Глобальні проблеми сучасності

  Цивільний світ не помітив, як змінилося місце військових у суспільстві. Сучасні армії в останніх війнах у всьому світі все частіше не стільки захищають своїх цивільних співвітчизників, скільки захищаються ними. У І Світовій війні лише 10% загиблих були цивільними людьми, у ІІ - 50%. Так звані «малі війни» другої половини ХХ ст. змінили пропорцію - 10-15% загиблих - військові, 85-90% - мирні цивільні люди. Ще у ІІ світовій війні прагнули відтягнути бойові дії від міст, протягом попередніх століть майже усі відомі битви відбувалися в полях. Зараз - армії ховаються в містах, їх і бомблять. Отже, збереження миру сьогодні - це проблема виживання людства.

   Гонка  озброєнь є великою спокусою для військових (значна частина дослідників сучасної югославської війни однією з причин початку конфлікту називає потребу випробувати зброю в умовах реальних боїв). За своєю економічною суттю гонка озброєнь - це форма знищення певної частки національного багатства кожної даної країни.

  А з екологічних  позицій - це суттєвий фактор  забруднення навколишнього середовища  найнебезпечнішими речовинами, що  використовуються для створення  зброї масового знищення - ядерної,  хімічної, бактеріологічної.

  Не лише  гонка озброєнь, але і звичайне  цивільне виробництво породжує  та загострює екологічні проблеми  цивілізації. Наше розуміння екологічних проблем дуже далеке від реального їх стану. Слід розуміти: найменше втручання в природну рівновагу породжує дисгармонію. В свій час вчених вразив той факт, що карта розповсюдження поливного землеробства в стародавньому світі майже у найменших деталях повторює карту розповсюдження матерії у світі. Дуже сумнівно, щоб це був випадковий збіг.

Проблема забезпечення людства сировиною та енергією в умовах вичерпання легкодоступної дешевої сировини впирається в проблему подальшого розвитку науково-технічного прогресу, адже тільки створення нових технологій поглибленої переробки та використання усіх видів ресурсів може допомогти в розв'язанні даної проблеми. Припинення гонки озброєнь, роззброєння та конверсія також могли б зіграти роль у вирішенні сировинної проблеми людства.

  Проблема освоєння світового океану останнім часом набуває глобальності не лише тому, що джерела сировини на суші вичерпуються і людство все активніше освоює морські родовища. Один з найвідоміших дослідників Світового океану Ж.І.Кусто відзначає, що людство сьогодні, можливо, більше знає про навколоземний простір, ніж про таємниці Океану.

   Глобальною проблемою є і освоєння космосу. Космічні польоти починають давати не лише наукову, але й економічну віддачу. Разом з тим подальше дослідження космосу стає не під силу жодній країні, зокрема, і все більше потребує об'єднаних і скоординованих зусиль .

  Безумовно, існує ще коло інших, цілком земних глобальних проблем. Серед них проблема економічного відставання країн, що розвиваються. Саме на їх долю в основному припадає і згадувана вже проблема голоду, криза заборгованості тощо.

Основними шляхами розв'язання глобальних проблем країн, що розвиваються, є такі:

- здійснення  системи заходів, спрямованих  на забезпечення динамічного  соціально-економічного розвитку  цих країн у науково-технічній  і соціально-економічній сферах;

- формування  нового світового порядку, який би гарантував реальну допомогу країнам, що розвиваються, у вирішенні їхніх проблем;

- істотне трансформування  у межах світового господарства  механізму ціноутворення на природні  ресурси шляхом відходу від  їх визначення гігантськими ТНК,  що контролюють природні багатства країн, що розвиваються;

- нарощування  випуску готової продукції цими  країнами, що дало б змогу навіть  за існуючої кон'юнктури на  світовому ринку значно збільшити  доходи від експорту;

- надання економічно  розвинутими державами світу  країнам, що розвиваються, значних фінансових, людських, технічних та інтелектуальних ресурсів для розвідування і розробки природних ресурсів, їх переробки, транспортування та реалізації за трансформованими цінами з метою збільшення валютних доходів, встановлення ними економічного суверенітету над цими ресурсами. Зазначені кошти спрямувати на інтенсивний розвиток сільського господарства, подолання його нераціональної монокультури

- здійснення  прогресивних аграрних перетворень  у сільському господарстві цих  країн та ліквідація неоколоніальних форм господарювання в цій галузі.

