Туризм в Російська Федерація

 

ВСТУП

Туризм - тимчасове переміщення людей з місця свого постійного проживання в другу країну чи місцевість в рамках своєї країни в вільний час для отримання задоволення від відпочинку, в лікувальних, пізнавальних чи професійних цілях, але без заняття оплачуваної роботи у відвідуючому місці.

Туристична діяльність – це професійна діяльність фізичних і юридичних осіб по організації подорожей.

Протягом останніх десятиріч  у світі надзвичайно високими темпами розвивався туризм, який посів  нині провідні позиції у світовій системі господарства. Сьогодні на долю світового туризму припадає 3,6% виробленого валового продукту і 9,5% світових капіталовкладень. Кількість  робочих місць безпосередньо  в туристично-рекреаційній сфері  становить 74,5 млн., з врахуванням взаємодії її з іншими галузями - 225млн. В наступні 10 років темпи розвитку туристичної індустрії в світі прогнозуються на рівні 4-5% в рік.

Однією з головних причин бурхливого розвитку цієї сфери людської діяльності є орієнтація значної  частини країн на індустрію туризму, що пояснюється важливою роллю досліджуваної  сфери у економічному зростанні  країн. Показовим прикладом цього  може стати досвід країн Азійсько-Тихоокеанського  регіону (Японія, Гонконг, Тайвань, Таїланд, Сінгапур, Малайзія), які нині є світовими  лідерами як у науково-технічному зростанні  так і в розвитку туристичної  галузі. Темп зростання обсягу турпоїздок у цих країнах у 2009-2010 рр. становив 15% (тобто у 2 раза перевищує світовий показник )Росія поступово входить до висококонкурентного глобального середовища. Прискорити і полегшити цей процес може адекватний розвиток ринку туристичного комплексу.

Росія має колосальний  природний і культурно-історичний потенціал для розвитку різних видів  внутрішнього туризму. Конкуренція  з боку міжнародного туризму примушує російський туристично-рекреаційний комплекс шукати шляхи адаптації до нових умов.

Предметом дослідження є природно-рекреаційний комплекс, а саме основні туристичні регіони і центри, основні історико-культурні центри Росії.

Об’єктом дослідження є засади та принципи формування і розвитку туристичних регіонів країни в контексті сучасних європейських інтеграційних процесів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОСНОВНА ЧАСТИНА

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО  КРАЇНУ

Географічне положення та основні відомості про країну. Росія — євразійська держава; 1/3 її території належить до Європи, 2/3 — до Азії. В політичному та економіко-географічному аспектах Росія — азійська держава.

Рис. 1.1. - Фізична карта Росії.

На північному заході вона межує з Норвегією та Фінляндією, на заході — з Естонією, Латвією, Білоруссю, Литвою та Польщею (Калінінградська  область), на південному заході — з  Україною, на півдні — з Грузією, Азербайджаном, Казахстаном і Монголією, на південному сході — з Китаєм і КНДР. Має морські кордони зі США (Аляска) та Японією. Географічне положення різних частин цієї держави доволі відмінне. Величезні простори півночі та сходу Росії значною мірою відірвані від її західної, найосвоєнішої та найзаселенішої частини. Росія омивається водами 14 морів: на півночі це моря Північного Льодовитого океану — Баренцове, Біле, Карське, Лаптєвих, Східно-Сибірське і Чукотське; на заході це моря Атлантичного океану — Балтійське (на північному заході), Чорне і Азовське (на південному заході); на сході це моря Тихого океану — Берингове, Охотське і Японське. Також на південному заході Росія має вихід до внутрішньоконтинентального Каспійського моря. Російська Федерація має найдовшу у світі берегову лінію — 37 653 км.

З площею 17,075 млн. км² Росія є найбільшою за територією країною у світі, що охоплює більше однієї восьмої площі Землі, дев'ятою за чисельністю населення з 143 мільйонами (2012).

