознаки екстремального  туризму

Активні види відпочинку здобувають все більшу популярність серед простих туристів. Особливо популярним став дайвінг, один із найзахоплюючих і екстремальних видів. В Україні останніми роками захоплення дайвінгом стало масовим. Також, зараз в усім світі дуже популярні стрибки із парашутом. Із парашутом почали стрибати більше напівстоліття назад, але в масового характеру він перетворився тільки років 15 назад. Зараз існує багато варіантів стрибків з парашутом. Це і скайсерфинг і групова акробатика, але все більшу популярність набирає B.A.S.E. jumpіng. Це не тільки гострі відчуття, але і чудове видовище. Багато людей спеціально приїжджають на різні змагання, щоб подивитися, як люди стрибають із хмарочосів, телевізійних веж, мостів, скель. Якщо комусь не подобається пірнати під воду або стрибати із величезних висот - тоді можна спробувати, теж популярний вид вигляд відпочинку, віндсерфінг. Але тут варто врахувати, що це задоволення пов´язане із постійними падіннями у воду, і реальною можливістю захлинутися в морських хвилях, а також неминучими мозолями на руках. Але випробовування себе в сплаві по бурхливих гірських ріках, точно запам´ятається надовго. З кожним роком збільшується кількість людей, охочих до гострих вражень та особливого, навіть небезпечного відпочинку. Різноманітність природних ландшафтів нашої країни та велика кількість закинутих промислових об’єктів тільки сприяє швидкому розвитку екстремальних видів спорту та туризму. Сучасні вітчизняні туристичні фірми часто під видом екстремальних турів пропонують на ринку просто тури активного відпочинку та цікавих подорожей. Тобто майже відсутній комплексний та детальний підхід до організації екстремальних турів, повністю враховуючи його специфіку, як це робиться за кордоном. Також значною прогалиною у діяльності вітчизняних туристичних фірм є відсутність спрямованості на міжнародний ринок, фактично відсутня робота по залученні у регіон іноземних туристів-екстремалів. Враховуючи прикордонне географічне розташування Закарпатської області поблизу країн-членів ЄС, традиційні тривалі добросусідські відносини з ними, а також наявність попиту в іноземних туристів на екстремальний відпочинок та інтерес до регіону, важливим є вивчення запитів іноземних туристів-екстремалів, розроблення й впровадження екстремальних турів та пропозиція їх на зовнішньому ринку туристичних послуг. За умови чіткого визначення та розуміння екстремального туризму, ретельної розробки і дотриманні всіх необхідних правил, правильно проведеній маркетинговій політиці та рекламно-інформаційній діяльності можна розраховувати на значний приток як вітчизняних, так й іноземних туристів-екстремалів. Витрати на рекламу й просування такого специфічного продукту, як показує закордонний досвід, сповна окуповуються і багато в чому визначають прибутковість галузі. 

Взагалі ж екстремальний туризм один із самих перспективних видів туризму, що залучає до себе усе більше людей. З´являються нові місця для активного відпочинку, як штучні, наприклад гірськолижні курорти, так місця створені природою про які люди раніш і не знали, наприклад, печери. А те, що цей вид туризму активно розвивається видно хоча б з того, що з´являються все нові його види. [1, c. 425-426]

 

 

 

 

 

1.2 Водний туризм

 

Один з різновидів туризму, в основі якого подолання маршруту водною поверхнею. Розрізняють декілька підвидів водного туризму: рафтинг, каякінг, вейкбординг.

В Україні через велику кількість річок, та вільний доступ до моря всі підвиди водного туризму доступні.

 

—Рафтинг (Виноградівський, Перечинський, Великоберезнянський, Ужгородський райони) спуск по гірських річках на байдарках (див.рис.1.1). Гірські річки Карпат, особливо навесні, повноводні й дуже підходять для тренувань. На перспективу доцільно розробляти рафтинг-тури різної категорії складності. Застосовують від 1-2 розслабленої до 6-ої категорії складності. Говорячи, про рафтинг, як про вид активного відпочинку, то в Україні рафтингом стали називати всі без розбору. Сплав на рафті — рафтинг (незалежно від порогів на річці), сплав на байдарці — рафтинг, сплав на катамарані — рафтинг, сплав на бублику і рятувальному колі у вигляді каченяти — рафтинг, водний туризм — рафтинг. Мабуть, тільки каякінг залишився при собі. Хоча, сам-по-собі сплав по дністру принесе вам неабияке задоволення, незалежно від того як він називається. 

 

— Каякінг (Черкаська область, Львівська область, Запорізька область) вид спорту й також дозвілля, який полягає у плаванні на воді у вузьких довгих човнах —каяках, середньою довжиною від 2,7 до 5 метрів та середньою шириною від 50 до 80 см. Застосовують від 1-2 розслабленої до 6-ої категорії складності(див.Рис.1.2).

