Страхование в туризме

Для того чтобы выданный в Украине полис был принят зарубежной медицинской организацией, страховая компания, его выпустившая, должна быть хорошо известна. Поэтому украинские страховые компании вынуждены пользоваться услугами зарубежных партнеров: страховых или сервисных компаний с мировой известностью.

Некоторые страховые компании предлагают своим клиентам в дополнение к  медицинскому и другие виды страхования: от несчастных случаев, гражданской ответственности, финансовых рисков, связанных с отменой поездки, и др.

Кроме того, полис обеспечивает целый  комплекс медицинских услуг: амбулаторное и стационарное обслуживание, экстренную стоматологическую помощь, оплату стоимости  медикаментов по назначению врача, расходы  по транспортировке больного, включая  перевозку на родину.

Если обеспечением услуг по полису занимается международная сервисная  служба, то при наступлении страхового случая его владельцу достаточно позвонить по указанному в полисе телефону. Ему будет обеспечена не только срочная помощь, но и даны практические советы, что играет важную роль в незнакомой обстановке. При этом все расходы по медицинскому обслуживанию застрахованного понесет страховщик.

В настоящее время очень часто  выезжающим за рубеж туристам украинские страховые компании предлагают полисы с очень низким лимитом ответственности, который не соответствует уровню цен на медицинское обслуживание за рубежом, а также полисы без участия достаточно серьезных зарубежных партнеров. Следует иметь в виду, что низкие тарифы, предлагаемые страховой компанией, не являются признаком ее успеха в конкурентной борьбе .

Специфика медицинского страхования  такова, что чисто ценовой конкуренции  в нем не должно быть, так как  удешевление полиса достигается  в основном либо за счет невысокого качества страховой услуги, либо за счет занижения лимита ответственности. Страхователь, купивший такой полис, рискует не только не получить медицинскую  помощь. Некоторые страны (Франция, Германия, США и др.) требуют обязательного страхования туристов от несчастного случая с покрытием медицинских расходов (лимит покрытия не менее 25 тыс. долл.). Без наличия страховки солидной страховой компании туристской фирме или туристу будет отказано в выдаче выездной визы.

При страховании туристов на случай плохой погоды страховщик несет ответственность, если во время нахождения застрахованных лиц на отдыхе в течение установленного договором времени имели место  оговоренные неблагоприятные погодные условия (большое количество осадков, сильное волнение моря, низкая температура  воздуха и т.д.).

Ассистанс - особый вид страхования  туристов или специалистов, командированных  за рубеж, в целях оказания им помощи на месте в технической (ремонт автомобиля), денежной или иной форме. Ассистанс - это перечень услуг (в рамках договора) оказываемых в нужный момент в  натурально-вещественной форме и/или  в виде денежных средств через  техническое, медицинское и финансовое содействие.

Объектом страхования ответственности владельцев средств автотранспорта является их гражданская ответственность за возможное нанесение вреда другим лицам при дорожно-транспортном происшествии. Нанесенный материальный ущерб и другие затраты, связанные с нанесением увечья пострадавшим гражданам, подлежат возмещению страховой компанией. По этому виду страхования оплачивается материальный ущерб, связанный с восстановлением пострадавших транспортных средств и другого имущества, производятся оплата расходов на лечение пострадавших граждан, протезирование, усиление питания, переквалификацию, возмещение потери семейного дохода в связи с увечьем или смертью пострадавших, включая выплату пожизненной пенсии детям или другим родственникам.

В международном страховании страхование  ответственности владельцев автотранспорта известно под названием "зеленая  карта".

"Зеленая карта" - это система  международных договоров об обязательном  страховании гражданской ответственности  автовладельца. Свое название  она получила по цвету и  форме страхового полиса.

Система "зеленая карта" основана в 1949г. и гарантирует свободное  передвижение транспортных средств в пределах границ 32 государств.

Объем ответственности в связи  с причинением ущерба регулируется, как правило, законом об обязательном страховании автогражданской ответственности, действующим в данной стране.

Практически во всех европейских странах  страхование гражданской ответственности  владельцев транспортных средств является обязательным. Такие страны объединились в систему "зеленой карты", где  тесно сотрудничают правительства, национальные бюро "зеленой карты" и страховые рынки.

2.4. Особенности имущественного страхования туристов

Во всем цивилизованном мире практика имущественного страхования туристских фирм, туристов и путешественников принята уже давно.

