Транспортні послуги і транспортні подорожі: сутність та класифікація

Конвенцією  про договір міжнародних автомобільних  перевезень пасажирів та вантажу 1973 р. і Протоколом до нього 1978 р. визначаються типові проформи договору на перевезення  пасажирів. Умови перевезення багажу і ручної покладі пасажирів, розроблена проформа міжнародного коносаменту, яка  втілена в більшості європейських країнах. Крім того, спільно з Європейською асоціацією по прокату легкових та вантажних автомобілів Міжнародним  союзом автомобільного транспорту визначені  типові умови прокату. У відповідності  з європейською конвенцією про роботу екіпажів транспортних засобів 1995р. [78, с.94] всі автобуси з числом пасажирів  більше дев’яти повинні бути обладнані  контрольно-вимірювальними приладами  – тахографами.

Ст. 2 Міжнародної митної конвенції 1954 р. її учасникам дозволяється тимчасовий ввіз власного дорожнього транспорту без оплати ввізних зборів і податків при умові  зворотного вивозу. Національні автотранспортні підприємства всіх форм власності здійснюють свою діяльність у відповідності з правилами і рекомендаціями міжнародних договорів з питань дорожнього руху і практикою міжнародних автотранспортних організацій. Ці ж правила відносяться до будівництва і експлуатації міжнародних автомагістралей. Туристські агентства при формуванні туру використовують послуги автотранспортних підприємств на основі типових проформ договорів на перевезення і інших перевізних документів національного і міжнародного стандартів. Володарі автотранспортних засобів участують в автотуризмі на основі контрактів туристських агентств. Туроператори використовують послуги монопольних транспортних структур [113]. Крім того в Україні надання послуг пасажирського автомобільного транспорту регулюється спеціальними правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту. Затвердженого КМ України [33].

Важливе місце в сфері туризму і  міжнародних подорожей займає залізничний  транспорт. Експлуатація транспортної сітки всіх форм власності здійснюється національною адміністрацією на основі законів і правил, прийнятих державними органами країни, і міжнародних договорів  про організацію прямих і змішаних залізничних сполучень. Розрізняють  внутрішні, транзитні і міжнародні перевезення.

Внутрішні перевезення здійснюються між двома  пунктами. Розміщеними в одній  і тій же країні; вони можуть включати транзит через іншу країну. Транзитні  перевезення здійснюються через  третю країну між двома пунктами, розміщеними в різних країнах; вони можуть включати транзит через інші країни. 

Організація і експлуатація як внутрішніх так  і міжнародних залізничних перевезень координується міжнародними організаціями  і об’єднаннями, такими як Європейська  конференція з пасажирських тарифів, Міжнародна асоціація володарів  залізничних віток, Міжнародне товариство по експлуатації спальних вагонів та вагонів – ресторанів, Міжнародна федерація асоціацій з туризму  на залізних дорогах, Міжнародний союз залізних доріг, Міжнародний союз по пасажирських і багажних вагонах, Міжнародний  союз компаній по залізничній рекламі, Міжнародна асоціація залізничних  конгресів та ін.

Найбільш  важливим договором в області  залізничного транспорту є Бернські конвенції про залізничні перевезення  вантажів і пасажирів. В цих договорах  приймає участь більшість країн  Європи і ряд країн Азії та Північної  Америки.  В 1966 р. вкладено Додаткові договори про відповідність залізних доріг при перевезені пасажирів. В 1980 р. на Конференції по перегляду Бернських конвенцій було прийнято новий Договір про міжнародні залізничні перевезення.  Він об’єднує міжнародно-правові норми Бернських конвенцій і Додаткового договору 1966 р. і має два додатки (А і В), що містять норми громадянсько-правового характеру про умови міжнародних залізничних перевезень. Додаток А містить умови перевезення пасажирів.  Додаток В містить умови перевезення вантажів. Єдині правила діють тільки у відношенні перевезення по окремих залізничних лініях. Перелік яких встановлюється учасниками договорів. Ставки провізних платежів визначаються національними міжнародними тарифами. Державами укладаються двохсторонні договори про міжнародні залізнодорожні вантажні і пасажирські сполучення на основі Бернських конвенцій. Граничний розмір відповідальності залізних доріг визначається в розрахункових одиницях Міжнародного валютного фонду. В процесі експлуатації залізних доріг і координації дій учасників Договору  розробляються рекомендації по уніфікації міжнародних тарифів на перевезення пасажирів, багажу, вантажів; стандарти по визначенню собівартості залізничних перевезень і найбільш раціональні міжнародні маршрути, а також стандарти на вагони; розробляються міри по організації і розвитку міжнародного туризму на залізних дорогах між національними асоціаціями; проходить обмін необхідною інформацією та ін.

