Туризм в Російська Федерація

Зростання радикалізму. Індустріалізація 1880-1890-х років супроводжувалася збільшенням кількості організацій робітників і першими хвилюваннями промислового пролетаріату. У 1901-1902 В.М.Чернов та інші прибічники ідеї соціалістичної республіки селянського типу заснували партію соціалістів-революціонерів (есерів). У 1883 році Плеханов та інші емігранти у Швейцарії заснували першу російську марксистську групу. Вона та інші подібні групи, що з'явилися услід за нею, діяли в Росії нелегально. У 1898 році марксисти в Росії організували Російську соціал-демократичну робітничу партію (РСДРП). Лідерами нової партії стали, нарівні з Плехановим, В.І.Засулич, В.І.Ульянов (Ленін), а також Ю.О.Цедербаум (Мартов). У 1903 році, після партійного з'їзду, що проходив у Брюсселі і Лондоні, РСДРП розкололася на дві фракції. Група на чолі з Леніним стала відома як "більшовики", оскільки отримала більшість голосів під час голосування на з'їзді; другу, більш помірковану групу, яку очолював Мартов, почали називати "меншовиками".

Микола II. Після смерті в 1894 році Олександра III його спадкоємцем став Микола II (правив у 1894-1917 роках).

Російсько-японська війна. У 1860 році Росія придбала у Китаю територію тихоокеанського узбережжя між річками Амур та Уссурі і заснувала тут порт Владивосток. У 1875 році за договором з Японією був придбаний острів Сахалін в обмін на Курильські острови. Розпочате у 1891 році будівництво Транссибірської залізничної магістралі посилило вплив Росії на Далекому Сході. У 1900 році Росія використала придушення повстання в Китаї як мотив для окупації Маньчжурії. За підтримки Великобританії і США Японія виступила з вимогою про виведення з Маньчжурії російських військ. Росія запропонувала компромісне рішення, але Японія не дала відповіді і 24 січня 1904 року розірвала дипломатичні відносини з Росією. У ніч на 27 січня 1904 року японці несподівано атакували російські кораблі в Порті-Артурі і корейському порту Чемульпо. Російська армія не була готова до війни і зазнала ряд принизливих поразок під Лаояном, Мукденом і в Порт-Артурі. У травні 1905 року японці фактично знищили російську ескадру, що прийшла з Кронштадта у вирішальній морській битві при Цусимі. Війна закінчилася в серпні 1905 році Портсмутським миром. Згідно з договором, Японії відходили концесії Росії у південній Маньчжурії і південний Сахалін. Вимогою про контрибуцію Росія знехтувала.

Революція 1905 року. Хоча Росія втратила зовсім невелику територію, війна обернулася великим приниженням. Багато міст і промислових районів були охоплені хвилюваннями. У липні 1904 року есерами був убитий міністр внутрішніх справ В.К.Пльове, а в жовтні "Союз звільнення" ухвалив резолюцію, що вимагала надання цивільних свобод і скликання загальнонаціональних зборів із законодавчими повноваженнями. Агент царської охорони, колишній священик Г.А.Гапон спровокував 9 січня 1905 року мирну акцію протесту, в якій брали участь близько 200 тис. робітників Санкт-Петербурга. Демонстранти вирушили до Зимового палацу з вимогами до Миколи II. Охорона палацу побоялася насильства і відкрила вогонь, убивши і поранивши сотні учасників беззбройної акції. Цей день відомий як "кривава неділя". Навесні та влітку 1905 року по всій країні проходили сотні страйків і селянських заколотів, хвилювання почалися в армії. Влітку сталося близько 50 випадків непокори солдатів і матросів, включаючи відомий заколот команди броненосця "Князь Потьомкін Таврійський". У жовтні 1905 року в Москві почався всеросійський страйк, який змусив Миколу II видати 17 жовтня Маніфест про надання цивільних свобод і скликання Думи із законодавчими повноваженнями. Була оголошена часткова політична амністія, скасовані залишкові викупні платежі селян; для полегшення земельних операцій був заснований Селянський банк. 13 жовтня в Санкт-Петербурзі створено революційну Раду робочих депутатів, яка мала керувати загальним страйком. 3 грудня були заарештовані керівники Санкт-Петербурзької ради, а 9 грудня Московська рада почала збройне повстання. Протягом 9 днів московські робітники билися з урядовими військами на вулицях, і лише 18 грудня після застосування артилерії Рада змушена була припинити боротьбу.

