Загальна характеристика правил Інкотермс – 2000

Зміст

 

Вступ             3

Розділ 1. Загальна характеристика правил Інкотермс – 2000     3

1.1. Історія Інкотермс          3

1.2. Класифікація умов Інкотермс  – 2000        6

1.3. Мета та сфера застосування правил Інкотермс – 2000                         10

Розділ 2. Права та обов’язки сторін договору купівлі-продажу згідно Інкотермс – 2000   12

2.1. Права та обов’язки покупця                   12

2.2. Права та обов’язки продавця                              14

Висновки                     18

Список використаної літератури                 20 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 Місце будь-якої країни у  світовому господарстві та в  міжнародному розподілі праці  залежить від розвитку національної  економіки та вміння адаптуватись  до умов міжнародного господарського життя. Розвиток міжнародної фінансово-господарської діяльності України як частини економічного життя держави залежить від багатьох взаємопов'язаних між собою внутрішніх та зовнішніх чинників, а також впливає як на внутрішні господарські відносини суб'єктів і держави, зокрема на формування державного бюджету, так і на зовнішні: інвестування, міжнародне транспортне сполучення, транзитне транспортування, новітні технології, експорт готової продукції, імпорт сировини.

Суб'єкти підприємницької діяльності України при укладанні угод, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), зобов'язані дотримуватися правил ІНКОТЕРМС. Правила є обов'язковими у зовнішній торгівлі і з їх допомогою можна уникнути або, принаймні, значно скоротити ймовірність різного тлумачення спеціальних термінів у різних країнах.

Інкотермс, офіційні правила Міжнародної  торгової палати для тлумачення торговельних термінів, полегшують ведення міжнародної  торгівлі. Посилання на Інкотермс-2000 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень.

Розділ 1. Загальна характеристика правил Інкотермс - 2000

1.1. Історія  Інкотермс

Найчастіше сторони, які укладають  контракт, не ознайомлені з практикою  ведення торгівлі у різних країнах. Це може стати причиною непорозумінь, розбіжностей і судових розглядів, тобто втрат часу та грошей.

Для запобігання цьому Міжнародна торговельна палата у 1936 році вперше опублікувала звід міжнародних правил для точного визначення торговельних термінів. Ці правила відомі як ІНКОТЕРМС 1936, виправлені і доповнені у 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 та 2000 роках.

Сфера дії ІНКОТЕРМС обмежена питаннями, пов'язаними з правами й обов'язками сторін договору купівлі-продажу щодо постачання проданих товарів (під словом товари тут розуміються матеріальні товари).

Як завжди підкреслювала Міжнародна торговельна палата, ІНКОТЕРМС мають  справу тільки з відносинами між  продавцями і покупцями в рамках договорів купівлі-продажу, більше того, тільки у певних аспектах.

Разом з тим експортерам та імпортерам важливо враховувати фактичні зв'язки між різними договорами, необхідними  для здійснення міжнародної угоди  продажу - це не тільки договір купівлі-продажу, але й договори перевезення, страхування  і фінансування.

Наведемо декілька прикладів: погодившись  на умови CFR або CIF, продавець не може скористатися будь-яким іншим видом  транспорту, крім морського, тому що за цими умовами він повинен надати покупцеві коносамент або інший  морський транспортний документ. До того ж, документ, необхідний згідно з документарним кредитом, обов'язково залежатиме від транспортних засобів.

По-друге, ІНКОТЕРМС мають справу з деякими визначеними обов'язками сторін - такими, як обов'язок продавця поставити товар у розпорядження  покупця або передати його для перевезення або доставити в пункт призначення - і з розподілом ризику між сторонами в цих випадках.

Вони пов'язані з зобов’язаннями очистити товар для експорту та імпорту, упакувати його, обов'язком покупця  прийняти поставку, а також обов'язком надати підтвердження того, що відповідні обов’язки були належним чином виконані [8, c. 346-347].

Хоча ІНКОТЕРМС важливі для  укладення договору купівлі-продажу, багато проблем, які можуть виникнути, взагалі не розглядається, наприклад, передача права володіння, інші права власності, порушення домовленості і наслідки таких порушень, а також звільнення від відповідальності у певних ситуаціях. ІНКОТЕРМС не призначені для заміни умов договору.

ІНКОТЕРМС взагалі не регламентують  з наслідків порушення договору і звільнення від відповідальності внаслідок різних перешкод.

Ці питання повинні регулюватися іншими умовами договору купівлі-продажу  і відповідних законів.

ІНКОТЕРМС завжди застосовують, коли товари продаються за кордон. Це міжнародні торговельні терміни. Однак ІНКОТЕРМС найчастіше включаються до договорів про продаж товарів виключно в межах внутрішніх ринків.