Федеративний устрій. Росія — федеративна республіка. Столиця — Москва. Глава держави — президент, який вибирається на основі всенародного голосування. Представницький і законодавчий орган РФ — Федеральні збори (парламент), який складається з двох палат: Державної Думи (450 депутатів) і Ради Федерації. Уряд РФ здійснює виконавчу владу. До складу Російської Федерації входять: 21 республіка, одна автономна область (Єврейська), 10 автономних округів, 6 країв, 49 областей. Міста федерального значення — Москва, Санкт-Петербург.

Російській рубль —  офіційна валюта Російської Федерації. Ділиться на 100 копійок. Код російського  рубля згідно зі стандартом ISO 4217 — RUB (RUR до деномінації 1998 року), числовий код — 643.

Державною мовою Російської Федерації на всій її території (згідно зі статтею 68 Конституції РФ) є російська  мова. Республіки в складі РФ мають  право надавати своїм мовам статус державних. Конституція РФ не згадує про права автономних округів  та областей запроваджувати власні державні мови, але на практиці вони оголошують свої мови державними за допомогою  власних статутів.

Переважна більшість населення  — православні християни; значну частину неслов'янських жителів  становлять мусульмани-суніти. Основні  релігії: православ'я (Російська Православна  Церква), іслам, католицизм, протестантизм, іудаїзм, буддизм тощо.

Вся територія Росії розташована  в тринадцяти поясах - від першого  по тринадцятий включно. Однак перший та тринадцятий пояси представлені незначними територіями, тож для  зручності відліку часу в адміністративних одиницях їх можна не рахувати, що дає 11 поясів. Така кількість часових поясів на території Росії існувала протягом тривалого часу. Однак за 90 років використання поясного часу мапа часу Росії перекроювалася багато разів.

Рис. 1.2. - Мапа часових поясів Росії.

Більша частина Росії  лежить у помірному поясі. Острови  Північного Льодовитого океану та його узбережжя — в арктичних і  субарктичних поясах, а вузька смуга  Чорноморського узбережжя. Кавказу  — в субтропічному поясі. Континентальність  клімату зростає з заходу на схід. У європейській частині він помірно  континентальний, а в Східному Сибіру — різко континентальний. Південна частина Далекого Сходу має мусонний клімат. Середні температури липня  коливаються від +25 С на Прикаспійській низовині до +1 С на північному узбережжі  Сибіру. Середні температури січня  змінюються від 0, —5 С на заході країни до -40, -50 С на сході Якутії (Сахи). Найбільше опадів випадає в горах Кавказу та Алтаю — до 2000 мм., найменше (120—150 мм.) — на Прикаспійській низовині.

Святкові дні:

1 січня — Новий рік (неробочі дні — з 1 по 5 січня).

7 січня — Різдво Христове (християнське свято на честь дня народження Ісуса Христа. Святкується за Юліанським календарем, який прийнятий Російською православною церквою).

23 лютого — День захисника Вітчизни (є правонаступником Дня Червоної Армії та Дня Радянської Армії і Військово-морського Флоту, спершу встановлено в пам'ять перших бойових зіткнень щойно створеної Червоної армії з німецькими військами в період Першої світової війни з 1918 року).

8 березня — Міжнародний жіночий день (спочатку встановлений як день вшанування жінок-робітниць в 1910 році на Восьмому Конгресі II Інтернаціоналу, в РРФСР і СРСР святкувався з 1921 року, як вихідний — з 1965 року).

1 травня — Свято весни і праці (спочатку відзначався як день міжнародної солідарності робітників, був встановлений на честь розгону демонстрації робітників бойні в Чикаго в 1886 році, в РРФСР і СРСР — офіційне свято з 1918 року як День міжнародної солідарності трудящих).

9 травня — День Перемоги (встановлений на честь перемоги СРСР над Німеччиною у німецько-радянській війні в 1945 році). Вихідний день з 1965 року.

