Мотивація міжнародної інвестиційної діяльності

на території України  і не обмежені у дієздатності;

• іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;
• інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються таки-

ми відповідно до законодавства України.

Іноземні інвестиції та інвестиції українських партнерів, у т. ч. внески до статутного фонду підприємств, оцінюються в іноземній конвертованій валюті та у валюті України за домовленістю сторін на основі цін міжнародних ринків або ринку України* Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України. При реінвестиціях прибутку, доходу та інших коштів, одержаних у валюті України внаслідок здійснення іноземних інвестицій, перерахування інвестиційних сум провадиться за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на дату фактичного здійснення реінвестицій.[12]

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:

• іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним бан -

ком України;

• валюти України - при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування

чи в будь-які інші об'єкти інвестування, відповідно до законодавства  України, за умови сплати податку  на прибуток (доходи);

• будь-якого рухомого та нерухомого манна та пов'язаних із ним майно-

вих прав;

• акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав

(прав власності на  частку (пай) у статутному фонді  юридичної особи, створеної відповідно  до законодавства України або  законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

• грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'я-

зань, які гарантовані  першокласними банками та мають  вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

• будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конверто-

ваній валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними  звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

• прав на здійснення господарської діяльності, у т.ч. права на користу-

вання надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

• інших цінностей відповідно до законодавства України.[12]

Ризики, пов'язані з  іноземними інвестиціями, містять, по-перше, ризики національних ринків, тобто  загальні ризики для усіх інвесторів - резидентів та нерезидентів. Наприклад, інвестори з країн з розвиненою економікою можуть зіткнутися з такими ризиками, як політична нестабільність, корупція, недосконале податкове законодавство та законодавство про права власності акціонерів, погане інформаційне забезпечення, недостатній рівень корпоративного управління, низька ефективність роботи юридичної та адміністративної систем. По-друге, додаткові ризики для нерезидентів пов'язані з можливим введенням обмежень на їх діяльність та вивіз капіталу та доходу. По-третє, існують ризики падіння курсів іноземних валют, що призводить до зменшення дохідності інвестицій в перерахунку на валюту інвестора.[13]

Незважаючи на зазначені  проблеми та ризики, обсяг іноземних  інвестицій у світі постійно збільшується. Ріст іноземних інвестицій пов'язаний із тим, що вони дають можливість отримати більшу дохідність та менший ризик щодо суто національних інвестицій. Додаткова дохідність іноземних інвестицій пов'язана з можливим ростом курсів іноземних валют по відношенню до валюти інвестора, бо існує взаємозв'язок між основними фінансовими інструментами та курсом національної валюти (ріст національного ринку акцій призводить до росту курсу національної валюти). Крім того, ріст валюти певної країни дає можливість одержати вищу дохідність вкладень в облігації її емітентів, навіть якщо їх дохідність буде менше дохідності облігацій в країні інвестора. Іноземні інвестиції можуть мати і менший ризик. Досвідчений інвестор для зменшення ризику іноземних інвестицій буде формувати портфель шляхом диверсифікації, тобто купувати цінні папери різних національних ринків.[13]

1.3 Основні напрями міжнародної інвестиційної діяльності

На стан міжнародної  інвестиційної діяльності виливають  як глобально-економічні фактори (стан розвитку світової економіки; міжнародних  ринків, насамперед, фінансового; стабільність світової валютної системи; рівень транснаціоналізації та регіональної інтеграції; розвиток міжнародної інвестиційної інфраструктури), так і інші фактори, що знаходяться у площині країн, звідки направляються та куди залучаються інвестиції, у тому числі:

• політико-економічні - політична стабільність, міра втручання уряду

в економіку, ставлення  до зарубіжних та іноземних інвестицій, дотримання дво- і багатосторонніх угод та ін.;

• ресурсно-економічні - наявність природних ресурсів, демографічна

ситуація, географічне  розташування;

• загальноекономічні - темпи економічного зростання, співвідношень -

ня споживання та заощаджень, ставка відсотку за кредитами, норма  прибутку, рівень і динаміка інфляції, конвертованість валюти, стан платіжного балансу тощо.[15, 34]

Здійснюється міжнародна інвестиційна діяльність у двох напрямах: вивезення капіталу та залучення іноземних інвестицій.[15, 34]

Вивезення капіталу зумовлюється такими чинниками, як: надлишок капіталів  у країні (низькі норми прибутку чи брак відповідної економічної  структури для застосування капіталів); потреба у нових ринках збуту, сировини; формування певного рівня конкурентоспроможної економіки; міжнародний поділ праці, пошук стабільних умов застосування капіталів.[11]

Необхідність залучення  іноземних інвестицій виникає за: обмеженості внутрішніх інвестиційних ресурсів; низької інвестиційної активності власних інвесторів; необхідності забезпечення разом з інвестиціями нової техніки та технології; бажання створити конкурентноспроможну економіку та освоїти світові ринки: потреби в модернізації соціальної інфраструктури суспільства.[11]

Головною метою приватних  іноземних інвестицій є експорт  інвестиційного капіталу за кордон у  грошовій або товарній формі з  метою отримання прибутку чи розширення економічного впливу.[16, 65]

Метою державних іноземних інвестицій є створення правових, економічних та організаційних умов для сталого розвитку економіки країни, куди вкладаються інвестиції.