Правила ІНКОТЕРМС відомі в усьому світі і дуже широко застосовуються в практиці міжнародної торгівлі. ІНКОТЕРМС - скорочене від англійського Міжнародні торгові терміни, - повна їх назва - Міжнародні правила тлумачення торгових термінів {часто їх називають ще - базисні умови постачання). Видаються вони Міжнародною торговельною палатою і вперше були опубліковані в 1936 році. Надалі в них вносилися зміни і доповнення в 1953, 1967, 1976, 1980, 1990, 2000 роках. По своїй суті Правила ІНКОТЕРМС є систематизованим зводом ряду міжнародних торговельних порядків.

Застосування термінів ІНКОТЕРМС  дозволяє суб'єктам господарювання (продавцю і покупцю) із різних країн, що можуть мати різне внутрішнє законодавство, різну практику здійснення торгових операцій і т.д., досягти однакового розуміння своїх зобов'язань по постачанню товару, уникнути непотрібної витрати часу на узгодження і детальний опис у договорі купівлі-продажу умов постачання товару, звести до мінімуму можливі суперечки в зв'язку з неправильним розумінням, тлумаченням умов постачання товару і запобігти в зв'язку з цим збої в постачанні.

Застосування термінів ІНКОТЕРМС  українськими господарюючими суб'єктами, у взаємовідносинах із їх іноземними контрагентами спрощує укладання й узгодження торгових договорів, сприяє однаковому розумінню і тлумаченню умов постачання товарів, незважаючи на можливі різниці між законодавством України і законодавством країни контрагента українського суб'єкта господарювання.

В Україні застосування ІНКОТЕРМС  є обов'язковим згідно з Указом Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації  комерційних термінів» від 04.10.94 № 567/94 із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 505/95 від 0107.95.

Впродовж процесу редагування, що зайняв близько двох років, МТП  вжила всіх можливих заходів щодо залучення найширшого кола представників  світової торгівлі від різноманітних  її секторів, репрезентованих у національних комітетах, за посередництвом яких працює МТП, до висловлення своїх поглядів і відгуків на низку проектів. Справжньою винагородою за цю роботу стали свідчення того, що вона викликала набагато активнішу реакцію з боку користувачів з усього світу, ніж будь-яка з попередніх редакцій Інкотермс. Результатом цього діалогу постала версія Інкотермс-2000, що може здатися лише незначною мірою зміненою порівняно до Інкотермс-1990. Зрозуміло, проте, що Інкотермс зараз користується всесвітнім визнанням, і тому МТП вирішила закріпити це визнання й уникати змін заради самих змін. З іншого боку, було докладено значних зусиль для забезпечення ясного й точного відображення торговельної практики формулюваннями, використовуваними в Інкотермс-2000. Крім того, значні зміни були внесені в дві області:

- обов'язки щодо митного очищення  товару та здійснення митних  платежів за термінами FAS і DEQ;

- обов'язки щодо навантаження  та розвантаження за терміном FCA.

Всі зміни, як за змістом, так і за формою, були зроблені на основі ретельних  досліджень, проведених серед користувачів Інкотермс. Особлива увага приділялася  запитам, отриманим із 1990 року Групою експертів з Інкотермс, організованою  для додаткового обслуговування користувачів Інкотермс.

Як вказує у своїх офіційних  коментарях до ІНКОТЕРМС-2000 Міжнародна торговельна палата, вони пропонують більш просте і ясне уявлення 13 термінів (визначень), кожний із яких був переглянутий, а також враховують широке поширення зон вільної (безмитної) торгівлі, збільшення використання електронних засобів зв'язку при вчиненні торгових угод і зміни в практиці транспортування товарів [10, c. 9-10].

В ІНКОТЕРМС 1990 умови були згруповані у чотири категорії, які відрізняються по суті (починаючи з терміна, який означає надання товару покупцеві на території продавця (Е -EX WORKS).

За другою групою продавець зобов'язаний поставити товар перевізникові, призначеному покупцем (F - FCA, FAS і FOB). С  означає, що продавець повинен укласти контракт на перевезення, але не беручи на себе ризик втрати або пошкодження товару чи додаткові витрати внаслідок подій, які сталися після відвантаження і відправлення (CFR, CIF, СРТ і СІР). І, нарешті, D - продавець повинен нести усі витрати і ризики, необхідні для доставки товару в країну призначення (DAF, DES, DEQ, DDU і DDP) [7, c. 36].

 

 

1.2. Класифікація  умов Інкотермс - 2000

 

Основні види офіційної класифікації (найменування) комерційних термінів, які застосовуються в нашій країні — україномовний, англомовний, та кодовий міжнародний.

 

З метою функціональної класифікації та полегшення трактування базисні умови контрактів поділяють на чотири групи (категорії) відповідно до змін у розподілі основних обов’язків та відповідальності між контрагентами.

