Вплив туристичної діяльності на екологічну ситуацію на прикладі Карпатського регіону

Курортно-туристичні підрайони у Карпатах виділяють як окремі територіальні утворення, або входять (в переважній більшості) до складу курортно-туристичних місцевостей. Основу розвитку курортно-туристичних місцевостей, чи зон, становлять їх природні і соціально-економічні туристичні ресурси. Наприклад, розподіл відпочиваючих в горах залежить від висоти місцевості над рівнем моря, пересічності території (перепаду висот), місцевих особливостей клімату, наявності мінеральних джерел, що визначає форми відпочинку і лікування [5; 104-106].

На території  Українських Карпат можна виділити вісім основних туристичних місцевостей (зон): Великоберезнянська, Ужгород-Мукачево-Свалявська, Берегове-Виноградівська, Сколе-Славська, Хустська, Рахівсько-Яремчанська, Косівсько-Путильська, Чернівецька. – і п’ять основних туристичних районів: Мізунський, Верхньодністровський, Трускавецько-Моршинський, Воловецько-Міжгірський, Усть-Чорнянський [10; 105].

В Українських  Карпатах можна виділити такі курортно-туристичні об’єкти: вузькоспеціалізовані, кліматолікувальні (Космач-Шешори, Мукачево-Чинадієво, Верховина-Кривопілля, Хуст-Тячів) і курортно-туристичні об’єкти комплексного туристичного використання, які приваблюють відпочиваючих, туристів, автотуристів, лижників, спортсменів (Рахів-Кваси, Яремча, Ворохта, Ужгород-Невицьке, Міжгір’я-Сойми-Келечин). В таких районах сумарна чисельність тимчасового населення переважно стабільна, це пояснюється їх однаковим навантаженням в літні і зимові періоди, а отже існує можливість розміщення тут цілорічних закладів.

Також цей регіон багатий на культурно-історичну  спадщину завдяки чому є можливість широкого розвитку екскурсійної діяльності.

2.3 Наслідки  та проблеми туристичної діяльності  в Карпатському регіоні

Екологічна  ситуація в туристичних зонах Карпатського регіону досить неоднозначна, а реально диференційована по характеру напруженості і залежна в значній мірі від розташування екологічно небезпечних промислових об'єктів. Розробки родовищ сірки в Яворові і Новому Роздолі знаходяться в безпосередній близькості  до курортів Немирів, Шкло, Розділ. Межі Стебницького калійного родовища впритул прилягають до курорту Трускавець. Прикарпатський нафтогазоносний район охоплює всі курорти і курортні місцевості передгірної і низькогірної зон Карпат. У відповідності з цим промислові зони включають в себе туристичні місцевості: Львівська - Брюховичі і курортні приміські території; Яворівська - Немирів, Шкло і курортні місцевості Розточчя; Дрогобицько-Бориславська - Трускавець, Схід-ницю; Стрийсько-Дашавська - Моршин. Таким чином, за винятком гірських туристичних територій, курорти і курортні місцевості рівнинної та передгірної зони знаходяться в екологічно небезпечних умовах.

На деяких курортах (Немирів, Трускавець) спостерігаються  вищі від середньореспубліканського  рівня показники забрудненості  повітря. Курорти Трускавець, Моршин, Великий Любінь, Поляна знаходяться  під впливом автотранспортного забруднення, адже поруч пролягають важливі автошляхи.

Значна кількість  річок, що протікають через курорти, сильно забруднена. Особливо загрозлива ситуація склалася в районі Великого Любеня (р. Верещиця), Трускавця (р. Слониця).

Певні екологічні порушення в районах курортів зумовлені меліоративними роботами, в основному осушенням. Найхарактерніші приклади - Моршин, Великий Любінь. Внаслідок осушувальних робіт спостерігається пониження рівня ґрунтових вод. При несприятливих обставинах може бути завдана шкода родовищам мінеральних вод. Насторожує і те, що в районах деяких курортів, зокрема Трускавця, показники забруднення грунтів важкими металами перевищують допустимі норми. Певну дестабілізацію в екологічну ситуацію регіону і туристичних зон зокрема, вносить необмежене вирубування лісів. Внаслідок обезліснення схилів спостерігається активізація зсувних процесів, збільшення кількості паводків на гірських ріках, зміна мікроклімату. Залісення вирубок монокультурою ялини приводить до частих буреломів [13; 96].

Таким чином, екологічна ситуація в туристичних місцевостях Карпатського регіону відбиває напружене становище, що склалося на всій території. Окремої, особливо жорсткої екологічної політики в місцях існуючого і перспективного туристичного освоєння не проводиться. Очевидно, що для виправлення такого становища треба в першу чергу задіяти чинники економічної відповідальності за порушення екологічних вимог господарювання.