Найпоширенішим напрямом міжнародної інвестиційної діяльності є прямі інвестиції або вкладання у зарубіжні підприємства, що забезпечують контроль інвестора або його участь в управлінні підприємством. Прямими інвестиціями є як первинні вкладення, так і реінвестиції, крім того, до них належать всі внутрішньо корпоративні перекази капіталу у формі кредитів і позичок між прямим інвестором і філіями, дочірніми та асоційованими компаніями.[19, 45]

За схваленим МВФ  та іншими міжнародними організаціями  визначенням, прямі іноземні інвестиції - це вкладання капіталу за національними  межами з метою розширення виготовлення товарів і надання послуг шляхом організації виробництва та придбання товарів для імпорту у власну країну чи експорту до третіх країн. До характерних форм прямих іноземних інвестицій належать здійснення управлінського контролю інвестора та акціонерна форма функціонування підприємства.[3, 34]

Отже, стрижневою ознакою  прямих іноземних інвестицій є набуття  довгострокового економічного інтересу, коли інвестор отримує чи зберігає контроль над об'єктом вкладення  капіталу.

Міжнародний рух підприємницького капіталу, зокрема, прямі іноземні інвестиції, стали базою для формування всесвітньої  системи філіалів та міжнародного виробництва  транснаціональних компаній (ТНК).[3, 14]

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

МОТИВАЦІЯ МІЖНАРОДНОЇ  ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

2.1 Мотивація суб’єктів інвестування

Результатом будь-якої інвестиційної  діяльності є отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту. Інакше кажучи, всі учасники інвестиційного процесу повинні бути зацікавлені  в його організації та ефективному завершенні. Саме таким чином реалізуються індивідуальні інтереси учасників інвестиційної діяльності:

• інвестори у даному разі отримують повернення вкладених капіталів і

передбачені дивіденди;

• замовники отримують реалізований інвестиційний проект та доходи

від його використання;

• керівник проекту та його команда отримують плату за контрактом,

додаткову винагороду за результатами роботи та формування прибутку, а також підвищення професіонального рейтингу;

• органи влади отримують податки з усіх учасників, а також задоволен -

ня громадських, соціальних та екологічних потреб і вимог  у довіреній їм сфері;

• споживачі отримують необхідні їм товари, продукти, послуги, плата

за які відшкодовує  витрати на здійснення інвестиційної  діяльності та формує прибуток, який отримують активні учасники;

• інші зацікавлені сторони отримують задоволення своїх інтересів.[14]

Мотивацію використання інвестиційних ресурсів доцільно розглянути з позицій кількох груп суб’єктів  інвестиційного процесу: фізичних осіб, корпорацій та урядів. Такий підхід дозволяє окремо розглянути поведінку кожної групи, яка відрізняється мотиваціями, обсягами та напрямками інвестування, що обумовлено різними механізмами створення та індивідуальними цілями використання належних ресурсів.[13]

За незначним винятком, заощаджені фінансові ресурси фізичної особи можуть бути інвестовані за рубіж кількома основними шляхами: після вкладення коштів на депозит в один із закордонних банків, купівлі цінних паперів одного із закордонних інвестиційних фондів чи купівлі закордонних корпоративних цінних паперів тощо.[1, 46]

При збільшенні ринкової відсоткової  ставки фізична особа на одиницю  сьогоднішніх заощаджень може одержати в майбутньому більше, — і це стимулює фізичну особу заощаджувати більше (діє так званий ефект заміни). Однак збільшення ринкової відсоткової ставки збільшує обсяг майбутнього споживання, що знижує його відносну цінність для фізичної особи і стимулює її знижувати обсяг заощаджень (діє так званий ефект доходу). Інвестування капіталу корпораціями полягає у його вкладенні у підприємства за рубежем шляхом нового будівництва або купівлі підприємств, купівлі акцій закордонного підприємства.[17, 66]

Треба зазначити, що при  зарубіжному інвестуванні корпорація використовує певні моделі взаємозв’язку  між валютними курсами, відсотковими ставками і темпами інфляції. За теорією єдиної ціни купівельна спроможність долара однакова у будь-якій країні, однак насправді відмінності у темпах інфляції у різних країнах не завжди пов’язані зі змінами валютних курсів: це призводить до появи власне валютних ризиків. Додатково корпорація враховує, що хоч теоретично можливі відсоткові ставки на інтегрованому світовому ринку капіталів є однаковими, однак реальне державне регулювання та податки призводять до появи різниці у реальних відсоткових ставках.[17, 67]

 Ефективність діяльності корпорації, включаючи інвестиційну, менеджерами  корпорації оцінюється комплексно, і для цього вони використовують  цілу низку показників. Для оцінки  поточної діяльності використовуються  показники використання активів, фінансової стійкості, ліквідності активів та прибутковості. Однак треба додати, що ці показники відносяться до числа показників миттєвого статичного ряду і не враховують динамічних процесів у їхньому взаємозв’язку.[1, 23]

Уряди приймають рішення відносно надання належних державі ресурсів, в основному, у вигляді міждержавних кредитів, урядових позик та технічної допомоги (грантів, субсидій, безоплатних консультацій, розробки програм різного призначення, стажування і навчання за кордоном).[18, 43]

 Світова спільнота оголошує  своїми пріоритетами розвиток  співробітництва і стабілізації  світового господарства на спільних  засадах, об’єднання зусиль для  стабілізації міжнародних фінансів  та світової тощо, однак країни  з розвиненою економікою продемонстрували світу економічних прагматизм тощо захисту власних інтересів, надаючи кредити, позики, технічну допомогу в тих випадках, коли це вигідно з точки зору національних економічних стратегій.[18, 45]

Для досягнення найбільшого  ефекту від здійснення інвестиційної діяльності необхідно зважити на такі внутрішні та зовнішні фактори, які притаманні нашій економіці: