Стратегия национальной безопасности США

Такі стратегічні новації, які ввів Дж.  Буш молодший, викликали неоднозначну реакцію суспільства. Ідея «превентивної війни» протиречила американській стратегічній культурі, яка передбачала нанесення ударів тільки тоді, коли супротивник сам проявляє агресію. Також, проведення антитерористичних операцій, як в Афганістані, призвело до виникнення протиріч з нормами міжнародного права. З’явилися думки, що Вашингтон спеціально підриває створений ним самим світо порядок.

У 2006-му році виходить нова Стратегія  національної безпеки. За змістом вона мало відрізняється від попередньої.  Ця стратегія за словами президента покликана забезпечити безпеку американців в умовах зміни загроз та викликів нового тисячоліття. Головними загрозами названі: тероризм, що надихається агресивною ідеологією ненависті та насилля, і розповсюдження небезпечних видів зброї.

В якості основ, на яких повинна  базуватися сучасна стратегія національної безпеки США, обрані:

• захист свободи, справедливості та гідності людей у різних куточках земної кулі.
• історично обумовлене світове лідерство США у зростаючому співтоваристві демократичних держав, які також протистоять глобальним загрозам [18].

Також, у тексті Стратегії 2006 року відмічається, що головною метою державної політики США  в області забезпечення національної безпеки є створення світового устрою, що припускає існування демократичних, добре керованих держав, які відповідають інтересам їх громадян та відповідальні перед світовим товариством. А це є найкращим шляхом забезпечення безпеки американського народу.

Спеціальний розділ документу, присвячений боротьбі за права людини у всіх країнах світу, декларує поступовість політики США  у цьому питанні. Відмічаються досягнення з 2002-го року, пов’язані з демократичними перетвореннями в Афганістані, Іраку та інших регіонів. Не оминули автори Стратегії і кольорові революції в Україні, Грузії та Киргизії. Вони вважають, що ці революції мали позитивний характер. Та, на основі всього робиться висновок, що існує необхідність просувати демократію для захисту американської нації та її національних цінностей з метою покінчити у світовому масштабі з тиранією та розповсюдити ефективну демократію[25].

Для боротьби з  тиранією був виділений величезний спектр засобів, починаючи від публічного засудження фактів порушення прав людини та закінчуючи підписанням згод про вільну торгівлю, що стимулює держави до посилення правових основ та боротьби з корупцією.

Згідно з  цим варіантом Стратегії Сполучені  Штати мали б укріплювати свої союзницькі зв’язки для боротьби з глобальним тероризмом. Сирія та Іран продовжують залишатися сховищем для терористів. Підкреслювалось також, що сучасна війна з терором – битва ідей, а не релігій[20].

Відношення  США до зброї масового знищення не претерпіло змін. Однією з головних цілей, що ставились в Стратегії, є «змусити ворога впевнитися у безперспективності спроб досягнення політичних цілей подібними засобами чи заключити подібні види зброї з його арсеналу».

Особливе місце  було приділено питанню, що пов’язане  з результатами об’єктивної оцінки наявності в Іраку зброї масового враження.

Невирішеними  проблемами було названо протекціоністські  тенденції у певних країнах, що стримують  розвиток вільної торгівлі; посилення  залежності від поставок зарубіжної нафти; обмеження вільного руху капіталу, що погіршує інвестиційний клімат[25].

Наведені п’ять  головних принципів взаємодії :

• відмова від неконструктивних двосторонніх відносин, що не враховують глобальні та регіональні реалії;
• створення легітимних та адекватних глобальних інститутів, що регламентуватимуть відносини з партнерами;
• слідкування за відношенням держав-партнерів до власних громадян;
• відмова від диктату по відношенню до вибору інших держав;
• готовність в необхідних ситуаціях діяти наодинці[24].

Однією з  країн, з якими США має підтримувати відносини, є Росія. Це пов’язано з тим, що Росія завдяки своєму географічному положенню впливає не тільки на Європу, а й на своїх сусідів, які у певній своїй кількості входять до сфери життєво важливих інтересів США. У порівнянні зі Стратегією 2002 року, Стратегія 2006 року не має пунктів про стратегічне партнерство з Росією.

В цій Стратегії  був і розділ, присвячений проблемам  глобалізації, розоренню навколишнього  середовища як діями людей, так і  стихійними лихами. Ці проблеми не є  об’єктами сфери національних інтересів, але у січасномі світі постійно виникають нові торгові, інформаційні, фінансові потоки, які змушують поглянути на проблеми національної безпеки і з цього боку.

