Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Сентября 2013 в 15:48, курсовая работа
Туреччина одразу ж після Другої Світової війни обрала шлях інтеграції в ЄС та на Захід і спромоглася досягти на цьому шляху істотних успіхів, таких як Митний союз із ЄС та близька співпраця з США. 3 мільйони турків, найчисленніша нацменшість у Європі, говорять самі за себе. Але при всіх цих зближеннях мають місце і проблеми. У двадцятому столітті такими проблемами були військові перевороти у країні, проблема нацменшинств та порушення прав людини, у наш час – проблема з Кіпром, деякими статтями карного кодексу, та недостатнім рівнем економічного розвитку та модернізації промисловості порівняно з середнім рівнем по у Європейському Союзі. Отож є актуальним дослідити цю проблему детальніше для розуміння позицій сторін, факторів, що на них впливають, можливостей для розвитку проблеми та її розв’язання, а також для розуміння прикладів, які б Україна могла б взяти з довготривалого процесу інтеграції Туреччини спочатку в ЄЕС, а потім в ЄС.
Вступ 3
РОЗДІЛ 1. Характеристика проблеми вступу Туреччини до ЄС 5
1.1. Причини виникнення та розвиток проблеми вступу Туреччини до Європейського союзу. 5
1.2. Суб’єкти проблемної ситуації набуття Туреччиною членства в Європейському Союзі 18
РОЗДІЛ 2. Системний аналіз проблеми набуття Туреччиною членства у Європейському Союзі 21
2.1. Підходи учасників проблеми набуття Туреччиною членства у Європейському Союзі до її вирішення 21
2.2. Моделювання проблеми надання Туреччині членства в Європейському союзі 26
Висновки 28
Список використаних джерел 31
Поточний контекст проблеми
У наш час Туреччина, яка є членом багатьох міжнародних організацій, таких як ООН, НАТО, ОБСЄ, ОЧЕС, Світового Банку, МВФ та інших, має великий вплив у регіоні та має великий потенціал розвитку. У порівнянні з Євросоюзом Туреччина демонструє стабільно високий зріст ВВП, також зростає населення. У Туреччині наймолодший середній вік населення, тоді як в середньому у Європі населення повільно старішає. Крім того, експерти прогнозують, що у ближчому майбутньому Туреччина вийде на перше місце за об’ємом ВВП у Європі. Таким чином, Туреччина у нас час розвивається активніше, ніж ЄС, і для Союзу є важливим взаємодіяти та інтегруватися з Туреччиною для підтримки свого розвитку. Взаємодію Туреччини та ЄС регулює низка міжнародних документів. Документами, що регулюють вступ Туреччини у ЄС є Анкарський договір про асоціацію, Копенгагенські критерії, Маастрихтський договір. Крім ЄС та Туреччини деякий вплив на розвиток проблеми може чинити США.
Рис.2.1. Характер зв’язків між суб’єктами
Взаємодія між суб’єктами здійснюється наступним чином: суб’єкти взаємодіють в рамках своїх груп, а вже групи взаємодіють між собою.
Таким чином, турецький уряд впливає реформами та рішеннями на консервативно налаштованих ісламістів та курдське населення. Консервативно налаштовані ісламісти впливають своїми виступами та підтримкою на уряд та курдське населення. Курдське населення своїми виступами, впливом та нелегальними екстремістськими угрупованнями впливає на турецький уряд та консервативно налаштованих ісламістів. І в результаті взаємодії цих трьох суб’єктів формується дія та вплив, який Туреччина чинить на Європейський Союз.
У свою чергу, країни-члени ЄС, що підтримують приєднання Туреччини до ЄС, впливають та взаємодіють з країнами, що протидіють вступу Туреччини, і з Грецією та Кіпром. Так само країни, що протидіють вступу Туреччини, взаємно впливають на тих, що підтримують приєднання, а також взаємодіють з Грецією та Кіпром. А Греція і Кіпр впливають однаково на країни, що підтримують та що протидіють вступу Туреччини до Європейського союзу. Взаємодія цих трьох суб’єктів формує вплив ЄС на Туреччину.
