Страхование в туризме

Стаття 22. Наслідки втрати страхувальником  прав юридичної особи

Якщо в період дії договору страхування страхувальник втрачає права юридичної особи внаслідок реорганізації, то права та обов'язки, що випливають з договору страхування, переходять до правонаступника страхувальника за згодою страховика.

Стаття 23. Наслідки втрати страхувальником-громадянином дієздатності

У випадку визнання судом страхувальника-громадянина  недієздатним його права і обов'язки за договором страхування переходять до його опікуна, а дія договору страхування  цивільної відповідальності припиняється з часу втрати ним дієздатності. 
 
У випадку визнання судом страхувальника-громадянина обмежено дієздатним він здійснює свої права і обов'язки страхувальника за договором страхування лише за згодою піклувальника.

Стаття 24. Порядок і умови виплати  страхових сум і страхового відшкодування

Виплата страхових  сум і страхового відшкодування  проводиться страховиком згідно з договором страхування або  законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифікату), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. 
 
Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. 
 
У разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також може самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку. 
 
Підприємства, установи і організації зобов'язані надсилати відповідь страховикам на запит про відомості, пов'язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик несе відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Стаття 25. Відмова у виплаті страхових  сум (страхового відшкодування)

Підставою для відмови страховика у виплаті страхових сум (страхового відшкодування) є: 
 
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 
2) вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування; 
4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної в їх заподіянні; 
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 
6) інші випадки, передбачені законодавством України. 
 
Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у виплаті страхових сум, якщо це не суперечить законодавству України. 
 
Рішення про відмову у виплаті страхових сум приймається страховиком у термін не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови. 
 
Відмову страховика у виплаті страхових сум може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Стаття 26. Перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за заподіяні  збитки

До страховика, який виплатив страхове відшкодування  за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник  або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 27. Припинення дії договору страхування

Дія договору страхування  припиняється за згодою сторін, а також  у разі: 
 
1) закінчення терміну дії; 
2) виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі; 
3) несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором терміни. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору; 
4) ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених статтями 21, 22 і 23 цього Закону; 
5) ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України; 
6) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним; 
7) в інших випадках, передбачених законодавством України. 
 
Дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. 
 
Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніш як за 30 днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено. 
 
У разі дострокового припинення дії договору страхування за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю. 
 
При достроковому припиненні дії договору страхування за вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає страхувальнику страхові платежі за час дії договору з вирахуванням витрат на ведення справи, визначених нормативом у розмірі страхового тарифу, виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. 
 
Не допускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було здійснено в безготівковій формі за умови дострокового припинення договору страхування.

Стаття 28. Недійсність договору страхування

Договір страхування вважається недійсним з часу його укладення у випадках, передбачених цивільним законодавством України. 
 
Крім того, відповідно до цього Закону договір страхування визначається недійсним також у разі: 
 
1) коли його укладено після страхового випадку; 
2) коли об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набрало законної сили. 
 
Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.

Розділ III  
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ СТРАХОВИКІВ 
 
Стаття 29. Умови забезпечення платоспроможності страховиків

Страховики зобов'язані  дотримувати таких умов забезпечення платоспроможності страховиків: 
 
- наявності сплаченого статутного фонду та наявності гарантійного фонду страховика; 
- створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань; 
- перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності. 
 
Мінімальний розмір статутного фонду страховика встановлюється в сумі, еквівалентній 100 тис. ЕКЮ, за валютним обмінним курсом валюти України, а для страховиків створених за участю іноземних юридичних осіб та іноземних громадян, мінімальний розмір статутного фонду страховика встановлюється в сумі, еквівалентній 500 тис. ЕКЮ. 
 
До гарантійного фонду страховика належать спеціальні та резервні фонди, а також сума нерозподіленого прибутку. 
 
Страховики за рахунок прибутку можуть створювати вільні резерви. 
 
Вільні резерви - це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення платоспроможності страховика відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності. 
 
Для забезпечення виконання страховиками зобов'язань щодо окремих видів страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління цими фондами. Положення про ці фонди затверджується Міністерством фінансів України. 
 
Джерелами утворення централізованих страхових резервних фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових платежів, внески власних коштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів. 
 
Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов'язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів). 
 
Запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визначається вирахуванням із вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, у тому числі страхових. Страхові зобов'язання приймаються рівними обсягам наявних технічних резервів. 
 
На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності. 
 
Нормативний запас платоспроможності страховика на звітну дату (без врахування договорів страхування життя) дорівнює більшій з визначених величин, а саме: 
 
- перша - шляхом множення суми надходжень страхових премій протягом звітного періоду на 0,25. При цьому сума надходжень страхових премій зменшується на 90 відсотків страхових премій, сплачених перестраховикам; 
- друга - шляхом множення суми здійснених виплат протягом звітного періоду за договорами страхування на 0,30. При цьому сума здійснених виплат зменшується на 90 відсотків виплат, компенсованих перестраховиками згідно з укладеними договорами перестраховування. 
 
Якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного фонду і сформованих страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестраховування. 
 
