Теоретичні основи розвитку мисливського туризму

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 18 Мая 2013 в 16:25, курсовая работа

Описание работы

Мета дослідження. Визначити основні напрямки розвитку мисливського туризму, розкрити сучасний стан мисливських турів та проаналізувати тенденції розвитку в цій галузі туризму.
Завданнями нашого дослідження було:
розкрити теоретичні основи розвитку мисливського туризму;
визначити як розвивається туризм в різних країнах

Файлы: 1 файл

мисливство1.docx

— 215.66 Кб (Скачать файл)

Щодо  сучасного розвитку мисливства є  декілька підходів. За традицією мисливство розглядають як різновид господарської  діяльності, що реалізує принципи раціонального  використання фауністичних ресурсів. Мисливське господарство – спеціалізована галузь господарства, яка забезпечує охорону, відтворення і раціональне  використання ресурсів державного мисливського фонду [13]. Такий підхід поділяє і М. Реймерс: «Господарство мисливське: 1) комплекс заходів з біотехнії, охорони та експлуатації мисливських об’єктів; 2) закріплена за колективом мисливців або спеціалізованим закладом ділянка території, на якій ведеться мисливське господарство в першому розумінні» [24]. Це знайшло відображення у Законі України «Про мисливське господарство та полювання»: «Мисливське господарство як галузь – сфера суспільного виробництва та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям. Розвиток мисливського спорту і мисливського собаківництва» [1].

На фоні соціально-економічних змін, що відбулися  в нашій державі деякі фахівці  розглядають мисливство як різновид бізнесу. Справді, мисливство надає  послуги спеціального використання об’єктів тваринного світу, що задовольняють  потреби мисливців і оплачуються  ним, а отже оформляються в самостійний  бізнес. Якщо під бізнесом розуміти діяльність, спрямовану на отримання  прибутків шляхом створення і  реалізації певної продукції чи послуг [16], то мисливство – бізнес, основним джерелом прибутку якого є надходження від реалізації на ринку права на полювання, відповідних послуг і продукції.

В останні  роки дедалі частіше звертають увагу  на рекреаційну функцію мисливства. Лісомисливські та мисливські господарства поряд з промисловим значенням  мають і самостійне рекреаційне  значення. Полювання – вид відпочинку, що базується на таких емоційно-почуттєвих станах людини, як пристрасть, успіх, трофей. Мисливство – це спосіб спілкування  з природою, джерело здоров’я та душевної рівноваги [22].

Заслуговує  на увагу підхід до розуміння мисливства через з’ясування його функцій. Мисливське господарство сьогодні виконує економічну, соціальну та екологічну функції. Економічна функція полягає у наданні  послуг, виробництва продукції та заготівлі сировини для легкої, харчової та фармацевтичної промисловості. Соціальна  функція полягає у задоволенні  рекреаційних, духовних, естетичних потреб людей. Екологічна ж функція проявляється в участі мисливства в охороні  природи в цілому, тобто в створенні  сприятливої екологічної обстановки для суспільства.

І все  ж таки мисливство залишається різновидом рекреації, а не спорту чи розваги. Мисливці вважають полювання видом відпочинку. Це різновид рекреації, що ґрунтується на добуванні дичини.

Мисливський туризм (аутфітер-тур) - різновид туризму, метою якого є пошук, вистежування, переслідування та здобич деяких видів диких тварин. Незважаючи на високі ціни послуг, що оплачують іноземні мисливці, мисливський туризм дедалі більше розширюється. Мрією туристів-мисливців є велика четвірка (лев, леопард, буйвол, слон) та найвищий трофей - памірський гірський баран Марко Поло [23].

Мисливський туризм, це водночас і  промисел і розвага, що складається  з пошуку, переслідування та здобичі (захоплення або вбивства) деяких видів  диких тварин (переважно птахів і  ссавців). До мисливських турів не відносять вбивство худоби, домашніх тварин або тварин, що тримаються в неволі, так як і рибальство та використання пасток. У багатьох країнах мисливський туризм викликає протести захисників дикої природи, які вказують на його шкоду для природи, і на те, що рекреаційне полювання розвиває жорстокість, та навіть часто прирівнюють його до вбивства людини.

Полювання в мисливському туризмі  має свої особливості:

  • полювання промислове і любительське;
  • полювання без засобів пересування і з ними: з верховими тваринами (коней, слонів), з возів, автомобілів, поїздів, суден, повітряних суден;
  • полювання на рівнині, в лісі, на болотах, на воді, під водою, в повітрі, в норах;
  • полювання поодинці і організованими групами мисливців;
  • полювання із засідки, полювання-переслідування, облавне та загородне полювання;
  • полювання зі списом, рогатиною, острогою, луком і стрілами, пращею, вогнепальною зброєю;
  • полювання за допомогою спеціально навчених мисливських тварин (ловчих птахів, собак), в тому числі цькування;
  • використання приманок, підсадних тварин;
  • полювання мережами, пастками, силками, клітками, капканами, самострілами;
  • фотополювання - фото- і кінозйомка тварин в їх природному середовищі існування.