Все більшої популярності на світовому ринку туристичних послуг набуває каякінг. Цей вид спорту розрахований на одну людину. Розрізняють три основні його напрямки: слалом, родео та сплав. Слалом – це вміння маневрувати на каяці, відчуваючи шлюпку й воду; сплав – водний похід по гірській річці, часто з елементами гри, де необхідно подолати перешкоди у вигляді бочок, водяних валів та інших перешкод.

За свідченнями археологів історія каякінгу налічує близько 4000 років. З тих часів каякінг розвинувся та поширився практично усією планетою та поділився на течії і різноманітні відгалуження.

Каяк – одно-двомісний (рідше - трьохмісний) вузький гребний човен, зроблений з поліетилену або композитного матеріалу. Для заняття різними видами каякінга потрібні і різні за своєю конструкцією і характеристиками човни.

 

— Вейкбординг (Вінницька область, Одесська область, Запорізька область, Львівська область) комбінація серфінгу, сноубордингу, скейтбордингу і водних лиж(див.рис.1.3). Катер буксирує рейдера, який знаходиться на короткій та широкій дошці. Рухаючи на швидкості 30-40 км/год з додатковим баластом на борті, катер залишає за собою хвилю, яку райдер використовує як трамплін. У стрибку вейкбордист виконує різноманітні трюки. Для занять вейкбордингом потрібні: вейкборд, рятувальний жилет, гідрокостюм. Вейкбординг в Україні з'явився наприкінці 90-х років і наразі є визнаним державою як спорт. Хоча вейкбординг в Україні тільки-но почав розвиватися, Україна приймала декілька змагань із цього виду спорту Світового рівня. Він зробив революцію у водному спорті так само, як у свій час сноуборд у гірських лижах. Із захоплення невеликої групи ентузіастів він перетворився в популярний спорт зі своєю філософією і культурою. Безліч трюків прийшли у вейкбординг із родинних «дошкових» видів спорту — сноубординга, скейтбордингу. Все що потрібно — просто поміняти дошку.

 

1.3 Наземний туризм

До наземних видів екстремального туризму відносять альпінізм, спелеологію, кінний і мисливський туризм, Трекінговий туризм, маунтбайкінг, спортивне орієнтування, виживання в дикій природі. 

— Альпінізм ( Закарпатська область, АР Крим) вид спорту, що основною метою ставить сходження на природні та штучні скелі та стіни, зокрема на гірські вершини(див.Рис.1.4).

 

Як правило, технічна частина маршруту — від сотень метрів до декількох кілометрів, при цьому протягом всьому маршруту, як правило, не існує стаціонарних точок страховки. Сходження в залежності від складності і протяжності маршруту може тривати від декількох годин, до декількох днів, тижнів і навіть місяців.

Виділяють альпійський і гімалайський стилі сходжень.

Альпійський стиль — це послідовний підйом на вершину разом з всім спорядженням.

Гімалайський стиль — відрізняється попередньою підготовкою маршруту сходження, провішуванням страхувальних мотузок (перил), встановленням проміжних таборів, доставкою спорядження і кисню в ці табори, що передбачає багаторазові підйоми і спуски з табору в табір. Гімалайський стиль — це своєрідна облога гори, що займає іноді 2-3 місяці, але саме така тактика дозволила досягнути вершин Евереста та інших восьмитисячників.

Розрізняють одинадцять категорій складності маршрутів: 1Б, 2А, 2Б, 3А, 3Б, 4А, 4Б, 5А, 5Б, 6А, 6Б.

Сьогодні в Україні вищим і дуже престижним досягненням в альпінізмі вважається сходження на восьмитисячники. До цього прагнуть окремі альпіністи, клуби і збірні команди зі статусом національних. При цьому не важливо який восьмитисячник (та на який заявку подати можна), за яким маршрутом (та хоч по найпростішому, багаторазово пройденому іншими раніше, лише б зійти). Не важливо в якому стилі (найчастіше в надійному «гімалайському»: підготовленим шляхом, з поступово організованими таборами, великою командою, дуже часто по чужих перилах або слідах, так як на простих маршрутах зараз зазвичай одночасно працюють кілька експедицій — до 15-20 на одному маршруті). Гори Карпати на території Закарпатської області є надзвичайно сприятливі для альпінізму та гірськолижних видів спорту, оскільки є порівняно безпечними. Наприклад, г.Кавказу, г.Уралу є більшими за Карпати, проте вони не є безпечними в плані розвитку спортивного туризму, оскільки відрізняються різкими схилами, провалами та ін. небезпеками. В Закарпатті найбільш скелясті гори – це Горгани, вони найменше відвідувані туристами навіть з метою екскурсії. Практично всі інші гори регіону є безпечними та придатними для розвитку альпінізму, але за умови погодження маршруту з місцевими рятувальними загонами та дотриманням правил техніки безпеки. Найбільш відвідувані гори з метою альпінізму – це гори на території Воловецького, Міжгірського, Рахівського, Великоберезнянського, Свалявського та Мукачівського районів. Однією з проблем розвитку альпінізму в Закарпатській області є недостатня кількість досвідчених інструкторів.  
З кожним роком збільшується кількість туристів, метою відпочинку яких є гірські лижі та сноубординг (спускання по снігу з гірських схилів на спеціально обладнаній дошці). Найвищою гірськолижною базою Українських Карпат є Драгобрат, де два бугельні витяги кілометрової довжини ведуть з висоти понад 1300 м майже на вершину гори Стіг (1704 м).  
 