Державні Думи. Микола ІІ санкціонував скликання Думи у квітні 1906 року. Невдовзі Дума вступила в конфлікт з новим міністром внутрішніх справ П.А.Столипіним з питання про земельну реформу, відмовившись затвердити закони, розроблені не з її ініціативи. Столипін, який став прем'єр-міністром, переконав імператора розпустити Думу, що й було зроблено 9 липня - через 73 дні після її скликання. Близько 200 колишніх членів Думи зібралися у Виборзі, вимагаючи її відновлення і закликаючи народ не платити податки і чинити опір під час набору в армію. 12 серпня 1906 року есери-самовбивці вчинили вибух у будинку Столипіна. Загинуло кілька десятків людей, поранені дочка і син прем'єр-міністра. У відповідь Столипін заснував військово-польові суди. Столипін шукав способи підриву селянської общини і стимулювання праці ініціативних селян. Він підтримав переселення підприємливих селян на нові землі в Сибіру. У результаті цих реформ у 1906-1915 року з общин вийшла чверть селянських дворів, а посівні площі збільшилися на 10%. У лютому 1907 року була скликана друга Дума, а в листопаді 1907 року - третя, яка працювала до 1912 року. Столипін успішно провів військову реформу і зумів створити мережу початкових і середніх шкіл. У вересні 1911 року в Київському оперному театрі в присутності імператора Столипін був смертельно поранений есером, агентом охорони Д.Г.Богровим. У червні 1912 року третя Дума була розпущена. У листопаді 1912 року скликана четверта Дума, яка засідала аж до жовтня 1917 року.

Росія і Перша світова  війна. Використовуючи ідеї панславізму і православ'я, Росія на початку XX століття посилила свої прагнення досягнути гегемонії на Балканах. Цього ж прагнула Австро-Угорщина. У 1907 році сформувався союз Росії, Франції і Великобританії - Антанта. Його противником був союз, до складу якого увійшли Німеччина, Австро-Угорщина та Італія. У 1914 році Німеччина оголосила війну Росії. На боці Росії виступили Франція і Великобританія. Дещо пізніше до Антанти приєдналася Японія, а до австро-німецького блоку - Туреччина і Болгарія. Почалася Перша світова війна, кровопролитна і затяжна. У той час у Петербурзі великий вплив на імператорську сім'ю мав "провидець" із сибірських селян Григорій Распутін - імператриця Олександра Федорівна вважала, що він може зцілити царевича Олексія (1904-1918 роки), який страждав на гемофілію. За порадами Распутіна усувалися і призначалися ключові фігури в уряді. Спалахнув скандал, і в грудні 1916 року Распутін був убитий людьми з оточення імператора. До кінця 1916 року становище Росії погіршилося внаслідок ряду військових поразок, скорочення поставок продовольства в містах і масового дезертирства. У грудні, після висловлення недовіри уряду, Дума була розпущена. Коли вона знову зібралася в лютому 1917 року, політичні акції, страйки і голодні заколоти, а також непокора військових частин, направлених для їх придушення, призвели до масових хвилювань у Петрограді (так з 1914 року називався Санкт-Петербург). Під тиском думської делегації та генералітету Микола II у березні 1917 року зрікся від престолу на користь брата. Наступного дня про зречення заявив його брат, великий князь Михайло Олександрович. Правління Романових закінчилося. Участь Росії у Першій світовій війні завершилася революцією 1917 року. Тимчасовий уряд, який прийшов до влади після зречення Миколи ІІ, було скинуто. Новий уряд (Рада народних комісарів), на чолі якого стали ліві соціал-демократи (більшовики), оголосив Росію першою у світі соціалістичною республікою (січень 1918 р.). Перші декрети Ради народних комісарів проголошували припинення війни і довічне право селян користуватися землею, відібраною у поміщиків.