Слід відзначити, що певний внесок в екологічний дискомфорт туристичних зон вносять безпосередньо об'єкти, значна частина яких не обладнана очисними спорудами, часто порушуються санітарні норми складування господарсько-побутових відходів [9; 78]. Потенційну загрозу природному середовищу може нести надмірна ескалація туристичних об'єктів в окремих зонах, що може викликати деградацію ландшафтів внаслідок перевищення норм граничних навантажень.

Незважаючи  на значний резерв між існуючим навантаженням  і нормативними показниками туристичної  місткості ландшафтів, сумарна місткість  окремих туристичних центрів, зокрема Трускавця, Славська, вже сьогодні близька до оптимальної. Тому необхідною умовою подальшої розбудови туристичних зон є суворе дотримання норм оптимального туристичного навантаження на природні екосистеми. Таким чином, констатуючи значні можливості для нарощування масштабів туристичного освоєння регіону, слід акцентувати увагу на необхідності комплексного підходу до формування перспективної політики розвитку туристичної індустрії, всестороннього обґрунтування пріоритетів, темпів і методів її реалізації.

Враховуючи  те, що карпатські ліси розташовані  в центрі перенаселеної Європи з  її значною мірою трансформованими під впливом людської діяльності ландшафтами, значення їх як «легенів»  нашого континенту набуває глобального  характеру. Але зараз саме карпатські ліси перебувають під загрозою. Головними чинниками є: перевантаження лісорозробками; порушення цілісності рослинного й ґрунтового покриву як наслідок використання важкої техніки для розробки та вивезення деревини, а також значне розширення доріг без спеціального покриву; перевипасання більшості полонин та розміщених нижче лісів; сусідство з промисловими центрами — хімічними забруднювачами Карпатського регіону (Калуш, Стебник, Надвірна, Новий Роздол, Дрогобич, Бурштин тощо) і звідси — постійна загроза кислотних дощів [7; 213].

Поєднання згаданих факторів із вологим кліматом (800—1000 мм опадів за рік) інтенсифікує процеси  водної ерозії в регіоні, а це призводить до значного помутніння стоку річок, які є джерелами водозабезпечення кількох областей і багатьох міст в Україні.

При обґрунтуванні  екологічної стратегії заходів  прийнято до уваги такі основні екологічні засади: у Закарпатській частині  басейну Тиси (яка становить лише 8 % від площі річки усього басейну) зосереджено 30 % водних ресурсів річки. Таким чином, Закарпаття має важливе значення для підтримання екологічної безпеки всього басейну Тиси в межах України, Румунії, Угорщини; існують потенційні можливості регулювання повеневого процесу як за допомогою гідротехнічних споруд, так і рослинного покриву і передусім лісових екосистем, які здатні затримувати від 25 до 37 % поверхневих вод і переводити їх у внутрішньо ґрунтові.

Розділ 3. Перспективи  розвитку туристичної діяльності в  Карпатському регіоні

Одним з стратегічних напрямків розвитку регіону є пріоритетне освоєння його туристичного потенціалу [9; 65]. Для підтвердження обґрунтованості такого вибору можна навести наступні основні аргументи:

1. Наявність  природно-ресурсної бази. В регіоні є понад 800 джерел і свердловин лікувальних мінеральних вод всіх відомих типів, багато з них унікальні, їх запаси достатні для щорічного оздоровлення більш як 7 млн. чол. Теперішній рівень їх використання не перевищує 15%. Розвідано також значні запаси лікувальних грязей та озокериту. Ці ресурси є природною базою розвитку санаторно-курортної справи. Карпати мають потужний потенціал для розвитку різних видів туризму. Мальовничі ландшафти, рельєф створюють сприятливий фон для короткотривалого відпочинку. Карпати не мають альтернативи на Україні щодо розвитку гірськолижного спорту на рівні світових стандартів.

2. Вигідне географічне  положення. Регіон розташований в центрі Європи, через нього проходять різноманітні зв'язки, а щільна мережа транспортних шляхів є сприятливим фактором залучення контингенту відпочиваючих з багатьох країн світу.

3. Фактор територіальної  забезпеченості суспільних потреб  в туристичних послугах. В Україні фактично є три регіони, умови яких дозволяють задовольнити потреби в туристичних послугах. Це Кримський, Причорноморський та Карпатський. На фоні перевантаження перших двох і зростаючому попиті Карпати виступають фактично єдиною територією, яка може реалізувати незадоволений попит населення на оздоровлення і відпочинок.

4. Наслідки Чорнобильської  аварії. Порівняно високий рівень  екологічної безпеки і наявність великих запасів мінеральних вод для лікування радіаційних захворювань обумовлюють потребу в створенні в Карпатах широкої мережі спеціалізованих оздоровниць для населення, яке потерпіло від радіоактивного забруднення.

