Міжнародна і національна нормативно-правова база туристської діяльності

 

Міністерство освіти і  науки молоді і спорту України

Харківська національна  академія міського господарства

 

 

Кафедра туризму та готельного господарства

 

 

 

 

 

Контрольна робота № 1

«Міжнародна і національна  нормативно-правова база туристської  діяльності»

Варіант №8

 

 

 

Виконала: студентка

2го курсу

групи МГКТС2012-3

Камельчук К.К.

Перевірила:  доцент кафедри

туризму та готельного господарства

Погасій С.О.

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….………3

Розділ 1 . Закон України  «Про внесення змін у Закон України  «Про туризм» 18.11.2003 р. № 1282 – IV……………………………………………………………..5

Розділ 2 .Манільська декларація зі світового туризму. Прийнята

Всесвітньою конференцією з  туризму. Маніла (Філіпіни), 27.09- 10.10.1980 р….8

Розділ 3 . Гаагська декларація з туризму. Прийнята

 Міжпарламентською конференцією  з туризму. Гаага (Нідерланди),

10-14.04.1989 р……………………………………………………………………….9

Розділ 4.Глобальний кодекс етики туризму.

Прийнятий XIII сесією Генеральної  асамблеї  ВТО. Сантьяго (Чілі),

1.10.1999 р…………………………………………………………………………….10

Розділ 5 . Хивінська декларація «Туризм і збереження культурної спадщини». Прийнята ВТО / ЮНЕСКО. Хива (Узбекистан), 21.04.1999р …………………………..……………………………………………….11

Розділ 6. Безпека в області туризму (турист, його майно, навколишнє середовище).…………………………………………………………………………..12

Розділ 7. Міжнародна асоціація повітряного транспорту (ІАТА).……..………...14

Висновки ……………………………………………………………………………....16

Список використаної літератури…………………………………………………….17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність. Розширення міжнародного туристського обміну зумовило потребу його міжнародно-правової регламентації і створення спеціалізованих міжнародних туристських організацій.

Міжнародне регулювання - це міжнародна система впливу і  комплекс заходів, спрямованих на ефективне  керування певними видами міжнародної  діяльності відповідно до визначених міжнародних принципів, норм і стандартів.

Регулювання міжнародної туристської діяльності передбачає розробку і реалізацію комплексу міжнародних заходів з метою:

- підтримки сталого розвитку  туризму;

- упорядкування туристської  діяльності;

- ефективного керування  окремими секторами туристської  індустрії, забезпечення їх взаємодії;

- стандартизації туристського  обслуговування.

Через зростання обсягів надаваних туристських послуг, розширенням географії туризму, а також з розвитком засобів транспорту і включенням до маршрутів туристських подорожей декількох країн одночасно, потребує спрощення правил туристських поїздок, що об'єктивно обумовлює необхідність міжнародного регулювання туристської діяльності.

Одна з важливих міжнародно-правових форм регулювання й координації діяльності держав у галузі туризму, вироблення та впровадження правил і принципів їхнього співробітництва, норм і стандартів міжнародної туристичної діяльності є конференції ООН з туризму, форуми міжнародних туристичних організацій, - конференції ВТО.

Виділяють одну з найважливіших міжнародно-правових форм регулювання і координації діяльності держав у галузі туризму, вироблення та впровадження правил і принципів їхнього співробітництва, норм і стандартів міжнародної туристської діяльності є конференції ООН з туризму, конференції UNWTO, форуми міжнародних туристських організацій. Окрім законів про туризм багато країн мають окремі самостійні закони, які враховують  специфічні особливості країн і регулюють окремі аспекти туристської діяльності  з урахуванням міжнародних норм і стандартів. 

Оскільки  міжнародні  зв`язки постійно розширюються, це  відкриває нові  шляхи для просування національного туристського продукту на світовому ринку, залучення до світового інформаційного простору, передового досвіду організації туристської діяльності.