Утворення СРСР. 30 грудня 1922 р. РРФСР разом з Україною, Білорусією та республіками Закавказзя (Азербайджан, Вірменія, Грузія) утворили Союз Радянських Соціалістичних Республік (СРСР), до якого згодом ввійшли на правах союзних республік – Узбекистан, Туркменія, Таджикистан, Казахстан, Киргизія, Молдавія, Латвія, Литва, Естонія.

Подальша історія Росії  складається з історії СРСР періоду 1922-1991 років. 12 червня 1990 року була прийнята Декларація про державний суверенітет Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки. 17 березня 1991 р. у РРФСР відбувся загальнонаціональний референдум про заснування поста президента РРФСР. За його результатами пост президента РРФСР було засновано законом Верховної Ради РРФСР «О Президенте РСФСР» від 24 квітня 1991 р. (введено в дію 27 квітня 1991 р.). Першим Президентом РФ став Б.М.Єльцин. Після провалу антигорбачовського путчу в серпні 1991 року Єльцин став основною фігурою в СРСР, розпустив КПРС і Російську комуністичну партію, СРСР перестав існувати, у грудні 1991 року було створено Співдружність Незалежних Держав (СНД). 25 грудня 1991 року прийнято закон РРФСР про зміну назви держави, з цього дня вона називається Російська Федерація. Незалежність Російської Федерації була визнана США й іншими західними країнами в січні 1992 року, Росія зайняла місце колишнього СРСР в ООН, Раді безпеки Європи та інших міжнародних організаціях. Нова конституція РФ була прийнята на референдумі 1992 року. У 1993 році З'їзд Народних депутатів намагався обмежити владу Єльцина: у вересні 1993 року був розпущений Парламент, а в жовтні цього ж року була спроба правого перевороту. У грудні 1993 р. відбулися вибори до новоствореної Державної Думи — нижньої палати парламенту за новою конституцією. У кінці 1994 року Росія почала операцію з відновлення конституційного порядку в Чеченської республіки, у якій до влади прийшло угрупування, яке мало на меті віддалення від Росії. Акція переросла в повноцінну війну, що тривала до серпня 1996 року, і була завершена підписанням Хасав’юртівської угоди. В 1996 році в Росії відбулися вибори Президента. Перемігши представника комуністів, президентом знову став Б.М.Єльцин. Однак через хворобу останнього, влада в країні до 1998 року фактично належала олігархам. В 1998 році Росія пережила зміну трьох прем'єр-міністрів та дефолт, що дуже негативно вплинув на економічний стан. 1999 рік пройшов під знаком пошуку наступника Єльцина його «сім'єю». Так, знову було змінено трьох прем'єр-міністрів, і, нарешті, вибір було зупинено на В.В.Путіні. Одночасно була розпочата Друга Чеченська Війна (під назвою «антитерористична операція»), що різко підняла рейтинг невідомого до того часу політика. 31 грудня 1999 року Б.М.Єльцин добровільно залишає посаду Президента Росії, в.о. залишається В.В.Путін, якого й обирають Президентом навесні 2000 року. Дуже сприятлива кон'юнктура ринку початку 2000-х на ринку вуглеводних (так, ціни на нафту зросли з 19 в 1998 до 82 в 2006 році доларів за барель) сприяли швидкому розвитку російської економіки. Це дало змогу для проведення ряду соціально-економічних реформ: податкової, земельної, пенсійної, банківської, реформ трудових відносин, електроенергетики і залізничного транспорту. У вересні 2005 в Росії були запущені «Національні проекти» для вирішення найбільш злободенних соціальних проблем: охорона здоров'я, освіта, житлова політика і сільське господарство. Прихід до влади Путіна і його команди ознаменувався відходом від ліберального шляху розвитку. Скасовуються прямі вибори голів суб'єктів федерації, тепер кандидатів на посаду голови суб'єкта пропонує Президент РФ, і затверджує місцевий законодавчий орган. 2004 року В.В.Путіна переобрано президентом на другий термін. 2008 року президентом обрали Д.А.Медведєва. У 2012 р. В.В.Путін отримав третій президентський термін, прем'єр-міністром призначено Д.А.Медведєва.