Туристські  агентства та бюро подорожей укладають  договори або контракти з національними  адміністраціями залізних доріг  по використанню послуг залізничного пасажирського транспорту при формуванні туру або організації міжнародних подорожей. Такі договори укладаються з врахуванням діючих тарифів і цін на пасажирські перевезення, як внутрішні, так і міжнародні.  Обов’язковою умовою при  використанні послуг залізничного транспорту туристськими агентами – страхування туриста, його багажу та ручної покладі.

1.2. ??????????????????????????????????????????  Стан транспортної системи обслуговування туристів.

http://proukraine.net.ua/transport/transport.htm

1.1. Класифікація транспортних подорожей і транспортних засобів.

Транспорт є однією з  найважливіших галузей суспільного  виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного  виробництва в перевезеннях.

Розвиток і вдосконалення  транспорту здійснюються відповідно до національної програми з урахуванням  його пріоритету та на основі досягнень  науково-технічного прогресу і забезпечується державою.

Єдину транспортну систему  України становлять:

транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний  і авіаційний, а також міський  електротранспорт, у тому числі метрополітен);

промисловий залізничний  транспорт;

відомчий транспорт;

трубопровідний транспорт;

шляхи сполучення загального користування.

Єдина транспортна система  повинна відповідати вимогам  суспільного виробництва та національної безпеки, мати розгалужену інфраструктуру для надання всього комплексу  транспортних послуг, у тому числі  для складування і технологічної  підготовки вантажів до транспортування, забезпечувати зовнішньоекономічні  зв'язки України.

Залізничний транспорт - одна з важливих базових галузей економіки  України, що забезпечує її внутрішні  та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи  країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному й економічному розвиткові та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.

Залізниці у взаємодії  з іншими видами транспорту своєчасно  і якісно здійснюють перевезення  пасажирів і вантажів, забезпечують безпеку руху, розвивають сферу транспортного  обслуговування народного господарства та населення.

До складу залізничного транспорту входять підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення  пасажирів і вантажів, рухомий  склад залізничного транспорту, залізничні шляхи сполучення, а також промислові, будівельні, торговельні та постачальницькі  підприємства, навчальні заклади, технічні школи, дитячі дошкільні заклади, заклади  охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, підприємства промислового залізничного транспорту та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують його діяльність і розвиток.

До складу морського  транспорту входять підприємства морського  транспорту, що здійснюють перевезення  пасажирів і вантажів, порти і  пристані, судна, судноремонтні заводи, морські шляхи сполучення, а також  підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні і постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони  здоров'я, фізичної культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації  та інші підприємства, установи та організації  незалежно від форм власності, що забезпечують роботу морського транспорту.

До складу річкового  транспорту входять підприємства річкового  транспорту, що здійснюють перевезення  пасажирів і вантажів, порти і  пристані, судна, суднобудівно-судноремонтні  заводи, ремонтно-експлуатаційні бази, підприємства шляхового господарства, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні та постачальницькі  підприємства, навчальні заклади, заклади  охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, проектно-конструкторські  організації та інші підприємства, установи та організації незалежно  від форм власності, що забезпечують роботу річкового транспорту.

