Екстремальні види туризму в Україні

Печери Поділля — це нескінченні підземні лабіринти. Саме тут у неогенових гіпсах розташовані друга у світі за довжиною печера «Оптимістична» (довжина 157000 м, категорія трудності 2Б), гігантський лабіринт печери «Озерної» (довжина 107000 м, категорія трудності 2Б-3Б), спортивна печера «Млинки» (довжина 19100 м, категорія трудності 2А), печера-музей «Кришталева» (довжина 22000 м, категорія трудності 2А). З печер з прямовисними схилами тут відома лише печера «Перлинка»(глибина 30 м, довжина 200 м, категорія трудності 1).Печери інших регіонів також мають свої привабливі риси для спелеотуристів та певні можливості для оволодіння технікою і тактикою спелеологічних походів.

Печера «Червона» — найдовша європейська печера у вапняках — близько 17 км і має як би шість поверхів-рівнів. Для проходження нижніх, обводнених поверхів печери потрібні гідрокостюми, які надають співробітники підприємства.

«Скельська печера». Скельська галявина й печера перебувають у Байдарській долині в 2 км від с. Родниковське. В 2003 р. печера обладнана для відвідування. Облаштованістю й дослідженням печери займалися ялтинські спелеологи разом із Севастопольським лісництвом.

— Кінний туризм (Всі області України).  це подорож на конях по певному маршруту. Цей вид туризму можна класифікувати як підвид екологічного(див.Рис.1.5). На маршруті часто зустрічаються природні  перешкоди, тому це не лише захоплююча подорож, але ще і деякий екстрим.Кінний туризм в наш час набуває все більшої популярності. Напевно тому, що нам хочеться більшої близькості до природи, а не комфорту. Такий туризм благотворно впливає на здоров’я.

  Він має різні форми і набув широкого поширення в багатьох країнах як активний вид відпочинку і можливість пізнання на¬вколишнього середовища.                                                    Крім того, спілкування людини з конем — це багато нових емоцій, що позитивно впливає на психофізичний стан. Особливо цікавий цей вид туризму в таких регіонах як лісотундра, тайга, лісостеп, гори і передгір’я. Велика кількість людей, чиї фізичні можливості обмежені і не дозволяють їм здійс¬нювати подорожі поза проїжджими дорогами, знаходять в кінному туризмі вирішення багатьох своїх побажань, наприклад іпотерапія.

Кінні туристичні маршрути можуть бути одноденні, з поверненням на основну базу і протяжністю 30—40 км. Існують і багатоденні маршрути із зупинками на проміжних базах, де учасникам доводиться піклуватися не тільки про себе, але і про коня. Багато маршрутів пов’язано з культурно-історичними визначними пам’ятками і проходять пам’ятними місцями і заповідниками.

— Мисливський туризм (Всі області Украіни). Різновид туризму, метою якого є пошук, вистежування, переслідування та здобич деяких видів диких тварин(див.Рис.1.5.). Мисливський туризм, це водночас і промисел і розвага, що складається з пошуку, пересугідування та здобичі (захоплення або вбивства) деяких видів диких тварин (переважно птахів і ссавців). Даний тип туризму зазвичай пов’язаний з дуже високим рівнем особистого споживання, тому робить прибутковою ціленаправлену роботу навіть з невеликими групами. 

 

— Трекінговий туризм (Всі області України). Це відпочинок у русі, у подорожі (див.Рис.1.6.). Пішохідний туризм надає можливість побачити природу та ознайомитися з побутом місцевого населення самостійно. При плануванні такого маршруту необхідно враховувати вік туристів та кількість днів, які вони готові провести в русі. Майже вся територія Закарпаття є сприятливою для таких комбінованих походів, кожен район області є по-своєму цікавим та колоритним як у плані забезпеченості природно-рекреаційними ресурсами, так і в плані місцевої самобутності населення.

 
 
          На світовому ринку туристичних послуг дуже популярним сьогодні є туризм по особливо небезпечних маршрутах (гірських, рівнинних). Створення розгалуженої системи як гірських спортивних маршрутів, так і різноманітної за характером інфраструктури активного відпочинку біля відповідних засобів розміщення дозволить сформувати стійкий попит на відпочинок у період літнього сезону на найрізноманітніших сегментах ринку.  Такий вид туризму можна проводити  в усіх регіонах України. Одночасно слід зазначити, що територія України, за винятком двох гірських масивів (Українські Карпати та Кримські гори), має рівнинний рельєф і на ній майже відсутні істотні природні перешкоди, що обумовлюють категорію складності спортивних пішохідних маршрутів. Через це у більшості регіонів України можливо здійснювати спортивні походи лише до І категорії складності включно, а походи ІІ та ІІІ категорії можуть здійснюватись тільки в Українських Карпатах та Кримських горах.

Погодні умови дозволяють здійснювати пішохідні мандрівки у рівнинних районах України з березня по листопад, а при сприятливих умовах на протязі всього року.