РОЗДІЛ 3

ХАРАКТЕРИСТИКА РІВНЯ  РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В КРАЇНІ

Розглянемо структуру  в'їзду іноземних туристів до Росії  по країнах: найбільша кількість  іноземців, які відвідують Росію  з туристичними цілями, прибувають з Великобританії, Німеччини, Китаю, Латвії, Литви, Польщі, США, Фінляндії, Естонії. Найменша кількість: Угорщина, КНДР, Словаччина, Греція, Данія, Чеська республіка.

Аналізуючи статистичні  дані по кількості іноземних туристів, що в'їхали до Росії, можна виявити  таку тенденцію: їх кількість скорочується. Обсяг в'їзного туризму в Росії в 2007 році склав 8347 поїздок, у порівнянні з 2006 роком спостерігається падіння ринку на 5,4%. З урахуванням представлених прогнозів така ситуація продовжувалась до 2010р.

Низький рівень розвитку в'їзного туризму в Росії не відповідає значного туристського потенціалу країни. Складність аналізу розвитку туризму  в Росії зумовлена насамперед невирішеністю проблем адекватного  статистичного обліку турпотоків та економічних показників функціонування туристичної індустрії як міжгалузевого господарського комплексу. Не вирішені такі важливі проблеми, як облік обчислення мультиплікативного ефекту розвитку туризму, більш точної оцінки його внеску у зовнішньоторговельний оборот, формування ВВП, податкові надходження до бюджетів всіх рівнів, зайнятість населення.

Громадське значення туризму  як однієї із високоприбуткових і  динамічно розвинутих галузей економіки  Росії передбачає оцінку його потенціалу для окремих регіонів країни, а  також можливостей для інтеграції в міжнародний туристичний простір. З врахуванням специфіки туристично-рекреаційного  потенціалу і умов для розвитку форм і видів туризму територію  Російської Федерації можна розділити  на чотири великі регіони:

• Центр Росії. До нього належать центральні, західні, північно-західні, Верхнє Поволжя, Середній та Південний Урал. Це райони з середньою щільністю рекреаційних установ, які розраховані як на прийом місцевого населення, так і на відпочиваючих із інших регіонів країни. Регіон характеризується багатим рекреаційним потенціалом, стабільною економічною ситуацією, різнобарв`ям культурної спадщини.
• Північ Росії. Перспективними для розвитку туризму можна вважати тільки райони європейської частини: Карельсько-Кольський і Російський Північ. Природні рекреаційні ресурси ,культурні і історичні пам`ятки, політична стабільність - важливі передумови розвитку туризму в регіоні.
• Південь Росії. Сюди відносяться слабо розвинені в рекреаційному відношенні Центрально-чорноземні області , а також Північно-Кавказький район(Каспійське узбережжя Дагестану, Чорноморське і Азовське узбережжя Краснодарського краю і Ростовської області, Кавказькі Мінеральні Води, Республіка Кабардіно-Балкарія), де одночасно присутні вибухонебезпечна політична ситуація і добре розвинута туристична інфраструктура, рекреаційний потенціал значної ємкості. Зона характеризується великою щільністю рекреаційних установ, орієнтованих на прийом переважно внутрішніх туристів. Однак воєнний конфлікт Чечні негативним впливом позначився на розвитку туризму на Кавказі.
• Сибір і Далекий Схід. Регіон включає південну частину Сибіру(Обсько-Алтайський , Єнисейський, Прибайкальський, Далекосхідний район). Не дивлячись на стабільність політичної ситуації,значна віддаленість від центру країни, суворі кліматичні умови,незначна заселеність,нерозвинута інфраструктура негативно впливають на розвиток туризму. Регіон характеризується низьким рівнем рекреаційної адаптації і орієнтованим переважно на місцевих відпочивальників.