На сьогодні Україна  повністю відкрита    для  міжнародного  туристського  співробітництва,  яке повною мірою віддзеркалює загальноєвропейські інтеграційні політичні й соціально-економічні  процеси,  враховує  основні  загальнонаціональні  пріоритети. Виходячи  з  національних  інтересів,  міжнародна  туристська  політика  України багатовекторна, реалізується на засадах економічної доцільності й взаємовигідної співпраці з конкретною країною або регіоном, враховує особливості певного туристського ринку.

Об‘єктом дослідження даної роботи є основи туристської нормативно-правової бази UNWTO і України та міжнародні організації в організації туризму.

Метою роботи є ознайомлення з основами туристської нормативно-правової бази UNWTO і України і вивчення ролі міжнародних організацій в організації туризму.

Завдання роботи;

- ознайомитися з основами  туристської нормативно-правової  бази UNWTO і України.

- навести стислу характеристику однієї з міжнародних організацій

- виконати порівняльний  аналіз терміну « Безпека в області туризму» (турист, його майно, навколишнє середовище). 

Інформаційною базою є нормативно – правові документи, що регулюють туристську діяльність на міжнародному рівні.

 

 

РОЗДІЛ 1 . Закон України «Про внесення змін у Закон України «Про туризм» 18.11.2003 р. № 1282 – IV

 

Закон України Про Туризм

Цей Закон   визначає   загальні   правові,  організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики  України  в  галузі  туризму  та  спрямований на  забезпечення  закріплених Конституцією України ( 254к/96-ВР ) прав громадян  на  відпочинок,  свободу  пересування,  охорону  здоров'я,  на безпечне для життя і здоров'я довкілля,  задоволення духовних потреб та інших прав  при здійсненні туристичних   подорожей.   Він   встановлює   засади раціонального  використання  туристичних   ресурсів   та   регулює відносини,  пов'язані  з  організацією  і здійсненням туризму на території України.

У розділі VIII визначаються прикінцеві та перехідні положення.

1. Цей Закон набирає  чинності з 1 січня 2004 року.

2. До приведення законодавства  у відповідність із цим Законом  закони та інші нормативно-правові  акти застосовуються в частині,  що не суперечить цьому Закону.

3. Фізичні і юридичні  особи, які отримали ліцензії  на організацію іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійну  діяльність до дня офіційного  опублікування цього Закону, до 1 квітня 2004 року можуть безкоштовно  на термін дії ліцензії старого  зразка отримати ліцензію на  провадження туроператорської чи турагентської діяльності за умови виконання вимог цього Закону та Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

4. Кабінету Міністрів  України у місячний строк з  дня набрання чинності цим  Законом:

- підготувати та подати  на розгляд Верховної Ради  України пропозиції щодо приведення  законів України у відповідність  із цим Законом;

- відповідно до своєї  компетенції забезпечити прийняття  нормативно-правових актів, передбачених  цим Законом;

- привести свої нормативно-правові  акти у відповідність із цим  Законом;

- забезпечити перегляд  і скасування міністерствами  та іншими центральними органами  виконавчої влади їх нормативно-правових  актів, що суперечать цьому  Закону.

5. Пункт 50 статті 9 Закону  України "Про ліцензування  певних видів господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 36, ст. 299; 2001 р., N 22, ст. 105) викласти  в такій редакції:

"50) туроператорська та турагентська діяльність".

Підписано Президентом України  Л.Кучмою 18 листопада 2003 року.

 

РОЗДІЛ 2 . Манільська декларація зі світового туризму. Прийнята Всесвітньою конференцією з туризму. Маніла (Філіппіни), 27.09- 10.10.1980 р.

 

Міжнародні декларації-це офіційні заяви міжнародних організацій  учасників чи міжнародних конференцій, що проголошують основні принципи політики або програмні положення діяльності організацій у якій-небудь конкретній сфері міжнародних відносин, наприклад  у сфері туризму. 

