Ліцензування, сертифікація та стандартизація туристичної діяльност

– підвищення якості товарів, робіт, послуг відповідно до потреб споживачів;

- забезпечення безпеки об'єктів  туристичних відвідувань з урахуванням  ризику виникнення природних  і техногенних катастроф та  інших надзвичайних ситуацій;

– взаємозамінність та сумісність товарів, робіт, послуг, їх уніфікацію;

- створення нормативної бази  функціонування систем стандартизації  і сертифікації товарів, робіт, послуг.

Отже, стандартизація – це діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усунення бар’єрів у торгівлі і сприяння науково-технічному співробітництву.

Подальший інтенсивний економічний розвиток держави можливий при формуванні стандартів різних видів господарської діяльності, в тому числі й динамічно зростаючої туристичної галузі. Саме тому виникає нагальна необхідність розгляду й аналізу діючих нормативно-правових документів, які встановлюють загальні вимоги до якості туристичних послуг.

Продукцію завжди використовує конкретний споживач у притаманних для нього умовах, яким не можуть цілком відповідати уніфіковані вироби чи послуги. Тому рівень якості уніфікованої продукції завжди нижчий, ніж тієї, що виготовлена для конкретного споживача. В результаті впровадження стандартизації створюється стандарт. Тобто документ, що встановлює для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості у певній галузі, розроблений у встановленому порядку на основі консенсусу (згода усіх зацікавлених сторін з урахуванням більшості їх вимог).

В якості об’єкта стандартизації можуть виступати продукція, процеси та послуги. Зокрема: матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, методи чи діяльність.

Головною метою стандартизації в Україні є забезпечення безпеки для життя і здоров’я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів національних ресурсів та відповідності об’єктів стандартизації своєму призначенню, сприяння усуненню технічних бар’єрів у торгівлі.

Стандартизація галузі туризму – це своєрідний спосіб об’єднання різноманітних туристичних послуг з метою якнайповнішого задоволення потреб споживачів з урахуванням безпеки держави та інтересів підприємств туріндустрії.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про туризм» (Додаток 3) українська державна система стандартизації у сфері туристичної діяльності спрямована на вирішення таких завдань:

• захист інтересів споживачів і держави з питань безпеки туризму, життя і здоров’я громадян, охорони майна та довкілля;
• класифікацію туристичних ресурсів України, забезпечення їх охорони, встановлення гранично допустимих навантажень на об’єкти культурної спадщини та довкілля;
• підвищення якості товарів, робіт, послуг відповідно до потреб споживачів;
• забезпечення безпеки об’єктів туристичних відвідувань з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;
• взаємозамінність ісумісність товарів, робіт, послуг, їх уніфікацію;
• створення нормативної бази функціонування систем стандартизації та сертифікації товарів, робіт, послуг.

Розробкою стандартів в Україні займається центральний орган виконавчої влади в галузі туризму. Нині в якості такої установи виступає Міністерство культури і туризму.

2. 1 Сучасні стандарти туризму в Україні:

На сьогодні стандартизація туристичних послуг в Україні забезпечена 4-ма основними стандартами, введеними в дію з 1 січня 1997 року. Дані стандарти прийняті Міждержавною радою країн СНД по стандартизації, метрології і сертифікації 25 квітня 1995 року. Тому однакові вимоги до якості туристично-екскурсійних послуг діють в Азербайджані, Білорусі, Вірменії, Казахстані, Киргизії, Молдові, Російській Федерації, Таджикистані, Туркменістані та в Україні, тобто в країнах, які проголосували за їх прийняття. Сучасний розвиток туріндустрії, в першу чергу міжнародного спрямування, суттєво змінив консервативну форму еталонів, що викладені нижче.

Отже, в нашій державі діють такі стандарти у сфері туризму:

Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.1–95 «Проектування туристичних послуг».

Встановлює порядок розробки документації при проектуванні туристичних послуг. Він призначений для підприємств, організацій різних організаційно-правових форм і громадян-підприємців, котрі надають туристичні послуги.

Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.2–95 «Загальні вимоги до туристично-екскурсійного обслуговування».

Ним встановлені обов’язкові і рекомендаційні вимоги до якості туристичних послуг, які надають туристичні підприємства незалежно від їх відомчої приналежності і організаційно-правової форми.

Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.3–95 «Вимоги щодо забезпечення безпеки туристів і екскурсантів».

Цим стандартом установлені вимоги до туристичних та екскурсійних послуг, які забезпечують безпеку життя і здоров’я туристів та екскурсантів, методи їх контролю і потрібний для цілей обов’язкової сертифікації туристичних послуг. Він призначений для підприємств усіх організаційно-правових форм і громадян-підприємців, котрі надають туристичні послуги населенню.

Міждержавний стандарт ГОСТ 28681.4–95 «Класифікація готелів».

Даний стандарт встановлює класифікацію готелів (мотелів) різних організаційно-правових форм з кількістю номерів не менше 10. Класифікація не розповсюджується на будинки і приміщення, які здаються в оренду для проживання. Стандарт придатний для використання з метою сертифікації готелів (мотелів).

ВИСНОВОК

Діяльність будь-якого туристичного підприємства повинна регулюватися стандартами і сертифікатами і бути ліцензованою.

Отримання ліцензії є необхідною умовою функціонування туристичного підприємства, яке займається міжнародним та внутрішнім туризмом. За останні роки ліцензування досить інтенсивно розвивається, і з кожним роком збільшується кількість видачі ліцензій на туроператорську та турагентську діяльність, а рівень анульованих знаходиться на низькому рівні. Це показує, що зростає кількість людей, які бажають займатися туризмом, який буде підвищувати рівень розвитку нашої держави.  
Загалом, держава повинна регулювати вищезазначену систему і впроваджувати нові засоби, які б підвищували якість надання туристичних послуг та сприяли зростанню рівня обслуговування, захисту прав як споживачів, так і підприємств, які займаються внутрішнім та міжнародним туризмом.

Стандартизація і сертифікація потрібні для регулювання якості надання туристичних послуг, а також для кращої роботи самого підприємства. Тобто туристичні послуги повинні виправдати очікування потенційних споживачів, а також відповідати їх фізичним можливостям. Точність і своєчасність виконання. Надані туристу послуги повинні відповідати вимогам, передбаченим у путівці, за обсягом, термінами й умовами обслуговування. Головною метою стандартизації в Україні є забезпечення безпеки для життя і здоров’я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля, створення умов для раціонального використання всіх видів національних ресурсів та відповідності об’єктів стандартизації своєму призначенню, сприяння усуненню технічних бар’єрів у торгівлі.

Отже, на даному етапі такі нормативні документи є обов’язковим атрибутом будь-якого туристичного підприємства на Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ліцензування туристичний сертифікація тур

1. Закон України «Про туризм» №324/95-ВР від 15.09.95 р. (із змінами та доповненнями);
2. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (із змінами і доповненнями);
3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачі ліцензії для окремого виду господаської діяльності» №756 від 04.07.2001 р.;
4. Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання. – К.: Знання України, 2002. – 327 с.
5. Вахмистров В.П., Вахмистрова С.И. Правовое обеспечение туризма. – Минск: 2005. – 312 с.
6. Волошин Н.И. Правовое регулирование в туризме. – Минск: 2004. – 448 с.;