Стало аксиомой, что международный  и внутренний туризм немыслим сегодня  без страхования. Страховой полис  — необходимая составляющая туристского  сервиса, гарантирующая туристам (путешественникам) безопасность и комфорт, постепенно прививается и на украинской почве.

Именно безопасность и комфорт  обеспечивают туристам страхование  имущества как перевозимого ими  вместе с собой, так и используемого  в процессе путешествий, совершения финансовых (коммерческих) сделок. Не случайно в США в настоящее время  функционируют свыше 8000 компаний только по страхованию имущества.

Страхование имущества туристов включает страхование как предметов личного  пользования (кинокамеры, фотоаппараты, магнитофоны, одежда и т.п.), которые  страхователь и члены его семьи (застрахованные) имеют при себе или перевозят на средствах транспорта, так и туристского имущества (спортивное, горнолыжное, водно-прогулочное, и др.).

В настоящее время страховая  деятельность становится популярной как в Украине, так и в странах Содружества. Создано большое количество страховых фирм и компаний, но лишь немногие из них могут предоставить действенное страхование при поездках в зарубежные страны. Все остальные делают вид, что проблемы страхования туристов не существует, и в погоне за низкими ценами на туры тихо ждут грядущего несчастного случая, по существу заведомо обманывая туристов и действуя на свой риск. В то же время с любым человеком, выезжающим за рубеж в деловую или туристскую поездку, может произойти несчастный случай. Вероятность возникновения такового при кратковременной поездке (на 3-7 дней) достаточно мала (1-2 случая на 100-150 туристов). Наиболее частые несчастные случаи - потеря и кража имущества, ограбления, поломка и разрушение имущества в результате аварий автотранспорта, различного рода противоправных действий третьих лиц и страхователей (владельцев спортивных зрелищ, отелей, мотелей и т. п.).

Правоотношения турфирм и туристов (страхователей и застрахованных) со страховыми организациями (страховщиками) подробно оговариваются в договоре имущественного страхования и Условиях на конкретный вид страхового события, которые разрабатываются каждой страховой организацией самостоятельно в рамках общих Правил страхования, разрабатываемых Росстрахнадзором на основе действующего законодательства Украины. [

Таким образом, при имущественном  страховании правоотношения туристских фирм (страхователей) и туристов (застрахованных) со страховыми организациями (страховщиками) подробно оговариваются в договоре имущественного страхования и в  Правилах (Условиях) на конкретный вид  страхового события, которые разрабатываются  каждой страховой организацией самостоятельно в рамках Общих правил страхования  имущества, разрабатываемых Департаментом  страхового надзора на основе действующего законодательства Украины.

2.5Специфические виды страхования в туризме.

Страхование ответственности туристских фирм перед туристами может осуществляться по следующим страховым случаям: плохие погодные условия (например, отсутствие снега, или снежные лавины на горнолыжных  трассах), нарушение таможенных правил, задержка транспорта (самолетов более  чем на 4 часа), конфискация при  шоп - турах и т.п.

Одновременно с покупкой туристских путевок принято оформлять договор  со страховой компанией. Однако ответственность  туристкой фирмы за соответствие объявленным условиям может устанавливаться не только договором страхования. В европейской практике применяется так называемая Франкфуртская таблица, согласно которой в случае несоответствия услуг, предусмотренных в туре, определяется размер компенсации, получаемой туристом по договоренности сторон или по решению суда. 
 

ЗАКОН УКРАЇНИ 
Про страхування

Із  змінами і доповненнями, внесеними  Законами України 
від 4 червня 1997 року N 306/97-ВР, від 21 жовтня 1997 року N 589/97-ВР, від 3 грудня 1997 року N 684/97-ВР, від 11 грудня 1998 року N 312-XIV, від 22 лютого 2000 року N 1489-III, від 8 червня 2000 року N 1807-III, від 14 вересня 2000 року N 1937-III  
 
(З 1 січня 2001 року до цього Закону будуть внесені зміни згідно із Законом України від 6 квітня 2000 року N 1642-III)  
 
(У тексті Закону слова "Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю" в усіх відмінках замінено словами "Міністерство фінансів України" у відповідному відмінку згідно із Законом України від 14 вересня 2000 року N 1937-III)

Цей Закон регулює  відносини в сфері страхування  і спрямований на утворення ринку  страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне страхування.

Розділ I 
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 
 
Стаття 1. Поняття страхування

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Стаття 2. Страховики

Страховиками визнаються юридичні особи, які створені у формі  акціонерних, повних, командитних товариств  або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України. 
 