12 червня — День Росії (встановлений на честь прийняття Декларації про державний суверенітет РРФСР в 1990 році).

4 листопада — День народної єдності (з 1649 по 1917 рік святкувався як день Казанської ікони Божої Матері, знову встановлений в 2004 році на честь визволення Москви від польських загарбників, що стався в період Смутного часу в 1612 році).

Крім того, в Росії святкують  цілий ряд професійних і релігійних свят.

Рослинний та тваринний світ. Завдяки величезним просторовим розбіжностям тваринний і рослинний світ Росії дуже різноманітний. За своєю різноманітністю він перевершує, наприклад, Європу.

Число відомих видів тварин на території Росії досягає 125 тис. видів. Характерною особливістю розподілу видів по території країни є зростання їх числа в напрямку з півночі на південь і зональність, тобто виражений зв'язок з природними зонами на суші і в морі. Основними представники фауни океанічних узбереж і островів є морж, морський заєць, кільчаста нерпа, білий ведмідь; з птахів - чистики, морські чайки, гаги. Чистикові і чайки утворюють на скелях масові гніздові колонії - "пташині базари".

Рис. 1.3. морж     Рис. 1.4. білі ведмеді

У морях Тихого океану живуть найцінніші хутрові звірі: калан або морська видра (Командорські і Курильські острови), і північний морський котик (лежбища на острові Тюлені, Командорських і Курильських островах).В Арктиці і тундрі мається свій оригінальний арктичний фауністичний комплекс. З ссавців для цих зон характерні лемінги (норвезька , обський і копитний), песець, північний олень. Серед видів, що населяють і інші зони, тут звичайні деякі сірі полівки, заєць - біляк, горностай, росомаха, вовк. З птахів типові тундрова і біла куріпки, пуночка, рюм, подорожник, мохноногий канюк, біла сова, а також види , пов'язані з прісними водоймами: гуси, деякі качки, кулики. Основу простору Росії займає тайгова зона. Тут мешкають лісові лемінги, бурундуки, білки, летяги, соболі, лосі, у південних районах - марали, ізюбри, козулі, колонки та інші Групу тайгових ссавців доповнюють види, що живуть і в інших зонах: заєць - біляк, бурий ведмідь, рись та інші. Характерні птиці для цих територій - синиці, клясти, юрки, омелюхи, щури, кедрівки, дятли, рябчики, глухарі, сичі, сови. Для фауни широколистяних лісів характерні руда полівка, жовтоголова миша, соні, в окремих лісових масивах збереглися копитні ( європейська козуля, благородний олень, зубр), а також європейська норка, лісовий кіт, лісова куниця. З птахів характерні кілька видів славок і піночок, зяблик, дубоніс, західний соловей, іволга, дятли, сіра сова і ряд інших. З плазунів в цій зоні водяться веретениця, мідянка, ескулапова змія, болотяна черепаха, з земноводних - квакша, жаби, жерлянки, гребінчастий тритон. Фауна далекосхідних широколистяних лісів властива басейну Уссурі, середньому і нижньому плині Амура, особливо багата і різноманітна, вона відрізняється змішанням північних і південних видів. Тут мешкають уссурійський кріт, маньчжурський заєць, плямистий олень, горал, білогрудий ведмідь, харза, єнотовидний собака, тигр, барс , далекосхідний лісовий кіт та інші. З птахів - ряд видів мухоловок, піночок і вівсянок, чорноголова іволга, личинкоїд, блакитна сорока, широкорот, фазан, качка - мандариника, лускатий крохаль та інші. З плазунів - далекосхідна м'яка черепаха, ящірка-довгохвоста, тигровий і японський вужі, амурський полоз. Із земноводних - далекосхідна квакша, уссурійський пазуристий тритон. В степах зустрічаються байбак, ховрахи, хом'як, тушканчики, степова форель, степова пищуха, заєць-русак, сайгак та інші; з птахів - жайворонки , дрохва , стрепет , степовий боривітер , орли , журавель степовий, степова тиркушка, кречітка. Гірська фауна характеризується значною строкатістю , викликаної висотною поясною ландшафтів і різким розчленуванням рельєфу. Найбільш своєрідна фауна Кавказу. Тут водяться полівки, гірські козли, сарна; з птахів - кавказький і каспійський улари, кавказький тетерев, велика сочевиця, горихвістка та інші.