    Недалекоглядний підхід економічно розвинутих країн проявляється у певному прагненні закріпити відсталість: сьогоднішнім виробникам потрібні не конкуренти, а споживачі та джерела дешевих ресурсів. Але подібний підхід породжує напруженість у світі та служить каталізатором для загострення інших глобальних проблем.

    Розв'язання  глобальних проблем сучасності  вимагає розробки і реалізації  колективних програм для забезпечення  майбутнього людської цивілізації.

  Глобальні проблеми - це нехаотичні явища і процеси: вони тісно взаємопов'язані. Для їх вирішення потрібні нові підходи і практичні заходи, які б виходили із цілісності світу, необхідності співробітництва в планетарному масштабі.

Між країнами світового співтовариства існують суперечності, що часто призводять до регіональних і міжрегіональних конфліктів із застосуванням зброї.А це означає, що народи світу мають засвоїти нове політичне мислення.

Нове політичне  мислення знаменує усвідомлення важливості і негайного вирішення глобальних проблем, включаючи розробку системи ефективних міжнародних процедур і механізмів, здатних забезпечити збереження і розвиток людської цивілізації в цілому.

   Глобальні проблеми неможливо вирішити швидко на рівні окремих країн. Потрібен єдиний міжнародний механізм їх розв'язання і регулювання, визначення міжнародних правових та економічних норм. Великі надії у вирішенні глобальних проблем покладаються на ООН, МВФ, ВТО, регіональні і галузеві організації, котрі мають великий досвід координації міжнародних зусиль, використання ресурсів, регулювання міжнародних економічних зусиль.

    Із  глобальними проблемами людство  може впоратися. Для цього воно  вже має в розпорядженні достатні  науково-технічні і матеріальні  досягнення. Можна навести численні приклади успішних спроб щодо розв'язання, хоча б часткового, ряду глобальних проблем. Так, на міжнародному рівні приділяється велика увага екологічним проблемам. Міжнародна комісія з навколишнього середовища і розвитку розробляє програми покращання якості природного середовища та загального екологічного стану. Ця комісія і ряд інших міжнародних організацій визначають критерії екологічної безпеки, розробляють короткострокові та довгострокові програми.

   Важливу  роль в охороні навколишнього середовища відіграє регіональне співробітництво. Зокрема, у документах ЄС неодноразово підкреслювалась необхідність розвитку регіональної стратегії у цій сфері і раціонального використання природних ресурсів європейського регіону, який сьогодні є найбільш кризовим в екологічному плані. В ЄС навіть система оподаткування будується таким чином, щоб стимулювати збереження природного середовища.

   У вирішенні демографічної проблеми значну роль відіграла п'ята Всесвітня конференція ООН з народонаселення, що відбулася у Каїрі у 1994 р., на якій було прийнято Програму дій щодо визначення політики народонаселення в усьому світі на період до 2015 р. Вона містить положення, що стосуються чисельності населення, його приросту та структури, міжнародної міграції, освіти, а також визначають шляхи співробітництва у розв'язанні демографічної проблеми. Одночасно було встановлено і суму коштів, необхідних для її реалізації, - близько 17 млрд. дол.

   Джерелами ресурсів та засобами  розв'язання глобальних проблем  у нинішніх умовах виступають:

- офіційна допомога  з боку економічно розвинених  країн країнам, що розвиваються;                                                                                                                           

- іноземні приватні  інвестиції;

- застосування  економічних важелів управління  якістю довкілля, зокрема субсидій  і дотацій за виготовлення  екологічно чистої продукції,  за виконання державних екологічних  проектів, екологічні платежі за  всі види забруднення довкілля, виплати на охорону природи і поліпшення екологічних результатів, пільгове або дискримінуюче кредитування, оподаткування і ціноутворення, екологічне страхування тощо; 

  - об'єднання зусиль усіх країн світу для розв'язання глобальних проблем;

- збільшення  витрат держав світового співтовариства на подолання насамперед екологічної кризи; 

  - створення  за рахунок країн, які заподіяли  найбільшої шкоди планеті, своєрідного  фонду екологічної безпеки з  метою ліквідації найзагрозливіших  для довкілля джерел небезпеки; 

  - посилення відповідальності країн світового співтовариства за збереження природи;                                                                                                                                   - стимулювання виробництва таких зразків транспортних засобів, техніки, які б не завдавали шкоди довкіллю, забезпечували економію всіх паливно-енергетичних ресурсів.