1. Турецька інтеграція в Європейське співтовариство триває вже більше 50 років і є структурованою та всеосяжною. Вона почалася з подання Туреччиною заявки на вступ до ЄЕС у 1959 році. Стимулом до початку інтеграції для Туреччини було бажання економічно розвиватися та збільшувати об’єми зовнішньої торгівлі, отримати доступ на стабільний та великий ринок. Для ЄЕС причинами для інтеграції було використання Туреччини як щита від арабських країн та СРСР, та стабілізації Східного Середземномор’я через інтеграцію Туреччини у свої системи оборони. Підписання Анкарського договору про асоціацію продемонструвало стратегічні установки обох сторін на зближення. Для Туреччини реалізація цього договорю означала не тільки поширення торгово-економічних зв’язків з ЄС, але й розвиток та модернізацію економіки, і підвищення зайнятості населення через міграцію турецької робочої сили к країни ЄЕС. Крім того, спостерігався приток європейського капіталу в Туреччину. Таким чином, взаємозв’язки Туреччини з ЄЕС всебічно розширювалися. Турецька влада намагалася у такий спосіб розвинути та модернізувати економіку, промисловість та інфраструктуру країни, а також за допомогою ЄЕС реформувала зовнішньоекономічні зв’язки та торгівлю.
Але при всіх покращеннях, допомога ЄЕС обмежувалася лише торговими та фінансовими послабленнями, чого було недостатньо для підняття Туреччини до середньоєвропейського рівня для вступу в ЄЕС. Через це турецький уряд застосовував політику імпортозаміщення, що суперечило прийнятим Туреччиною на себе зобов’язанням. Через це заявка на вступ, подана 1987 року, не була прийнята. Та вона пожвавила розвиток відносин між ЄЕС та Туреччиною.
У 1995 році Туреччина та ЄС підписали договір про митний союз. Це продемонструвало намір ЄС розвивати та розширювати зв’язки з Туреччиною, що було дуже важливим після відмови у прийнятті в 1987 році. Але підписання Митного союзу з ЄС не вступаючи до Союзу означало для Туреччини проблему в тому, що не маючи можливості впливати на рішення ЄС, вона була зобов’язана їх виконувати. Але більшість галузей турецької економіки успішно впоралися з конкуренцією і показали, що Туреччина здатна виконати економічні критерії ЄС.
У 1997 році ЄС підтвердило право Туреччини на повноправний вступ, що благотворно вплинуло на процес проведення демократичних реформ всередині країни. Протягом нульових років успішно проводилися реформи щодо прав людини, прав нацменшостей. Через це у 2005 році ЄС офіційно почав переговори з Туреччиною щодо вступу до об’єднання.
2.
Існує декілька основних
Другою проблемою є розділеність Кіпру. Однією з основних вимог Брюсселю є визнання єдиного Кіпру. Грецька частина Кіпру має право вето у ЄС і вона обов’язково їм скористається, якщо не буде виконана ця умова. Турецька сторона наполягає на тому, що діалог повинен відбуватися між Республікою Кіпр і Турецькою Республікою Північного Кіпру, а турецькі війська на півночі острова необхідні для підтримання існування ТРПК. Але підтримання цього існування важким грузом покладається на турецьку економіку та служить однією з причин турецьких економічних криз, і це робить Туреччину більш «сприйнятливою» до закликів ЄС.
Третьою проблемою є порушення прав людини у Туреччини, та зокрема порушення прав курдського меншості. Але в контексті ряду законів та поправок до Конституції, прийнятих турецьких парламентом на протязі двохтисячних років, ця проблема вже не є критичною, хоча об’єднання курдських сепаратистів досі існують на території Іраку. Те, що ця проблема вирішується, показали вибори, коли більшість курдів проголосувала за правлячу партію.
3.
Щодо практичного використання
здобутих результатів