Мотивація міжнародної інвестиційної діяльності

 

Нікопольський ФАКУЛЬТЕТ

державнОГО  вищОГО навчальнОГО закладУ

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

 

Кафедра менеджменту

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни:

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства

 

На тему: «Мотивація міжнародної інвестиційної діяльності»

 

 

 

Студентка 5269 групи III курсу

Гордієнко Олександра Олегівна

Науковий керівник Пахомовська  М. В.

Реєстраційний №________

Підпис___________

Дата______________

 

 

 

Нікополь

2011 

РЕФЕРАТ

Гордієнко Олександра Олегівна. «Мотивація міжнародної інвестиційної діяльності»

Курсова робота: 30 с., 1 рис., 22 джерел.

Метою даної роботи є визначення головних питань з інвестування. А саме: що таке інвестування, його види, негативні і позитивні сторони.

Організація ефективного інвестування важлива як для інвестора, так і для суспільства в цілому. Добрі результати в роботі кожного конкретного інвестора, підприємства просувають економіку країни вперед і забезпечують зростання рівня життя населення. Опрацювання накопичених у цій сфері теоретичних моделей, практичних прийомів і рекомендацій дає змогу раціональніше використовувати ресурси й досягати кращих результатів у інвестиційній діяльності.

Інвестування є складовою економічної  діяльності, що визначається організацією та методами примноження капіталу. Знання і розуміння логіки й технології процесу використання капіталу з метою його нарощування дає змогу підприємствам-інвесторам ефективно вести виробничу та фінансову діяльність, раціонально використовувати матеріальні, фінансові та трудові ресурси.

ІНВЕСТУВАННЯ, УЧАСНИКИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ, ІНСТИТУЦІЙНИЙ ІНВЕСТОР, МІЖНРОДНІ ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ІНВЕСТИЦІЙНІ РЕСУРІСИ, ІНВЕСТОР ІНВЕСТИЦІЙ ЗА РУБІЖ, ЗАРУБІЖНИЙ РЕЦИПІЄНТ ІНВЕСТИЦІЙ, ІНОЗЕМНИЙ ІНВЕСТОР, РЕЦИПІЄНТ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ.

 

ЗМІСТ

РЕФЕРАТ…………………………………………………………………………….2

ВСТУП………………………………………………………………………………..4

РОЗДІЛ 1 МІЖНАРОДНЕ ІНВЕСТУВАННЯ……………………………………..6

1. Сутність міжнародної інвестиційної діяльності……………………………….6
2. Характеристика іноземних інвестицій…………………………………………8
3. Основні напрями міжнародної інвестиційної діяльності……………………12

РОЗДІЛ 2 МОТИВАЦІЯ МІЖНАРОДНОЇ  ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ...14

2.1 Мотивація суб’єктів інвестування…………………………………………….14

2.2 Фактори міжнародного інвестування…………………………………………17

2.3 Мотивація прямого зарубіжного інвестування……………………………….19

РОЗДІЛ 3 МІЖНАРОДНА ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНІ……...22

3.1 Масштаби, тенденції і проблеми іноземного інвестування…………………22

3.2 Стратегія залучення і використання іноземних інвестицій………………….24

3.3 Проблеми інвестування за рубіж……………………………………………...26

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Міжнародна інвестиційна діяльність посідає особливе місце  у системі сучасного міжнародного бізнесу. Це обумовлено багатьма факторами, найбільш значущими із яких є:

• превалювання у міжнародному поділі праці виробничої і науково -

технічної кооперації, ефективність якої залежить від мобільності всіх факторів і, насамперед, капіталу;

• великомасштабний і динамічний розвиток процесів транснаціоналі-

зації, основу яких становить інтенсивна інвестиційна діяльність транснаціональних корпорацій (ТНК);

• формування і розвиток міжнародних інтеграційних угруповань, в

яких поряд із вільним  рухом товарів, послуг і робочої сили забезпечується вільний рух капіталів;

• становлення глобального фінансового ринку із безпрецедентними

обсягами рухливих портфельних  інвестицій, що здійснюються переважно, через інформаційно-комунікаційну  фондову інфраструктуру.[1, 15]

Інвестування лежить в основі функціонування сучасної економіки, воно інтегрує інтереси і ресурси громадян, фірм та держави щодо ефективного соціально-економічного розвитку.