Крим та Карпати – головні райони проведення пішохідних туристських спортивних походів - відносяться до лісових районів середньогір‘я. Різноманітність природних перешкод цих районів дає можливість туристам оволодіти майже усім арсеналом прийомів техніки пішохідного туризму, орієнтування на місцевості, дозволяють повноцінно проводити навчальні заходи. Термін проведення пішохідних походів по цих районах теж широкий – з ранньої весни до пізньої осені, а за сприятливих погодних умов -  і взимку.

Найкращий час для пішоходних походів по Карпатам  з другої декади травня до кінця жовтня. Однак треба пам’ятати, що у травні на високогір’ї   ще багато снігу, а в жовтні значно знижується температура повітря, особливо у нічний час. Найбільш цікаві маршрути у Карпатах йдуть хребтами гір. Так, маршрут ІІІ категорії складності проходить хребтами Чорногора, Горгани та Свідовецькому.

Плануючи походи по Карпатах слід пам’ятати, що тут є території,  відвідені під природоохоронні об’єкти (Карпатський заповідник, Карпатський і Синевирський природні національні парки, ланшафтні заказники тощо), для проходження яких необхідно одержати дозвіл у відповідних організаціях та дотримуватися певних правил поведінки.

Найкращий час для пішоходних походів в горах Криму з початку квітня до кінця жовтня. При підготовці до походу  в горах Криму слід пам’ятати, що тут зосереджено близько 120 природоохоронних об’єктів з обмеженим доступом. Серед них Ялтинський гірсько-лісовий заповідник, Карадагський заповідник, заповідник Мис Мартьян, Кримське заповідно-мисливське господарство, заказники – Великий Каньон Криму, Новий Світ, Хапхальський заказник та інш.

 

— Маунтінбайкінг (Закарпатська область, АР Крим, Волинська область) - це вид спорту, в якому люди катаються на велосипедах поза доріг (див.Рис.1.7). передбачає спуск з гори на велосипеді, подолання перешкод через каміння, швидкісний проїзд через небезпечні місця (кручі), швидка їзда по трасі з трамплінами та іншими перешкодами, подолання місцевості з багатьма гірками й підйомами, (як штучними, так і природними).

Велосипеди для маунтінбайкінг важать від 10 до 20 кг, їх основу і деталі виготовляють з надлегких матеріалів - титану, алюмінію, полімерів. Гальмівна система представлена ​​дисковими гальмами з тросовим або гідроприводом.

Для кожного виду їзди потрібні спеціалізовані байки. У велотріалі долаються перешкоди, в дерті стрибають з трамплінів, в крос-кантрі на величезних швидкостях змагаються на пересіченій місцевості, в паралельному слаломі гонщики під час спуску намагаються перешкодити суперникам фінішувати, в стріті катаються по міських вулицях.

 

 — Спортивне орієнтування (Закарпатська область, Львівська область, Запорізька область, Полтавська область, Вінницька область). Вид спорту, суть якого полягає в орієнтуванні на місцевості за допомогою карти та компаса та найшвидшого знаходження заданих контрольних пунктів (див.Рис.1.8). Спортивне орієнтування, як вид змагання започатковане у Скандинавії, як елемент підготовки Збройних Сил. Турніри зі спортивного орієнтування до 1895 проводила тільки армії Об'єднаного, на ті часи, Королівства Швеції і Норвегії. Згодом такі змагання стали проводитися і поза армією. Зокрема спортивний клуб "Tjalve" поблизу столиці Норвегії Осло 31 жовтня 1897 провів перші невійськові змагання. Правила змагань набрали сучасний вигляд тільки з 1918, коли президентом Стокгольмської Любительської Асоціації Легкої Атлетики майор Ернст Килландер запропонував новий вид кросс-кантрі змагань (cross country / x-country). Спортсмени могли вибирати свої переміщення, були введені основні поняття спортивного орієнтування: основні правила спорту, параметри і види дистанцій, вибір орієнтирів для постановки контрольних пунктів, вікові категорії і правила організації змагань. Майора Килландера може вважати "батьком спортивного орієнтування". Спортивне орієнтування є видом спорту, в якому учасник змагань за допомогою спортивної карти і компаса повинен якнайшвидше подолати дистанцію, відвідавши певну кількість точок, які влаштовані на місцевості — контрольних пунктів. Контрольний пункт (КП) — це трикутна помаранчево-біла призма з розміром сторони 30х30 см, яку влаштовують на точному орієнтирі (горб, яма, галявина, інше), що є на карті, і обладнують засобом для відмітки (див.Рис.1.9). На старті учасник отримує спортивну карту з нанесеними на неї КП, кількість яких, а також послідовність їх проходження, визначають судді. Переможець на дистанції визначається за найкращим часом проходження всіх позначених на карті КП. Учасників, як правило, поділяють на групи - відповідно віку (10 — 60 років і старші) і кваліфікації, наприклад: 21Е (еліта: МС та КМС) та 21А (розрядники), серед чоловіків і жінок. Основні типи дистанцій: спринт, середня дистанція, довга дистанція і естафети (2-4 етапні). Найпопулярніший вид спортивного орієнтування - за заданим напрямком. Це коли точки КП на карті з'єднані послідовно один за одним лініями. Спортсмен повинен саме в такій послідовності проходити їх. Також існує спортивне орієнтування за вибором, суть якого пологає в тому, що спортсмен повинен сам обирати послідовність проходження КП, регламентується лише їх кількість - для старших груп їх (КП)більше, для молодших - менше. Існує також спортивне орієнтування на намічених дистанціях. Суть його полягає в тому, що на старті спортсмен отримує "чисту" карту, тобто без нанесених ній КП та дистанції. Спортсмен від старту починає рух орієнтуючись по маркерам (кольорових стрічках тощо), на шляху руху спортсмена зустрічаються КП, на яких засобом відмітки є маркер чи олівець, яким на карті потрібно зробити відмітку у вигляді хрестика, на тому місці карти, де на думку спорстмена-орієнтувальника знаходиться точка КП.