До складу автомобільного транспорту входять підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення  пасажирів і вантажів, авторемонтні і шиноремонтні підприємства, рухомий  склад автомобільного транспорту, транспортно-експедиційні підприємства, а також автовокзали  і автостанції, навчальні заклади, ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади, інші підприємства, установи та організації незалежно  від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

До складу авіаційного  транспорту входять підприємства повітряного  транспорту, що здійснюють перевезення  пасажирів і вантажів, аерофотозйомки, сільськогосподарські роботи, а також  аеропорти, аеродроми, аероклуби, транспортні  засоби, системи управління повітряним рухом, навчальні заклади, ремонтні заводи цивільної авіації та інші підприємства, установи та організації  незалежно від форм власності, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

До складу міського електротранспорту  входять підприємства міського електротранспорту, що здійснюють перевезення пасажирів  та вантажів, рухомий склад, трамвайні  і тролейбусні лінії, ремонтно-експлуатаційні депо, службові приміщення, фунікулери, канатні дороги, ескалатори, заводи по ремонту рухомого складу і виготовленню запасних частин, споруди енергетичного  господарства та зв'язку, промислові, ремонтно-будівельні, торговельні та постачальницькі  організації, навчальні заклади, науково-дослідні та проектно-конструкторські установи, заклади охорони здоров'я, відпочинку, фізичної культури і спорту та інші культурно-побутові заклади і підприємства, установи та організації незалежно  від форм власності, що забезпечують роботу міського електротранспорту.

Складовою частиною єдиної транспортної системи України є  відомчий транспорт. До його складу входять  транспортні засоби підприємств, установ  та організацій.

Підприємства та організації, які мають відомчий транспорт, повинні  забезпечувати його розвиток і утримання  на рівні, що відповідає вимогам безпеки  при наданні транспортних послуг.

Відносини підприємств, які  мають відомчий транспорт, з підприємствами, установами, організаціями та громадянами, яким вони надають транспортні послуги, та підприємствами транспорту загального користування регулюються кодексами (статутами) окремих видів транспорту.

Окреме місце в єдиній транспортній системі України посідає  трубопровідний транспорт. Особливостями  його організації і діяльності (систему  трубопровідного транспорту в України  становлять: магістральний трубопровідний транспорт і промисловий трубопровідний транспорт; специфічний спосіб транспортування, відсутність договорів перевезення) зумовлено і спеціальне правове регулювання діяльності цього виду транспорту.

http://pidruchniki.ws/11510513/turizm/transportni_perevezennya

Транспортні перевезення

Туризм і транспортні  системи

Сучасний туризм досяг  значного рівня розвитку багато в  чому за рахунок використання транспорту і переваг кожного з сучасних видів транспортних засобів. Дослідження  історії становлення взаємин  сфер туризму і транспорту дає  підстави для виокремлення етапів цього  процесу. Варто зазначити, що одностайності  щодо цього питання у фахівців нема. У книзі "Туризм: еволюція, структура, маркетинг" В. Сапрунова виокремлює чотири етапи розвитку туризму протягом усього існування людства.

Перший етап — передісторія туризму — від найдавніших  часів до початку XIX ст. Особливістю  цього етапу, на думку автора, був "примітивізм" засобів пересування: фактично до початку XIX ст. можна говорити не про туризм, а про подорожі, які були не ціллю, а необхідною умовою і засобом досягнення мети у торговельній справі, розширенні освітнього кругозору, лікуванні, паломництві.

Власне туризм починається  з другого етапу, поділяючись  на "елітарний" і "масовий". В. Сапрунова прямо пов'язує розвиток туризму зі змінами, які сталися  в транспорті, — з винайденням  пароплава і паровоза, а також  з розширенням мережі доріг у  Європі вони набули революційного характеру. Цей етап охоплює період від початку XIX до початку XX ст. Аналізуючи, слідом за автором, віхи розвитку туризму в  межах другого етапу, треба насамперед відзначити важливість появи наприкінці XIX ст. автомобіля як засобу пересування  і на початку XX ст. — перших літаків.

Дещо іншої позиції  щодо історії розвитку транспорту і  туризму у світі дотримується відомий фахівець у сфері туризму  Дж. Уокер у своїй книзі "Вступ  до гостинності". Усю історію розвитку туризму він поділяє на дві  частини: перша — до появи і  використання масових видів транспорту; друга — після їхньої появи. Другу  частину цієї історії Дж. Уокер  поділяє відповідно до появи і  використання у туризмі кожного  нового виду транспорту, а саме на вік  залізничних доріг, вік автомобіля, вік реактивних авіалайнерів і вік  круїзів на морських лайнерах.