   Складність  розв'язання глобальних проблем  сучасності не означає, що світова спільнота не усвідомлює згубної небезпеки їх ігнорування, потреби комплексного міждержавного підходу до їх вирішення.

3.2. Шляхи  подолання екологічної проблеми.

    Найбільш логічний шлях подолання  екологічної кризи полягає в усвідомленні того, що захист географічного середовища полягає в організації раціональнішого використання природи.

  Життя географічної оболонки планети - не підвладне обмеженням, які створює політичне розмежування держав. Однак, деякі природні ресурси і процеси е більш локалізованими, контроль та управління ними можливі з боку окремих держав. До них належать природні ресурси, пов'язані з державною територією і які є її елементами: земля, надра, внутрішні води, ресурси континентального шельфу, рослинність тощо.

   Водночас  є природні ресурси, контролювати  і зберігати які неможливо  зусиллями окремих держав. Вони або знаходяться в міжнародному просторі (відкрите море, космос), або перемішуються між різними країнами і континентами. До них належать атмосферне повітря, ресурси Світового океану і прісної води, природні багатства Антарктиди, тварини, що мігрують. Охороняти їх можливо тільки за умови міжнародного співробітництва,

    Усвідомивши наближення глобальної екологічної катастрофи, світове суспільство вживає заходів щодо її відвернення. Екологічні питання стали актуальними як для окремої країни, так і для всього міжнародного співтовариства.

   В діяльності  природоохоронних органів окремої  країни поєднуються створення  системи природокористування, яка  діє на засадах обраної екологічної  політики держави, і певної  науково обгрунтованої системи  захисту природи.

  Основними еколого-господарськими напрямами охорони природи є такі:

а) використання очисних споруд, в тому числі біологічних;

б) відбір і вирощування  рослин, які поглинають забруднювачі;

в) створення  маловідходних і безвідходних технологій виробництва;

 г) використання  здатності природи до самоочищення.

   Створені  великі всесвітні і регіональні  організації з охорони навколишнього  середовища, їх налічується понад  200. Провідною є спеціалізована  установа - Програма 00Н з навколишнього  середовища (ЮНЕП) з штаб-квартирою в Найробі (Кенія), яка покликана координувати і частково фінансувати дії держав в цій діяльності. Важливу роль під час розробки екологічної політики має обмін інформацією. Створена міжнародна довідкова система джерел інформації довкілля (ІНФОТЕРРА). Екологічні проблеми глобального характеру покликаний розв'язувати також Міжнародний союз з охорони природи та природних ресурсів з штаб-квартирою в Швейцарії. Саме він видає так звану Червону книгу, в яку заносять рідкісні та зникаючі види живих організмів, що потребують охорони.

  Реальними шляхами подолання екологічної кризи, вирішення екологічної проблеми є:

- Перш за все необхідний корінний поворот у відношенні суспільства до природи.

   Головне  тут - формування технологічного  способу екологізованих виробництва, при якому діяльність людини з перетворення природних речовин і енергії відбувається під його контролем і управлінням з допомогою природних же процесів і механізмів, як це має місце при використанні біотехнології та генної інженерії в сільському господарстві.

- Новий технологічний спосіб виробництва передбачає глибокі зміни в технічній політиці, у вимогах до НТП.

    Перше  з цих вимог полягає в екологізації  всіх основних груп техніки  і технології, пов'язаних з витягом  з природного середовища речовин, енергії, з їх первинної та подальшою переробкою. Мова йде про те, щоб оцінка техніки і технології здійснювалася з використанням не тільки техніко-технологічних, економічних, соціальних, але й екологічних критеріїв.