 

Зазначені групи розміщені за принципом  зростання зобов’язань продавця. Ці зобов’язання мінімальні у групі  «Е», до якої відносять тільки правило EX Works. Змістом угод такого типу є  передання продавцем товару покупцеві  на власній території, наприклад, у заводському складському приміщенні. Інакше кажучи, йдеться про угоду з мінімальною контрактною ціною, оскільки продавець відповідно до передбачених угодою правил навіть не зобов’язаний завантажувати товар, якщо інше не передбачено конкретною угодою (в реальному житті участь продавця згідно з додатковими домовленостями у завантаженні товару на транспортний засіб, наданий покупцем, є поширеною практикою). 
 
Відмітною рисою базисних умов контрактів, які належать до групи «F» (FCA, FAS та FOB), є те, що продавець передає товар покупцеві у призначеному останнім місці та відповідно до його інструкцій. Згідно з умовами FCA може застосовуватись будь-який вид транспорту, умови FAS та FOB означають доставку товарів продавцем до певного порту призначення (або просто на причал вздовж борту судна, або на судно, через його поручні). 
 
Згідно з базисними умовами контрактів, які належать до групи «С» (а це правила CFR, CIF, CPT і CIP), продавець за власні кошти мусить укласти контракт на перевезення товару до обумовленого пункту, не беручи на себе ризики загибелі або пошкодження товару, а також будь-які інші витрати, які можуть мати місце після завантаження та відправки товару. Щоправда, відповідно до вимог CIF та CIP продавець повинен застрахувати товар і нести страхові витрати. Так само, як і договори групи «F», угоди з групи «С» є «угодами відвантаження». Це означає, що обов’язки продавця завершуються після здійснення ним необхідних операцій із передавання товару транспортеру. Разом з тим специфікою угод групи «С» є наявність дистанції між пунктом переходу ризиків та більш віддаленим від продавця пунктом, в якому починаються активні дії покупця щодо товару, оскільки продавець здійснює відповідну організацію поставок. При цьому, якщо передбачається перевантаження товару, його мусить здійснювати продавець, але він може записати в угоді, що непередбачувані додаткові витрати, які можуть виникнути (через форс-мажорні обставини, невиконання трудових угод, військові конфлікти тощо), покладаються на покупця.

 
Угоди групи «D» (DAF, DES, DEQ, DDU та DDP) — передбачають, що на продавця покладаються усі витрати та ризики, які пов’язані з доставкою товару до країни призначення. Тому угоди цієї групи вважаються «угодами прибуття». Вони означають найбільші зобов’язання продавця як щодо поставки, так і відповідальності за товар, причому остання умова означає навіть очищення експортером товару для імпорту в країні призначення.

 
Види Інкотермс

 
1.Франко-завод (…назва місця). Умова «франко-завод» (залежно від ситуації «вільно на складі», «вільно на руднику») означає поставки безпосередньо із заводу, зі складу, з рудника тощо. Договір такого типу передбачає мінімальні зобов’язання продавця та максимальні — покупця. Якщо не обумовлене інше, то продавець не несе відповідальності ані за транспортування товару, ані навіть за його завантаження. Основною його функцією є надання товару у вказаний термін у місці, зазначеному в договорі (наприклад, на складі або в іншому місці, яке в практиці продавця є звичайним для поставок такого товару). До моменту передання товару продавець несе всі ризики, а також витрати, пов’язані з перевіркою якості товару. Продавець повинен забезпечити відповідне товару пакування. Покупець, приймаючи товар, починає сам нести весь тягар витрат, страхування, ризиків тощо.

 
Ця базисна умова контрактів може бути реалізованою за допомогою будь-якого зручного та придатного для цього виду транспорту.

 
2. Франко-перевізник (…назва місця). Відповідно до цієї умови продавець зобов’язаний доставити очищений для експорту товар (тобто товар, за який сплачено мито, на який отримано експортну ліцензію тощо) в обумовлений контрактом пункт (з відповідним обслуговуванням за свій рахунок).

Покупець також за свої кошти  укладає з перевізником договір  про перевезення, згідно з яким зобов’язується виконати або забезпечити відповідні транспортні послуги. Продавець відповідає за завантаження товару, якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця, в інших ситуаціях він не несе відповідальності за вантажні роботи. Продавець вважається таким, що звільнився від обов’язку нести всі ризики і відповідальність за збереження товару, в момент передання його перевізникові.

 
Цей тип контрактів є універсальним, тобто застосовується як при залізничних, так і при автомобільних, морських, авіаційних, а також комбінованих способах перевезень. Він набув поширення у зв’язку з розвитком сучасних, так званих інтермодальних способів транспортування — за допомогою контейнерів, трайлерів та ін.

 
3. Франко вздовж борту судна  (…назва порту доставки). Продавець  згідно з цією умовою повинен розмістити товар вздовж борту судна на набережній, причалі або в ліхтерах (якщо через свої габарити судно не може завантажуватися на рейді) в порту відвантаження, який було вказано. Після цього витрати й усі ризики загибелі або пошкодження товару переходять на покупця, який попередньо мав зафрахтувати судно та сповістити продавця про умови доставки товару.