Страховики, які прийняли на себе страхові зобов'язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні застрахувати ризик виконання зазначених зобов'язань у перестраховиків, як правило, резидентів. 
 
Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя і медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів по цих видах страхування. 
 
Методика формування резервів із страхування життя, обсяги страхових зобов'язань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальні терміни дії договорів страхування життя встановлюються Міністерством фінансів України. 
 
Кабінет Міністрів України може змінювати порядок визначення фактичного та нормативного запасу платоспроможності і структури гарантійного фонду.

Стаття 30. Страхові резерви

Страхові резерви  утворюються страховиками з метою  забезпечення майбутніх виплат страхових  сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестраховування). 
 
Страхові резерви в обсягах, що не перевищують технічних резервів, утворюються у тих валютах, в яких страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями. 
 
Страхові резерви поділяються на технічні резерви і резерви із страхування життя. 
 
Формування резервів із страхування життя, медичного страхування і обов'язкових видів страхування здійснюється окремо від інших видів страхування. 
 
Страховики зобов'язані формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя): 
 
- незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату; 
- збитків, що включають зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників. 
 
Величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) по відповідних видах страхування в кожному з трьох кварталів періоду, який передує цій звітній даті, і обчислюється у такому порядку: 
 
- сума надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) у першому кварталі цього періоду множиться на одну четверту; 
- сума надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) у другому кварталі множиться на одну другу; 
- сума надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) в останньому кварталі множиться на три четвертих; 
- одержані добутки додаються. 
 
Актами чинного законодавства можуть визначатись окремий перелік резервів по медичному страхуванню і страхуванню цивільної відповідальності оператора за ядерну шкоду, а також порядок їх формування і обліку. 
 
(частина сьома статті 30 із доповненням, внесеним згідно із Законом України від 03.12.97 р. N 684/97-ВР) 
 
Страховики зобов'язані створювати і вести облік таких резервів із страхування життя: 
 
- довгострокових зобов'язань (математичні резерви); 
- належних виплат страхових сум. 
 
Величина резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів) обчислюється актуарно окремо по кожному договору згідно з методикою формування резервів із страхування життя, зазначеною у статті 29 цього Закону, з урахуванням темпів зростання інфляції. 
 
Кабінет Міністрів України може змінювати перелік страхових резервів та порядок їх розрахунків. 
 
Страхові резерви повинні розміщуватись з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості та мають бути представлені активами таких категорій: 
 
- грошові кошти на розрахунковому рахунку; 
- банківські вклади (депозити); 
- нерухоме майно; 
- цінні папери, що передбачають одержання доходів; 
- цінні папери, що емітуються державою; 
- права вимоги до перестраховиків; 
- довгострокові інвестиційні кредити (для резервів із страхування життя); 
- готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України. 
 
Резерви із страхування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 
 
Страховикам забороняється здійснення інших видів кредитної діяльності.

Стаття 31. Прибуток страховика

Балансовий прибуток страховика складається з прибутку від страхової діяльності, прибутку від інвестування та розміщення тимчасово  вільних коштів, прибутку від інших  операцій. 
 
Прибуток від страхової діяльності (крім страхування життя і медичного страхування, порядок та умови здійснення яких визначено актами чинного законодавства) обчислюється як різниця між доходами від страхової діяльності та витратами страховика на надання страхових послуг. 
 
До доходів від страхової діяльності належать: 
 
1) зароблені страхові платежі (страхові внески, страхові премії) за договорами страхування і перестраховування. 
 
Зароблені страхові платежі (страхові внески, страхові премії) визначаються шляхом збільшення суми надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) протягом звітного періоду на суму незароблених страхових платежів (страхових внесків,страхових премій) на початок звітного періоду і зменшення отриманого результату на суму незароблених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) на кінець звітного періоду. 
 
До суми надходжень страхових платежів (страхових внесків,страхових премій) не включаються частки страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), які були сплачені перестраховикам у звітному періоді за договорами перестраховування; 
 
2) комісійні винагороди за перестраховування; 
3) частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками; 
4) повернуті суми із централізованих страхових резервних фондів; 
5) повернуті суми технічних резервів, інших ніж резерв незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного законодавства. 
 
До витрат страховика належать: 
 
- виплати страхових сум та страхових відшкодувань; 
- відрахування у централізовані страхові резервні фонди; 
- відрахування у технічні резерви, інші ніж резерв незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного законодавства; 
- витрати на проведення страхування; 
- інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг. 
 
Валовий доход страховика визначається як сума доходу від страхової діяльності, прибутку від проведення страхування життя, прибутку від позареалізаційних операцій та іншої реалізації, зменшених на виплати страхових сум та страхового відшкодування, відрахування у централізовані страхові резервні фонди та в технічні резерви, інші ніж резерв незароблених премій. 
 
Прибуток від діяльності по страхуванню життя визначається сумою надлишку резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів) понад обсяги страхових зобов'язань, яка використовується у звітному періоді на власні потреби страховика, в тому числі для виплати дивідендів учасникам страховика. 
 
Останню частину статті 31 виключено.  
 
(згідно із Законом України від 04.06.97 р. N 306/97-ВР)