Полювання - це сукупність дій людини, спрямованих на пошук, вистежування, переслідування з метою добування і саме добування диких звірів і птахів, що перебувають у стані природної волі у межах мисливських угідь.

Перебування в мисливських угіддях  із зброєю, собаками, ловчими птицями, капканами йіншими знаряддями полювання або з добутою продукцією полювання дорівнюється до полювання. Тобто полювання це вистежування і видобуток звірів і птахів, для будь-яких цілей. Для полювання можливо застосування мисливських собак, ловчих звірів і птахів. Але, мабуть, одним з основних елементів полювання є зброя. Вона до речі найбільш часто є об'єктом правопорушення. З давнини людина модифікувала мисливську зброю, не тільки законно, але і незаконно. Так з'явилася браконьєрська зброя.

Також полюванням признаєтья беззбройне полювання на ховрашків, хом'яків, пацюків водяних і комірних, а також на кротів. Воно провадиться всіма громадянами, незалежно від віку, без вибірки полювального квитка.

Полювання дозволяється тільки в мисливських  угіддях.

Мисливськими угіддями є всі ділянки суші і водного простору (ліси, поля, луки, болота, озера тощо), на яких водяться мисливські тварини і які можуть бути використані для мисливського господарства або добування (відлову, відстрілу) цих тварин.

При полюванні можливо використання технічних засобів таких як автомобілі, вертольоти і літаки. Якщо вони є засобами пересування і доставки мисливців до точок полювання. Вистежування, переслідування і видобуток тварин (стрілянина на ходу, наїзд) спричиняєкримінальну відповідальність.

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. Розвиток мисливського туризму, мисливські тури

2.1. Розвиток мисливського  туризму в світі

Найпопулярніші країни мисливського туризму це - Чехія, Австралія, Румунія, Болгарія, Угорщина, Австрія, Ботсвана, Аргентина, Канада, Киргизстан, Таджикистан, Танзанія.

Мисливський туризм Болгарії в останній час набув широкого розмаху. Останнім часом сюди приїжджає все більше зарубіжних гостей, які направляються в країну для відстрілу дичини, яку неможливо зустріти в інших місцях. Зокрема, мова йде про бурого ведмедя і дику козу. Тим не менше, цих тварин охороняють і полювати на них можна лише за певних умов. В основному, заради полювання сюди приїжджають німці, іспанці, італійці та французи. Найбільше закордонні мисливці полюють на муфлонів, ланей, горлиць, куріпок і оленів. Крім того, останнім часом все більшої популярності набирає групове полювання на кабана. Приміром, на одній із найпопулярніших мисливських баз «Росиця», іноземці щороку відстрілюють близько 350 кабанів. 

Туристам, які їдуть на полювання в Болгарію, пропонують супровід гіда, спеціалізований транспорт, а також верхового і тяглового коня. Проживають туристи в мисливських будинках або в звичайному готелі. Слід зауважити, що деякі мисливські бази пропонують досить таки високий рівень обслуговування, оскільки були переобладнані з колишніх урядових резиденцій.

Чехія відчула, що залучати туристів одним тільки пивом найвищої якості хоч і можна, але все-таки це не так ефективно, як рекламувати всі принади доступних розваг. У брошурах, пропонованих інформаційними офісами Центральної Чехії, написано, що до послуг туристів-мисливців надаються 817 мисливських угідь і 30 заповідників, де можна полювати на фазанів і зайців, оленів, муфлонів та інших тварин.

Полювання проходить у присутності супроводжуючого, а сам турист-мисливець обов'язково повинен мати мисливський квиток і дозвіл на полювання від відповідного лісового господарства. Мисливський туризм - далеко не дешева розвага. Зараз, наприклад, за вбитого оленя мисливці платять від 70 до 600 тисяч крон. На думку влади не дивлячись на дорожнечу такого відпочинку, бажаючих є предостатньо.

Туреччина це не лише країна для пляжного відпочинку, але і країна з прекрасними можливостями для трофейного полювання. Проте, це ще і країна з багатовіковими мисливськими традиціями. Мисливство в Туреччині – це незабутня пригода для будь-якого мисливця.  Найбажанішим трофеєм в Туреччині є, мабуть, козел безоара. Він мешкає в скелястих горах Анталії, на південному заході країни. Основна частина популяції козла безоара приурочена саме до цих місць, тому його часто називають також турецьким козерогом. Це незвичайно красива тварина дуже витривала, володіє прекрасно розвиненим нюхом, зором і слухом. Все це робить полювання на козерога безоара важким і надзвичайно емоційним - справжня пригода для любителів гірських полювань.