5. Екологічний  феномен території. З одного боку, природа Карпат в порівнянні з іншими регіонами зазнала менших втрат і в багатьох місцях зберегла свій первісний стан, а також враховуючи винятково важливе клімато- і водорегулююче значення Карпат як для України, так і для сусідніх європейських держав, гостро стоїть питання збереження унікальної природи цього краю. З другого боку, звичайно, при забезпеченні екологічної безпеки Карпат, необхідно створювати туристичну інфраструктуру, будувати дороги, мости, гірськолижні підйомники та ін., що залучить велику кількість гостей на відпочинок та лікування в регіон.

6. Соціально-економічна  специфіка гір. В гірських районах  чотирьох карпатських областей  проживає біля 1,3 млн. осіб, тобто  близько 20% всього населення. З  них третя частина - на висоті 500 м і вище. Гори створюють специфічні, надзвичайно складні умови проживання та господарювання, особливо у сільському господарстві. Тому надзвичайно гостро стоїть проблема зайнятості, і як результат - низький рівень матеріального добробуту жителів гір. Стабілізації цих та інших негативних процесів за рахунок розширення сфер зайнятості, розвитку інфраструктури сприятиме туристична діяльність з відповідним сервісом та організацією обслуговування, в яких може бути задіяне місцеве населення. В даному контексті розумної альтернативи туризму просто не існує.

7. Економічна  конкурентоспроможність туристичної сфери. Світовий досвід показує, що туризм є високорентабельною галуззю народного господарства. Наприклад, в Іспанії вона дає 17 млрд.$, що дорівнює 30% від суми доходів щорічного експорту цієї країни; в Італії прибуток становить 11%, в Данії - 8%, в Австрії - 8% прибутків, які надходять від експорту товарів за кордон. Безумовно, що сьогоднішні показники економічної результативності вітчизняного туризму поки що далекі від зарубіжних. Хоча в Карпатах є окремі центри, де туристична галузь займає провідне місце в господарській структурі. В цілому, Карпатський регіон зараз посідає друге місце в Україні за обсягом доходів від туристичної сфери (22% від сумарного показника по Україні) і поступається лише Криму (42%), випереджуючи Причорноморський (17%) та Приазов'я (13%).

Викликають  занепокоєння спроби перепрофілювати туристичне господарство країни з лікувального, оздоровчого, санаторно-курортного напряму, який є одним з пріоритетів вітчизняного туризму, на розважально-ігровий, в якому замість екологічного і соціального критеріїв пануватиме критерій зиску [7; 214]. Безумовно, поряд з лікувальними, оздоровчими заходами необхідно розвивати усі інші види туризму, але не ціною витіснення санаторно-курортного господарства.

Актуальним  є питання створення в Україні  природних парків як особливої форми  заповідних територій. Туристичне функціонування їх спрямоване на оздоровлення людей, тобто надання людям найсприятливіших умов для відпочинку і туризму серед природи, що охороняється. Життя показало, що організація природних парків — це одна з раціональних форм охорони довкілля.

У зв’язку з  необхідністю раціонального використання та охорони природи в регіонах масового відпочинку України створення природних парків є першочерговим завданням. До найпопулярніших серед українських та іноземних туристів належать такі діючі парки: Карпатський, Вижницький, Синевірський, Шацький та ін.

Великі перспективі  для розвитку туризму має Східно-Закарпатський підрайон. Крім розвитку санаторно-курортного лікування тут важливе місце посідає оздоровчий та пізнавальний туризм.

На жаль, сьогодні у держави не вистачає коштів на розвиток туризму.

Важливим напрямом розвитку туризму в гірських районах – є екологічний. Це зумовлено погіршенням екологічного стану навколишнього середовища. І, оскільки тенденція урбанізації та забруднення природних територій збільшується, то буде зростати інтерес до нього.

ВИСНОВОК

У роботі виявлені взаємозв’язок і взаємодія туристичної діяльності і екології, визначенні проблеми екологізації в туризмі, виявлені позитивні і негативні екологічні наслідки на туристичній території, досліджений Карпатський регіон як об’єкт туристичної діяльності, досліджені види туристичної діяльності в Карпатському регіоні та їх наслідки для довкілля, проаналізовані перспективи розвитку туристичної діяльності в Карпатському регіоні.

Отже, можна  зробити висновки, що неврівноважений, стихійний розвиток туризму приводить до суттєвого погіршення стану повітря та вод, деградації ґрунтів, знищення рослинного покриву, погіршення природних ландшафтів, зникнення культурних цінностей місцевих мешканців і т.п. Без даних ресурсів туристична діяльність не мала б права на існування. Через це багато дуже цінних дестинацій  назавжди втратило свою туристичну привабливість.