У 1980 р. у м. Маніла (Філіппіни) відбулася Всесвітня конференція  з туризму, яка мала на меті виявлення  сучасної сутності туризму, визначення його ролі в динамічному світі, що змінюється, розгляду відповідальності держав за розвиток туризму. На конференції  були розглянуті нові концепції туризму (насамперед як спосіб проведення відпусток  і форма відпочинку, подорожей  і переміщень осіб з будь-якими  цілями, а не тільки як дохідна галузь економіки), нові принципи й основні  напрями його розвитку.

Всесвітня конференція з  туризму проходила за участю 107 делегацій  країн та 91 делегацій. Манільська декларація містить 25 пунктів.

Конференція прийняла Манільську декларацію зі світового туризму, в  якій туризм розуміється як важлива  діяльність, що впливає на соціальне, культурне, освітнє й економічне життя держав і має гуманітарний характер.

Особливе місце в Декларації приділяється розвитку внутрішнього, соціального й молодіжного туризму. Підкреслюється, що внутрішній туризм сприяє більш збалансованому стану  національної економіки; соціальний туризм повинен бути суспільною метою в  інтересах менш забезпечених громадян; молодіжний туризм потребує особливої  уваги і надання цій категорії  громадян найбільших можливостей і  пільг.

У Декларації заявлено, що державам варто сприяти створенню поліпшених умов праці для туристичних кадрів, вивчати стримуючі фактори в  розвитку туризму і вживати заходів  щодо їх усунення. Визнано направляючу  і координуючу роль ВТО в міжнародному туристичному співробітництві.

 

РОЗДІЛ 3. Гаазька декларація з туризму. Прийнята Міжпарламентською конференцією з туризму. Гаага (Нідерланди), 10-14.04.1989 р.

 

Гаазька декларація з туризму  прийнята 14 квітня 1989 року на міжпарламентський  конференції з туризму, що проходила  в Гаазі (Нідерланди) з 10 по 14 квітня 1989 року. Вона була проведена спільно  з Міжпарламентським союзом (МПС) та Всесвітньою туристською організацією (ВТО) за запрошенням Міжпарламентської  групи Нідерландів.

Гаазька декларація містить 10 принципів. Зокрема, в принципі 9 йдеться  про необхідність створення мережі навчальних закладів, які можуть надати не тільки навчання, а й освіту в  галузі туризму. Принцип 10 засвідчує, що туризм повинен плануватися державною владою, а також туристською індустрією.

Враховуючи міжнародні масштаби туризму, для його гармонічного розвитку необхідне міжнародне співробітництво  як на світовій, так і на регіональній основі через пряме міжнародне співробітництво  і по каналах міжнародних організацій, таких як ВТО, а також між різними  компонентами приватного туристичного сектору через неурядові і  професійні організації.

Міжпарламентська конференція  з туризму, виклавши принципи, що містяться  в Гаазькій декларації з туризму  прийняття висновки і рекомендації, які складаються з таких розділів та пунктів:

І Місце туризму в економічному  і соціальному розвитку ;

ІІ Спрощення туризму  і туристичних подорожей, поїздок, перебувань;

ІІІ Безпека і захист туристів, туристичних визначних місць  та об’єктів;

ІV Методи дії парламентів  та додаткові міри.

Зокрема, в І розділі  „Місце туризму в економічному і соціальному розвитку” йдеться проте, що туризм виступає в якості позитивного і постійно діючого фактора розширенні взаєморозуміння і знань одне про одного, а це означає – зміцненні миру і розрядці міжнародної напруги; туризм є екологічно чистою галуззю і необов’язково супроводжується катастрофічними наслідками, які часто трапляються в індустріалізації.

РОЗДІЛ 4.Глобальний кодекс етики туризму. Прийнятий XIII сесією Генеральної асамблеї  ВТО. Сантьяго (Чілі), 1.10.1999 р.

 

Глобальний етичний кодекс туризму прийнятий у Сантьяго (Чилі)1 жовтня 1999 року. Він встановлює комплекс орієнтирів для відповідального і сталого розвитку світового туризму на зорі нового тисячоліття. У ньому закладені ідеї багатьох попередніх аналогічних декларацій та діючих професійних кодексів , і він несе в собі нове мислення , що відбиває зміни в нашому суспільстві наприкінці XX століття.