Великі мандрівники сходу  згадували про багатий і різноманітний тваринний світ на території Азербайджану. Природні і кліматичні умови сприяли появі 107 видам ссавців, 363 видам птахів і 97 видам риб. З цієї причини Азербайджан щороку відвідують мисливці з різних країн. Тут можна пополювати на ведмедя і на різні види птахів. Сезон полювання починається в травні і триває до листопада. 

У Азербайджані ведеться робота по охороні природного середовища. В цілях збереження деяких ділянок природного лісу, реліктової флори і рідкісних видів тварин створено 14 заповідників. Особливо охороняються благородний і плямистий олень, сарна, джейран, безоаровий козел, муфлон, косуля, сайгак.

Найбільш поширеним полюванням є полювання на Марко Поло, котрий мешкає у високогірних районах в  киргизькій частині Тянь-шаня і в  східній і центральній частині  таджицького Паміру. На відміну від  західного Паміру тут немає такої  великої кількості крутих гір і льодовиків. Ландшафт – високогірні плато, оточені покритими вічними снігами вершинами. Окрім СНД баран Марко Поло зустрічається на територіях Афганістану (Ваханські гори) і Китаю, що граничать з Паміром, а також в китайській частині Тянь-шаня. Памірській баран Марко Поло був вперше описаний великим італійським мандрівником Марко Поло, який був приголомшений величезними баранячими рогами, побаченими їм при дворі хана Хубілая. Пізніше, проходячи через засніжені вершини Паміру, Марко Поло побачив цього дивовижного звіра. У ХХ столітті вивчення барана Марко Поло почалося тільки в 50-х роках. Трофейне полювання почалося 17 років тому.

Багато років полювання  в Таджикистані займає провідне місце за якістю трофеїв памірського барана Марко Поло, що є мрією багатьох мисливців, яких не зупиняє ні утомливі переїзди, ні високогірна хвороба. Рекордні трофеї мають довжину рогів 173 см / 68 дюймів, при середньому трофеї 140 см / 55 дюймів.

В Австрії полювання дуже відоме та популярне, і браві мисливці отримують величезне задоволення, незважаючи на те, що за відстріл тварин їм доводиться платити дещо більше, ніж в інших європейських країнах.  
На альпійського зайця полюють в Карінтії, Верхній Австрії, Тіроль і Форарльберг, на лань - практично у всіх федеральних землях, за винятком Тіролю і Форальберга. Повсюдно полюють на фазана та лисицю. Полюють поодинці і колективно. Як правило, приєднатися до вже існуючої групи досить складно. У кожній федеральній землі встановлюють свої терміни полювання та власні правила видачі ліцензії. Слід зауважити, що в Австрії необхідна не тільки ліцензія, але і мисливська картка. Вона видається як місцевим мешканцям, так і іноземцям на строк від трьох днів до року. Займаються цим питанням магістрати міст, вони визначають список необхідних документів і вартість ліцензії.  Ціна мисливської картки в різних землях варіюється від 80 до 102 євро. Дозвіл на полювання коштує 51 - 66 євро, право на використання автотранспорту - від 73 до 87 євро, прогін джипа обійдеться в 0,65-0,80 євро за 1 км. За кожен трофей мисливець повинен платити, ця плата залежить від розміру тварини. Так, підстрелена косуля обійдеться від 129 до 2400 євро, олень - від 1297 до 6160 євро, а кабан - від 331 до 2055 євро плюс 20% ПДВ. Мисливські спілки федеральних земель входять в Австрійське об'єднання, яке знаходиться у Відні. 

 

2.2. Розвиток мисливського  туризму в Україні, мисливські  тури

Рослинний і тваринний  світ України дуже різноманітний. Північна частина країни розташована в зоні мішаних лісів, представлених дубово-сосновими, грабово-дубово-сосновими і дубово-грабовими лісами. У лісостеповій зоні в лісах з'являються бук, липа, ясен, клен. Степи переважно розорані. Природна степова рослинність збереглася тільки в заповідниках. У Карпатах до висот 500 - 600 м ростуть мішані ліси, вище - хвойні з ялини, ялиці і сосни. На схилах Кримських гір переважають ліси з дуба, бука і сосни, на південному березі Криму - дубово-ялівцеві ліси з домішкою листопадних і вічнозелених рослин середземноморського типу (суничне дерево, дика фісташка, рускус і ін.). В українських лісах проживают ведмеді, зубри, лосі, олені благородний і плямистий, козулі, дикі свині, вовки, рисі, глухарі, тетеруки і багато інших видів диких тварин. 

В Україні облік мисливської фауни ведеться відповідно до вимог державної статистичної звітності за формою «2тп-мисливство».

Информация о работе Теоретичні основи розвитку мисливського туризму