У найбільш широкому значенні інвестиції — це укладення капіталу в тій чи іншій формі в ту чи іншу справу задля наступного його збільшення або збереження.

За визначенням, яке  сформульоване в українському законодавстві  і в достатній мірі характеризує сутність інвестицій, до них відносять  усі види  майнових та інтелектуальних  цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнаннями, а також інші майнові права; інші цінності.[2, 25]

На мікрорівні інвестиція це, насамперед, будь-який економічний інструмент, в котрий можна вкладати кошти для отримання прибутку (доходу).[6]

Два ключові фактори  визначають загальну сутність інвестування: час і ризик.[1, 16]

 В часовому плані  отримання прибутку (доходу) може  бути послідовним, паралельним чи інтервальним.[1,16]

В плані ризику характерним  є те, що кошти вкладаються в  певній кількості, а величина майбутнього  прибутку (доходу), досить часто, не відома. Крім того, винагороди може не бути взагалі, а в ряді випадків можуть бути втрачені частина або всі інвестовані кошти.[1,17]

На макрорівні інвестиції забезпечують фінансування механізму  росту і розвитку економіки країни. У цілому для стабільного економічного зростання інвестиції повинні бути на рівні 15—30% від валового національного продукту (ВНП), що забезпечується відповідними рівнями заощаджень.[1,17]

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

МІЖНАРОДНЕ ІНВЕСТУВАННЯ

 

1.1 Сутність міжнародної інвестиційної діяльності

Інвестиційна діяльність (інвестування) являє собою сукупність практичних дій суб’єктів (інвесторів та учасників) по реалізації інвестицій. Головним суб’єктом інвестиційної діяльності, що приймає рішення про вкладення власних, запозичених або залучених майнових чи інтелектуальних цінностей у об’єкти інвестування, є інвестор.[8, 45]

З точки зору суб’єктності у світогосподарській теорії і практиці розрізняють індивідуальних, інституціональних, корпоративних інвесторів і уряд. Відмінності між ними полягають в масштабах керованих ресурсів, характері і методиках прийняття рішень. Індивідуальний інвестор  самостійно (без посередників) здійснює інвестиційну діяльність. Інституційний інвестор — це фінансовий посередник, що акумулює кошти індивідуальних інвесторів і здійснює спеціалізовану інвестиційну діяльність, як правило, на операціях з цінними паперами. До інституціональних інвесторів відносяться інвестиційні фонди та компанії, пенсійні фонди, страхові компанії, взаємні фонди, а також банки. Корпоративними інвесторами є підприємства та організації різних галузей економіки. Як специфічний інвестор виступає уряд.[8, 47]

Учасники інвестиційної  діяльності — це фізичні та юридичні особи, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень  або доручень інвестора. Визначаючи цілі, напрями і обсяги інвестицій, інвестор для реалізації своїх намірів залучає на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності.[4, 12]

 Українське законодавство  також поділяє суб’єктів інвестиційної  діяльності на інвесторів і  учасників інвестиційної діяльності, якими можуть бути фізичні  особи, юридичні особи і держави. Підприємство (юридична особа), наприклад, є по своїй суті корпоративним інвестором, який може здійснювати інвестиційну діяльність напряму (виконуючи при цьому і функції учасників інвестиційної діяльності) або через посередників (переважно інституціональних інвесторів при реалізації фінансових інвестицій).

