Стратегия национальной безопасности США

ЗМІСТ

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Сьогодні проблема безпеки є однією з центральних проблем, якій приділяють все більше уваги науковці, державні діячі. З нею пов'язане будь-яке питання міжнародної політики. Розвиток світу йде шляхом глобалізації всіх сфер міжнародного життя, яке відрізняється високим динамізмом та залежністю одних подій від інших.

Проблеми безпеки  зараз мають принципово нові риси. Але, доки існують держави, безпека  не буде тотальною або абсолютною, а залишиться відносною та завжди залежатиме від політичної волі тих, хто при владі.

Велика кількість  прецедентів терористичної тематики ще у 2002 році підштовхнула президента США Джорджа Буша молодшого запропонувати Стратегію національної безпеки. На зміну їй у 2010 році прийшла Стратегія нового президента Барака Обами.

Актуальність обраної теми полягає у тому, що безпека є одним з важливих пріоритетів  міжнародної політики. Досягнення неї  - мета майже будь-якого голови будь-якої держави. Між державами продовжують загострюватись протиріччя, що пов'язані з нерівномірністю розвитку в результаті глобалізаційних процесів, поглибленням розриву між рівнями добробуту країн. Моделі розвтку та цінності стали предметом конкуренції, зросла активність усіх членів міжнародного співтовариства перед обличчям нових викликів і загроз. А США, як один з найвпливовіших гравців на міжнародній арені, має піклуватись про свою безпеку та безпеку регіонів, які мають для них стратегічну важливість.

Об’єктом нашого дослідження є питання викликів і загроз безпеці у сучасних міжнародних відносинах.

Предметом – Стратегія як нормативно-правовий акт, що регулює питання національної безпеки в США.

Мета нашої роботи – визначити причини прийняття нової Стратегії національної безпеки США.

Виходячи з  мети, можемо поставити такі задачі:

• визначити основні загрози та виклики міжнародній безпеці на сучасному етапі;
• розкрити місце та роль Сполучених Штатів у забезпеченні міжнародної безпеки;
• визначити головні цілі, які переслідують США, проводячи миротворчі акції по всьому світові за для    миру та безпеки;
• порівняти Стратегію національної безпеки США 2002, 2006 та 2010 років;
• з’ясувати причину відходу від основного завдання Стратегії 2002 року – «боротьби з тероризмом»;
• знайти особливості нової Стратегії авторства Барака Обами;

Основними джерелами для вивчення проблеми є стратегії національної безпеки. Це Стратегія за президентства Дж. Буша-молодшого 2002 [22] та 2006 років та Стратегія за президентства Б. Обами 2010 року [23]. Також використовувались тексти виступів президентів США, в яких окреслюються основні пріоритети країни на міжнародній арені та способи забезпечення національної безпеки.

Історіографію з цієї теми можна поділити на дослідження з основ міжнародної безпеки та публікації аналітиків.

До першої групи відносяться роботи Циганкова П. А., Торкунова А. В.  та В. М. Кулагіна Це загальні роботи, в яких розкриваються основні загрози та виклики безпеці та умови встановлення міжнародної безпеки на прикладі стратегій національної безпеки багатьох країн.

До другої групи  можна віднести публікації аналітиків, таких як Е. Кларк та Б. Шон [4], Р Кеохейн та Дж. Най[2], С. М. Самуйлова [26]. В їх роботах висвітлені і власні думки, і думки інших дослідників, що якимось чином відрізнялись від їхніх. Використовувалися матеріали з приводу зовнішньополітичних тактик та стратегій, що були обумовлені прийняттям Стратегій у різні роки.

Робота над  дослідженням вимагала використання цілої  низки методів. Це такі методи, як порівняльний, метод когнітивного картування, аналіз процесу прийняття рішень. Обравши саме ці методи ми можемо досить суттєво розглянути поставлену проблему, бо за допомогою порівняльного методу ми знайдемо відмінності у Стратегіях за президентства Дж. Буша-молодшого та Б. Обами, використовуючи метод когнітивного картування ми зможемо проаналізувати те, як ці політичні діячі розуміють поняття безпеки і які дії вони мають намір вести задля її забезпечення. А, розглянувши процес прийняття рішень, ми знайдемо причини, що підштовхнули цих діячів на створення документу про національну безпеку саме в такому і ніяк не в іншому ключі.

В ході написання  роботи були використані такі поняття: «міжнародна безпека», «національна безпека», «тероризм». Міжнародну безпеку трактують як систему міжнародних відносин, яка заснована на дотриманні усіма державами загальноприйнятих принципів та норм міжнародного права, що виключає рішення спірних питань за допомогою сили. Національна безпека – це захищеність життєво важливих інтересів особистості, суспільства та держави у різних сферах життєдіяльності від зовнішніх та внутрішніх загроз, що забезпечує стійкий розвиток держави.

Робота складається з трьох розділів. У першому розділі «Загрози та виклики міжнародній безпеці» розкривається сутність міжнародної безпеки, основні загрози та виклики сучасній міжнародній безпеці. Другий розділ «Роль США у забезпеченні міжнародної безпеки» присвячений дослідженню місця США у вирішенні проблем, пов’язаних з міжнародною безпекою. У третьому розділі «Особливості Стратегії національної безпеки 2010 року» детально аналізується нова стратегія національної безпеки, визначаються її особливості та відмінності від попередньої стратегії.

Список джерел та літератури складається з 34 найменувань.

 

РОЗДІЛ 1.

Виклики та загрози  міжнародній безпеці на сучасному  етапі.

 

 

Сучасне життя  характеризується втягненням всього людства  у світові процеси. Їх хід прискорюється науково-технічним прогресом, загостренням соціальних, економічних, сировинних та інших проблем, що зараз мають глобальний характер. Зростає взаємозалежність різних держав та народів світу, інтернаціоналізація їх економік, поява зброї масового знищення. Зросла й загроза людству від виробничої діяльності.

Багатьо загроз сьогодення мають глобальний, транскордонний характер і тим самим ставлять під загрозу систему забезпечення безпеки, яка раніше була орієнтована  на окремі держави. Зацікавленість у  виживані людської цивілзації підштовхує міжнародне співтовариство на створення систем міжнародної безпеки, які б відповідали інтересам усіх суб'єктів військово-політичних відносин.

Отже, міжнародну безпеку можна трактувати як систему, що контролює зовнішню складову національної безпеки кожної держави. Виключається можливість будь-яких воєнних конфліктів в процесі розширення міжнародних та регіональних протиріч.

Національна безпека повинна  забезпечити гарантіі невразливості  основних, життєво потрібних інтересів  національного суверенітету, териториальної цілісності держави-нації, захисту його населення. Національна безпека – це стратегія, направлена на забезпечення дотримання основних стратегічних інтересів держави за для захисту свого населення [1; C. 29].

У різні часи трактовка терміну «міжнародна безпека» була дуже розрізненою. Період холодної війни змусив науковців, аналітиків, вчених та експертів, що займалися проблемами безпеки, розуміти це поняття як здатність держав до захисту від зовнішніх загроз. Вивчалися загрози, досліджувалися питання використання та контроля військової сили.

Американські політологи Д. Най та Р. Кеохейн у спільній роботі «Транснаціональні відносини  та світова політика», де вони торкалися  теми безпеки, дійшли о висновку, що різниця між традиційною політикою міжнародної безпеки та політичною, економічною та екологічною взаємозалежністю не можна ототожнювати з іграми з «ненулевою сумою», у яких обидві сторони можуть або виграти, або програти. Автори вважають, що і військові союзи шукають взаємозалежності для забезпечення більшої безпеки для всіх. Якщо одна сторона бажає порушити статус-кво, то її вигода досягається за рахунок втрат другої сторони. А от політична та економічна взаємозалежності передбачають конкуренцію навіть тоді, коли від співпраці мають отримати велику вигоду. Процеси взаємозалежності стирають кордон зовнішньої та внутрішньої політики, державними та суспільними інтересами [2; C. 9-29].

Реалісти та неореалісти  дотримувалися думки про те, що міжнародна безпека має охоронний  характер і розглядається як незагрозливий стан. Їх трактовка терміну прижилася у період холодної війни, коли зросла роль держави у вирішенні проблем міжнародного характеру. Так, Стівен Уолт – професор міжнародних відносин проводив стратегічне дослідження та в 1980 році презентував світові свою теорію балансу сил [3; C. 64].

Ідеалісти, як, наприклад, Е. Кларк и Б. Шон розвивали ідею міжнародної співпраці та розробили «План Закону миру та роззброєння». В цій праці викладені думки щодо визнання загрозливими тих учасників міжнародних відносин, що не бажають співпрацювати та порушують загальноприйняті моральні та правові норми. А колективна безпека – єдино можливий варіант вирішення проблеми безпеки. Треба укріплювати міжнародні інститути, удосконалювати міжнародне право та притримуватися загальних норм[4].

Отже, зараз взаємозалежність між державами грає не абияку роль у становленні загальної системи  міжнародної безпеки. Тісно переплітаються зовнішня та внутрішня політика. Тому на сьогоднішній день загрози міжнародній безпеці можуть бути наслідком конфліктів як між державами, так і всередині держав.

Перед міжнародним співтовариством  зараз стоїть багато питань по вирішенню  конкретних проблем безпеки. Існують  прямі загрози та виклики міжнародній  безпеці. Вони здебільшого вимагають для свого рішення нових, але ні в якому разі не військових підходів. Нові виклики та загрози пов’язані з глобальною кризою систем суспільної та політичної організації та ідеологічних устроїв. ми вважаємо, що на даний момент можна виділити чотири групи викликів:

• втрата державою позицій головного актора міжнародних відносин. Зараз вже держава некомпетентна та не ефективна у взаємовідносинах з новими факторами. Набирає обертів діяльність міжнаціональних та міждержавних структур. Такі організації як НАТО, ООН зараз грають позитивну роль у стримуванні конфліктів різного характеру. Діяльність НАТО направлена проти тероризму наркотиків та передбачає проведення військових та поліцейських операцій. Але це призводить до зниження значимості ролі держави. Деякі історики та політологи, наприклад Р. Каплан та Б. Баді, вважають державу західним поняттям, о якого розвиток сідних країн не має ніякого значення. Навіть США, за словами Г. Снайдера, «складаються з не точних конструкції, накладених на об’єктивно існуючі реальності». СМІ також відіграють свою роль у зменшенні впливу держав, адже можливості мас-медіа зараз виходять далеко за державні кордони.
• наростання економічного та соціального розриву між державами та народами. Внаслідок росту могутності транснаціональних компаній, які постійно завойовуюсь нові ринки, страждають або навіть зникають певні галузі промисловості. Це призводить в першу чергу до безробіття. Цікаво те, що страждають найбідніші країни. Вони опинилися під загрозою витіснення на нижні сходинки світового розвитку. Зростають тенденції міграції з бідних у більш заможні країни. А останні встановлюють більш жорстокий прикордонно-візовий контроль, бо намагаються відгородитися від небажаних мігрантів. Все це сприяє ще більшому зросту злочинності та політичного насилля.
• наслідок науково-технічної революції – глобалізація. Internet стає головним каналом розповсюдження та отримання інформації, знань, ідей, товарів. Люди виходять з-під впливу національних, політичних та державних інститутів. Через нові засоби зв’язку, транспорт, комунікації людям пропонують певну модель поведінки, яка не завжди відповідає культурній специфіці та конкретним економічним умовам різних країн. Це призводить зростання споживчих апетитів, які неможливо задовольнити.
• дефіцит ресурсів в умовах перенаселення планети. Населення масово переїжджає у міста, виникає зріст урбанізації. Люди стикаються з проблемою нестачі робочих місць. А невдоволеність, з цим пов’язана, призводить до застосування насилля [4; C. 35-46].

Таким чином, можна  сказати, що зараз відбулася трансформація структури безпеки. Зменшується значення військового та оборонного компонентів та зростає кількість викликів життєзабезпеченню системи.

Глобальні загрози актуальні  для всього людства, вони стосуються кожної людини на землі. В першу чергу це проблема війни та миру, перенаселення, сировинна, продовольча та екологічна. Існує закономірний взаємозв’язок між усіма глобальними проблемами.

Продовольча проблема, та загроза  голоду є однією з головних проблем, що турбують людство. Дві третини населення землі зараз живе у країнах де нестача харчів – явище звичайне. Родючі землі нещадно експлуатуються, що призводить до скорочення їх площ. Скорочуються запаси поновлюваних ресурсів.

Екологічна загроза зараз  настільки актуальна, що її ставлять в один ряд з ядерною загрозою. До екологічної кризи можна віднести дефіцит природних ресурсів, природні та геологічні катаклізми, забруднення природного середовища, нові форми економічних та соціально-екологічних конфліктів. Скорочується та розривається озоновий шар [1; C. 35-38].

Світ глобалізується, стираються кордони, формуються анархічні  спільності на основі етнічної або  релігійної ідентифікації. А це веде до загрози сепаратизму, релігійного  та етнічного екстремізму. Нерідко  такі спільності використовують терористичні засади для досягнення своїх цілей.

Тероризм на сьогоднішній день є зброєю, що використовується не тільки проти існуючої влади, а  й самою владою задля досягнення певних цілей. Сучасний тероризм має  декілька форм:

• внутрішньополітичний. Він полягає у терористичних діях проти уряду, політичних угрупувань всередині країни чи у прагненні дестабілізувати обстановку в державі.
• кримінальний, що переслідує суто корисливі цілі.
• міжнародний. Якісно нове явище, що проявляється у терористичних актах, маючих міжнародний масштаб [5; C. 75].

Сьогодні головне  джерело фінансування тероризму  – наркобізнес, торгівля зброєю, контрабанда. Таким чином грощі на існування  отримують лідери перуанського руху «Сендеро луминосо», афганський рух  Талибан, ліванський «Хезболлах». Тому і боротьба з продажем наркотиків є чи не першою у списку і внутрішніх, і зовнішніх пріоритетів багатьох країн. Так перекривається кисень чи не всім кримінальним структурам і підіймається престиж держави, що ефективно бореться з ними[7; C. 165].

Не зважаючи на закінчення холодної війни, на підписання ряду договорів про ядерне роззброєння  та домовленість про припинення ядерних  випробувань ядерна зброя продовжує  бути величезною загрозою усьому людству. На цьому тлі можна згадати  і про атомні електростанції, аварії на яких несуть величезні втрати як демографічного, так і природного характеру.