Таким чином, протягом останніх двох десятиліть військово-політичні  концепції США зазнали еволюцію.  У 1990-х роках адміністрація   У.  Клінтона  наполягала,  що   кращим способом захистити інтереси  США  буде коопераційна  стратегія.  На  початку  2000-х років  республіканці  дійшли висновку,  що  інтересам Америки   більше,  відповідає  доктрина  «превентивних  ударів».   До  кінця  2000-х   років  на перше  місце  висунулися  нові  загрози: зростаюча  активність  інших  держав  в  космічному  просторі, можливі  напади  на  шляхах  транзиту   енергоносіїв, виникнення  локального  конфлікту,  викликаного спробою однієї   з держав   переглянути вигідний  Вашингтону  статус-кво.

Кожне  і  цих  напрямів  передбачало   наявність   широкого   набору  сценаріїв,  в  яких   Вашингтон  може  застосувати   силу.

Зростає увага  Сполучених  Штатів  до  проблем  переділу  космічного  простору,  поновлення  військово-морської  стратегії,  посилення режимів  контролю  над  поширенням  «чутливих»   технологій   і,  нарешті,  дискусії  про можливу  ліквідацію  ядерної  зброї  об'єктивно   вступають  у   протиріччя  з російськими  інтересами. Реалізуючи ці   ініціативи, Вашингтон  бере  курс  на  радикальну ревізію  системи  стратегічної   стабільності,     яка     склалася     на  базі радянсько-американських  і  домовленостей   1960-1970-х   років.  

РОЗДІЛ 3.

Особливості Стратегії  Національної безпеки США-2010.

Після обрання  на пост президента, Барак Обама  запропонував свій проект Стратегії  національної безпеки. Для досягнення своїх цілей він спирається на «розумну силу» - дипломатію, коли як його попередник – Джордж Буш молодший всі проблеми вирішував силою.

Стратегія Національної безпеки Б. Обами була прийнята в  умовах, коли залишається невирішеною  ціла низка серйозних проблем  внутрішньої та зовнішньої політики США.  Економічна криза та її наслідки не подолані, а ситуація в Афганістані та Іраку нестабільно. Б. Обами стикається із серйозним опором республіканців у двох палатах та падінням популярності серед населення. Авторитет та вплив США на світові процеси знизився.

Прийняття нової  Стратегії національної безпеки обумовлене тим, що Вашингтон бажає залишитися лідером на світовій арені, а це потребує глибоких змін у економічному, моральному та інноваційному контекстах. На даний момент це дуже важливо, бо перевага Америки вже не так очевидна. В цьому і полягає головна мета стратегії. Лідерство має на увазі військову міць, економічну конкурентоспроможність, моральний авторитет, активну участь у міжнародно-політичних процесах глобального масштабу.

В документі  відмічається, що США досі мають  ресурси, які закріплюють за ними позиції лідера. В стратегії підкреслюється важлива роль внутрішньополітичного аспекту стратегії національної безпеки6 «наша сила та вплив за кордоном спираються на ті кроки, що ми робимо у себе вдома»[33; ч. І, п. 2].

Стратегія 2010 року торкається ролі США в міжнародній політиці. У ній підтверджується тенденція до формування деяких центрів сили. Але визначається, що Сполучені Штати не зможуть самотужки боротися із глобальними викликами, тому вони будуть активно співпрацювати з іншими державами. Але також Стратегія підтверджує можливість односторонніх силових дій США для захисту власних інтересів[33; ч. ІІІ, п. 3].

Нова Стратегія  досить сильно відрізняється від  доктрини Дж. Буша-молодшого:

• для досягнення глобального лідерства США використовує неоліберальні підходи. В документі робиться акцент на особливу роль «м’якої сили»: дипломатія, співробітництво та міжнародно-правове врегулювання;
• в основу політики закладається визнання великої кількості центрів сили, підтримка ліберально-демократичних реформ у інших державах;
• в документі немає згадок про односторонні превентивні силові дії.
• «ісламський екстремізм» вже не виступає в якості джерела загрози.  США будують свою зовнішню політику на покращенні відносин із мусульманськими країнами;
• підкреслюється необхідність спільних дій держав в рамках міжнародного права та підвищення ролі дипломатії таким чином;
• робиться особливий акцент на використанні міжнародних організацій для вирішення складних світових проблем[32].

Зараз головними  загрозами безпеці США називають розповсюдження ядерної зброї, економічна нестабільність, негативні кліматичні зміни та порушення демократичних устроїв закордоном. Головними джерелами загрози можна назвати сомалійських піратів, мексиканських наркоторговців та ісламських терористів.

У Стратегії-2010 жодне з ворожих держав не було назване прямо. Потенційно небезпечними залишаються терористи радикальної ісламістської мережі «Аль-Каїда» (єдина організація, що була згадана в документі). Таким чином визнається той факт, що у сучасних умовах загрози державі можуть надходити не тільки від інших держав, а й мати «мережевий» характер та поєднувати різних за своєю природою акторів. «Ми постійно шукаємо шляхи для делегітимізації тероризму та ізолювання тих, хто прибігає до нього. Це не світова війна проти релігії – ісламу, ми боремося з конкретною мережею – «Аль-Каїда» та терористами, які з нею пов’язані, та які здійснюють зусилля для скоєння нападів на США, наших союзників та партнерів». [33; ч. ІІІ, п. 2]

Загроза розповсюдження ядерної зброї є що не найпершою проблемою, яку США повинні якомога скоріше вирішити [33; ч. ІІІ, п. 4]. Так, КНДР вже довела наявність ядерної зброї, близьким до такого ж результату є Іран. А це несе загрозу інтересам Сполучених Штатів на Ближньому Сході.

Для вирішення цієї проблеми США мають діяти за трьома основними напрямами:

• Активно розвивати ПРО;
• Співпрацювати з регіональними союзниками та сателітами;
• Необхідність бути готовими до ліквідації зброї масового знищення[23].

Політика адміністрації  Б. Обами по відношенню до ПРО залишається не зовсім визначеною, незважаючи на ув’язку існування Договору СНВ-3 з розміщенням американської ПРО.

Згідно зі Стратегією-2010 загрозою економічної безбеки США  є можливість нової світової кризи, тому необхідно опиратися на форум економічного співробітництва «великої двадцятки». Стабільність світової системи пов’язується із досягненням балансу між попитом та пропозицією товарів на світових ринках. Важливим є захист кіберпростору, бо від цього залежить громадянський та військовий сектори [33; ч. ІІІ, п.7].

Змінились пріоритети у двосторонніх відносинах. Підкреслена  значимість «Великого Середнього Сходу». Розвиваються економічні відносини  з Росією та Китаєм[33; ч. ІІІ, п. 18]. Покращуються зв’язки з Росією, але певних зрушень у відносинах не відбувається. Одною з причин можна назвати опасання Росії щодо розгортання системи ПРО близько до її кордонів. Керівництво країни вважає, що ці дії несуть загрозу національній безпеці Росії.

Китай у своїй  новій Стратегії національної безпеки  США називають однією з країн, з якою потрібно розширяти співпрацю. Але для Китаю США залишаються більше конкурентом. ніж партнером. Обидві країни дійсно борються на місце лідера світового масштабу.

Щодо Білорусії, то документ вже не містить нагадування  про цю країну, як про державу з деспотичним режимом. США надає кредити Білорусії. Можливо, це обумовлене зміною зовнішньополітичного курсу по відношенню до Росії.

Головна проблема США, як вказується у документі, - «азійський напрямок», країни, що знаходяться під впливом ісламського радикалізму. Це війни в Афганістані, Іраку , антиамериканські настрої  у Пакистані, іранська ядерна проблема, палестинський вузол [33; ч. ІІІ , п. 2]. Саме цьому регіональному аспекту має приділяти увагу адміністрація Б. Обами.

На практиці, прийняття цього документу потягнуло за собою певні наслідки. Стратегія 2010 року має дуже радикальний зміст. США бажають налагодити відносини з мусульманами. Був проголошений кінець війни з терором. Б. Обама запевняє, що Сполучені Штати відмовляються від операцій за кордоном. Замість цього спеціальні служби наноситимуть удари по терористичним угрупуванням. Більше уваги приділятиметься антитерористичним зусиллям всередині країни. А операції якщо і будуть проводитися в Йємені, Сомалі, Іраку або Пакистані, то зі згоди адміністрації цих країн. Головною загрозою зараз є теракт, який здійснюється однією людиною, а не організацією. Цей факт приводить нас до висновку, що зміна влади змінила й зовнішньополітичні пріоритети. Новий президент проводить більш лояльну політику, у порівнянні з агресивною політикою Дж. Буша молодшого. Можна передректи, що досягнення успіху в області національної безпеки та боротьби з тероризмом принесе Б. Обамі користь у майбутньому [32].