 

 

 

1.4 Повітряний туризм

Один з різновидів туризму, в основі якого подолання маршруту в повітрі.

Авіатуризм — різновид повітряного туризму за допомогою авіатранспорту. Серед послуг, які пропонуються в авіатуризмі — це повітряні екскурсії, проведення полювання з повітря.

Окрім того, в повітряному туризмі виокремлюється окремий підвид — парашутний туризм, що здійснюється за допомогою парашуту. Зараз розрізняються такі види парашутної туристичної анімації: парашутінг, парашутний фрістайл, кайтсерфинг, параселинг, скайсерфинг, купольна акробатика, фріфлаїнг, свуп, бейсджампинг, польоти у вінгсьюті.

— Парашутний спорт (Чернівецька область, Львівська область) один з видів авіаційного спорту, звя'заного з застосуванням парашутів (див.Рис.1.10).

 

Цілі та завдання скайдайвінгу постійно змінювались. Якщо спочатку парашут призначався для рятування життя, пізніше він став важливим елементом підготовки десанта.

Сучасний парашутний спорт включає в себе як дії зв'язані з точним пілотуванням купола, точність приземлення і свуп, так і різні артистичні види спорту типу фристайлу перегрупування у вільному падінні, як групова акробатика та фріфлай.

 

— Повітряні кулі, дельтапланеризм, парапланеризм (Закарпатська область, Чернігівська область, Львівська область, АР Крим, Харківська область) здатні підніматися на висоту до 1000 м. Дальність повітроплавання залежить від сили вітру (див.Рис.1.11).  
 
У Закарпатській області ідеальні передумови для такого неординарного виду спорту, як дельтапланеризм та парапланеризм. Найбільш сприятливими умовами є території Рахівського, Перечинського, Великоберезнянського та частково інших районів області, зокрема с.Ждинієве Воловецького району. 

 

1.5 Інші види туризму

Військові тури (АР Крим, Миколаївська область, Київська область, Одесська областью) досить новий вид екстремального відпочинку (див.Рис.1.12).

 

Зацікавлені люди – це в основному, офісні працівники та мешканці великих міст, які бажають відпочити від рутинної роботи та навколишнього середовища. Організатори «військової романтики» зазвичай укладають договори з військовими частинами, тож учасники мілітарі-турів мають можливість стріляти зі справжньої зброї, оглядати бойову техніку, спілкуватись з військовими та відчути на собі усі особливості життя у військовій частині. Одним з різновидів військових турів є програми під назвою «школа виживання». Окремо виділяють також екскурсії на військові об’єкти та аеродроми, стрибки з парашутом.

Військові об’екти доступні туристам в Україні:

• Запасний командний пункт Чорноморського флоту, або Об'єкт 221
• Музей ракетних військ стратегічного призначення
• Виставка бойової техніки й озброєння в Музеї Великої Вітчизняної війни
• Михайлівська батарея
• Тунелі під Дніпром
• Секретний музей з ремонту підводних човнів або Об'єкт 825 ГТС

 

—Тури до Чорнобиля (див.Рис.1.13).

Всі новітні технології які використовувались при будівництві     м. Прип’ять вражають. Зі слів жителів-переселенців в магазинах міста на той час було те що в Києві з’явилось через 2 роки. Відеомагнітофони були майже в кожній квартирі.

Радіаційний фон в зоні відчуження такий як у Києві або навіть менший. Люди які літають на літаках отримують більшу дозу радіаційного випромінювання ніж в Чорнобилі.

Зараз Чорнобиль — дуже цікавий серед іноземних туристів. Поляки, Чехи, Французи, Німці, Росіяни, Італійці, які відвідують Україну все більше бажають завітати до Чорнобиля.