Об’єкти інвестування поділяються  на три групи матеріальні, нематеріальні  та фінансові активи.[4, 12]

Слід зазначити, що до останнього часу у вітчизняній господарській  практиці були певні проблеми стосовно визначення інвестиційних операцій, пов’язаних з нематеріальними активами. Сучасне українське законодавство розширює нормативне поле, ввівши поняття капітальна інвестиція — господарська операція, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об’єктів, які підлягають амортизації. Визначено сутність нематеріального активу як такого, що не має матеріально-речової (фізичної) форми і структури; забезпечує отримання у майбутньому економічних вигод від використання; може бути достовірно оціненим. З різним ступенем деталізації нормативно визначено елементний склад нематеріальних активів як об’єкту інвестування.[10]

Міжнародна інвестиційна діяльність — це сукупність дій  її суб’єктів (інвесторів і учасників) щодо здійснення інвестицій за рубіж  та іноземних інвестицій з метою одержання прибутку. Її суб’єктами — інвесторами є фізичні особи, корпорації, національні та міжнародні фінансові інституції, уряди країн, а суб’єктами — учасниками є фізичні та юридичні особи, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або доручень інвестора.[9, 45]

 Щодо суб’єктів  міжнародної інвестиційної діяльності  використовують такі поняття:

• інвестор інвестицій за рубіж — суб’єкт-донор, який є резидентом

певної країни (країни базування) і який вкладає кошти в об’єкти за рубежем;

• зарубіжний реципієнт інвестицій — суб’єкт, який не є резидентом

країни базування і  який отримує кошти від інвестора, який є резидентом країни базування;

• іноземний інвестор — суб’єкт, який не є резидентом приймаючої

країни і який вкладає кошти в реципієнтів, що є резидентами приймаючої країни;

• реципієнт іноземних інвестицій — суб’єкт, який є резидентом

приймаючої країни і  який залучає кошти іноземних  інвесторів.[5, 33]

Комплекс заходів з  моменту прийняття рішення про  інвестування до завершальної стадії інвестиційного проекту визначається як інвестиційний цикл. Інвестиційний цикл включає передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну фази. Ряд інвестицій циклів, що повторюються, — це інвестиційний процес. У інвестиційний процес постійно залучаються ті, хто має вільні інвестиційні ресурси, і ті, хто відчуває в них потребу.[2, 41]

Інвестиційні ресурси  — це поєднання реального і фінансового капіталу в процесі їх обігу.[1, 12]

Ресурси інвестора складаються  з ресурсів, отриманих з усіх доступних джерел інвестування — внутрішніх, залучених і позичених.[1, 12]

Зазначимо, що залучені та позичені кошти — це перерозподілені  кошти власних (внутрішніх, первинних) джерел інвестиційних ресурсів. Перерозподіл здійснюється згідно з певними методами фінансування інвестицій або, іншими словами, способів формування джерел інвестиційних ресурсів для окремих проектів або програм. Застосування тих чи інших методів фінансування інвестицій визначає і приводить до певної структури інвестиційних ресурсів — пропорції формування джерел фінансування інвестиційного проекту або портфеля в розрізі власних, залучених та позичених коштів. Головними національними джерелами інвестиційних ресурсів є заощаджені кошти фізичних осіб, прибуток і амортизаційні відрахування корпорацій та державні ресурси. Треба зауважити, що рівність заощаджень та інвестицій виконується для  економіки в цілому, обов’язково для фізичних осіб, корпоративного чи державного сектору окремо.[2, 58]

 

 

1.2 Характеристика іноземних інвестицій

Світова практика переконує, що без широкого залучення іноземного капіталу неможливо провести структурну перебудову економіки, скоротити технічну та технологічну відсталість народного господарства, домогтися конкурентоздатності вітчизняної продукції на світовому ринку. Крім того, продуктивне використання іноземних інвестицій г органічною частиною світового процесу руху капіталу та реалізується переважно за рахунок капіталів приватних інвесторів, зацікавлених в одержанні вищого рівня прибутку па вкладені кошти.[11]

Іноземні інвестиції - не цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної  діяльності, відповідно до законодавства  України. з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.[11]

При визначенні іноземних  інвестицій, зазвичай, розрізняють лише один стрижневий момент їх ідентифікації: суб'єктом інвестування виступають іноземні особи щодо країни вкладання капіталу. При цьому, для визначення іноземних інвесторів використовується юридичний критерій: є особа резидентом чи нерезидентом цієї країни.

Іноземні інвестори - це суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а  саме:

• юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж

законодавство України;

• фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання