Готель "Феодосія"

На даному підприємстві всю аналітичну роботу проводить  економіст, а саме: аналізує виконання  плану випуску продукції за обсягом  та асортиментом, підвищення якості продукції, аналізує виконання кошторису витрат на виробництво, собівартість продукції, виконання плану прибутку, виконання договірних зобов'язань тобто контракти з туристичними фірмами.

Організація бухгалтерської служб, бухгалтерський облік на підприємстві здійснюється спеціалізованим підрозділом бухгалтерією, безпосередньо підпорядкованої головному бухгалтеру, який несе відповідальність перед керівництвом підприємства за організацію бухгалтерського обліку та надання бухгалтерської звітності.

 

 

 

2. Реальнй стан та потенціал підприємства

 

Готельний бізнес – один з найперспективніших напрямів бізнесу в Україні, який успішно розвивається. Особливістю цього бізнесу є орієнтація на Європейські сервісні стандарти і стрімкий перехід до них. І як кожний бізнес – готельний бізнес прагне до збільшення доходу і шукає інструменти та ефективні шляхи для досягнення бажаного фінансового результату.

У процесі наданні  послуг основні засоби  готелю «Феодосія» зношуються фізично і старіють морально. Ступінь фізичного зносу основних засобів визначається в процесі нарахування амортизації. Цей процес можна розглядати в кількох аспектах.

 По-перше, як метод  визначення поточної оцінки не  зношеної частини основних засобів.

 По-друге, як спосіб  віднесення на готову продукцію  одноразових витрат на основні  засоби.

 По-третє, як спосіб нагромадження фінансових ресурсів для заміщення виведених з виробничого процесу основних засобів або для вкладання коштів у нові виробництва.

 Для оцінки потенціалу підприємства використовують такі основні підходи: ресурсний, провесно - орієнтовний, витратний. При цьому розраховують систему показників стану і ефективності використання основних засобів

До показників, які  характеризують забезпеченість підприємства основними засобами і використовуються при застосуванні ресурсного підходу, належать: фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства.

Маючи потенціал підприємства який являє собою основні виробничі фонди підприємства, до яких входять будівлі, споруди, машини, устаткування, виробнича інфраструктура підприємства.

Потенціал — це наявні засоби, запаси та джерела, що можуть бути використані для досягнення певної мети, розв’язання певного завдання, а також можливості окремої особи, суспільства та держави в певній галузі.

Потенціал готельного підприємства являє собою систему взаємопов’язаних елементів, які виконують різні функції у процесі забезпечення досягнення цілей розвитку підприємства. А тому можна стверджувати, що йому притаманні всі риси, властиві будь-якій системі: цілісність, цілеспрямованість; складність; взаємозамінність, альтернативність його елементів; взаємозв’язок, взаємодія елементів виробничого потенціалу; само відтворюваність; інноваційна сприйнятливість; гнучкість; соціально-економічні наслідки використання; історичні умови та особливості формування й використання; фізичне та моральне старіння.

Однак попит змінюється і виникає потреба поновлювати асортименту наданні послуг, а отже, більшою чи меншою мірою — потенціал. Готельне підприємство зацікавлене з мінімальними витратами своєчасно реагувати на зміни потреб споживачів. Тому на першому етапі цільовий аналіз виробничого потенціалу здійснюється відносно змін, які необхідно внести у потенціал наданні послуг для заохочення більшої аудиторії клієнтів.

Українська готельна індустрія не може стояти на місці, бо її підштовхують у спину закордонні туристичні компанії. Чимало з них, з огляду на Євро 2012 року, виявляють бажання вкладати тут інвестиції.

В Україні туристична індустрія, як самостійний сектор економіки, знаходиться у стадії свого становлення. В цілому прогнози притоку інвестицій оптимістичні, але багато що залежатиме від політики держави на ринку.

 В своєму становленні  готельний ринок «Феодосія» зіткнувся з низкою проблем. Однією з них є слабкість внутрішньої конкуренції (що пояснюється відсутністю вільних засобів і високими податковими ставками, через що складно забезпечити економічну стабільність, максимізувати прибутки, підвищити конкурентоспроможність підприємств індустрії гостинності на ринку готельних послуг) і відсутність могутніх міжнародних готельних мереж. Показник низької конкурентоспроможності готельних послуг формується рівнем ціни і якістю послуг. Через високі податкові ставки (готельний збір) готелі вимушені встановлювати високі ціни. Ставки готельного збору для готелів різних категорій в Україні відрізняються. Ціни визначаються умовами конкуренції, станом і співвідношенням попиту і пропозиції.

В той же час, «Феодосії» необхідно розвивати сегмент недорогих готелів, які зможуть надати невеликі, але хороші кімнати з непоганим сервісом. Адже, середньостатистичний "внутрішній турист" бажає економити на мешканні в готелі. З урахуванням підвищення внутрішньої ділової активності, в регіонах тризіркові готелі можуть бути привабливі навіть іноземному інвестору

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

 

 Стандарт обслуговування - це комплекс обов'язкових щодо виконання правил обслуговування клієнтів, які повинні гарантувати встановлений рівень якості всіх операцій. Стандарт обслуговування визначає формальні критерії, за якими оцінюється якісний рівень обслуговування клієнтів та діяльності будь-якого співробітника. Одним з яскравих прикладів міжнародних стандартів технічної якості обслуговування є стандартизація готельного сервісу: готелі ранжируються за кількістю зірок балів, корон, що визначають рівень обслуговування.

Унеможливлення щодо зберігання послуги в умовах постійного попиту не є складною проблемою, оскільки завжди можна належним чином укомплектувати організацію. Але, якщо попит різко коливається, виникають серйозні проблеми. Наприклад, в якийсь період року кількість клієнтів фірми може різко збільшитися, а у період різдвяних свят попит наближатиметься до нуля. Нездатність послуг до зберігання потребує розробки стратегії, що забезпечуватиме оптимальне співвідношення попиту та пропозиції послуг. Так, відомі різні методи стимулювання попиту на послуги туристичних підприємств на основі ефективної цінової політики. Встановлюючи диференційовані тарифи і ціни, знижки, оптимізуючи асортимент додаткових послуг та використовуючи інші стимули, можна змістити частину попиту з пікового періоду на період затишку.

 Одним із засобів  управління обсягом попиту є  введення системи попередніх  замовлень на послуги та збільшення  швидкості обслуговування, в тому  числі за рахунок його автоматизації,  що дозволяє працювати з більшою кількістю клієнтів.

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Агафонова Л.Г., Агафонова  О.Є. Туризм, готельний та ресторанний  бізнес: Ціноутворення, конкуренція,  державне регулювання: Навчальний  посібник. – К.: Знання України, 2007. – 358 с.

2. Гуляев В.Г. Контракты,  договоры, соглашения и формуляры  в туристской деятельности: Учебно-практическое пособие. – М.: ПРИОР, 2008. – 336 с.

3. Энциклопедия туризма:  Справочник. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 368 с.

4. Ильина Е.Н. Туроперейтинг: организация деятельности: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2010. – 256 с.

5. Кабушкин Н.И. Менеджмент  туризма: Учебник. – Минск: Новое знание, 2009. – 409 с.

6. Квартальнов В.А.  Туризм: Учебник. – М.: Финансы  и статистика, 2002. – 320 с.

7. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). – К.: Альтерпрес, 2008. – 436 с.