Велика частина території  Росії зайнята лісами. На півночі  це хвойні ліси з ялини, ялиці, сосни, модрини; з чагарничків і трав зустрічаються брусниця, чорниця, папороті. У міру просування на південь з'являються широколистяні види - береза, дуб, осика, липа, клен. Степової рослинності на території Росії практично не залишилося, так як ця зона була практично повністю розорана. В районах, де вона збереглася, залежно від місця можна зустріти ковила, овсянику, келар, осоку, типчак, тюльпани та інші. Для Далекосхідної області Росії характерна дуже багата флора, тут особливо багато різних видів дерев і чагарників. У лісах переважають дуб монгольський, граб, липа, клен. Унікальною особливістю цих лісів є ліани - лимонник, виноград актинідії . На Кавказі ростуть дубові та букові ліси, зустрічаються лісові середземноморські та субсередземноморські види сосни, ялівцю.

Національна кухня. Традиції давньоруської кухні ведуть відлік з IX століття. Списки популярних страв  часів Івана Грозного знаходимо  в «Домострої». Цінним матеріалом для  вивчення переваг російської людини у виборі їжі протягом століть  є трапезні книги російських монастирів. Всі ці джерела показують: каноном  російського кулінарного мистецтва  спочатку були різноманітні зернові  та борошняні страви, а в центрі уваги завжди залишався житній чорний хліб. Він і сьогодні є символом нашої національної кухні. З XV століття на російському столі з’являються вироби з привізного пшеничного борошна. З ним нова слава приходить до знаменитої російської випічки: пампушки, оладок, бублики, калачі, пироги з десятками видів смачних начинок — м’ясних, овочевих, рибних, грибних. У пошані залишаються і каші: гречана, пшоняна, житня. Вони поділяються на густі («круті»), в’язкі («розмазня»), рідкі («кашки»). Незмінними в російській трапезі стають (і залишаються досі) супи, щі, розсольники. Іноземні традиції приготування кулінарних страв приходять до Росії в XVII столітті з появою екзотичних продуктів і заморських рецептів. У петровські часи на російському столі з’являються паштети, запіканки, рулети, бутерброди. Але яким би впливам і змінам не піддавалося російське кухарське мистецтво, його знаковими стравами були і залишаються: духмяний хліб, апетитні добові щі, всіма улюблена ситна окрошка, що бадьорить, холодець з хроном, рум’яні млинці з різними начинками (включаючи ікру), знаменита уха зі стерляді, сибірські пельмені, вінегрет, фаршироване порося, качка з яблуками. Ці класичні рецепти Росії традиційно входять у книгу «Кухні народів світу». Такі назви не зустріти ні в якій іншій країні. Де ще можна, наприклад, покуштувати «Гур’євську» кашу? У неї, здавалося б, звичний основний «склад» продуктів: молоко, манна крупа, цукор, волоські горіхи, вершкове масло. Але страву відзначено і особливою технологією приготування (навіть ритуалом!) — збором міцних молочних пінок, які треба ще й дбайливо зарум’янити. Так, бенкети російської боярської знаті із запеченими лебедями і гігантськими осетрами, що на величезних блюдах могли підняти лише кілька людей, пішли в минуле. Але «осетрину по-монастирськи» гурмани із задоволенням виберуть в російському ресторані і сьогодні. Неповторність, самобутність, яскравість російської кухні очевидна, хоча вона вибірково і майстерно ввібрала в себе традиції різних кулінарних культур.