           У Закарпатській області є досить високого рівня гірськолижні курорти з наявним сервісом, що дозволяє і в подальшому успішно розвивати гірські екстремальні види туризму. Позитивним моментом є те, що протягом останніх років збудовано та введено в дію сучасні якісні підйомники та крісельні дороги, відкриті комфортабельні сучасні гірськолижні заклади розміщення.  
 
       — Спелеотуризм.(Закарпатська область, Подільська область) різновид спортивного туризму, зміст якого полягає в подорожах по природним підземним порожнинам (печерам) і подоланням у них різних перешкод (сифони, колодязі) з використанням різного спеціального спорядження(див.Рис.1.4). Відкриття нових спелеотуристичних маршрутів сполучено з дослідженням печер — спелеологією. Цей вид туризму завоював симпатії багатьох аматорів підземних подорожей. Вони можуть милуватися казковими кам'яними квітками із кристалічних утворень, купатися в підземному озері, захоплюватися печерним чудом.

Спелеологічний туризм, як вид спортивного туризму, розвивається в Україні протягом багатьох десятиліть і у своєму розвитку тісно пов'язаний з карстологією та спелеологією, пошуком та дослідженням печер. Саме завдяки розвитку спелеотуризму, пошуку нових та дослідженню вже відкритих печер в Україні на сьогодні проведено туристсько-спортивну класифікацію та в певній мірі досліджено значну частину відомих печер.

Україна багата на печери. Їх понад 1100 — різного типу, від невеликих до гігантських.

Кримські гори можуть запропонувати для огляду й обстеження понад 800 печер. Практично кожен може скористатися з унікальної можливості відкрити для себе красу загадкового підземного миру гірських масивів. Пройшовши підземні, з елементами екстрима, маршрути, можна побачити підземні озера й ріки, почути шум підземних водоспадів, оцінити красу квітів, створених вигадливими за формою кристалами, помилуватися скрупульозно створеними природою сталактитами й сталагмітами, які тягнуться один до одного й місцями з'єднуються й утворять колони.

В юрських вапняках Кримських гірських масивів Карабі-яйла, Долгоруківська яйла, Чатир-Даг, Ай-Петринська яйла,Карадагський Ліс карстовими водами створені провалля у сотні метрів завглибшки з підземними залами, річками, озерами та сифонами.

На Карабі-Яйлі найбільш цікаві комбіновані печери Солдатська (глибина 508 м, довжина — 2100 м, категорія трудності — 4Б) та Нахімівська (глибина — 338 м, довжина — 460 м, категорія трудності — 3А), а також вертикальні печери Дружба (глибина 270 м, категорія трудності 3А) та Молодіжна (глибина 260 м, категорія трудності 2Б).

На Довгоруківській Яйлі найбільш відомою є унікальна пам'ятка природи багатоярусна печера Кизил-Коба (довжина 13850 м, категорія трудності 4Б). З комбінованих печер цікаві Мархосар (глибина 110 м, довжина 1150 м, категорія трудності 2Б) та Провал (глина 104 м, довжина — 1150 м, категорія трудності 2Б).

Чатир-Даг — чудовий навчальний полігон, де є можливість оволодівати різною технікою спелеологічних сходжень. Різноманітними маршрутами відома вапнякова шахта Бездонний колодязь (глибина 195 м, довжина 410 м, категорія трудності 2Б). Печера Хід Конем цікава своїми просторими глибокими колодязями та вузькими складними переходами між прямовисними схилами (глибина 213 м, категорія складності 3А). Надзвичайно цікавими екскурсійними об'єктами є печери Мармурова та Еміне-Баїр-Хосар.

На Ай-Петрінскій Яйлі та у Карадагському Лісі найбільш значними є вертикальні печери Каскадна (глибина 1500 м, довжина 630 м, категорія трудності 3Б) та Вдовіченка (глибина 196 м, довжина 250 м, категорія трудності 3А). Заслуговують на згадку печери Пастухова (глибина 155 м, категорія трудності 2Б) та Севастопольська (глибина 200 м, категорія трудності 2Б).