В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до цього Закону. 
 
Загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика не може перевищувати 49 відсотків, крім випадку, передбаченого статтею 43 цього Закону. 
 
Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 20 відсотків його власного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 5 відсотків. 
 
Частка грошових внесків у сплаченому статутному фонді страховика повинна бути не менше 60 відсотків. Допускається сплата грошової частини внесків до статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному Міністерством фінансів України, але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду. 
 
Забороняється використовувати для формування статутного фонду кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит та під заставу, і вносити нематеріальні активи. 
 
Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестраховування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. 
 
Допускається виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених угод про сумісну діяльність. 
 
Юридичні особи, які не відповідають вимогам цієї статті, не можуть займатися страховою діяльністю.

Стаття 3. Страхувальники

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. 
 
Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб), які можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування. 
 
Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування призначати громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум (страхового відшкодування), а також замінювати їх до настання страхового випадку.

Стаття 4. Об'єкти та види страхування

Об'єктами страхування  можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані: 
 
- з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування); 
- з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); 
- з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності). 
 
Конкретні види страхування, на які видається відповідна ліцензія, визначаються на основі встановлених страховиком правил (умов) страхування (страхових продуктів). 
 
Страховики мають право займатися тільки тими видами страхування, які визначені в ліцензії.

Стаття 5. Форми страхування

Страхування може бути добровільним або обов'язковим. 
 
Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування. 
 
Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин. 
 
Обов'язкове страхування встановлюється законами України шляхом внесення змін у цей Закон. 
 
Форми типового договору, порядок проведення і особливі умови ліцензування обов'язкового страхування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 6. Види обов'язкового страхування

В Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування: 
 
1) медичне страхування; 
2) державне особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори; 
3) державне особисте страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ; 
4) державне обов'язкове особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків; 
5) державне обов'язкове особисте страхування працівників митних органів; 
6) державне обов'язкове особисте страхування працівників прокуратури; 
7) державне страхування життя і здоров'я народних депутатів; 
8) державне особисте страхування службових осіб державної контрольно-ревізійної служби в Україні; 
9) державне особисте страхування службових осіб державних податкових інспекцій; 
10) державне обов'язкове страхування службових осіб державних органів у справах захисту прав споживачів; 
11) особисте страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд); 
12) державне страхування посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю; 
13) державне страхування спортсменів вищих категорій; 
14) державне страхування працівників державної лісової охорони; 
15) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини; 
16) державне страхування життя і здоров'я суддів; 
17) державне страхування донорів крові та (або) її компонентів; 
18) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті; 
19) страхування членів екіпажу та авіаційного персоналу; 
20) страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу при виконанні авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків; 
21) страхування ризикових професій народного господарства від нещасних випадків; 
22) страхування відповідальності повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятим до перевезення, іншим користувачам повітряного транспорту та третім особам; 
 
(пункт 22 статті 6 в редакції Закону України від 21.10.97 р. N 589/97-ВР) 
 
23) страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за збитки, які можуть бути завдані ним при виконанні авіаційних робіт; 
24) страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів; 
25) страхування авіаційних суден; 
26) обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень у радгоспах та інших державних сільськогосподарських підприємствах. 
27) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту (порядок та умови цього страхування визначаються спеціальним законом України). 
 
(статтю 6 доповнено пунктом 27 згідно із Законом України від 03.12.97 р. N 684/97-ВР) 
 
28) державне обов'язкове особисте страхування осіб рядового і начальницького складу та працівників кримінально-виконавчої системи 
 
(статтю 6 доповнено пунктом 28 згідно із Законом України від 11.12.98 р. N 312-XIV) 
 
29) державне обов'язкове страхування працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади.  
 
(статтю 6 доповнено пунктом 29 згідно із Законом України від 22.02.2000 р. N 1489-III) 
 
30) з 1 січня 2001 року статтю 6 буде доповнено пунктом 30 
(згідно із Законом України від 06.04.2000 р. N 1642-III) 
31) страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою; 
 
(статтю 6 доповнено пунктом 32 згідно із Законом України від 08.06.2000 р. N 1807-III) 
 
32) страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл продукції" 
 
(статтю 6 доповнено пунктом 32 згідно із Законом України від 08.06.2000 р. N 1807-III)