Екскурсійна програма по видатним Петербурзьким пам’яткам мистецтва та культури.

Весняний настрій Петербурга

Маршрут: Санкт-Петербург  – Царське село – Петергоф – Санкт-Петербург

Тривалість: 5 днів

Вартість: 500 $

День 1 .

Початок екскурсії з центру міста. Вирушаємо в Царське Село (м. Пушкін) - головну літню заміську резиденцію імператорської сім'ї. Екскурсія - «Магія імперської розкоші » з  відвідуванням Янтарної кімнати  Єкатерининського палацу. Єкатерининський  палац - чудова споруда в стилі  російського бароко. Розкішшю оздоби захоплює Великий зал палацу і "Золота анфілада " парадних залів, серед  яких - всесвітньо відома відроджена Янтарна  кімната , таємницю зникнення якої ми обов'язково дізнаємося! Потрапивши в його зали, ми відчуємо дух Єлизаветинської і Єкатерининської епох, почасти - епохи імператора Олександра I, побачимо рідкісні предмети прикладного мистецтва. Повернення в Санкт -Петербург.

День 3 .

Зустріч групи у вестибюлі  Московського вокзалу. Виїзд на екскурсію  в Петергоф - «Столиця парків і фонтанів» - одна з найулюбленіших заміських резиденцій царя Петра І, істинний шедевр Растреллі. Центром ансамблю є палац, величний і, одночасно, витончений, як фарфорова статуетка, "Великий" палац "Російського Версаля". Головною прикрасою Петергофа є сотні самих різних за виглядом і оформленню фонтанів, що створюють неповторний за красою ансамбль. Особливе місце серед них займає Великий каскад - величезний грот, по сторонах якого розташовані прикрашені водоспадні сходи.

День 4 .

Екскурсія в Смольний Інститут шляхетних дівчат - перше в Росії жіноче навчальний заклад, що поклав початок жіночій освіті, - великий експеримент Катерини Великої, за яким з цікавістю спостерігав весь світ. Екскурсія в Юсуповський палац (огляд парадних залів і житлових покоїв) - один з рідкісних дворянських особняків Петербурга, де вціліли не тільки парадні апартаменти, зали картинної галереї, мініатюрний домашній театр, а й розкішні житлові покої сім'ї Юсупових, які зберегли тепло і чарівність колишніх власників. Палац увійшов в історію і як місце вбивства Григорія Распутіна - сибірського селянина, що став на початку XX століття духовним наставником і другом сім'ї імператора Миколи II.

День 5 .

Автобусна екскурсія «Петербург православний »: Відвідування каплиці Святої блаженної Ксенії Петербурзької - яка стала першою російською жінкою - юродивою, зарахованою до лику святих. Екскурсія в Ніколо – Богоявленський морський собор. Біло-блакитний із золоченими куполами собор і його струнка дзвіниця на березі Крюкова каналу - один з кращих пам'ятників єлизаветинського бароко в Петербурзі. Катерина Велика повеліла дарувати йому десять образів в пам'ять російських морських перемог над турецьким і шведським флотами, після чого собор став храмом - пам'ятником морської слави Росії. Зараз його інтер'єр - унікальний, бо інші приклади цього стилю в місті майже всі знищені. Ермітаж - один з найбільших музеїв світу. Майже за два з половиною століття в Ермітажі зібрана одна з найбільших колекцій, що налічує близько трьох мільйонів творів мистецтва і пам'ятників світової культури, починаючи з кам'яного віку і до нашого часу. Ми перенесемося у світ Леонардо Да Вінчі, Тиціана і Рафаеля, познайомимося з первісною культурою, мистецтвом античного світу, осягнемо західноєвропейське мистецтво і культуру Сходу, помилуємося унікальними зразками зброї і нумізматики. Ермітаж - це дивовижний світ, повний чудес.